Бюджетна система – Федосов В. М. – 6.3. Планування доходів бюджету

Для прогнозування і планування доходів бюджету необхідно:

– визначити джерела доходів, на основі яких складатимуться прогнози та плани;

– зібрати фактичні дані про кожне джерело доходів принаймні за три останні роки;

– спрогнозувати показники й характеристики кожного джерела доходів для визначення найбільш придатної методики прогнозування;

– вибрати й застосувати необхідний метод прогнозування та планування;

– визначити вірогідність отриманого прогнозу доходів та відкоригувати його з урахуванням змін, що можуть вплинути на доходи;

– визначити очікуваний рівень доходів бюджету на плановий період.

Відповідно до бюджетної класифікації доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) офіційні трансферти.

Податковими надходженнями Визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні й місцеві податки і збори (обов’язкові платежі). Неподатковими надходженнями Визнаються: 1) доходи від власності та підприємницької діяльності; 2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності; 3) інші неподаткові надходження. Офіційні трансферти – кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Для забезпечення узгоджених дій у процесі реалізації стратегії економічного й соціального розвитку країни Уряд України щорічно розробляє Основні напрями бюджетної політики1. В основу їх розроблення покладаються прогнозні макропоказники економічного й соціального розвитку країни на плановий рік, а саме показники номінального та реального обсягу валового внутрішнього продукту, індекси споживчих цін та цін виробників, офіційного обмінного курсу гривні в середньому за рік та на кінець року, рівень безробіття.

Визначення Основних напрямів бюджетної політики та підготовка попередніх показників проекту бюджету на плановий рік здійснюються в такій послідовності.

Департамент податкової й митної політики Міністерства фінансів України на підставі попереднього прогнозу макропоказників економічного й соціального розвитку на плановий і наступні два роки, норм чинного законодавства, зокрема Податкового кодексу України, показників очікуваного виконання державного й місцевих бюджетів у поточному році, розробляє попередній прогноз доходів державного й місцевих бюджетів у розрізі податків і зборів та прогноз надходжень від приватизації державного майна в плановому і в наступні два роки.

Департамент боргової та міжнародної фінансової політики Міністерства фінансів України розробляє попередній прогноз очікуваної величини та структури державного боргу (як внутрішнього, так і зовнішнього), платежів з його обслуговування, пропозиції щодо оптимального обсягу фінансування державного бюджету в плановому і в наступні два роки. Проводить фінансову експертизу кредитних проектів, реалізація яких передбачається за рахунок залучених державою чи під державні гарантії коштів або потребує надання державних гарантій. Зазначені показники з розрахунками подаються Департаменту державного бюджету (відділу організації забезпечення складання бюджету та бюджетної політики). На підставі попередніх прогнозних розрахунків обсягу ресурсів на плановий і на наступні два бюджетні роки розробляються варіанти пропозицій: щодо збалансування бюджету та розподілу бюджетних ресурсів.

Департаменти, котрі відповідають за складання і виконання бюджету, уточнюють такі основні бюджетні показники разом із розрахунками та поясненнями на плановий і на наступні два роки:

1) уточнений прогноз доходів Державного бюджету України й місцевих бюджетів;

2) уточнений прогноз надходжень від приватизації державного майна;

3) уточнений прогноз платежів з обслуговування та погашення внутрішнього і зовнішнього боргу, пропозиції щодо оптимізації обсягу фінансування державного бюджету, очікувану величину та структуру державного боргу.

Прогноз дохідної частини державного і місцевих бюджетів розробляється з урахуванням очікуваного виконання в поточному році, фактичного їх виконання за січень-жовтень (листопад) поточного року, зміни законодавчих актів, удосконалення системи справляння податків та поліпшення в наступному році стану розрахунків з бюджетом окремих господарських комплексів. Ураховуються також прогнозні макроекономічні показники на наступний рік, до яких відносять: валовий внутрішній продукт (номінальний); темпи зниження (зростання) валового внутрішнього продукту (реального); обсяг продукції промисловості у поточних оптових цінах; обсяг валової продукції сільського господарства; індекс споживчих цін; індекс цін виробників; офіційний обмінний курс гривні до долара США; темпи зростання монетарної бази; темпи зростання грошової маси; грошові доходи населення – номінальні та реальні; середньомісячна заробітна плата робітників і службовців; індекс реальної заробітної плати робітників і службовців; рівень зареєстрованого безробіття на кінець року; зовнішньоторговельний оборот; експорт та імпорт товарів і послуг.

