Бюджетна система – Федосов В. М. – 7.3. Податки на внутрішню торгівлю і послуги та міжнародну торгівлю

До групи податків на внутрішню торгівлю і послуги та міжнародну торгівлю згідно з Бюджетною класифікацією належать три загальнодержавні податки: податок на додану вартість, акцизний податок і мито. За формою оподаткування ці податки належать до непрямих, оскільки встановлюються в цінах товарів і послуг, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів, крім того, їх платники і їх носії – різні особи. Існує три види непрямих податків: акцизи (специфічні та універсальні), фіскальна монополія й мито. Нині в Україні стягуються акцизи і мито. ПДВ є універсальним акцизом, а акцизний податок – специфічним. За економічним змістом об’ єкта оподаткування ці податки належать до групи податків на споживання.

Податки на споживання (непрямі податки) на відміну від податків на доходи (прямих податків) мають свої переваги і недоліки, що впливає на їх роль у формуванні доходів бюджету.

Основними перевагами податків на споживання є:

– більша ефективність з фіскальної точки зору, оскільки ними оподатковується споживання, яке є більш стабільною і негнучкою величиною, ніж доходи та прибутки;

– від них важче ухилитись і досить легко контролювати їх сплату (в Україні ця теоретична перевага на практиці не реалізується);

– вони безпосередньо не впливають на процеси нагромадження;

– за допомогою специфічних акцизів можна впливати на структуру споживання.

Серед недоліків податків на товари та послуги (податків на споживання) виділяють:

– регресивність у соціальному аспекті, оскільки їх частка в доходах заможніших верств населення є більшою, ніж у доходах менш забезпечених громадян;

– досить значний вплив на загальні процеси ціноутворення (особливо це стосується універсальних акцизів).

Специфічні акцизи виникли набагато раніше, ніж універсальні. Характерними їх рисами є обмежений перелік товарів, за якими вони стягуються, та диференційовані ставки по окремих групах товарів. Універсальні акцизи відрізняються від специфічних ширшою базою оподаткування та універсальними ставками на всі групи товарів.

Перевагами універсальних акцизів Порівняно зі специфічними є:

– широка база оподаткування, що забезпечує стійкі надходження до бюджету, які не залежать від змін в уподобаннях споживачів та асортименті реалізованих товарів;

– менш складний механізм податкового контролю завдяки застосуванню універсальних ставок;

– нейтральність до процесів ціноутворення, оскільки податковий тягар рівномірно розподіляється між усіма групами товарів.

Однак і такі недоліки непрямих податків, як значний вплив на інфляційні процеси і регресивність у соціальному аспекті, виражені в універсальних акцизах яскравіше, ніж в інших непрямих податках.

Про роль податків на товари і послуги та міжнародну торгівлю в Україні свідчать дані рис. 7.8.

Як видно з рисунка, частка податків на товари та послуги і міжнародну торгівлю у доходах Зведеного бюджету України є стабільно високою (понад 30 %), що підтверджує тезу про фіскальну ефективність цих податків, спричинену стабільним об’єктом оподаткування – споживанням. Так, у кризовий 2009 р. їх частка була найбільшою – 41,5 % (для порівняння питома вага податків на доходи та прибуток у цей самий рік становила 30 %). Одночасно в стабільні 2000-2004 рр. частка податків на внутрішнє та зовнішнє споживання була меншою – від 27 до 33 %.

Рис. 7.8. Частка податків на товари і послуги та міжнародну торгівлю у доходах Зведеного бюджету України

Структура групи податків на товари та послуги й міжнародну торгівлю в Україні протягом 1995-2010 рр. є відносно стабільною (рис. 7.9).

Рис. 7.9. Структура групи податків на товари і послуги та міжнародну торгівлю в Україні2

Як свідчать дані рисунка, найбільшою є частка ПДВ, другий за величиною – акцизний податок і третій – мито. При цьому частка мита серед інших податків цієї групи останніми роками має тенденцію до зниження.

Надходження податків на товари та послуги і міжнародну торгівлю в абсолютних показниках демонструють дані рис. 7.10.

