Інституціонально-інформаційна економіка – Чухно А. А. – ГЛОСАРІЙ

Абсолютні права власності – права, визначені безвідносно угод між окремими економічними агентами.

Автократ – носій суверенної влади, який дозволяє привласнювати будь-яку власність.

Агентські відносини (відносини управління поведінкою виконавця) – це контракт, у межах якого один або більше суб’єктів (поручителів, принципалів) привертають (наймають) іншого суб’єкта (виконавця, агента) з метою виконання дій (надання послуг) від їх імені, що припускає делегування виконавцю деяких прав ухвалення рішень.

Адаптивна ефективність інститутів – здатність інститутів розподіляти правочинності між економічними суб’єктами в ситуації, що виникає у певний момент.

Алокативна ефективність інститутів – здатність інститутів оптимально розподіляти правочинності між економічними суб’єктами.

Анти монопольне законодавство – законодавство,, що закріплює основні положення державної антимонопольної політики, спрямованої на попередження і припинення зловживання суб’єктами господарювання переважаючим положенням на товарному ринкові, а також на відвернення недобросовісної конкуренції.

Асиметрія інформації – нерівномірний розподіл інформації, необхідної для укладання угоди, між потенційними контрагентами.

Безбілетника проблема – утрудненість здійснення взаємовигідних колективних дій унаслідок можливості отримання економічними агентами вигоди без участі в загальних витратах.

Безповоротні витрати – витрати, що не можуть бути повністю або взагалі не можуть бути утилітизованими, тобто це інвестиції, які не перепродаються без збитків (наприклад, витрати на рекламу нового продукту, котрий не виправдав надій).

Бренд-капітал – специфічні інвестиції (витрати), які здійснює фірма в торгову марку (рекламні компанії, розробка і використання фірм n-го логотипу та ін.). Термін бренд-капітал слід відрізняти від іудвіла фірми, що серед інших чинників визначає ринкову вартість фірми (тобто приведену вартість, а не затрати).

Вертикальна інтеграція – перехід двох або більше суміжних етапів у виробництві й оптовій торгівлі під єдину власність і управління, тобто процес заміни трансакцій на ринках ресурсів і продуктів на внутрішньофірмові трансакції.

Виборчі стимули – стимули, що застосовують до індивідуумів вибірково, залежно від того, роблять вони внесок у забезпечення колективним благом чи ні.

Виняткова правочинність власності – правочинність, суб’єкт якої може позбавити права інших економічних агентів брати участь у процесі ухвалення рішення щодо використання цієї правочинності.

Витрати інституціональної трансформації – витрати, пов’язані з переходом від одних правил до інших, від одних інститутів до інших.

Витрати виключення – витрати визначення, моніторингу і захисту прав приватної власності (наприклад, будівництво паркану).

Відносницький контракт – довготерміновий взаємовигідний (неповний) контракт, що визначає тільки загальні умови та цілі взаємин сторін, механізми прийняття рішень і вирішення конфліктів; у ньому неформальні умови переважають над формальними; гарант виконання контракту – один або обидва контрагенти (наприклад, з метою регулювання відносин між власниками і менеджерами заводів, що спеціалізуються на складенні автомобілів, та їх постачальниками застосовуються механізми, характерні відносницьким контрактам. Трансакції координуються не цінами спотринку, а на основі гнучких довгострокових угод про постачання продуктів, розрахунку витрат, фіксованих цін і розподілу прибутків).

Відносні права власності – права, встановлені в межах контрактів.

Владні відносини – відносини, за яких одна сторона (керівник) має право, принаймні в певних межах, визначати поведінку іншої сторони (підлеглого) і відповідно здійснювати нагляд і контроль, винагороджувати та карати підлеглого.

Внутрішні екстернали – ефекти, що є зовнішніми стосовно певних контрактних відношень, але внутрішніми щодо групи, яка бере участь в угоді.

Внутрішні інститути – сукупність правил, за якими структурується взаємодія між членами організації.

Внутрішній захист контракту – механізм, що забезпечує дотримання правил, які структурують взаємодію між економічними агентами, за допомогою самообмеження або дій контрагента.

