Фінансовий менеджмент – Крамаренко Г. О. – 14.3. Політика формування власних фінансових ресурсів підприємства
Політика формування власних фінансових ресурсів спрямована на забезпечення самофінансування підприємства і містить такі етапи:
1. Аналіз утворення і використання власних фінансових ресурсів у попередньому періоді.
2. Визначення загальної потреби у власних фінансових ресурсах.
3. Оцінка вартості залучення власного капіталу з різних джерел.
4. Забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел.
5. Оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел утворення власних фінансових ресурсів.
Перший етап.
Метою аналізу формування власних фінансових ресурсів у базовому періоді є визначення фінансового потенціалу для майбутнього розвитку підприємства.
Результативність і економічна доцільність функціонування підприємства оцінюється не тільки абсолютними, але й відносними показниками, до числа яких входить система показників рентабельності.
Оцінюючи динаміку основних показників, необхідно зіставити темпи їх зміни. Оптимальним вважається таке співвідношення:
Де Р”, Т°р, Твк, ТА – відповідно темпи зростання валового прибутку, обсягу реалізації, власного капіталу, суми активів (капіталу), %.
Розглянуте співвідношення у світовій практиці одержало назву “золоте правило економіки підприємства”1. Проте в практичній діяльності підприємства досить часто відступають від цього правила. До причин виникнення відхилень належать: використання капіталу у сфері освоєння нових технологій виробництва, модернізації і реконструкції діючих підприємств. На рис. 14.8 подано поквартальну динаміку темпів зростання показників валового прибутку, обсягу реалізації, власного капіталу і сукупного капіталу (активів) на ВАТ “Олімпія” у2001-2003 рр. (розрахунок здійснюється на підставі табл. 14.1,14.2).
На ВАТ “Олімпія” оптимальне співвідношення темпів зростання (до попереднього кварталу, %) аналізованих показників спостерігалося в другому і третьому кварталах 2002 р.:
209.3 > 127,5 > 107,1 > 102,2 > 100% і
209.4 > 141,9 > 121,4 > 100,3 > 100% відповідно.
Це пов’язано з тим, що на початку 2002 р. був залучений довгостроковий кредит терміном на п’ять років, що дозволило більш ефективно використовувати фінансові ресурси і збільшити сукупний капітал. Кошти, спрямовані на розширене відтворення, дозволили у два рази збільшити валовий і чистий доход, досягти показника 4,4 млн грн за третій квартал 2002 р.
Рис. 14.8. Динаміка темпів зростання показників “золотого правила економіки підприємства” на ВАТ “Олімпія” у 2001-2003 рр.
Другий етап.
Визначається загальна потреба у власних фінансових ресурсах на майбутній період. Її – встановлюють за формулою:
Де Пдо,, – загальна потреба у власних фінансових ресурсах у майбутньому періоді;
Пк-загальна потреба в капіталі на кінець прогнозного періоду;
Увк – питома вага власного капіталу в загальній його сумі на кінець прогнозного періоду, частки од.;
ВКт – сума власного капіталу на початок періоду;
ЧПП – сума чистого прибутку, що спрямовується на споживання в прогнозному періоді.
Розрахункова величина включає необхідну суму власних фінансових ресурсів, утворених за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел.
Третій етап.
Оцінку залучення власного капіталу з різних джерел здійснюють у розрізі окремих його елементів (акціонерного капіталу, нерозподіленого прибутку тощо). Результати такої оцінки є основою для прийняття управлінських рішень щодо вибору альтернативних джерел формування власних фінансових ресурсів, що забезпечують приріст власного капіталу.
Четвертий етап.
Забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел. Основними внутрішніми джерелами є: чистий прибуток і амортизаційні відрахування. Тому на окремих етапах життєвого циклу виникає потреба в максимізації як амортизаційних відрахувань, так і чистого прибутку.
Де АВ і ЧП – прогнозовані обсяги амортизаційних відрахувань і чистого прибутку;
^ВФРтах, – максимальна сума власних фінансових ресурсів, утворених за рахунок власних джерел.
Обсяг залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел (ВФР]ов) покликаний покрити дефіцит частини, що залишилася, яку не вдалося сформувати за рахунок внутрішніх джерел. Розрахунок здійснюється за формулою:
Де ЗП^р – загальна потреба в джерелах фінансування в прогнозному періоді;
ДВФР^- обсяг власних фінансових ресурсів, що накреслюються до залучення за рахунок внутрішніх джерел.
