Економічний аналіз – Мних Є. В. – 6.7.4. Аналіз накладних витрат виробничої (операційної) діяльності підприємства
Накладні витрати – це витрати на управління та обслуговування виробництва і збут продукції, які впливають на фінансовий результат діяльності підприємства. їх визначають за сукупністю різних ознак, наприклад:
– вони не відносяться безпосередньо на виробництво конкретних видів продукції, а розподіляються (загальновиробничі) на собівартість продукції спеціальними методами;
– вони виникають поза основним виробництвом і зміни у виробничій програмі не призводять до зміни цих витрат;
– вони впливають на фінансовий результат операційної діяльності;
– частина з них залежить від обсягу виробленої та проданої продукції, хоча їх зміна не прямо пропорційна (витрати на утримання й експлуатацію устаткування, позавиробничі та ін.); друга їх частина практично не залежить від обсягу випуску і продажу продукції, а визначається політикою вищої адміністрації підприємства (амортизаційні відрахування, орендна плата, рентні платежі тощо).
Особливість управління накладними витратами полягає переважно не в досягненні їх економії, а у пошуку та визначенні їх оптимального рівня для кожного окремого підприємства. Надмірне скорочення накладних витрат призводить до негативних наслідків: зменшення мотивації управлінського персоналу, рівня автоматизації та комп’ютеризації їхньої роботи, зниження якості обслуговування виробництва тощо.
Для ефективного управління накладними витратами їх групують за різними класифікаційними ознаками, зокрема за відношенням до виробничого процесу, видами продукції (робіт, послуг), економічним змістом (елементами витрат), цільовим призначенням (калькуляційними статтями), ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат, місцем виникнення витрат, календарними та звітними періодами, функціями управління, рівнем планування і контрольованості, залежно від доцільності їх проведення, рівнем узагальнення, ступенем залежності від прийняття рішень, порядком обчислення тощо.
Найпоширенішими з перелічених вище класифікацій є групування накладних витрат за цільовим призначенням і місцем виникнення. У процесі управління ці витрати групують за такими комплексними статтями: загальновиробничі витрати; адміністративні (загальногосподарські) витрати; витрати на збут (позавиробничі, або комерційні, витрати). Окремі статті можуть бути деталізовані. Загальна класифікація накладних витрат подана на рис. 6.24.
Загальновиробничі витрати аналізують стосовно параметрів виробничої діяльності, а адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати – щодо періоду операційної діяльності.
Накладним витратам належить значна частка у собівартості продукції, однак контролювати їх важче, ніж прямі, оскільки вони становлять комплекси різних елементів витрат (кошторис), тому й розробляти їх стандарти складніше.
Для здійснення контролю накладних витрат застосовують методику складання бюджету накладних витрат, за якою змінна частина накладних витрат нормується так само, як визначаються стандарти прямих витрат і включаються у загальну суму
Рис. 6.24. Класифікація накладних витрат підприємства
Бюджету на звітний період у розмірі, який відповідає максимальній виробничій потужності підприємства. Однак фактичне використання потужності не відповідає потужності, яка прийнята за складання бюджету, що зумовлює відхилення від стандартів. Крім цього, у процесі виконання бюджету не дотримуються його вимоги у частині витрат матеріальних і грошових ресурсів, тому бюджети стали диференціювати відповідно до центрів витрат (калькуляційних підрозділів) і центрів відповідальності. Окремо на календарний рік слід визначати бюджети адміністративних витрат, витрат на збут, витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування та інших загальновиробничих витрат. Бюджети накладних витрат розраховуються статистичними методами, коли за основу береться рівень витрат та інші показники базового періоду з відповідними поправками на зміну ринкових, організаційних і технологічних умов у плановому періоді, або розрахунковим, за якого річні витрати можна визначити за кожною статтею бюджету накладних витрат.
