Бюджетна система – Федосов В. М. – Тема 7. ПОДАТКИ ЯК ІМПЕРАТИВНА ДОМІНАНТА БЮДЖЕТУ
Основні поняття та терміни
Акциз, виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, землекористувачі, мито, підакцизні товари (продукція), перша реєстрація транспортного засобу, платні послуги; податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання; податкове зобов’язання, податковий кредит, рециркулюючий газ, торговельна діяльність.
7.1. Податкові надходження як складова доходів бюджету
Податкові надходження – це обов’язкові платежі, які надходять до бюджету внаслідок виконання платниками податкового законодавства. Вони домінують у системі доходів бюджету (рис. 7.1), що обумовлено сутністю податків як фіскальних інструментів держави. У середньому частка податкових надходжень становить три чверті доходів Зведеного бюджету України. Проте вона не стабільна: за останні 15 років коливалася в діапазоні майже з 20-відсотковим інтервалом (від 63,66 % до 81,12 %). У 2005-2010 рр. цей показник вирівнявся і змінювався в межах 3 %.
Обсяг податкових надходжень постійно зростає. Так, у 2005 р. він становив 98,07 млрд грн, у 2006 р. – 125,74 млрд, у 2007 р. – 161,26 млрд, 2008 р. – 227,16 млрд, 2009 р. – 208,07 млрд, 2010 р. – 234,47 млрд грн. Тенденція до зростання була порушена лише в 2009 р. унаслідок фінансової кризи.
Податкові надходження включають податки, збори і плати. Податковим кодексом України установлені такі види обов’язкових платежів (рис. 7.2).
Податковий кодекс визначає зміст кожного виду обов’ язкових платежів.
Податок – це обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового кодексу.
Збором (платою, внеском) Є обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок учинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.
Зауважимо, що зміст збору, плати та внеску у Податковому кодексі ототожнюється, хоча це різні за сутнісними характеристиками платежі. Крім того, навряд чи можна погодитися, що платник збору може мати якусь спеціальну вигоду від сплати цього платежу. Наприклад, яку спеціальну вигоду можуть мати платники збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, якщо по суті цей збір є непрямим податком.
З прийняттям Податкового кодексу України кількість податків та інших обов’ язкових платежів, які мають сплачуватися до бюджету, зменшилася: загальнодержавних податків – з 25 до 16, місцевих податків – з 18 до п’ яти.
Істотне зменшення кількості місцевих податків і зборів та скасування комунального податку, податку на рекламу і ринкового збору, які формували найбільші надходження в системі місцевого оподаткування, дають підстави для висновку, що роль місцевих податків у формуванні доходів місцевих бюджетів послабиться. Що ж до загальнодержавних податків, то такий висновок є передчасним. По-перше, необхідно врахувати зміни, внесені в механізми справляння кожного податку, збору та плати окремо. По-друге, платники мусять сплачувати й інші обов’ язкові платежі, такі як державне мито, судовий збір та деякі інші, залежно від специфіки
Діяльності (наприклад, банки – збір до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб). Ці платежі справлялися і до прийняття Податкового кодексу України, але згідно з бюджетною класифікацією не входили до складу податкових надходжень.
Оцінюючи перспективи формування податкових надходжень Зведеного бюджету України під впливом змін, що відбулися у податковій системі України з прийняттям Податкового кодексу, варто звернути увагу на показник покриття податковими надходженнями видатків бюджету (рис. 7.3).
Рис. 7.3. Покриття податковими надходженнями видатків Зведеного бюджету України
Як свідчать наведені на рисунку дані, збалансованість між податками та видатками ніколи не досягалася. І навряд чи колись така збалансованість буде досягнута, адже крім податків є ще й інші доходи бюджету. У зв’язку з цим виникає питання щодо доцільності принципу фіскальної достатності, закріпленого в Податковому кодексі України. Суть його – установлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості видатків бюджету з його доходами. У такому трактуванні принцип фіскальної достатності ніколи не буде реалізований.
Окрім принципу фіскальної достатності Податковий кодекс України визначає й інші принципи оподаткування, від реалізації яких залежить наповнення дохідної частини бюджету за рахунок податкових надходжень. Розглянемо їх зміст, порівнявши з принципами, закріпленими в податковому законодавстві до прийняття Податкового кодексу України (табл. 7.1).