До зовнішніх фінансових джерел належать: залучення додаткового пайового капіталу, додаткова емісія акцій тощо.
П’ятий етап.
Процес оптимізації співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел утворення власних фінансових ресурсів базується на таких критеріях:
– мінімізація сукупної вартості залучення власних фінансових ресурсів;
– збереження управління підприємством початковими засновниками.
Ефективність розробленої політики формування власних фінансових ресурсів можна оцінити за допомогою коефіцієнта стійкого економічного зростання (КСЕЗ):
Де – сума дивідендів, виплачувана акціонерам; ВК – середня за період вартість власного капіталу;
Чп-^д – реінвестований чистий прибуток. Успішна реалізація політики формування власних фінансових ресурсів забезпечує:
– максимізацію прибутку з урахуванням допустимого рівня фінансового ризику;
– формування раціональної структури використання чистого прибутку на виплату дивідендів і розвиток виробництва;
– розробку на підприємстві ефективної амортизаційної політики;
– формування раціональної емісійної політики або залучення додаткового пайового капіталу.
Найважливіше місце в дослідженні загальних результатів діяльності підприємства займає аналіз рентабельності власного капіталу. Вона визначається множиною різних параметрів. По-перше, на неї впливає ефективність використання активів для забезпечення процесу реалізації продукції. По-друге, рентабельність власного капіталу відображає ефективність, з якою обсяг продажів (виручка від реалізації) перетворюється в чистий прибуток, тобто вона відображає норму прибутку. По-третє, рентабельність власного капіталу залежить від ступеня використання кредитного важеля (або, інакше кажучи, від боргового навантаження), тобто від співвідношення величини позикового капіталу і балансової вартості власного капіталу. Таким чином, до складу показників рентабельності власного капіталу включають:
Де Рт~ рентабельність власного капіталу за розрахунковий період, %;
ЧП-чистий прибуток за розрахунковий період; ВК – середня за розрахунковий період вартість власного капіталу;
Р – рентабельність активів, %;
Середня за розрахунковий період величина акціонерного капіталу;
Рдр. чп – рентабельність реалізації за чистим прибутком, %; ВР – виручка від реалізації за розрахунковий період; рврлл~ рентабельність реалізації за валовим прибутком, %; В/7 – валовий прибуток за розрахунковий період. На рис. 14.9 подано квартальні значення показників рентабельності ВАТ “Олімпія” у 2001-2003 рр. Рентабельність чистих активів і власних активів не обчислювалася через відсутність останніх (див. рис. 14.4).
Рис 14.9. Динаміка показників рентабельності ВАТ “Олімпія” у 2001-2003 рр.
Для оцінки рентабельності власного капіталу і факторів, що вплинули на її розмір у звітному періоді порівняно з базисним, використовують трифакторну модель Дюпона:
Наведена формула дозволяє встановити, які фактори найбільшою мірою вплинули на коливання рентабельності власного капіталу, і виявити причини такої зміни:
– коливання рентабельності продажів (ЧПіВР):
– коливання оборотності активів (вРМ);
– коливання структури капіталу (АІСК); – спільний вплив зазначених чинників.
Для оцінки впливу перелічених вище показників на рентабельність власного капіталу використовувалися: метод ланцюгових підстановок та інтегральний метод аналізу (рис. 14.10). Застосування детермінованих факторних методів дозволило оцінити внесок кожного аналізованого фактора в зміну рентабельності власного капіталу і зробити однозначні і науково обгрунтовані оцінки впливу факторів на результуючий показник.
Інтегральний метод оцінки базується на формулі (14.13), або у = х o х, * х3. Для розрахунку впливу чинників на результуючий показник використовується така модель:
При оцінці методом ланцюгових підстановок використовувалася така послідовність заміни елементів: рентабельність реалізації за чистим прибутком, коефіцієнт обіговості активів, коефіцієнт структури капіталу.
Максимальний і негативний, і позитивний вплив на зміну рентабельності власного капіталу справляла зміна рентабельності продажів, розрахованої за чистим прибутком. Другим за важливістю показником, сила впливу якого в більшості періодів була позитивною, був коефіцієнт обіговості активів. Зміна структури капіталу впливала незначно, і в основному негативно, на рентабельність власного капіталу ВАТ “Олімпія”.
Рис. 14.10. Діаграма оцінки впливу показників трифакторної моделі Дюпона на поквартальну зміну рентабельності власного капіталу ВАТ “Олімпія” (2001-2003 рр