Гібридний інституціональний устрій – довготермінові контрактні відносини, що зберігають самостійність сторін, але припускають створення трансакційно специфічних запобіжних засобів, котрі перешкоджають опортуністичній поведінці учасників.

Горизонтальна інтеграція – 1) процес розширення, що здійснює фірма шляхом придбання фірм-конкурентів або об’єднання з ними; 2) будь-яке проникнення фірми у суміжні сфери діяльності без вертикальної інтеграції.

Грошовий зовнішній ефект – екстерналія, що виникає унаслідок впливу на величину доходу або витрат одного економічного агента обсягів виробництва, цінової політики, реклами й інших прийомів конкуренції іншого економічного агента.

Група спеціальних інтересів – сукупність агентів, економічних інтересів, що характеризуються збігом, а тому означає заінтересованість кожного з учасників групи в досягненні відповідних результатів.

Деінституціоналізація – поширення поведінки, що суперечить правилам гри.

Дивергенція (лат. divergerе – розбіжність) – розбіжність ознак у процесі еволюції.

Диверсифікація – для індивідуального інвестора – розподіл інвестованих засобів між різноманітними активами; для фірми – діяльність у різних сферах бізнесу. В обох випадках мета диверсифікації полягає у зменшенні рівня ризику.

Дилема ув’язнених – стратегічна ситуація, змодельована як гра, в якій кожен гравець має переважну стратегію – якнайліпшу незалежно від очікуваної поведінки інших гравців, проте здійснення цих переважних стратегій призводить до виникнення ситуації, в порівнянні з якою Парето-перевага є ситуацією, яку можна досягти під час виконання яких-небудь інших стратегій. Характеризує ситуацію, коли двоє ув’язнених повинні, не змовляючись, вибрати лінію своєї поведінки на слідстві (признаватися або не признаватися), причому від цього залежить можливість мінімізувати їх термін покарання.

Дискретні інституціональні зміни – радикальні зміни у формальних правилах.

Дискретні інституціональні альтернативи – сукупність системно замкнутих (неподільних, взаємодоповнювальних) правил, що опосередковують взаємодію між людьми стосовно обмежених благ.

Дихотомія (грец. dichotomiadichа, що означає “на дві частини” + tomirn “перетин, розподіл навпіл”) – спосіб класифікації, за якого класи, поняття, терміни та ін. розподіляються на кілька супідрядних складових.

Діяльність, пов’язана зі здійсненням впливу – дії, виконані в корисливих цілях, аби вплинути на рішення, які приймають інші особи. Мета такої діяльності часто полягає в перерозподілі ренти і квазиренти.

Домінуюча стратегія – стратегічна поведінка фірми, що забезпечує їй максимізацію прибутку або мінімізацію втрат. У теорії ігор вважають, що гравець (фірма) вибере домінуючу стратегію незалежно від реакції свого партнера.

Достовірні зобов’язання (обіцянки, що заслуговують довіри) – інформація, що міститься в умовах контракту або поведінці контрагентів, спрямованих на формування очікувань стосовно гарантованого здійснення тих або інших дій у майбутньому.

Економічні правила – правила, визначальні можливі форми організації господарської діяльності, в межах якої окремі індивіди або групи кооперуються або між ними виникають конкурентні відносини.

Економія від масштабу – зменшення середніх питомих витрат, якого можна досягти шляхом випуску одного продукту у великих обсягах.

Економія від різноманітності – зниження загальних витрат, що досягається у процесі виробництва групи продуктів тільки однією фірмою порівняно з тим випадком, коли такі продукти в тих самих обсягах випускають декілька самостійних підприємств.

Екстерналії – ефекти однієї зі сторін, не опосередковані ринком, впливають на добробут інших сторін.

Ерроу-Пратта коефіцієнт – показник інтенсивності ухилення від ризику, величина якого визначається як відношення другої похідної функції корисності до граничної корисності.

Ефект багатства – зміна величини грошової суми, яку споживач готовий сплатити за який-небудь предмет, зумовлена зміною матеріального становища споживача.

Ефект блокування – створення перешкод для зміни правил організаціями, котрі одержують розподільні вигоди від використання діючих правил.