Таблиця 7.1
ПРИНЦИПИ ОПОДАТКУВАННЯ
До 1 січня 2011 Р. (згідно з Законом України “Про систему оподаткування”) | З 1 січня 2011 Р. (згідно з Податковим кодексом) |
1. Стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції | – |
2. Стимулювання підприємницької виробничої діяльності – введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва | – |
3. Обов’язковість – упровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об’єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства | 1. Загальність оподаткування – кожна особа зобов’язана сплачувати установлені Податковим кодексом і законами з питань митної справи податки, платником яких вона є згідно з положеннями Кодексу |
4. Рівнозначність і пропорційність – Справляння податків з юридичних осіб здійснюється у частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків на рівні прибутки і пропорційно більших податків на більші доходи | – |
5. Рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу до суб’ єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов’ язків щодо сплати податків і зборів (обов’ яз-кових платежів) | 2. Рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної належності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу |
Продовження табл. 7.1
До 1 січня 2011 Р. (згідно з Законом України “Про систему оподаткування”) | З 1 січня 2011 Р. (згідно з Податковим кодексом) |
– | 3. Невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства |
– | 4. Презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов ‘язків платників податків або контрольних органів, унаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контрольного органу |
6. Економічна обгрунтованість – установлення податків і зборів (обов’язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості видатків бюджету з його доходами | 5. Фіскальна достатність – установлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами |
7. Соціальна справедливість – забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення через запровадження економічно обгрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі й надвисокі доходи | 6. Соціальна справедливість – установлення податків і зборів відповідно до платоспроможності платників |
7. Економічність оподаткування – установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких значно перевищує витрати на їх адміністрування | |
8. Стабільність – забезпечення незмінності податків і зборів (обов’ язко-вих платежів) та їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року | 8. Стабільність – зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, у якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року |
Закінчення табл. 7.1
До 1 січня 2011 Р. (згідно з Законом України “Про систему оподаткування”) | З 1 січня 2011 Р. (згідно з Податковим кодексом) |
– | 9. Нейтральність оподаткування – Установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоспроможності платника податків |
9. Компетенція – установлення і скасування податків і зборів (обов’ язко-вих платежів), а також пільг їх платникам здійснюється відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами | – |
10. Рівномірність сплати – установлення строків сплати податків і зборів (обов’ язкових платежів), виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат | 10. Рівномірність та зручність сплати – установлення строків сплати податків і зборів (обов’ язкових платежів) виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками |
11. Єдиний підхід – забезпечення єдиного підходу до розроблення податкових законів з обов’ язковим визначенням платника податку і збору (обов’язкового платежу), об’ єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов’ язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов’ яз-кового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг | 11. Єдиний підхід до встановлення податків та зборів – визначення на законодавчому рівні всіх обов’ язкових елементів податку |
12. Доступність – забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов’ язкових платежів) | – |
Аналізуючи наведену таблицю, зауважимо, що слід чітко розрізняти принципи оподаткування і Принципи побудови податкової системи. Принципи оподаткування визначають засади справляння податків, а принципи формування податкової системи – правила співвідношення різних видів податків та механізмів їх справляння (кожного окремо). Між ними існує певний взаємозв’язок: при побудові податкової системи мають бути реалізовані принципи оподаткування.
У Податковому кодексі ми не знаходимо принципів Стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції та стимулювання підприємницької виробничої діяльності. Щодо другого, то його виключення не зрозуміле, оскільки Податковий кодекс містить значно більше пільг, зокрема з оподаткування прибутку підприємств, ніж попереднє законодавство, що призводитиме до зменшення надходжень цього податку. Саме через надання пільг реалізується принцип використання податків як фінансових регуляторів. Звісно, Податковий кодекс не забезпечує системного підходу в пільговому оподаткуванні, але говорити, що стимулювання підприємницької діяльності немає, все ж таки безпідставно.
Принцип обов ‘язковості замінено принципом загальності оподаткування. У цілому суть принципу загальності визначена правильно. Проте варто зауважити, що принцип обов’ язковості містив дуже важливий нюанс, а саме: обов’ язком платника було сплачувати податки, визначені на підставі достовірних даних про об’єкти оподаткування за звітний період. На нашу думку, принцип загальності оподаткування реалізований в Україні не повною мірою, унаслідок чого бюджет не отримує належних платежів. Так, лише частина зареєстрованих платників фактично сплачують податки. Однак не всі з них достовірно декларують об’ єкти оподаткування, про що свідчать дані перевірок податкових органів. Значна сума прихованих податків залишається невиявленою.
Змінено зміст принципу соціальної справедливості. У попередньому законодавстві він був визначений конкретніше. Не зрозуміло, якими мають бути податки залежно від платоспроможності платників. Це питання є дискусійним. Крім того, саме поняття соціальної справедливості чітко не визначене, і кожний платник її розуміє по-своєму. На нашу думку, реалізація принципу соціальної справедливості в напрямі збільшення податкового навантаження на заможні верстви населення має значні резерви збільшення податкових надходжень до бюджету.
Таким чином, характеристика принципів оподаткування, відображена в українському законодавстві, потребує вдосконалення і розвитку. Зміст окремих принципів не визначений взагалі або трактується надто загально. Проте головною проблемою залишається навіть не пошук найкращих трактувань, а практична реалізація закріплених у законодавстві принципів.
Податкові надходження як складова доходів бюджету на практиці класифікуються не за видами платежів, а за економічним змістом об’єктів оподаткування. Виділяються такі групи:
1) податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості;
2) податки на власність;
3) збори та плата за спеціальне використання природних ресурсів;
4) внутрішні податки на товари та послуги;
5) податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції;
6) рентна плата, збори на паливно-енергетичні ресурси;
7) місцеві податки та збори;
8) інші податки та збори.
Структура основних груп податкових надходжень показана на рис. 7.4.
Найбільшою є частка податків на споживання, до яких входять податки на внутрішні товари і послуги та податки на міжнародну торгівлю й зовнішні операції. Друге місце за фіскальною роллю займають податки на доходи та прибутки. Частка податків на власність і всіх інших обов’ язкових платежів (екологічного податку, платежів за ресурси, рентних плат, місцевих тощо) не перевищує загалом 10 %. Детальніша характеристика зазначених груп податків дана в розділі 7.6.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)