При складанні відповідних розрахунків доцільно використовувати програми соціально-економічного розвитку області, району, міста, показники відповідних бюджетів, бізнес-плани основних платників до бюджету, облікові дані про кількість зареєстрованих платників за кожним видом доходів, суми нарахованих платежів з урахуванням пільг. Метою відповідних розрахунків є аналіз дохідної бази звітного періоду та повне розкриття можливостей території щодо наповнення дохідної частини бюджету в прогнозованому періоді, пошуку додаткових джерел наповнення бюджету, попередження бюджетних втрат.

Серед найбільш поширених методів, які застосовуються в міжнародній практиці прогнозування та планування доходів бюджету (табл. 6.5), можна виокремити такі.

1. Метод моделювання (практично всі наявні економетричні моделі не здатні відтворювати надходження бюджету на базі значень різних показників попереднього періоду, що пояснюється лінійною природою моделей, наявністю та суттєвою важливістю деяких неврахованих суб’ єктивних чинників, таких як політична складова, спрямованість керівництва фіскальної служби на активізацію певного виду діяльності в кожний окремий період часу тощо).

2. Метод ефективної ставки оподаткування (надійність прогнозу під час використання такого підходу залежить від незмінності умов оподаткування і податкового адміністрування, що не є репрезентативним для податкової політики України).

3. Метод, заснований на еластичності [недоцільність застосування коефіцієнта еластичності без урахування дискреційних змін податкової системи (зміни ставок, податкової структури, системи регулювання збору податків, податкового покриття тощо) за сучасних умов в Україні підтверджується порівнянням прогнозу, здійсненого на його основі в 2009 та 2010 рр., з фактичними даними. Згідно з розрахунками (на основі звітних даних Мінфіну за 1999-2010 рр.), здійсненими на основі коефіцієнта еластичності, у 2009 р. до бюджету мало надійти 35,43 млрд грн податку з доходів фізичних осіб, фактично надійшло 34,49 млрд грн цього податку, що на 1,06 млрд грн менше, у 2010 р. за рахунками мало надійти 65,18 млрд грн, а фактично надійшло 45,32 млрд грн, тобто майже на 20 млрд грн менше. І це притому, що надходження від даного податку вважаються досить стабільними та прогнозованими].

4. Інтегрований метод (синтетичний або прагматичний підхід), тобто моделі, які спочатку розраховують початковий макроекономічний прогноз, використовують його для прогнозу фіскальних показників простішими методами, описаними вище, після чого отримані похибки використовують для уточнення макроекономічного прогнозу. Ця процедура повторюється кілька разів, поки показники двох моделей не будуть повністю узгоджені. Зазначений метод ефективний за умови повної прозорості та достатності інформаційного обміну між учасниками планування доходів бюджету, що є нерепрезентативним для нашої економіки.