Ефект Веблена – феномен, який порушує закон попиту і свідчить, що за інших рівних умов чим вища ціна певних товарів, тим більший обсяг попиту на них. Згідно з концепцією демонстративного споживання, представники класу багатих купують багато товарів не внаслідок того, що вони задовольняють їх особисті потреби, а у зв’язку з тим, щоб виокремитися серед інших.

Ефективні правила (за Д. Нортом) – правила, які припиняють невдалі зусилля і підтримують вдалі зусилля.

Ефективність – поняття, що характеризує співвідношення обсягу здійснених економічних благ (результатів) і кількості ресурсів (витрат).

Ефективність з урахуванням стимулів – ефективність з урахуванням обмежень, що виникають у разі потреби забезпечення стимулів.

Завдання забезпечення виконання контракту – математичне завдання мінімізації витрат, які несе поручитель, намагаючись спонукати виконавця, який має власні інтереси, діяти певним чином. Називається також завданням забезпечення виконання контракту з мінімальними витратами.

Загальна власність (або вільний доступ) – форма залучення ресурсу в господарський обіг, якщо ex ante ступінь винятковості дорівнює нулю.

Загальні ресурси – ресурси, цінність яких не залежить від перебування у певній фірмі: і всередині, і за її межами оцінюються однаково.

Залежність від траєкторії попереднього розвитку – стан, коли в результаті історичного розвитку системи генеруються обмеження, за якими встановлюють межі для наступних сукупностей альтернативних варіантів вибору.

Залишковий дохід – дохід від активу або підприємства, що залишається після виконання всіх фіксованих зобов’язань.

“Заручники” – це специфічні інвестиції, котрі здійснює суб’єкт, який дав обіцянку, з метою зробити її достовірною.

Звичаєве право – сукупність правових норм, заснованих на звичаї і встановленому прецеденті судових рішень.

Звичка – схильність, що більш-менш само підтримується, або тенденція дотримуватися попередньо встановленої чи набутої поведінки (за Дж. Ходжсоном).

Зворотна (низхідна) інтеграція – одна з форм вертикальної інтеграції, що полягає в переданні постачань початкових матеріалів під управління їх покупця, причому матеріали, що поставляють, стають його власністю.

Здирство (шантаж) – форма контрактної постопортуністичної поведінки одного економічного агента, діяльність якого спрямована на привласнення квазиренти, виробленої за допомогою специфічних активів у результаті інвестицій у них інших економічних агентів. Проблема здирства безпосередньо зумовлена обмеженим терміном дії контрактів і високими витратами на їх захист від порушень.

Змінні трансакційні витрати – 1) поточні витрати, потрібні для підтримки певного режиму власності; 2) витрати, пов’язані зі зміною рівня специфічності ресурсів; 3) витрати, що здійснюють для кожної трансакції окремо.

Зовнішні екстерналії – такі ефекти, які є зовнішніми не тільки стосовно певних контрактних відносин, але і щодо групи тих, хто бере участь у контракті.

Зовнішні ефекти – величина корисності або витрат, що не відображені (не специфіковані) в умовах контрактів.

Зовнішні інститути – сукупність правил, котрі структурують взаємодію індивідів у певній організації із зовнішнім середовищем.

.Зовнішній захист контрактів – механізм, що забезпечує дотримання правил, які структурують взаємодію між економічними агентами, за допомогою участі третьої сторони (суду, груп приватної ініціативи у формі організацій, професійних об’єднань та ін.).

Ієрархія – 1) ідеальний розподіл повноважень, за якого кожен працівник має тільки одного начальника, а організація – єдиного вищого керівника; 2) будь-яка система розподілу повноважень між працівниками з відповідним їх ранжуванням.

Імпліцитні контракти – взаємні зобов’язання сторін, не оформлені юридично, але виконання яких сторони вважають обов’язковою умовою своїх відносин.

Інститут – сукупність формальних і неформальних правил, котрі обмежують поведінку економічних агентів та упорядковують взаємодію між ними, а також механізми примушення, що забезпечують дотримання цих правил.

