Менеджмент організацій – Федулова Л. І. – Серія міжнародних стандартів системи екологічного менеджменту ISO 14000
Рішення про розробку цих стандартів було результатом Уругвайського раунду переговорів зі Всесвітньої торгової угоди та зустрічі на вищому рівні з проблем навколишнього середовища й розвитку в Ріо-де-Жанейро в 1992 р. Стандарти ISO 14000 розробляються Технічним комітетом 207 (ТС 207) Міжнародної Організації Стандартизації (ISO) з урахуванням вже зарекомендованих міжнародних стандартів із систем менеджменту якості продукції (ISO 9000).
Документи, що входять до серії ISO 14000, можна умовно поділити на три групи:
– принципи створення й використання систем екологічного менеджменту;
– інструменти екологічного контролю і оцінки;
– стандарти, зорієнтовані на продукцію.
За названими групами розроблені та впроваджуються відповідні документи (див. табл. 26).
Таблиця 26. Перелік міжнародних стандартів серн ISO 14000
Принципи створення й використання систем екологічного менеджменту | |
ISO 14001 | Система екологічного менеджменту (EMS) – Специфікації та посібник з використання |
ISO 14004 | EMS – Загальний посібник з принципів, систем і методів |
ISO 14014 | Посібник з визначення “початкового рівня” екологічної ефективності підприємства |
Інструменти екологічного контролю і оцінки | |
ISO 14010 | Посібник з екологічного аудиту – Загальні принципи |
ISO 14011/1 | Посібник з екологічного аудиту – Процедури аудиту. Аудит систем екологічного менеджменту |
ISO 14012 | Посібник з екологічного аудиту – Критерії кваліфікації екологічних аудиторів |
ISO 14031 | Посібник з оцінки екологічних показників діяльності організації |
Стандарти, зорієнтовані на продукцію | |
ISO 14020 (серія) | Принципи екологічного етикетування продукції |
ISO 14040 (серія) | Методологія “оцінки життєвого циклу” – оцінки екологічного впливу, пов’язаного з продукцією, на всіх стадіях її життєвого циклу |
ISO 14050 | Екологічний менеджмент. Глосарій (словник) |
ISO 14060 | Посібник з обліку екологічних аспектів у стандартах на продукцію |
Система стандартів має забезпечувати зменшення несприятливих дій на довколишнє середовище на трьох рівнях:
– організаційному – через поліпшення екологічної “поведінки” корпорацій;
– національному – через створення суттєвого доповнення до національної нормативної бази й компоненти державної екологічної політики;
– міжнародному – через поліпшення умов міжнародної торгівлі. У міжнародних стандартах серії ISO 14000 екологічний аспект
Визначено як елемент діяльності підприємства, його продукції та послуг, який взаємодіє чи може взаємодіяти з навколишнім середовищем. Для впровадження та аудиту систем екологічного менеджменту (СЕМ) використовуються такі стандарти:
– ISO 14001 – специфікація та поради з використання СЕМ;
– ISO 14004 – основні характеристики принципів, систем і додаткових методик із СЕМ;
– ISO 14010 – загальні вказівки з екологічного аудиту – загальні принципи;
– ISO 14011 – загальні вказівки з екологічного аудиту – процедури аудиту, аудит систем екологічного управління;
– ISO 14012 – загальні вказівки з екологічного аудиту – кваліфікаційні критерії для екологічних аудиторів.
Окрім стандартів, у економічно розвинутих країнах використовують також ринкові інструменти екологічного менеджменту, серед яких:
– податкові інструменти (пільгові чи дискримінативні): податки на продукцію, види діяльності, джерела забруднення, вміст шкідливого компонента;
– інструменти системи кредитування (пільгові чи податкові);
– субсидії (прямі й непрямі) на державні екологічні проекти, на екологічні цілі населенню, дотації на екологічно досконалу продукцію;
– екологічні платежі за викиди шкідливих речовин в атмосферу, водні джерела, фунт;
– цінові інструменти;
– сплата за досягнення певних екологічних результатів тощо. Коли врахувати важкий фінансовий стан більшості промислових
Підприємств, різке скорочення бюджетного фінансування, яке виділяється на охорону природи й відтворення природних ресурсів, недоліки законодавства, то бачимо, що західна модель екологічного управління нас не цілком влаштовує. Тобто нині Україна не в змозі застосовувати настільки сильний стимуляційний механізм ринкових інструментів, щоб підприємства самостійно переходили ло екологічного виробництва, але деякі із західних моделей все-таки можна застосувати.