Таблиця 6.5

МЕТОДИ ПРОГНОЗУВАННЯ І ПЛАНУВАННЯ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ У СВІТОВІЙ ПРАКТИЦІ

Автор і джерело

Підходи та методи

Пояснення

МВФ1

Підхід, в основу якого покладено прогнозні моделі

В основному використовують економетричні моделі, завдяки яким можна враховувати загальну взаємозалежність податкової системи та макроекономічного розвитку й моделювати вплив різних рішень, що приймаються щодо податків та бюджету, на економіку та бюджет у цілому. Однак такі методи досить складні й потребують значних витрат ресурсів та аналізу великих масивів інформації. Найбільш відомі з них [102, с. 190-195]: Словацька економет-рична модель для фіскального сектору (подана у вигляді рівнянь у лінійно-логарифмічній формі з урахуванням сезонних факторів та доданих сезонних фільтрів); Модель MRS – спільна економетрична розробка Федерального резервного бюро Міністерства зовнішньої торгівлі США та Пенсильванського університету (призначена для щоквартальної оцінки економічного впливу альтернативних варіантів монетарної політики); Модель DRI, яку розроблено на основі Брукгінської моделі та моделі Уартона (призначена для структурного аналізу з використанням показників еластичності змінних);Модель Дьюзенбері-Екстейна-Фромма (або DEF-модель), Яка описує поквартальний розвиток економіки США в умовах рецесії (результатом дослідження є висновок про те, що вбудовані стабілізатори можуть лише пом’якшувати, а не усувати вплив негативних екзогенних імпульсів, які призводять до циклічних економічних спадів); Модель BEA – квартальна модель, яку розроблено в Бюро економічного аналізу США (містить структурні рівняння для всіх компонентів доходу, зміни економічної політики в моделі відтворюються через включення різних податкових ставок і змінних грошово-кредитної політики); Мічиганська квартальна економетрична модель МС^ЕМ), яку сформовано на базі моделі Сьюта [крім прогнозування модель використовувалася для аналізу довгострокової та стійкої поведінки кривої Філліпса (кривої зовнішньої торгівлі)]

Підхід, що грунтується на фактичних податкових ставках

Основною перевагою даного підходу є простота, що зумовлює його широке використання в практиці податкового прогнозування в багатьох країнах. Водночас для достовірності отриманих прогнозів необхідна: незмінна структура бази оподаткування; незмінна податкова система; незмінний показник виконання вимог податкового законодавства, що є нехарактерним для нашої країни

Продовження табл. 6.5

Автор і джерело

Підходи та методи

Пояснення

МВФ

Підхід, що базується на еластичності податкових надходжень

Еластичність податкових надходжень визначається як співвідношення відсоткової зміни податкових надходжень до відсоткової зміни бази оподаткування за умови, що протягом досліджуваного періоду не відбудеться жодних змін в оподаткуванні. Якщо такі зміни відбувалися, то з метою врахування їх впливу застосовують різні методи усування впливу дискреційних змін податків на податкові надходження. По-ширенішим є метод логарифмування

Прагматичний підхід

У його основі – вибір методів для конкретного випадку. Має такий алгоритм: І етап – з’ясувати, які зміни відбулися в податковій системі за поточний період; ІІ етап – або оцінити еластичність більшості основних категорій баз оподаткування, або використати підхід на основі фактичної податкової ставки; III етап – урахувати вплив будь-яких державних заходів щодо податкових надходжень, передбачених на прогнозований період

Країни ОЕСР1

Екстраполяція минулих тенденцій

Екстраполяція – найпростіший метод прогнозування: розрахунок лінійного тренду за показниками минулих років та продовження його на як завгодно далекий період у майбутньому або за допомогою побудови і розв’ язання системи рівнянь так званої лінійної множинної регресії, де кожне рівняння описує залежність фіскального показника в даному періоді від значення цього самого показника в попередньому періоді. Плюси і мінуси таких моделей очевидні. Їх низька вимогливість до наявності різноманітних даних іноді робить їх незамінними. Водночас надзвичайно спрощений погляд на взаємозв’ язку економічних змінних у таких моделях сильно знижує їх ефективність, тому такі моделі вкрай рідко використовуються в країнах ОЕСР