Під час розрахунку бюджету витрат на одиницю продукції (робіт, послуг) слід врахувати:
– базовий рівень накладних витрат (3° в), грн;
– базовий рівень обсягу виробництва (Яф), грн;
– індекс планового обсягу виробництва (7в);
– частку змінних накладних витрат у загальній їх сумі базового періоду (Л3НМВ), коефіцієнт;
– очікуваний індекс інфляції (І. и).
Тоді норматив накладних витрат на 1 грн продукції (робіт, послуг) (На в) буде розрахований так:
Контроль виконання бюджету щодо центрів витрат (виробничих, адміністративних, збутових та ін.) здійснюється підчас налагодження роздільного систематизованого обліку фактичних витрат на окремих ланках для кожного підрозділу й обсягу їх діяльності. Фактичні витрати порівнюються з бюджетними, які коректуються на обсяг діяльності.
Обсяг виконаних робіт вимірюється у натуральних одиницях, які враховують витрати праці у певній кількості стандартних одиниць. На основі бюджету накладних витрат визначається ставка умовно змінних витрат на одиницю діяльності, а також абсолютна сума постійних витрат. Це дає можливість встановити і загальну ставку умовно змінних та постійних витрат на одиницю діяльності.
Аналіз виконання бюджету накладних витрат відповідно до центрів витрат проводиться з використанням двох, трьох і чотирьох факторних моделей функціональної залежності. Вихідні дані наведено у табл. 6.43.
Таблиця 6.43. Бюджет накладних витрат виробничого підрозділу, тис. грн
Статті витрат | Бюджетні норми | |||
Постійні витрати | Змінні витрати на одиницю діяльності | Всього на 200 одиниць діяльності | J Фактичні витрати на 180 одиниць діяльності | |
Зарплата персоналу | 1000 | – | 1000 | 1200 |
Витрати матеріалів | – | 2 | 400 | 380 |
Витрати енергії | – | 3 | 600 | 550 |
Утримання устаткування | 200 | 1 | 400 | 390 |
Утримання приміщень | 600 | – | 600 | 600 |
Всього | 1800 | 6 | 3000 | 3120 |
У двофакторній моделі для дослідження відхилень бюджету виокремлюють вплив таких факторів:
– недотримання бюджету;
– зміна обсягу діяльності.
Бюджет на фактичний обсяг діяльності становитиме: 3000:200 = 15 тис. грн,
15 – 180 = 2700 тис. грн.
Перевитрати за бюджетом на фактичний обсяг діяльності становлять 3120 – 2700 = 420 тис. грн.
Для розрахунку впливу факторів визначаємо:
1) витрати за бюджетом на фактичний обсяг діяльності:
6-180 + 1800 = 2880 тис. грн;
2) відхилення за рахунок недотримання бюджету:
3120 – 2880 = +240 тис. грн;
3) відхилення за рахунок зміни обсягу діяльності:
2880 – 2700 – +180 тис. грн;
4) сума відхилень:
240 + 180 = 420 тис. грн.
Аналогічно розраховують вплив факторів на виконання кожної статті бюджету (табл. 6.44).
Таблиця 6.44. Розрахунок відхилення накладних витрат за статтями бюджету, тис. грн
Статті витрат | Фактичні витрати На фактичний обсяг Діяльності | Підлягають розподілу | Витрати бюджету на фактичний обсяг діяльності | Загальне відхилення | У тому числі за рахунок | |
Недотримання бюджету | Зміни обсягу діяльності | |||||
Зарплата персоналу | 1200 | 900 | 1000 | +300 | +200 | +100 |
Витрати матеріалів | 380 | 360 | 360 | +20 | +20 | |
Витрати енергії | 550 | 540 | 540 | +10 | +10 | – |
Утримання устаткування | 390 | 360 | 380 | +30 | +10 | +20 |
Утримання приміщень | 600 | 540 | 600 | +60 | +60 | |
Всього | 3120 | 2700 | 2880 | 420 | +240 | +180 |
Із аналітичної табл. 6.44 можна зробити висновок, що перевитрати пов’язані з недостатньою активністю персоналу.
