Фінансовий облік за міжнародними та національними стандартами – Жолнер І. В. – 3.2. Джерела виникнення та оцінка основних засобів
Оцінка одне з головних питань, що його покликані регулювати міжнародні стандарти: оцінка активів, оцінка зобов’язань, оцінка капіталу. Перейдемо до вивчення питань оцінки основних засобів, як різновиду активів. Об’єкт основних засобів, який задовольняє критерії визнання активом, слід оцінювати за його собівартістю.
Собівартість основних засобів (Cost) – це сплачена сума грошових коштів або їх еквівалентів, або справедлива вартість іншої форми компенсації, наданої для отримання активу на момент його придбання або створення.
Собівартість об’єкта основних засобів включає:
1) купівельну ціну (у тому числі ввізне мито та безповоротні податки на придбання) за вирахуванням торговельних знижок;
2) витрати, що безпосередньо пов’язані з доставкою активу і приведенням його в робочий стан необхідний для його використання за призначенням;
3) первісно оцінені витрати демонтаж і ліквідацію об’єкта та відновлення майданчика, на якому він розташований, зобов’язання щодо якого виникли під час придбання об’єкта або внаслідок використання об’єкта з іншою метою ніж виробництво запасів протягом цього періоду.
Прикладами безпосередньо пов’язаних витрат, є:
А) витрати на виплати працівникам (як визначено в МСБО 19 “Виплати працівникам”), які виникають безпосередньо від спорудження або придбання об’єкта основних засобів;
Б) витрати на впорядкування території;
В) первісні витрати на доставку та розвантаження; г) витрати на встановлення та монтаж;
Г) витрати на перевірку відповідного функціонування активу після вирахування чистих надходжень від продажу будь-яких об’єктів під час доставки активу до теперішнього місця розташування та приведення в теперішній стан (наприклад, зразків, вироблених під час перевірки обладнання);
Г) гонорари спеціалістам.
Далі наведено приклади витрат, які не є витратами на об’єкт основних засобів:
А) витрати на відкриття нових потужностей;
Б) витрати на введення нового продукту чи послуги (включаючи витрати на діяльність із рекламування та просунення);
В) витрати на ведення бізнесу в новому місці розташування або з новою категорією клієнтів (включаючи витрати на підготовку персоналу);
Г) адміністративні та інші загальні накладні витрати. Методи оцінки основних засобів відповідно до стандартів, якими регулюється їх облік розглянемо в табл. 3.4.
Таблиця 3.4. МЕТОДИ ОЦІНКИ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ВІДПОВІДНО ДО МСБО 16
Методи оцінки основних засобів | Суть методу | |
Cost model | Модель собівартості | За сумою сплачених (або належних до сплати) грошових коштів чи їх еквівалентів, або за справедливою вартістю іншого відшкодування, переданого постачальникові на дату придбання |
Revaluation model | Модель переоцінки | Шляхом індексування відповідно до індексу зростання вартості пере оцінюваного активу. В обліку переоцінка відображається одним із двох методів: 1) пропорційним і 2) методом списання накопиченої амортизації |
Визнання витрат у балансовій вартості об’єкта основних засобів припиняється, якщо об’єкт знаходиться у місці розташування та стані, необхідному для його експлуатації у спосіб, визначений управлінським персоналом. Отже, витрати, понесені при використанні чи переміщенні об’єкта, не включаються в балансову вартість такого об’єкта. Наприклад, наведені далі витрати не включаються в балансову вартість об’єкта основних засобів:
А) витрати, понесені у той час, коли об’єкт, придатний до експлуатації, у спосіб визначений управлінським персоналом, ще слід ввести у дію або його експлуатують не на повну потужність;
Б) первісні операційні витрати, такі як понесені під час формування попиту на продукцію об’єкта;
В) витрати на переміщення чи реорганізацію частини або всієї діяльності суб’єкта господарювання.
Деякі види діяльності відбуваються в зв’язку з будівництвом чи забудовою об’єкта основних засобів, але вони не є необхідними для того, щоби доставити об’єкт до місця розташування або привести у стан, в якому він придатний до експлуатації, у спосіб визначений управлінським персоналом.
Вони складаються з операцій, які можуть відбуватися до діяльності з будівництва чи забудови або протягом такої діяльності. Наприклад, дохід можна заробляти шляхом використання будівельного майданчика як місця для стоянки автомобілів, поки не розпочнеться будівництво. Оскільки такі побічні операції не є необхідними для того, щоб доставити об’єкт до місця розташування або привести у стан, у якому він був придатний до експлуатації, у спосіб визначений управлінським персоналом, дохід та пов’язані з ним витрати на побічні операції визнаються у прибутку чи збитку та включаються до відповідної класифікації доходу та витрат.
Собівартість активу, створеного власними силами, визначається з використанням тих самих принципів, як і для придбаного активу. Якщо суб’єкт господарювання виробляє подібні активи для продажу в звичайному ході бізнесу, собівартість активу звичайно така сама, як і собівартість будівництва активу для продажу (див. МСБО 2). Отже, при визначенні таких витрат будь-яких внутрішніх прибутків не враховують. Так само, собівартість понаднормативних сум відходів матеріалів, оплати праці чи інших ресурсів, витрачених при будівництві активу власними силами, не включається до собівартості активу. МСБО 23 “Витрати на позики” встановлює критерії для визнання відсотків як компоненту балансової вартості об’єкта основних засобів, збудованого власними силами.
Основні напрямки утворення основних засобів на підприємстві відображено на рис. 3.1.
Рис. 3.1. Основні джерела утворення основних засобів
Основні засоби виникають внаслідок наступних подій:
O придбання за грошові кошти;
O в кредит;
O обмін або не грошові операції;
O як подарунок від іншої юридичної або фізичної особи;
O шляхом самостійного створення або будівництва;
O придбання землі.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)