Продовження табл. 6.5

Автор і джерело

Підходи та методи

Пояснення

Країни ОЕСР

Структурні моделі окремих податків

Структурна модель Містить інформацію про конкретні параметри бази оподаткування: найчастіше такою інформацією є власне мікродані в розрізі індивідуальних платників податків. Такі дані зазвичай збираються і обробляються податковими органами безпосередньо на підставі заповнених податкових декларацій, а також у вигляді обстежень витрат і доходів окремих громадян і домогосподарств. Однак структурні дані можуть бути представлені і в більш узагальненому вигляді, зокрема подані у вигляді таблиць міжгалузевого балансу (які містять дані про випуск і споживання продукції в розрізі галузей, корисні для моделювання податків на споживання), а також узагальнених даних про індивідуальні доходи і витрати фізичних та юридичних осіб. Використання структурних моделей особливо зручне для податків на прибуток підприємств і фізичних осіб, з огляду на наявність для податкових баз цих податків безпосередніх мі-кроданих за результатами податкових декларацій. У всіх країнах ОЕСР починаючи з 1960 років уже розроблені і регулярно використовуються структурні моделі основних податків, тоді як у країнах з низьким рівнем доходів і в перехідних періодах мік-родані все ще рідко доступні для податкового прогнозування

Оцінка ефективної ставки

Ідея цього методу полягає в обчисленні Ефективної ставки податку – як співвідношення його надходжень і відповідної податкової бази – на фактичних даних поточного або попереднього періоду та застосуванні цієї ставки до прогнозу податкової бази на наступний період. У чистому вигляді метод ефективної ставки не аналізує зміни цієї ставки з плином часу (зазвичай використовується показник попереднього періоду з можливим корегуванням за допомогою різних коефіцієнтів, які відображають зміни в податковій політиці або експертне судження)

Оцінка еластичностей податків щодо змін в інших економічних показниках

Математично ця модель описується так: еластичність оцінюється за допомогою звичайного регресійного аналізу, на підставі даних попередніх років (регресійні рівняння описують залежність фактичних податкових надходжень від фактичних ма-кроекономічних показників тих періодів через набір коефіцієнтів еластичності, що підлягають економетричній оцінці). Можливе використання в моделі двох видів еластичності: еластичності податків від їх оціночних баз (наприклад, обсягу імпорту), а також еластичності самих цих баз від ВВП

Оцінка змін в

Еластичності

Ці моделі також засновані на регресійному аналізі, як і в попередньому випадку, однак у них немає обмежень на постійність коефіцієнтів еластичності, що підлягають оцінці

Закінчення табл. 6.5

Автор і джерело

Підходи та методи

Пояснення

Країни ОЕСР

Моделі, які інтегрують процес макроекономічного та фіскального прогнозування

Однак повна інтеграція цих процесів є вкрай складним технічним завданням. Тому поширеним є проміжне рішення (між прийняттям макроекономічного прогнозу як даності і спробами повністю інтегрувати фіскальне прогнозування в макроеконо-мічну модель). Таким проміжним рішенням стали “ітеративні” моделі, які спочатку розраховують початковий макроекономіч-ний прогноз, використовують його для прогнозу фіскальних показників простішими методами, описаними вище, після чого отримані похибки використовують для налагодження макро-економічного прогнозу, і ця процедура повторюється кілька разів, доки показники двох моделей не будуть узгоджені

Вітчизняні та російські науковці1 до найбільш уживаних методів прогнозування та планування надходжень бюджету відносять такі (табл. 6.6):

1. Експертні оцінки (є малоефективними в сучасних умовах через властиві їм недоліки, їх необхідно комбінувати з іншими методами прогнозування).

2. Економетричне та статистичне моделювання, серед яких застосовуються екстраполяція сучасних тенденцій в оподаткуванні на певний майбутній період, методи, створені теорією статистики прийняття рішень, імітаційні методи, регресивні й кореляційні методи, багатовимірні методи, прогнози на основі нормативних розрахунків.

Таблиця 6.6

Автор і джерело

Підходи та методи

Пояснення

Куценко Т. Ф.

