§ 16. ЗНАЧЕННЯ ЧИСЛІВНИКА І ЙОГО ГРАМАТИЧНІ ОЗНАКИ Числівник – це самостійна повнозначна частина мови, що означає абстрактно-математичне число або кількість предметів чи їх порядок під час підрахунку. Числівники відповідають на питання скільки? скількох?

Забудовою числівники поділяються на прості, складні і складені. Простими називаються числівники, що складаються з однієї основи. До них належать: O назви чисел першого десятка: Один – десять, а також сорок, сто, тисяча, мільйон, мільярд

§ 20. ЗНАЧЕННЯ ЗАЙМЕННИКІВ Займенник – повнозначна змінна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх і відповідає на питання хто? що? який? чий? скільки?: Багато таємниць у світі, одна

§ 20. ЗНАЧЕННЯ ЗАЙМЕННИКІВ Займенник – повнозначна змінна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх і відповідає на питання хто? що? який? чий? скільки?: Багато таємниць у світі, одна

§ 23. ЗНАЧЕННЯ І ГРАМАТИЧНІ ОЗНАКИ ДІЄСЛОВА Дієслово – це самостійна, повнозначна частина мови, що означає дію або стан як процес і виражає його у граматичних категоріях виду, стану, способу, особи, а також числа

§ 23. ЗНАЧЕННЯ І ГРАМАТИЧНІ ОЗНАКИ ДІЄСЛОВА Дієслово – це самостійна, повнозначна частина мови, що означає дію або стан як процес і виражає його у граматичних категоріях виду, стану, способу, особи, а також числа

Перехідність/неперехідність – загальнодієслівна категорія, що виражає відношення дії до об’єкта. Дієслова поділяються на перехідні і неперехідні. Перехідні дієслова називають дію, яка поширюється на об’єкт – конкретний предмет, особу чи іншу якусь істоту: Спекти коровай,

Категорія способу – частководієслівна категорія, що виражає відношення дії, процесу чи стану до дійсності з погляду мовця. В українській мові розрізняють три способи дієслова: дійсний, умовний, наказовий. Дійсний спосіб дієслова позначає реальну дію, що

Категорії особи, числа і роду належать до невласнедієслівних. Категорія особи виражає відношення дії та її суб’єкта до мовця. Виконавцем дії може бути мовець (суб’єкт повідомлення), співрозмовник (слухач – адресат повідомлення) або особа чи предмет,

Категорії особи, числа і роду належать до невласнедієслівних. Категорія особи виражає відношення дії та її суб’єкта до мовця. Виконавцем дії може бути мовець (суб’єкт повідомлення), співрозмовник (слухач – адресат повідомлення) або особа чи предмет,

§ 35. ЗНАЧЕННЯ ПРИСЛІВНИКА, ЙОГО ГРАМАТИЧНІ ОЗНАКИ Прислівник – це повнозначна незмінна частина мови, що виражає ознаку дії, стану чи іншої ознаки: Міцно стискати, сьогодні відвідати, надзвичайно гарний, читання вголос. Прислівники найчастіше залежать від

§ 35. ЗНАЧЕННЯ ПРИСЛІВНИКА, ЙОГО ГРАМАТИЧНІ ОЗНАКИ Прислівник – це повнозначна незмінна частина мови, що виражає ознаку дії, стану чи іншої ознаки: Міцно стискати, сьогодні відвідати, надзвичайно гарний, читання вголос. Прислівники найчастіше залежать від

Повнозначним частинам мови протиставляються неповнозначні, або службові, частини мови. До них належать прийменник, сполучник і частка, які об’єднуються в один клас на основі спільних ознак: 1) вони позбавлені номінативної функції, тобто не називають ні

За походженням прийменники поділяються на дві групи: первинні й вторинні (похідні). До первинних належать найдавніші прийменники, походження яких встановити неможливо (без, в (у, уві), від (од), для, до, з (із, зі, зо, ізо), за,

Сполучники оформляють два типи синтаксичних зв’язків – сурядний і підрядний, залежно від чого поділяються на сурядні та підрядні. Сурядні сполучники поєднуть між собою однорідні члени речення або частини складносурядного речення. За характером вираження смислових

Частки – це службові слова, які надають словам, словосполученням і реченням додаткових семантичних відтінків або служать для творення слів та їх форм: Як Же тут гарно, як же тут тихо, в таку годину забудеш

§ 1. ПРЕДМЕТ СИНТАКСИСУ Синтаксис – це розділ граматики, який вивчає особливості будови, семантики й функціонування синтаксичних одиниць. Синтаксис – грецьке слово (вуЩахів), яке означає Складання, впорядкування. Якщо морфологія вивчає слова як носії лексико-граматичних

§ 1. ПРЕДМЕТ СИНТАКСИСУ Синтаксис – це розділ граматики, який вивчає особливості будови, семантики й функціонування синтаксичних одиниць. Синтаксис – грецьке слово (вуЩахів), яке означає Складання, впорядкування. Якщо морфологія вивчає слова як носії лексико-граматичних

Залежно від того, до якої частини мови належить головне слово, словосполучення поділяються на такі типи: 1. Іменникові (субстантивні) – з іменником у ролі головного слова, який сполучається: з) з прикметником (сучасне життя, рухливі ігри,

§ 6. РЕЧЕННЯ ЯК ОСНОВНА СИНТАКСИЧНА ОДИНИЦЯ В ієрархічній системі синтаксичних одиниць речення посідає центральне місце. Воно розглядається, з одного боку, як одиниця, що утворюється зі слів і словосполучень, а з другого – як

Реченню порівняно з іншими синтаксичними одиницями властива більша формальна і значеннєва розгалуженість. Здебільшого речення класифікують за метою висловлювання думки, емоційним забарвленням, структурою. За метою висловлювання (функцією) речення поділяються на розповідні, питальні й спонукальні. Розповідними

§ 9. ГОЛОВНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ Однією з головних проблем синтаксису є всебічне вивчення речення, його граматичної організації у зв’язку з вираженням певного змісту. Речення як основна одиниця синтаксису являє собою складну систему взаємозв’язаних одиниць,

Підмет і присудок перебувають у двобічному предикативному зв’язку, специфіку якого становить взаємозв’язок, взаємозалежність головних членів: Я пишу. Слова я і пишу однаковою мірою залежать одне від одного, форма одного слова визначає форму іншого слова

Двоскладні речення можуть мати у своєму складі, крім головних членів, також другорядні члени речення. За традицією серед другорядних членів речення виділяють додаток, означення й обставину: Блищить січневий сніг бадьоро… (В. Крищенко). У цьому реченні,

Прикладкою називається означення, виражене іменником чи іншою субстантивованою частиною мови, узгоджене з означуваним словом у відмінку. Прикладка характеризується такими властивостями: а) є різновидом означення; б) вказуючи на ознаку предмета, дає йому нову назву; в)