Інституціональна пастка – неефективність інститутів, що сформувалися, стійких правил, тобто становище, що повторюється, поведінкових установок, що зумовлюють несприятливі економічні наслідки; тобто стійкий неефективний інститут.

Інституціональна рівновага – ситуація, коли за певного співвідношення сил гравців і сукупності контрактних відносин, що створюють економічний обмін, жоден із гравців не вважає вигідним витрачати ресурси на реструктуризацію угод.

Інституціональне середовище – 1) сукупність головних політичних, соціальних і юридичних правил, які утворюють базу для виробництва, обміну та розподілу; 2) сукупність основних соціальних, політичних, юридичних й економічних правил, що визначають межі людської поведінки (наприклад, елементарні конституційні правила класичної ліберальної держави).

Інституціональні зміни – процес трансформації формальних і/або неформальних обмежень, а також відповідних механізмів контролю їх дотримання.

Інституціональні інновації – нововведення, що здійснюються у формальних та неформальних правилах і за їх взаємодії.

Інституціональні операції – дії, що виконують відповідно до нових економічних умов з метою встановлення нового інституціонального устрою (за Д. Бром лі).

Інституціональні угоди – домовленості між індивідами і/або їх групами, що визначають способи їх кооперації та конкуренції (наприклад, вертикальна інтеграція двох фірм або трудовий контракт між фірмою та її найманим працівником).

Інтенсивність стимулювання – встановлена стимулюючим контрактом ступінь впливу поліпшення результатів роботи на очікуваний дохід працівника.

Інтерналізація зовнішнього ефекту – перетворення зовнішніх витрат (вигід) на складову приватних.

Інтерспецифічні ресурси – унікальні ресурси, максимальна цінність яких досягається тільки в певній організації.

Інформаційна асиметрія – відмінності в інформації, якою розпоряджаються окремі особи, особливо в тих випадках, коли вона потрібна для вироблення ефективного плану або оцінювання роботи окремих осіб.

Квазіоптимум – вибір найліпшої з доступних комбінацій випуску, коли Парето-ефективний обсяг випуску товарів неможливий.

Квазірента – дохід, що перевищує мінімальну величину, необхідну для продовження експлуатації ресурсу (доходи від тимчасово спеціалізованих виробничих послуг).

Класичний контракт – повний і формалізований контракт, що припускає розірвання угоди у разі виникнення конфліктної ситуації; гарантом його виконання є держава.

Комунальна власність – режим використання обмежених ресурсів, у межах якого виняткові права має група людей.

Конвергенція (лат. соnvergеге – наближатися, сходитися) – сходження, зближення, набуття подібних ознак у процесі еволюції.

Конгруентність інститутів (лат. соngraens – відповідний, співпадаючий) – відповідність формальних і неформальних правил, а отже, їх змін.

Контракт – сукупність правил, що структурують у просторі та часі обмін між двома (і більше) економічними агентами шляхом визначення обмінюваних прав і взятих зобов’язань та механізму їх дотримання.

Контракт реляційний (відносницький) – довгостроковий взаємовигідний контракт, в якому неформальні умови переважають над формальними стосовно відносин в умовах невизначеності. Виконання такої угоди гарантується взаємною заінтересованістю сторін. Суперечки вирішуються у процесі неформальних переговорів і двостороннього торгу. Наприклад, трудові контракти.

Контракт, що самовиконуеться – контракт, забезпечення дотримання умов якого не потребує втручання суб’єкта, що не є учасником цього контракту (третьої сторони).

Контрактний постопортунізм – опортуністична поведінка однієї зі сторін після підписання угоди. Виокремлюють такі специфічні різновиди контрактного постопортунізму, як суб’єктивний ризик і шантаж (здирство).

Кооперативна гра – така гра, в якій спостерігається укладання угоди між учасниками. В економіці прикладом такої гри є картель.

Коректувальна субсидія – субсидія виробникам або споживачам економічних благ, для яких характерні позитивні зовнішні ефекти, що дає змогу наблизити граничні приватні вигоди до граничних суспільних.

Корпоративна (організаційна) культура – сукупність загальноприйнятих у фірмі переконань і цінностей, прецедентів, очікувань, звичаїв та процедур певної організації та поведінки її працівників.