Експертні оцінки

Експерт пропонує найкраще припущення про майбутні податкові доходи, покладаючись на свої спеціалізовані знання. Найчастіше використовуються для приблизного оцінювання суми запозичень

Екстраполяції

Попередні тенденції становлять основу для прогнозування майбутніх змін. Підходить для оцінювання доходів, які розвиваються в постійному передбачуваному напрямі

Прогнозування в межах детерміністичного

Підходу

Припускається постійність відношень між прогнозованою змінною та певним іншим фактором (наприклад економічним чи демографічним змінним фактором). Може використовуватися для оцінювання податків, пов’ язаних із конкретною кількістю проданих чи куплених товарів

Економетричне та статистичне моделювання

Метод екстраполяції з використанням динамічних трендових моделей, методи розрахунку впливу окремих факторів на прогнозний показник, прогнози на основі нормативних розрахунків. Установлюється відношення між змінною доходу та рядом “причинних” чи пояснювальних факторів. Використовується щодо змінних, які перебувають під впливом циклічних змін

Крисоватий А. І.

Екстраполяція сучасних тенденцій в оподаткуванні на майбутній період

Як показує аналіз, найбільша вада даного методу – неточність даних податкового прогнозування і наявність їх суб’ єктивної залежності від непередбачува-них факторів, адже такі результати малоефективні через припущення, що доходи в майбутньому будуть такі самі, як у минулому, незалежно від змін бази оподаткування

МЕТОДИ ПРОГНОЗУВАННЯ І ПЛАНУВАННЯ БЮДЖЕТНИХ НАДХОДЖЕНЬ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ В УКРАЇНІ

Продовження табл. 6.6

Автор і джерело

Підходи та методи

Пояснення

Крисоватий А. І.

Метод емпіричних досліджень, або метод апріорі

Метод, який базується на ланцюгових підстановках фактичних надходжень податків і планових, що розраховуються відповідно до наперед визначених середніх темпів приросту податкової бази за останні роки. Такий метод є досить цікавим у науково-теоретичному плані, але водночас його результати бувають досить відірваними від практичної реальності. Використавши метод апріорі за ознакою коефіцієнта еластичності, автор пропонує згрупувати всі податки і податкові платежі у три групи.

1. KR < 1 – прямі податки, у розрахунок яких закладаються пропорційні підходи до визначення ставки податку, а також використання неоподатковуваного мінімуму.

2. KR = 1 – податки на споживання, зокрема податок на додану вартість і акцизний збір (базуються на стабільності споживання порівняно з отриманням доходів чи процесом нагромадження капіталу).

3. KR > 1 – податки, у розрахунок яких закладаються прогресивні шкали для визначення конкретної ставки податку.

Поєднання методів економічного моделювання і методів емпіричного досвіду (зокрема, дослідження динамічних рядів минулого) окреслило можливості врахування впливу еластичності на співвідношення запрограмованих податкових показників і показників валового внутрішнього продукту. Цей науковий постулат можна виразити формулою:

R = R0 (GDP Y-1

GDP GDP0 {GDP0 J ‘

Де R – податкові надходження; GDP – валовий внутрішній продукт

Огонь Ц. Г.

Балансовий

Разом з ним при прогнозуванні доходів бюджету використовують і економіко-статистичні та економетричні методи (екстраполяція, кореляційно-регресійні моделі тощо)

Нормативний

Передбачає розрахунок очікуваних значень податкових доходів бюджету на основі встановлених нормативів, зважених на індекс споживчих цін та дефлятор ВВП (у розрахунку 45:55)

Комплексний

Поєднує в собі перераховані раніше методи

Продовження табл. 6.6

Автор і джерело

Підходи та методи

Пояснення

Лапшин Ю. В., Леміш А. М.

Економічні методи

Метод реальної (ефективної ставки): передбачає розрахунок реальної ставки як співвідношення суми податкових надходжень і величини податкової бази. Прогнозне значення розраховується як добуток цієї ставки на величину майбутньої податкової бази. Метод репрезентативної податкової системи: являє собою прогнозування (чи оцінювання) потенційних податкових надходжень бюджету регіону за допомогою застосування стандартних (чи середніх по країні) податкових ставок до відповідних податкових баз. При цьому дані про розмір податкової бази в регіоні надаються податковими органами держави.

Метод макроекономічних показників: заснований на спроможності регіональної влади мобілізувати податкові доходи залежно від сумлінності платників податків. Ці доходи обчислюються на підставі середньої частки податкових вилучень у кінцевому доході на території субнаціональних адміністративно-територіальних утворень, тобто моделювання здійснюється без урахування особливостей податкових баз і ставок окремих податків. Метод міжгалузевого балансу.

