Теорія права і держави – Скакун О. Ф. – 5. Правовий порядок, громадський порядок і дисципліна
Правопорядок є частиною громадського порядку, що складається із суспільних відносин як правового, так І неправового характеру, котрий являє собою стан урегульованості суспільних відносин.
Громадський порядок – зумовлений об’єктивними і суб’єктивними чинниками стан урегульованості та організованості порядку у громадських місцях, що складається на основі реалізації всіх соціальних норм і принципів (правових, моральних, релігійних, корпоративних тощо).
За допомогою громадського порядку, його встановлення і підтримання забезпечуються: а) суспільна безпека і злагода; б) безпека громадян, їх захист від зазіхань на їх права та інтереси; в) сприятливі умови для нормального функціонування організацій і громадських об’єднань, для праці і відпочинку громадян, поваги їхньої честі, людської гідності і суспільної моральності. Основу громадського порядку складають відносини, поведінка та всі види діяльності, що складаються в місцях спілкування людей при задоволенні їхніх матеріальних, духовних потреб, під час відпочинку (тобто в громадських місцях).
Поняття громадського (суспільного) порядку ширше за поняття правового порядку, оскільки у зміцненні і підтримці першого важлива роль належить усім соціальним нормам. Правопорядок складається тільки на основі правових норм і тому охороняється спеціальними державно-правовими засобами. Громадський порядок гарантується переважно силою суспільного впливу, однак держава не може бути байдужою до його стану. Держава вводить заборони на певні дії, встановлює відповідальність за правопорушення, визначає завдання, функції, повноваження, форми і методи діяльності державних органів, їх посадових осіб, громадських формувань з охорони порядку.
Державна дисципліна – порядок відносин, поведінки, діяльності, що встановлюється державою для державних органів, установ, підприємств, організацій, посадових осіб і громадян, відповідно до якого вони повинні виконувати покладені на них завдання, функції і обов’язки. Наприклад, посадові особи зобов’язані не перевищувати свої повноваження, не зазіхати на права, не зачіпати інтересів інших суб’єктів, виявляти ініціативу і відповідальність у дорученій справі тощо.
Державна дисципліна і правопорядок тісно пов’язані між собою, оскільки державна дисципліна неможлива без додержання і виконання законів і свідомого позитивного ставлення державних службовців до встановленого правопорядку. Без дисципліни не може існувати стійкий правопорядок, оскільки дисципліна пов’язана з правомірною діяльністю (поведінкою) особи. У ній відображаються: 1) вимоги суспільства до фізичних осіб і колективів; 2) соціальна оцінка поведінки людини з огляду на її відповідність інтересам суспільства, законності, правовій культурі.
Види державної дисципліни: технологічна – додержання технологічних нормативів у процесі виробничої діяльності та ін.; договірна – додержання суб’єктами права договірних зобов’язань; планова – своєчасне і якісне виконання планових завдань; фінансова – додержання суб’єктами права бюджетних, податкових та інших фінансових приписів нормативних актів: військова – додержання військовослужбовцями правил, установлених законами, військовими статутами, наказами тощо.
Принципове значення має трудова дисципліна – обов’язкове додержання учасниками трудового процесу встановленого внутрішнього розпорядку: вчасно приходити на роботу, дотримуватися встановленої тривалості робочого дня, використовувати весь робочий час для продуктивної праці, вчасно і точно виконувати розпорядження адміністрації та ін.; в трудовому законодавстві визначається додаткове коло обов’язків працівників, пов’язаних з дотриманням технологічної дисципліни. Для підвищення ефективності трудової дисципліни важливої 1) застосовувати способи заохочення з метою розвитку спонукальних чинників (оголошення подяки, видача премії, нагородження Цінним подарунком, почесною грамотою, подання до нагородження орденами і медалями, званнями, матеріальна винагорода); 2) накладати засоби юридичної відповідальності (звільнення, депреміювання, пониження на посаді та ін.).
На трудову дисципліну, як мінімум, впливають два фактори:
1) бажання, з яким виконуються накази і розпорядження адміністрації. Виконавська дисципліна зумовлюється: а) підбором кадрів – залученням найбільш придатних працівників і турботою про підвищення їх кваліфікації; б) демократичним стилем керівництва, який поєднує колегіальність в обговоренні рішення (право мати власну думку, доки не прийняте рішення) та єдиноначальність при ухваленні рішення і відповідальність за його результат. Слід визнати, що дисципліна залежить не стільки від сили примусу або виховного впливу переконанням, скільки від раціональної системи господарювання і управління, стилю керівництва, орієнтованого на особу, яка реалізує себе в процесі праці;
(1 votes, average: 5,00 out of 5)