Корупція – одна з форм рентоорієнтованої нелегітимної поведінки, що означає купівлю-продаж ефективності підприємств, яка супроводжується зменшенням їх середньогалузевих витрат і виходом цих підприємств з легальної економіки.

Коспеціалізація (або зв’язані активи) – становище двох парних активів, специфічність яких визначається їх зв’язками, причому кожен із них продуктивніший у процесі використання одного у поєднанні з іншим. Коспеціалізовані активи унікальні й одночасно комплементарні.

Критерій Калдора-Хікса – критерій оцінювання добробуту, згідно з яким добробут підвищується, якщо ті, хто виграє, оцінюють власні доходи вище, ніж збитки потерпілих.

Лобізм – спроби впливу на представників влади з метою ухвалення вигідного для обмеженої групи виборців політичного рішення.

Логролінг – практика взаємної підтримки шляхом торгівлі голосами.

Меню контрактів – сукупність альтернативних варіантів угод, серед яких найнятий працівник може вибрати відповідну схему розрахунку своєї винагороди, а також інші значущі параметри угоди.

Мережа контрактів – за визначенням А. Алчіана і Г. Демсетца, фірма як сукупність взаємопов’язаних контрактних відносин (експліцитних або імпліцитних) між постачальниками, споживачами і працівниками.

Мережевий зовнішній ефект – вид зовнішніх ефектів, за яких корисність блага для кожного з індивідів залежить від чисельності споживачів цього блага.

Метаконкуренція (або конкуренція між різними інститутами) –

Суперництво між індивідами і групами, що здійснюється за допомогою правил та інститутів і визначається відносними успіхами.

Методологічний індивідуалізм – аналітичний прийом, що використовують у сучасній економічній теорії, за яким визначають економічних агентів як раціональних, автономних і рівноправних, і що виводить властивості системи з властивостей її елементів (індивідів). Стосовно інституціоналізму: індивіди є первинними, інститути – вторинними.

Механізм, що забезпечує дотримання правил (механізм санкціонування) – спосіб створення витрат для тих суб’єктів, дії яких регламентуються відповідними розпорядженнями.

Моніторинг – перевірка виконання контрактних зобов’язань іншою стороною.

Моральне навантаження – див. Суб’єктивний ризик.

Мультидивізіональна структура – різновид організаційної структури фірми, за якої до складу підприємства входять численні спеціалізовані за напрямами діяльності підрозділи, котрі автономні в ухваленні оперативних рішень і мають у розпорядженні власні функціональні служби (бухгалтерія, маркетинг та ін.). Центральна адміністрація планує та координує діяльність цих підрозділів і оцінює результати роботи їх керівників.

Навчання – безперервне відтворення і перетворення знання, включаючи зміну відносин між агентом і зовнішнім середовищем, а також структуризація пізнання і відбір інформації (Дж. Ходжсон).

Насильство – фізичне обмеження можливостей, доступних одному індивідові (або групі), за допомогою дії на його здатність реалізовувати прийняті рішення; насильство – вияв влади.

Націоналізація – процес інституціональної зміни, коли приватна або комунальна власність трансформується на державну.

Невизначеність – стан зовнішнього і внутрішнього стосовно людини середовища, зумовлений обмеженою можливістю отримання фактів, трансформації їх в інформацію та використання її для вироблення й реалізації рішення.

Невизначеність параметрична – вид невизначеності, за якого допускається приписування кожному з можливих результатів (на основі замкнутості їх множини) певної вірогідності.

Невизначеність структурна – вид невизначеності, за якого залишаються багато можливих результатів подій відкритими для економічних агентів, що ухвалюють рішення.

Невірогідність зобов’язань – обмежена здатність сторін дотримуватися в майбутньому вибраного плану дій, особливо якщо це стосується виключення опортуністичної поведінки.

Негативний зовнішній ефект – ефект, що виникає, коли діяльність одного економічного агента спричинює витрати інших. Якщо є такий ефект, економічне благо продається і купується у великому, порівняно з ефективним, обсязі, тобто має місце перевиробництво товарів і послуг з негативними зовнішніми ефектами.