Якісні (експертні) методи: метод Делфі, дослідження ринку “групової згоди”, місцеві прогнози, історичні аналогії. Макроекономічний інтегрований метод

Економіко-

Математичні

Методи

Аналітичні методи динамічних рядів: цілком спираються на ретроспективні дані, фокусуючи увагу на сезонних і циклічних коливаннях і екстраполяції тренду. Каузальні (причинні методи) визначають взаємозалежність між незалежними (екзогенними) та залежними (ендогенними) змінними: регресійний аналіз, економет-ричні моделі.

Балансові методи встановлюють матеріально-речові і вартісні пропорції в показниках і припускають використання взаємних рівноважних розрахунків

Миронова О. А., Саакян Р. Я.

Детермінований прогноз

Умовний метод прогнозування податкових надходжень (статистичні та динамічні моделі) використовується для отримання прогнозних значень агрегованих надходжень для врахування прямих ефектів впливу на податкову базу та структуру податків (базується на одержанні оцінок еластичності податкових надходжень за базою оподаткування)

Закінчення табл. 6.6

Автор і джерело

Підходи та методи

Пояснення

Миронова О. А., Саакян Р. Я.

Детермінований прогноз

Метод “податкового калькулятора” застосовують для моделювання податків з доходів та на прибуток. При побудові “податкового калькулятора” використовуються моделі типового платника податку і модель агрегуван-ня. Вона дає змогу аналізувати вплив змін податкового законодавства на різні категорії платників податків, за допомогою моделі агрегування за наявності індивідуальних податкових звітів за кілька років, значень темпів економічного зростання та дефлятора прогнозувати сумарні податкові надходження

Прогноз часових рядів

Метод ВСС, метод подвійного експоненційного згладжування, метод Хольта – Вінтерса, метод ARMA застосовуються для прогнозу податкових надходжень у будь-якому розрізі. Для використання моделей часових рядів необхідно мати тільки останні значення самої прогнозованої змінної. Зсуви в динаміці часових рядів, пов’язані з реформами податкового законодавства (структури податку) чи з будь-якими іншими великими змінами, можуть бути враховані в моделі за допомогою спеціального статистичного заходу – врахуванні так званої фіктивної змінної

Прогноз моделей кількох змінних

Структурні економічні моделі, лінійні та нелінійні рівняння, індикаторні моделі використовуються для прогнозу окремих видів податків

Азаров М. Я. та Ярошенко Ф. О.

Метод еластичності

Не враховує дискреційних змін податкової системи, тому є малоефективним у нестабільному податковому середовищі

Метод ефективної податкової ставки

Ефективну податкову ставку розраховують діленням суми податку, зібраного у попередньому періоді, на показник бази оподаткування (не враховує виявленого та непогашеного податкового боргу), тобто при прогнозуванні упускається сума боргу, що буде сплачена в наступному періоді та яка знову виникне. Тому даний метод не дає достатньо точних розрахунків, оскільки сьогодні важко оцінити потенційну податкову базу надходжень

Метод, що базується на показниках податкових декларацій

Згідно з цим методом дані податкових декларацій використовують для розроблення прогнозів надходжень на мікрорівні, які потім агрегують. Проте на практиці при зіставленні інформації існує невідповідність між даними, які агрегуються на мікрорівні, та тими, які доводяться до центральних органів влади, про що, зокрема, зазначає Міністерство фінансів

3. Метод коефіцієнтів, суть якого полягає у вивченні економічної кон’юнктури в минулому та сучасному періодах і застосуванні відповідних коефіцієнтів (наприклад, індексів інфляції) щодо фактичних результатів виконання бюджетів (планування “від досягнутого”), та балансовий, який грунтується на обов’язковому збалансуванні потреб у фінансових ресурсах з джерелами їх формування.

