Екологічний менеджмент – Семенов В. Ф. – 7.2. Визначення екологічного менеджменту з позицій міжнародних стандартів
В існуючому нині тлумаченні понять визначення “менеджмент” і “управління” трохи відмінні один від одного. В епоху А. Файоля, творця теорії адміністрування, в іноземній і російськомовній літературі поняття “управління” і “адміністрування” були синонімами. В останні десятиліття в україномовній літературі з’явилося визначення “менеджмент” і його модифікації, відмінні від екологічного управління.
У вітчизняній літературі (у тому числі, у перекладі документів ISO 14000) замість поняття “екологічний менеджмент” використовується термін “управління якістю навколишнього середовища”, а в деяких випадках – “екологічне управління”.
Однак, твердження про те, що ці поняття -‘синоніми – досить спірно. Доказом цьому слугують сталі формулювання щодо традиційних понять науки управління.
Є спроби розмежувати ці два поняття, використовуючи ознаки розходження співвідношення і ступінь уваги до внутрішнього і зовнішнього середовища організації. В англомовній літературі таке розходження робиться для чіткого розмежування понять “управління бізнесом” (management) і “управління в державному секторі” (administration). Щоправда, існують і симбіози – public management, business administration і ін. И тут кінцевим виходом інвентаризації визначень може стати глосарій основних термінів по видах управління (табл.7.2.1). Правомірно ці дефініції поширити і на сферу екологічних відносин.
Таблищ 7.2.1 Глосарій основних понять науки управління
| Поняття | У широкому розумінні | У вузькому розумінні |
| Управління | Уся система класів, відносин і явиш управління в природі і суспільстві | Технологічна організація об’єкта управління |
| Менеджмент | Загальний принцип соціального управління; влада і мистецтво управління людьми | Управління Виробництвом, діяльність по організації досягнення поставлених цілей |
| Адміністрування | Адміністративно-державне управління; соціально-політичний менеджмент | Розробка і постановка цілей, визначення політики організації |
| Управління | Ієрархічна система інститутів влади | Безпосереднє управління людьми |
Наукова уява про управління як діяльність успішно розвивалася завдяки структурно-функціональному аналізу, розробка якого призвела в 1916 р. до відкриття Анрі Файолем п’яти істотних його функцій – прогнозування, організації, розпорядження, координації і контролю. Причому, функціональний підхід до дослідження управління широко представлений не тільки в науці. Він чітко виявляється й у практичній діяльності – в елементному визначенні управління як системи, методах проектування робіт і організаційних структур, посадових інструкціях, поетапності процесів управління і фіксованих процедур.
Одночасно має місце й інше – предметне – визначення управління як сукупності відносин, що виникають між членами організації при здійсненні цілеспрямованої діяльності. При цьому розглядаються процес і результат впливу одного учасника на іншого.
Саме для визначення структури і процесу управлінських функцій усередині організації будь-якого типу і пропонується зберегти термін “менеджмент”. Суб’єктом цього роду відносин є керуючий будь-якого рівня ієрархії, об’єктом – будь-який член організації чи її підрозділ. Відповідно до прийнятого в міжнародних стандартах визначення, система екологічного менеджменту (СЕМА) являє собою частину загальної системи менеджменту, що включає організаційну структуру, планування діяльності, розподіл відповідальності, практичну роботу, а також процедури, процеси і ресурси для розробки, впровадження, оцінки досягнутих результатів і вдосконалення екологічної політики.
При цьому в спрощеному розумінні “менеджмент” – це уміння домагатися окреслених цілей, використовуючи працю, інтелект, мотиви поводження інших людей; функція, вид діяльності з керівництва людьми в найрізноманітніших організаціях. Менеджмент (у тому числі екологічний) – це також сфера людського знання, що допомагає здійснити цю функцію, тобто в тих випадках, коли потрібно знання більш високого порядку. Значимість менеджменту була особливо ясно усвідомлена в 30-ті роки. Вже тоді стало очевидним, що діяльність ця перетворилася на професію, галузь знань – на самостійну дисципліну, а соціальний прошарок – на дуже впливову суспільну силу. Що ж стосується екологічного менеджменту, то, на думку вчених, його активний розвиток пов’язаний із прийняттям на початку 90-х років “Порядку денного на XXI століття”.
Вперше термін “менеджмент” стосовно сфери вітчизняного управління природоохоронною діяльністю був застосований відомим українським вченим у галузі економіки й екології В. Я. Шевчуком.
Далі, в антології розвитку цього напрямку з’являються різні трактування і тлумачення. З’являється таке визначення як “економічний менеджмент природокористування”, під яким варто розуміти сукупність організаційно-управлінських і економічних інструментів регулювання відносин між суб’єктами управління (органами законодавчої і судової влади) і об’єктами, у даному випадку – природокористувачами. Таким чином, це поняття включає питання регулювання економічної відповідальності природокористувача за використання природних ресурсів; питання формування еколого-економічного, фінансово-кредитного механізму організації природоохоронної діяльності в масштабі країни, регіону, міста, району, фірми, підприємства, організації тощо.
Сьогодні, виходячи з найбільш істотних розходжень у поняттях “екологічне управління” і “екологічний менеджмент” у прикладному аспекті, фахівцями пропонуються такі визначення:
ЕКОЛОГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ – діяльність державних органів і економічних суб’єктів, головним чином, спрямована на дотримання обов’язкових вимог природоохоронного законодавства, а також на розробку і реалізацію відповідних цілей, проектів і програм, а ЕКОЛОГІЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ – ініціативна і результативна діяльність економічних суб’єктів, спрямована па досягнення їхніх власних екологічних цілей, проектів і програм, розроблених на основі принципів екоефективності і екосправедливості. Таким чином, ефективний екологічний менеджмент забезпечує підприємству кредит довіри у відносинах з усіма зацікавленими в його діяльності сторонами, в чому і вбачається основна перевага екологічного менеджменту н порівнянні з традиційним формальним екологічним управлінням. Істотні розходження в трактуванні даних понять наведено в табл.7.2.2
Таблиця 7.2.2
Відмінності в поняттях
| Відмінності | Екологічне правління | Екологічний менеджмент |
| 1 Наявність нових функцій | Відсутні | Екологічне планування, екологічний інжиніринг, екологічний аудит, екологічний облік, екологічний маркетинг, екологічне оподаткування, екологічна освіта і культура |
| В інструментах екополітики | В основному Адміністративно-командні і, додатково, економічні | Економічні, у т. ч. ринкового Характеру з елементами адміністративно-командного стилю |
| У мотивах | Обов’язкова у своїй основі діяльність | Свідомо добровільна й ініціативна діяльність |
| У рівнях централізації | Здійснюється органами державної влади й економічними суб’єктами національного і регіонального рівнів | Здійснюється економічними суб’єктами на базі державного регулювання |
| Заохочувальні стимули | Відсутні | Присутні |
(1 votes, average: 5,00 out of 5)