Рис. 7.10. Динаміка податків на товари і послуги та міжнародну торгівлю в Україні у 1995-2010 рр., млрд грн1

З рисунка простежується ряд тенденцій. З 2005 р. починається стрімке збільшення надходжень від ПДВ (удвічі порівняно з 2004 р.), а з 2009 р. – з акцизного податку (майже удвічі порівняно з 2008 р.). Якщо надходження від акцизного податку та мита протягом 1995-2008 рр. були приблизно однаковими, то починаючи з 2009 р. акцизний податок значно випереджає мито за цим показником. У кризовий 2009 р. та наступний за ним 2010 р. лише надходження від акцизного податку значно зростали, тоді як від ПДВ й мита вони зменшилися. Таким чином, державна політика щодо збільшення ставок специфічного акцизу дає свої позитивні фіскальні результати.

Розглянемо детальніше особливості нарахування і сплати податків на внутрішню торгівлю та послуги й міжнародну торгівлю в Україні.

Податок на додану вартість (ПДВ) називають наймолодшим податком, оскільки він був винайдений лише у XX ст. Окремі ідеї та пропозиції щодо ПДВ висувалися німцем Вільгельмом фон Сименсом (1919 р. – вперше запропонував ПДВ, тоді цей податок називався “облагороджений податок з обігу”2) та

Томасом С. Адамсом (1921 р. – пропозиції щодо організації справляння ПДВ, зокрема метод рахунків-фактур1), однак остаточна схема визначення ПДВ була запропонована французьким економістом Морісом Лоре у 1954 р., якого й називають “батьком” ПДВ. У 1958 р. цей податок був уведений у Франції. Його називають європейським податком, і він є “наймолодшим” податком у системі оподаткування в цілому.

Уведення ПДВ у світі було викликане такими обставинами:

O значними недоліками прямих податків;

O значними масштабами ухилення від сплати податків;

O розширенням простору і зняттям митних бар’єрів у зв’язку зі створенням економічних союзів.

Об ‘єктом оподаткування ПДВ Є додана вартість. Додана вартість – частина повної вартості товару чи послуги, саме та її частина, яка створюється на даному етапі виробництва. Обчислити її обсяг можна двома Методами:

O перший – від повної вартості відрахувати вартість сировини, матеріалів та послуг виробничого характеру (саме цей метод застосовується в Україні);

O другий – скласти величини елементів доданої вартості. Згідно з двома методами обчислення доданої вартості суму

Податку на додану вартість можна вирахувати в чотири способи, залежно від того, як застосовується податкова ставка до бази оподаткування.

Два методи обчислення доданої вартості, а отже чотири методи обчислення ПДВ:

1) прямий адитивний, або бухгалтерський: VAT = (V + m) o R;

2) непрямий адитивний метод: VAT = R O V + R o m;

3) метод прямого вирахування: VAT = (O – I) o R;

4) непрямий метод (метод зарахування за рахунками):

VAT = R o O – R o I,

Де VAT – ПДВ;

V – сума виплачуваної заробітної плати; m – прибуток;

0 – сума надходжень за продану продукцію;

1 – здійснені затрати.

Четвертий метод обчислення податку на додану вартість дістав назву податкового кредиту, або Методу розрахунків-фактур. Саме він, свого часу прийнятий країнами Європейського Союзу при запровадженні ПДВ, найпоширеніший у практиці оподаткування. Його Переваги Над іншими методами полягають у такому:

1. Немає необхідності обчислювати величину доданої вартості, завдяки чому полегшується контроль не тільки податкових органів, а й самих платників за правильністю обчислення ПДВ.

2. Існує можливість установлювати менший інтервал між строками сплати податку, а в платників виникає зацікавленість у правильному визначенні суми податку, яку вони сплачують постачальникам та виконавцям робіт (послуг).

В Україні ПДВ був запроваджений у 1992 р. і разом з акцизним збором замінив податок з обороту і податок з продажу. Ставки ПДВ змінювалися кілька разів (табл. 7.4).

Платників ПДВ Можна поділити на дві групи: ті, що підлягають реєстрації (обов’ язковій або добровільній), і ті, що не підлягають реєстрації, але мають сплачувати цей податок. Якщо особа зареєстрована платником ПДВ, то вона при здійсненні оподатковуваних операцій нараховує ПДВ, має право виписувати податкові накладні та має право на формування податкового кредиту.

База оподаткування Податком на додану вартість залежить від виду здійснюваних операцій і може виражатися такими величинами, як договірна (контрактна) вартість, звичайна ціна, митна вартість, комісійна винагорода тощо. До бази оподаткування згідно з Податковим кодексом не включається акцизний податок на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’ єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, та збір на обов’ язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв’ язку. При обчисленні бази оподаткування за операціями з імпортованих товарів валюта перераховується у гривню на день подання митної декларації.