4. Детерміністичний підхід (у тому числі підхід на основі оцінки еластичності) та підхід, що базується на показниках податкових декларацій. Вітчизняна практика реалізації податкової політики, якій властива нестабільність податкового законодавства та невідповідність інформації, що агрегується на мікрорівні й доводиться до центральних органів влади, унеможливлює використання цього підходу. Часті зміни податкової бази зобов’язують використовувати показники еластичності, одержані на основі методів апріорі, тобто розрахованих на базі емпіричних досліджень.

Таким чином, як показують світова практика та дослідження вітчизняних науковців, важливою складовою бюджетного планування є багатоаспектний аналіз факторів1, які впливають на формування бази з окремих видів доходів бюджету, групування цих факторів і застосування комбінованого підходу до прогнозування та планування бюджетних надходжень. Зауважимо, що кожний окремий вид доходів бюджету має свою специфіку планування та прогнозування, тому необхідно використовувати різні методи для визначення їх очікуваних значень. Так, найменш прогнозованими є неподаткові надходження бюджету та доходи від операцій з капіталом, бо їх важко співвідносити систематично з конкретною базою через їх непостійний характер. Тому доводиться значною мірою спиратися на суб’ єктивні оцінки визначення їх очікуваних показників у прогнозованому періоді.

Неподаткові надходження Бюджету включають: – власні доходи бюджетних установ (близько 60 %), серед яких переважають надходження від надання платних послуг, планування яких здійснюється на основі даних установ та відомств про фактичне їх надходження на дату складання проекту бюджету, очікуваного надходження до кінця року, а також з урахуванням тенденцій, які складаються в останні роки;

– адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності (близько 10 %);

– доходи від власності та підприємницької діяльності, Більше половини яких становлять кошти, що перераховуються Національним банком України відповідно до Закону України “Про Національний банк України”, планування яких визначається діяльністю та політикою даної установи в плановому періоді.

Під час планування доходів від операцій із капіталом значної уваги потребує визначення очікуваного рівня надходжень від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення (крім земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об’ єкти, що підлягають приватизації), які становлять близько 60 % даного виду доходів. Обсяг коштів, одержаних від такого продажу, залежатиме від земельної політики уряду щодо вартості та об’ єктів продажу на плановий період і тенденцій, що склалися останнім часом.

Найбільшою в доходах бюджету є частка податкових надходжень. Тому велике значення в плануванні доходів бюджету має саме визначення очікуваного рівня податкових надходжень до бюджету.

Провідну роль у процесі прогнозування і планування податкових надходжень відіграє Державна податкова служба України та її органи на місцях, адже на неї покладено реалізацію єдиної державної політики у сфері оподаткування. Згідно зі ст. 8 п. 14 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” податкова адміністрація та її структурні підрозділи на місцях прогнозують, аналізують надходження податків, інших платежів, джерела податкових надходжень, вивчають вплив макроекономічних показників і податкового законодавства на надходження податків, інших платежів, розробляють пропозиції щодо їх збільшення та зниження втрат бюджету. Відповідно до Закону України “Про державну податкову службу в Україні” Державна податкова служба України надає відповідні пропозиції Міністерству фінансів України як центральному органу виконавчої влади, що відповідає за здійснення бюджетної, фінансової та податкової політики та є координуючим органом діяльності Державної податкової служби України. Надання інформації та пропозицій відбувається протягом року згідно з процедурою складання проекту державного бюджету, передбаченою Бюджетним кодексом України, за такими етапами:

– аналіз економічних і законодавчих чинників, які вплинули на виконання доходів Державного бюджету України в попередньому році, – січень;

– опрацювання проекту розпорядження Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо складання проекту Закону України про Державний бюджет України”, надання пропозицій та зауважень Міністерству фінансів України – лютий-березень;

– участь у роботі міжвідомчих робочих груп з аналізу основних показників економічного і соціального розвитку регіонів (спільно з Міністерством економічного розвитку і торгівлі) – березень-липень;

– підготовка пропозицій щодо удосконалення законодавства з питань оподаткування, надання Міністерству фінансів України відповідних законопроектів – червень-серпень;

– підготовка інформаційно-аналітичних матеріалів, необхідних для розрахунку окремих показників дохідної частини бюджету, Міністерству фінансів України та комітетам Верховної Ради України – травень-грудень;

– опрацювання показників дохідної частини бюджету по платежах, що контролює Державна податкова служба України, та надання відповідних інформаційно-аналітичних матеріалів і розрахунків Міністерству фінансів України й Верховній Раді України – травень-грудень.