Двофакторна модель аналізу може бути збільшена до оцінок за трифакторною залежністю (з виокремленням виконання бюджету, активності діяльності та її продуктивності) та за чотирифакторною залежністю (з виокремленням виконання бюджету, активності діяльності та її продуктивності за постійними і змінними витратами).
Враховуючи аналогічність підходів до розрахунку за цими моделями, виокремимо лише вплив таких факторів: виконання бюджету, активності діяльності і продуктивності. Якщо взяти до уваги те, що для повного обсягу діяльності передбачалось за бюджетом у 3000 грн використати 10 000 стандартних годин, а фактично витрачено 9500 годин, то загальна ставка витрат на стандартну годину становитиме: 3000 : 10 000 = = 0,3 тис. грн, у тому числі:
– ставка змінних витрат: 1200 : 10 000 = 0,12 тис. грн;
– ставка постійних витрат: 1800:10 000 = 0,18 тис. грн. Витрати стандартного часу на фактичний обсяг діяльності
Становитимуть: 10 000 : 200 – 180 = 9000 стандартних годин.
Величина накладних витрат на фактично затрачений робочий час при загальній їх ставці за стандартну годину становитиме
0,3 – 9500 = 2850 тис. грн.
Величина накладних витрат за бюджетом на рівні фактичних витрат робочого часу становитиме: 0,12 * 9500 + 1800 = 2940 тис. грн.
Відхилення у виконанні бюджету накладних витрат у аналізованому центрі викликане такими причинами:
– недотриманням бюджету: 3120 – 2940 – +180 тис. грн;
– зміною рівня ділової активності: 2940 – 2850 = +90 тис. грн;
– зміною продуктивності: 2850 – 2700 = +150 тис. грн.
Загальне відхилення: 180 + 90 + 150 = 420 тис. грн.
Контроль виконання бюджету щодо центрів відповідальності передбачає пошук резервів зниження витрат за рахунок підвищення активності керівників на всіх рівнях. Для цього проводиться регламентація управлінських функцій між керівниками різних рівнів і відповідно групуються витрати за статтями складених бюджетів для кожного рівня управління. Фактичне виконання названих бюджетів контролюється групуванням витрат так, щоб їх можна було порівняти з бюджетними сумами. Тому всі витрати поділяються на суворо контрольовані, неконтрольовані та частково контрольовані. Види контрольованих статей залежать від специфіки різних підрозділів та їх взаємозв’язків за ієрархією управління.
Аналізуючи накладні витрати, увагу приділяють змінам адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат. їх особливістю є те, що вони не зараховуються до собівартості продукції (робіт, послуг), а є витратами певного аналізованого періоду і впливають на кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства.
Обгрунтованість цих витрат, як і оцінка їх зміни, обумовлюються специфікою економічної політики вищої адміністрації (ради акціонерів) та умовами зовнішнього економічного середовища. Визначальним в оцінках зміни цих витрат є їх еластичність до зміни фінансових результатів. Якщо приріст цих витрат пов’язаний з більш високим приростом фінансових результатів, то такі зміни є цілком виправданими. Разом з тим негативно слід сприймати скорочення витрат з охорони праці, техніки безпеки, проведення наукових досліджень та випробувань продукції тощо. Детальніші аналітичні дослідження витрат періоду можна провести з урахуванням специфіки кожної статті витрат. Для цього слід прокласифікувати витрати за бюджетами адміністративних витрат, витрат на збут та ін. Наприклад, стосовно кожної статті адміністративних витрат (рис. 6.25) можна визначити доцільність і ефективність таких видатків, провести порівняльний аналіз за аналогічними економічними об’єктами та за динамікою їх змін.
Рис. 6.25. Класифікація адміністративних витрат підприємства
(1 votes, average: 5,00 out of 5)