В Україні застосовується дві ставки ПДВ – 20 % (з 1 січня 2014 р. – 17 %) та 0 %.

ПДВ до сплати Визначається як різниця між податковими зобов’язаннями платника (ПЗ) та податковим кредитом (ПК). Якщо це сальдо більше від нуля, то визначена сума підлягає сплаті до бюджету. Якщо сальдо від’ ємне, то податок не сплачується, а

Таблиця 7.4

СТАВКИ ПДВ В УКРАЇНІ У 1992-2014 рр.

Платник, за умови дотримання ряду вимог і процедур, має право на повернення цієї суми державою (бюджетне відшкодування ПДВ). При постачанні виникає ПЗ, при придбанні може виникнути ПК. Виникнення податкових зобов’ язань і податкового кредиту залежить від виду здійснюваних операцій. В Україні їх передбачено чотири:

O операції, що оподатковуються за основною ставкою 20 %, –

Є і ПЗ, і ПК;

O операції, що оподатковуються за ставкою 0 %, – є і ПЗ, і ПК, але ПЗ = 0;

O операції, звільнені від оподаткування податком на додану вартість, – при постачанні податкові зобов’ язання не нараховуються, але й немає права на податковий кредит;

O операції, що не є об’ єктом оподаткування податком на додану вартість, аналогічно до звільнених – немає ні ПЗ, ні ПК.

У Податковому кодексі зазначені операції, які належать до кожної з цих чотирьох груп. Переважна більшість операцій оподатковується за ставкою 20 %. Ставка 0 % застосовується в основному до експорту. Звільнені від оподаткування ПДВ операції Є численними, їх можна умовно поділити на шість груп: соціального призначення; у сфері охорони здоров’ я; операції з освітньої, культурної, наукової діяльності; у сфері зовнішньоекономічної діяльності; окремі операції виробничого змісту; інші операції. Операції, що не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, Також численні, їх теж можна поділити на шість груп: операції з цінними паперами та борговими зобов’ язаннями; банківські послуги; операції у сфері грошового обігу; інші операції фінансового характеру; інші операції нефінансового характеру; операції зовнішньоекономічного характеру.

Залежно від виду здійснюваних операцій та напряму використання придбаних товарів/послуг ПДВ, сплачене під час їх купівлі, може входити до складу податкового кредиту або витрат, що враховуються при обчисленні прибутку до оподаткування, або до первісної вартості основних фондів, або сплачуватися за рахунок чистого прибутку (рис. 7.11).

Для відображення сплаченого ПДВ у складі податкового кредиту необхідно підтвердити його суму відповідними документами, до яких залежно від виду операції відносять: податкову накладну, транспортний квиток, готельний рахунок, рахунок, який

Виставляється платникові податку за послуги зв’ язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, касові чеки на суму не більш як 200 грн за день без ПДВ, митну декларацію. Податковим кодексом передбачено обов’ язок продавця перш ніж видати покупцеві податкову накладну зареєструвати її протягом 20 Календарних днів після її виписки в Єдиному реєстрі податкових накладних. Це правило стосується лише тих накладних, у яких ПДВ перевищує певну суму: з 1 Січня 2012 Р. – Це 10 Тис. грн.

Загалом (крім імпорту) ПДВ сплачується протягом десяти календарних днів після граничного строку подання податкової декларації, який, у свою чергу, залежить від звітного податкового періоду, що застосовує платник. Якщо це місяць, то декларація подається протягом 20 Календарних днів після його закінчення, якщо квартал – Протягом 40 Календарних днів.

В Україні паралельно функціонують Два порядки бюджетного відшкодування – звичайний та автоматичний. Останнім можуть скористатися лише ті платники, які відповідають певним критеріям:

1) Не перебувають у судових процедурах банкрутства відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”;

2) Є юридичними особами та фізичними особами-підприємця-ми, включеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Крім цього, до зазначеного реєстру стосовно їх не внесено записів про:

А) відсутність підтвердження відомостей;

Б) відсутність за місцезнаходженням (місцем проживання);

В) прийняття рішення про припинення реєстрації юридичної особи, підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця;

Г) визнання повністю або частково недійсними установчих документів чи змін до установчих документів юридичної особи;

3) Здійснюють операції, до яких застосовується нульова ставка, частка яких протягом попередніх 12 Послідовних звітних податкових періодів (місяців) сукупно становить не менше 40 % Загального обсягу поставок (для платників податку з квартальним звітним періодом – Протягом попередніх чотирьох послідовних звітних періодів);