Незабезпечена позика – позика, погашення якої не забезпечується якими-небудь специфічними активами.

Нейтральний до ризику – характеристика людини, байдужої до вибору між отриманням фіксованої грошової суми і ризикового доходу, очікувана величина якого дорівнює певній фіксованій сумі.

Некомерційна (неприбуткова) організація – організація (часто корпорація), дохід від діяльності якої за вирахуванням витрат має залишатися в самій організації та застосовуватися для досягнення певної мети. Часто використовується як форма організації добродійної діяльності. Некомерційна організація не має власників, тобто претендентів на залишковий дохід.

Некооперативна гра – у ній учасники приймають самостійні рішення щодо життєво важливих для них питань. Прикладом є олігополія.

Неокласичний контракт – довгостроковий контракт в умовах невизначеності, коли не можна передбачати всі наслідки укладеної угоди.

Неповні контракти – різновид контрактів, в яких виявляється обмеженість раціональності як його учасників, так і аутсайдерів (судів).

Неповнота інформації – брак вичерпної інформації, особливо в тому разі, якщо дії однієї сторони не можуть контролювати інші сторони.

Неповнота контрактів – наслідок радикальної невизначеності, що полягає у неможливості обліку всіх можливих майбутніх подій і структуризації на цій основі відносин між економічними агентами.

Неспецифічні активи – однаково корисні активи під час їх використання у поєднанні з будь-якими іншими активами або в інших формах.

Несприятливий відбір – див. Погіршу вальний відбір.

Неформальні правила – правила, котрі, як і формальні, обмежують поведінку, але не зафіксовані у вербальній формі, а також захищені іншими механізмами (на відміну від держави).

Неявний контракт – мовчазне розуміння і визнання сторонами обов’язків, не підкріплене юридичним (або зовнішнім) захистом.

Нова політична економія – наука, що вивчає різні способи і методи, за допомогою яких люди використовують урядові установи у власних інтересах (за Дж. Б’юкененом, синонім неоінституціоналізму).

Нові комбінації – застосування ресурсів або створення нових ресурсів, не відображене в існуючій системі цін, що дає змогу одержувати позитивний економічний прибуток.

Норма – стандарт (правило), за яким регулюється поведінка у соціальній сфері. В одних соціологічних підходах використовують поняття “норма”, в інших – “правила”.

Обмежена раціональність – прагнення людини максимально задовольнити потреби (корисність) з урахуванням не тільки зовнішніх, але і внутрішніх обмежень, пов’язаних із власне діями людини у світі обмежених ресурсів, починаючи зі збору інформації та завершуючи ухваленням рішення (ідентифікації якнайліпшій з відомих альтернатив), його виконанням на практиці. До обмежених ресурсів належать інтелектуальні можливості людини, її увага, здатність сприймати й обробляти інформацію, приймати на її основі рішення.

Одностороння структура управління (єдине управління) – структура, за якої ринкові трансакції перетворюються на внутрішньофірмові, відбувається вертикальна інтеграція.

Олігархія – організація, унаслідок діяльності якої виникає перевага вибраних над виборцями, уповноважених над тими, що уповноважили, делегатів над тими, що делегували.

Опортуністична поведінка – поведінка людини, що полягає в прагненні реалізувати власні інтереси, яка супроводжується виявами хитрості, підступності, не обмежена міркуваннями моралі. Окрім потурання власним інтересам, основною умовою такої поведінки є невизначеність і невідповідність інтересам контрагентів.

Організація – сукупність людей, структурно відособлених упорядкованими процесами отримання і переробки інформації, ухвалення рішень стосовно певних питань, пов’язаних із використанням обмежених ресурсів. Це структуроване об’єднання людей поділяє (хоча б частково) загальні цілі, але на основі різних мотивацій. Організації розглядають як “гравців”.

Парадокс голосування – суперечність, яка виникає унаслідок того, що голосування на основі принципу більшості не забезпечує виявлення справжніх переваг суспільства щодо економічних благ.

Парето-ефективне розміщення ресурсів – розміщення ресурсів, за якого не можна збільшити випуск одного товару, не скоротивши випуск іншого.