Після завершення всіх етапів підготовчого процесу в складанні прогнозу дохідної частини бюджету на наступний рік Державна податкова служба України бере участь в опрацюванні безпосередньо текстової частини Закону про Державний бюджет України і додатків до нього.

Розгляд та прийняття Закону України “Про Державний бюджет України” відбувається за процедурою, визначеною Регламентом Верховної Ради України. Після прийняття Верховною Радою України зазначеного Закону Державна податкова служба надає пропозиції до бюджетного розпису виконання дохідної частини бюджету.

Протягом січня-грудня наступного року виконується бюджетний розпис з відповідним інформуванням Міністерства фінансів України та Верховної Ради України про стан виконання бюджетних призначень1.

При складанні планових розрахунків податкових надходжень Міністерство фінансів та Державна податкова служба України керуються постановою Верховної Ради України про основні напрями бюджетної політики на відповідний прогнозний рік, проектом Державного бюджету України на прогнозний рік (у редакції, поданій Урядом до Верховної Ради України, з урахуванням окремих висновків і пропозицій Комітету Верховної Ради України з питань бюджету), основними макроекономічними показниками на прогнозний рік та іншими матеріалами і розрахунками, підготовленими відповідними міністерствами та відомствами. При цьому інформація береться в розрізі регіонів, великих платників (низова ж ланка Державної податкової служби України використовує аналітичні дані казначейства, обласних адміністрацій, управлінь статистики та фінансових управлінь відповідних територіальних органів). Ідеться про процедуру планування податкових надходжень в органах податкової служби: фактично процес прогнозування податкових надходжень відбувається в Україні на трьох рівнях у чотирьох напрямах, які наведені в табл. 6.7.

Планування податкових надходжень бюджету умовно можна поділити на два послідовні етапи. На першому етапі визначається очікуваний обсяг конкретного податку, який може отримати держава, на другому відбувається розподіл надходжень за рівнями бюджетної системи відповідно до бюджетно-податкової політики країни.

Перший етап планування податків – планування кожного податку, збору чи іншого обов’ язкового платежу, яке базується на чинному законодавстві, що регламентує його справляння. Основними елементами механізму обчислення доходів бюджету є база оподаткування та ставка податку. Від рівня визначеності цих двох елементів залежить рівень обгрунтованості планових сум податків, зборів та інших обов’ язкових платежів, які формують дохідну частину бюджету на перспективу. Причому база оподаткування визначається з урахуванням прогнозу основних показників економіки на бюджетний рік, особливостей оподаткування та справляння закріплених податків і платежів, які визначені чинним податковим законодавством та законом про державний бюджет на відповідний бюджетний рік, а також ураховуються фактори покращення адміністрування платежів (табл. 6.8).

Таблиця 6. 7

ПРОЦЕДУРА ПЛАНУВАННЯ ПОДАТКОВИХ НАДХОДЖЕНЬ В УКРАЇНІ*

Рівень

Напрям

Період

Зміст управлінських дій у процесі планування

Загальнодержавний (Мінфін, ДПС України, галузеві міністерства і відомства)

По галузях і сферах діяльності. По великих платниках податків. По регіонах. За видами податків

Квітень-грудень поточного року (оціночний інтервал – минулий та дані поточного року з коригуванням на внесені та заплановані законодавчі зміни)

Проведення розрахунків очікуваних надходжень податків і зборів; проведення консультацій між регіональними органами податкової служби, підрозділами Мнфіну, Мнеконо


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,00 out of 5)

Бюджетна система – Федосов В. М. – 6.3. Планування доходів бюджету