4) Загальна сума розбіжностей між податковим кредитом, сформованим платником податку за придбаними товарами/послугами, та податковими зобов’ язаннями його контрагентів стосовно постачання таких товарів/послуг за даними податкових накладних, що виникла протягом трьох попередніх звітних періодів (кварталу), не перевищує 10 % заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування;

5) середня заробітна плата не менше ніж у 2,5 раза перевищує мінімальний установлений законодавством рівень у кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів);

6) мають одну з таких характеристик:

А) чисельність працівників, які перебувають у трудових відносинах з такими платниками податку, перевищує 20 осіб у кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів);

Б) мають основні фонди для ведення задекларованої діяльності, залишкова балансова вартість яких на звітну дату за даними податкового обліку перевищує суму податку, заявлену до відшкодування за попередні 12 календарних місяців;

В) рівень визначення податкового зобов’ язання з податку на прибуток до сплати до бюджету (відношення сплаченого податку до обсягів отриманих доходів) є вищим від середнього по галузі в кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів);

7) не мають податкового боргу.

Процедура автоматичного отримання бюджетного відшкодування передбачає суттєве скорочення часу на проведення організаційно-контрольних заходів і є новацією Податкового кодексу. Однак є дві категорії платників, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування: ті, які зареєстровані платниками ПДВ менше ніж 12 місяців; ті, у яких обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 місяців менший за заявлену до відшкодування суму.

Деякі види операцій (операції з давальницькою сировиною, операції при переміщенні товарів через митний кордон України, надання туристичних послуг, послуги, що надаються нерезидентом на митній території України; операції з виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату; операції, пов’ язані з функціонуванням Чорнобильської АЕС) та окремі платники при здійсненні ними певного виду діяльності (суб’ єкти, що здійснюють діяльність у сфері сільського, лісового господарства, рибальства та підприємства суднобудівної промисловості, при ввезенні устаткування, обладнання та комплектуючих, що не виробляються в Україні) мають свої особливості в оподаткуванні.

Акцизний податок1. В Україні акцизний податок (до 2011 р. називався акцизним збором) був запроваджений у 1992 р. і разом з ПДВ замінив податок з обороту. Акцизний податок має спільні та відмінні риси з податком на додану вартість (табл. 7.5).

Таблиця 7.5

СПІЛЬНІ ТА ВІДМІННІ ОЗНАКИ ПДВ І АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ

Платників акцизного податку можна поділити на чотири групи: виробники, імпортери, реалізатори конфіскованих товарів, порушники умов використання підакцизних товарів. Об’єкти оподаткування акцизним податком в Україні зображені на рис. 7.12.

Рис. 7.12. Об’єкти оподаткування акцизним податком в Україні

Не є об’ єктом оподаткування вивезення (експорт).

До підакцизних товарів в Україні належать: алкогольні напої, тютюнові вироби, нафтопродукти і скраплений газ, транспортні засоби (рис. 7.13).

Розрізняють такі види ставок акцизного податку: адвалерні (відсоткові, відносні); специфічні (тверді, абсолютні); адвалерні та специфічні одночасно (комбіновані). Ставки акцизного податку диференційовані на кожний вид товару груп підакцизних товарів.

База оподаткування Податком залежить від виду ставки та здійснюваних операцій.

Якщо ставка встановлена у відсотках до обороту, то

Акцизний податок (АПВ) = Оборот з реалізації х Ставка.

Якщо ставка у твердих сумах у гривнях або в євро з одиниці реалізованого товару (специфічна ставка), то

Акцизний податок (АПТв) = Кількість товару х Ставка.

Рис. 7.13. Групи підакцизних товарів в Україні

Якщо акцизний податок обчислюється одночасно за ставками у відсотках до обороту й у твердих сумах з одиниці товару, то

Акцизний податок = АПВ + АПТв.

Комбінований спосіб, коли акцизний податок обчислюється одночасно за ставками у відсотках і твердих сумах, але не менше встановленої твердої суми з одиниці товару:

АП = АПВ + АПТв, АП > Мінімальне податкове зобов’язання.

Окремі операції звільнені від оподаткування акцизним податком в Україні. Так, із прийняттям Податкового кодексу додатково передбачено звільнення від оподаткування операцій із ввезення підакцизних товарів для офіційного (службового) використання дипломатичними представництвами, консульствами відповідно до принципу взаємності для кожної окремої держави та операцій з реалізації скрапленого газу на спеціалізованих аукціонах для потреб населення.