Парето-оптимум – розподіл благ, коли неможливо поліпшити добробут однієї людини шляхом перерозподілу, не завдавши збитку для добробуту іншої.

Парето-поліпшення – перерозподіл ресурсів, за якого добробут однієї частини економічних агентів підвищується, не погіршуючи добробут іншої частини, або коли підвищується добробут усіх економічних агентів.

Партнерство – фірма, яка належить двом або більше особам, котрі спільно володіють та керують нею, одержують частину прибутку і несуть необмежену відповідальність за діяльність фірми.

Патерналізм – система принципів діяльності представників уряду або роботодавців, які зобов’язуються забезпечити особисті потреби громадян, одночасно встановлюючи певні норми їх поведінки як приватних осіб, а також їх відносини з державою (або роботодавцем) та іншими громадянами.

Переваги – упорядкованість відповідно до деякого критерію сукупності благ, що становлять безліч допустимих варіантів споживання.

Передконтрактний опортунізм – опортуністична поведінка однієї зі сторін перед підписанням контракту. Одним із різновидів передконтрактного опортунізму є погіршення відбору.

Перехідна рента – дохід, що виникає у приватному секторі в результаті руху до рівноваги, який економічні агенти одержують завдяки своїм позиціям.

Пластичні активи – такі активи, витрати на контроль за використанням яких після укладання угоди досить великі.

Повний контракт – гіпотетичний контракт, що передбачає всі можливі варіанти дій, які виконуються, і здійснюваних платежів.

Погіршувальний відбір – спочатку це поняття використовували у галузі страхової справи для характеристики тенденції, згідно з якою покупці страхових полісів здійснюють невипадкову вибірку із загального населення. Нині термін вживають для характеристики одного з різновидів передконтрактного опортунізму, що виникає, коли одна зі сторін розпоряджається конфіденційною інформацією стосовно чинників, які вплинуть на загальну вигоду передбачуваного контракту для іншої сторони, і коли сторона, що має таку інформацію, погодиться укласти угоду лише в тому разі, якщо вона буде особливо невигідною для іншої сторони.

Позитивний зовнішній ефект – ефект, що виникає, коли діяльність одного економічного агента приносить вигоди іншим. За наявності такого ефекту економічне благо продається і купується в меншому обсязі, порівняно з ефективним, тобто має місце недовиробництво товарів і послуг з позитивними зовнішніми ефектами.

Політичний ринок – сукупність суб’єктів, організацій і процедур, що зумовлюють формування і зміну інституціонального середовища (переважно формальних правил).

Порівняльна статика – метод вивчення економічної системи, що полягає у дослідженні реакції рівноважного значення невідомої величини на задані зміни параметрів (при абстракції від процесу переходу від одного стану до іншого).

Порушення зобов’язань – свідоме невиконання обіцянки або контракту однією стороною, що завдає збиток іншій стороні.

Порядок (соціальна структура) – система правил у сукупності з устроями, що забезпечують її виконання. Він обмежує індивідуальний вибір (наприклад, цивільне право).

Постійні трансакційні витрати – 1) первинні трансакційні витрати, пов’язані з переходом до режиму виняткових прав власності; 2) витрати на створення інформаційних і комунікаційних систем; 3) витрати, що здійснюють один раз для певної кількості трансакцій.

Пошук політичної ренти – прагнення отримати економічну ренту за допомогою політичного процесу.

Пошук ренти – див. Рентоорієнтована поведінка.

Права – сукупність санкціонованих дій, тобто таких, які не тільки формально дозволені (не заборонені), але і захищені тим або іншим суспільним способом.

Права власності – санкціоновані поведінкові відносини, що виникають між економічними агентами стосовно використання обмежених ресурсів, а це виняткова перевага окремих індивідів або груп. Розрізняють права власності в юридичному (в межах загального права) і неюридичному (санкціоновані не законом, а угодою) значеннях.

Правила – загальновизнані та захищені зразки поведінки, за якими забороняються або виконуються певні види дій одного індивіда (або групи людей) у процесі їх взаємодії з іншими людьми або групами.

Презумпція легітимності – передбачувана законність.

Претендент на залишковий дохід – особа, котра має право отримувати залишковий дохід від того або іншого активу.