Податкова декларація за місяць Подається протягом 20 календарних днів після його закінчення.

Строки сплати:

1. Виробники підакцизних товарів перераховують податок до бюджету протягом десяти днів, наступних за днем подання розрахунку. З прийняттям Податкового кодексу змінено строки сплати для виробників тютюнових виробів та алкогольних напоїв, крім тих, при виробництві яких використовується спирт етиловий.

2. Виробники алкогольних напоїв з доданням спирту сплачують протягом 90 календарних днів від дня отримання спирту етилового за умови придбання марок акцизного податку.

3. Власники готової продукції, виготовленої з давальницької сировини, – не пізніше дати відвантаження готової продукції.

4. Імпортери маркованої підакцизної продукції – під час придбання марок акцизного податку.

Оподаткування акцизним податком алкогольних напоїв та тютюнових виробів Має певні особливості, зокрема щодо маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, використання податкових векселів, функціонування акцизних складів.

Мито – податок на споживання, що стягується з товарів, які вивозяться та ввозяться на митну територію України. Транзитного мита в Україні немає. Законодавством України передбачені різні види мита, що дає можливість захищати вітчизняного товаровиробника та розвивати зовнішню торгівлю. Справляння мита регламентується Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи. Цими правовими документами визначені елементи механізму справляння мита:

Платниками Є юридичні та фізичні особи, які переміщують товари через митний кордон України.

Об’ єкт оподаткування – митна вартість, яка може визначатися різними методами:

1. За ціною угоди (основний): митною вартістю є ціна угоди, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари на момент перетинання ними митного кордону:

МВ = ФВ + ТВ + СП + ІВ,

Де МВ – митна вартість; ФВ – фактурна вартість;

ТВ – транспортні витрати; СП – страхові послуги; ІВ – інші витрати.

2. За ціною угоди щодо ідентичних товарів: за основу береться ціна угоди щодо ідентичних товарів, які мають однакові ознаки.

3. За ціною угоди щодо подібних товарів: за основу береться вартість операцій із товарами, які мають подібні характеристики.

4. За ціною договору на основі віднімання вартості: за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані ідентичні чи подібні товари продаються найбільшою партією на території України у час, максимально наближений до часу ввезення, але не пізніше ніж через 90 днів з дати ввезення товарів, що оцінюються, покупцеві, що не є взаємозалежною з продавцем особою. Від цієї ціни одиниці товару віднімається ряд витрат.

5. За ціною договору на основі додавання вартості: за основу береться ціна товарів, яка розраховується додаванням:

O вартості матеріалів та витрат, здійснених виробником у зв’ язку з виробництвом оцінюваних товарів;

O загальних витрат, характерних для продажу в Україну з країни вивезення товарів такого самого виду, у тому числі: витрат на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування до місця перетину кордону та інших витрат;

O прибутку, що його звичайно отримує експортер у результаті поставки в Україну таких товарів.

6. Резервний метод: митна вартість повинна насамперед грунтуватися на раніше визначеній за методами 1-5 митній вартості, однак допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Ставки Мита закріплені у Митному тарифі України. Розрізняють такі їх види: преференційні, пільгові, повні. Звільняються від сплати мита:

O транспортні засоби, що здійснюють регулярні міжнародні перевезення вантажів та багажу;

O валюта України, іноземна валюта, банківські метали та цінні папери;

O товари та інші предмети, що переходять у власність держави;

O товари та предмети, що стали в результаті пошкодження непридатними для використання;

O предмети, що ввозяться для організацій, які користуються правом безмитного ввезення.

Порядок сплати мита. Нарахування та сплата мита здійснюється під час митного оформлення товарів, однією з головних операцій якого є декларування. У митній декларації мають зазначатися точні відомості щодо товарів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для обчислення митної вартості та мита.

Обчислення мита Залежить від характеристики товару:

O товарної позиції в Українській класифікації товарів ЗЕД;

O країни походження товару;

O митної вартості.

Сплата мита Здійснюється митними органами на підставі вантажно-митної декларації (ВМД) на рахунки Державного казначейства не пізніше як за три банківські дні з дати оформлення ВМД.

Основні проблеми, пов’язані з функціонуванням мита в Україні, виникають при виявленні об’єкта оподаткування митом (значні масштаби контрабанди та заниження обсягів товарів, що переміщуються через митний кордон України) та при обчисленні митної вартості (її заниження платниками податків і, навпаки, завищення митними органами).

(1 votes, average: 5,00 out of 5)