Прибутковоорієнтована поведінка – прагнення одержати прибуток на основі найвигіднішого використання економічних ресурсів або їх поєднання у разі конкуренції.

Приватизація – процес інституціональної зміни, в якій державна або комунальна власність трансформується на приватну власність.

Приватизація спонтанна – використання доступу до ресурсів в особистих цілях, не зумовлене дією системи формальних правил.

Приватна власність – 1) сукупність правочинностей на певний ресурс і право ухвалювати рішення належать одному індивіду; 2) режим застосування обмеженого ресурсу, за якого виняткові права має окремий індивід; 3) привласнення засобів виробництва і результатів їх використання окремим індивідом усередині та за допомогою певного суспільного устрою (ладу).

Приватний порядок залагоджування конфліктів – спосіб урегулювання спірних питань між сторонами контракту, що не припускає участі судів; це результат неусувної за допомогою судів неповноти контрактів.

Принцип неоднорідності – положення, відповідно до якого до швидкозмінних умов ліпше пристосовуються ті системи, в яких є неоднорідні складові, що діють за різним принципом.

Принцип одноосібної відповідальності – принцип, згідно з яким остаточну відповідальність за всі роботи, потрібні для вирішення певного завдання, має нести одна особа.

Проблема безбілетника – див. Безбілетника проблема.

Проблема загальнодоступного ресурсу – ситуація, коли декілька сторін можуть використовувати який-небудь ресурс з метою отримання індивідуальної вигоди, причому права власності визначені недосить чітко, і сторони вимушені встановити, що кожна з них несе всі витрати, пов’язані з використанням нею певного ресурсу, й одержує всі блага, створені в результаті його використання, і забезпечує дотримання цих умов. Називається також проблемою безбілетника, особливо в тому разі, якщо усунення неплатників від користування ресурсом утруднено, або проблемою суспільних благ. Неефективність, що виникає унаслідок таких ситуацій, призвела до появи терміна “трагедія загальнодоступних ресурсів”.

Проблема “лимонів” – особливий випадок несприятливого відбору, коли погані товари (лимони) поступово витісняють хороші (ринок потриманих автомобілів).

Проблема над використання ресурсу – результат існування режиму відкритого доступу, згідно з яким весь дохід (або частина) від цього ресурсу розсівається.

“Провали” держави – неспроможність держави забезпечити ефективний розподіл ресурсів і відповідність соціально-економічної політики до прийнятих у суспільстві уявлень про справедливість.

“Провали” ринку – ситуації, коли ринкові механізми не можуть забезпечити ефективний розподіл ресурсів. Причинами можуть бути економія від масштабу, екстерналії, відсутність ринків та ін.

Пряма (висхідна) інтеграція – перехід у власність і під управління певної фірми подальшого етапу комерційного циклу, наприклад, оптової або роздрібної торгівлі продукцією цієї фірми.

Раціональне невідання – ситуації, коли виборці не бачать користі в отриманні докладнішої інформації про альтернативи, серед яких належить вибирати.

Раціональність інструментальна (неокласична теорія) – раціональність, представлена в особі того, хто максимізує поведінку, яка в умовах обмежених ресурсів приймає форму завдання на оптимізацію: вибір засобів для досягнення екзогенної мети.

Раціональність обмежена – див. Обмежена раціональність.

Раціональність процедурна – знаходження раціональної процедури ухвалення рішень в умовах складності та невизначеності.

Рента – частина плати власнику ресурсу, що перевищує альтернативні витрати ресурсу, або дохід від якоїсь діяльності понад мінімальну величину, необхідну для залучення ресурсів у певну сферу діяльності.

Рентоорієнтована поведінка – будь-який вид діяльності для отримання доходу з легального монопольного становища. Як правило, це узурпація прав на перерозподіл державних ресурсів (наприклад, асоціація водіїв таксі здійснює затрати на лобіювання, щоб домогтися від муніципальної адміністрації обмеження кількості таксі, дозволених у місті).

Реорганізація – перебудова відносин розподілу повноважень і відповідальності та каналів зв’язку в о

(2 votes, average: 3,00 out of 5)