Сучасна українська літературна мова – Шевчук С. В. – § 28. КАТЕГОРІЯ СПОСОБУ
Категорія способу – частководієслівна категорія, що виражає відношення дії, процесу чи стану до дійсності з погляду мовця.
В українській мові розрізняють три способи дієслова: дійсний, умовний, наказовий.
Дійсний спосіб дієслова позначає реальну дію, що вже відбувалася, відбувається чи відбуватиметься в одному з трьох часових планів:
O теперішньому: Молода мати з маленьким дитям стоїть у зажурі над гранітною плитою (І. Цю па);
O минулому: Наливались, половіли жита (І. Цюпа);
O майбутньому: Він зрозуміє, що ця байдужість страшніша за стогони й сльози (М. Стельмах).
Дійсний спосіб виражається за допомоги форм особи і часу, для минулого часу – також і форм роду.
Дієслова дійсного способу можуть вживатися із заперечною часткою не: Соломія не відривала очей від берега (М. Коцюбинський).
Умовний спосіб дієслова позначає дію, можливу за певних умов: Уже б співали треті півні, якби вони тут десь були (П. Дорошенко). Форми умовного способу з погляду вираження – це аналітична структура, що твориться поєднанням дієслова у формі минулого часу з часткою би (б): писав би, писала б, писало б, писали б. Дієслова умовного способу мають тільки форми числа, а в однині – роду.
Однина | Множина | ||
Чоловічий рід | Рід жіночий рід | Середній рід | |
Учив би | Учила б | Учило б | Учили б |
Говорив би | Говорила б | Говорило б | Говорили б |
Частка би завжди пишеться окремо з дієсловами з якими утворює умовний спосіб. Вона може стояти після дієслова і перед ним, а також відокремлюватися іншими словами від дієслова: Я поїхав би, аби тільки допомогти (Петро Панч). Коли б мене забили, ти б став володарем моїх багатств (А. Шиян). Солов ‘єм якби я став, то любов свою до тебе я б на весь світ проспівав (В. Сосюра).
Наказовий спосіб дієслова виражає наказ, прохання, пораду, заклик, застереження, тобто спонукання до дії: Ой, дівчино, відчини, Своє-моє серденько звесели (Укр. народна пісня). Заспіваймо пісню веселеньку
Про сусідку молоденьку, про сусідку заспіваймо, серце наше звеселяймо (Укр. народна пісня).
Дієслова наказового способу мають категорію виду, особи (2-ї однини, 1-ї і 2-ї множини, 3-ї однини і множини).
Форми наказового способу утворюються від основи теперішнього часу за допомоги закінчень. Закінчення другої особи однини виражає закінчення – и (біж-и, вар-и, напиш-и, вибер-и), а також нульове закінчення (бігай-0, ляж-0, встань-0, дістань-0). Значення другої особи множини – закінчення – іть (-іте),-те (біж-іть, напиш-іть, читай-те, звеселяй-те, прочит ай-те, насип-те).
Форма першої особи множини утворюється за допомоги закінчень – имо (-ім), – мо: пиш-імо, вар-імо, читай-мо, стань-мо, приляж-мо. Третя особа множини і однини утворюється аналітично: поєднанням частки хай (нехай) із дієсловами третьої особи однини чи множини теперішнього або майбутнього часу доконаного виду: хай (нехай) принесе, хай (нехай) заспіває, хай (нехай) принесуть, хай (нехай) заспівають.
Однина | Множина | ||
Іос | 1 ос. | Пишімо, прочитаймо | |
2ос. | Пиши, прочитай | 2 ос | Пиш-іть, прочитай-те |
3 ос. | Хай (нехай) пише, прочитає | 3 ос. | Хай (нехай) пишуть, прочитають |
Переважна більшість дієслів може виступати у формах наказового способу. Дієслова, що означають дії або стани неживих предметів, а також процеси, не утворюють форм наказового способу: Важчати, сипатися, кущитися, гіркнути, киснути, вечоріти, кам ‘яніти, твердіти, світати. Лише у поезії за умов персоніфікації від деяких із них творяться форми наказового способу: Зеленійся, рідне поле, Українська ниво! Підоймися, колосися, Достигай щасливо (І. Франко).
§ 29. КАТЕГОРІЯ ЧАСУ
Категорія часу – власне дієслівна категорія, що виражає відношення дії, процесу або стану до моменту мовлення.
Протиставлення дієслівних форм щодо моменту мовлення репрезентується у формах теперішнього, минулого та майбутнього часу.
Теперішній час позначає дію, що відбувається одночасно з моментом повідомлення про неї. Серце в тривозі: як при дорозі мальви високі цвітуть. Вітер – схиляє, люди-ламають, зливи із градом січуть (Г. Чубач).
Дієслова теперішнього часу змінюються за числами й особами. Форми теперішнього часу утворюються за допомоги особових закінчень, що приєднуються до основи теперішнього часу.
Дієслова за характером особових закінчень у теперішньому часі поділяються на дві дієвідміни – першу і другу.
До першої дієвідміни належать дієслова, які у третій особі множини мають закінчення – уть (-ють), а в закінченнях першої особи множини, другої особи однини і множини – голосну фонему /е/: Несуть, несемо, несеш, несете: знають, знаємо, знаєш, знаєте.
До другої дієвідміни належать дієслова, які у третій особі множини мають закінчення – ать (-ять), а в закінченнях першої особи множини, другої особи однини і множини – голосні /и/ чи /і/: Кричать, кричимо, кричиш, кричите; стоять, стоїмо, стоїш, стоїте.
Зразок словозміни дієслів теперішнього часу
І дієвідміна | ||||
Однина | Множина | |||
1-ша ос. | Нес-у | Мал ю-ю | Нес-емо | Малю-ємо |
2-га ос. | Нес-еш | Малю-єш | Нес-ете | Малю-єте |
3-тя ос. | Нес-е | Малю-є | Нес-уть | Малю-ють |
II дієвідміна | ||||
Однина | Множина | |||
1-ша ос. | Крич-у | Сто-ю | Крич-имо | Сто-їмо |
2-га ос. | Крич-иш | Сто-їш | Крич-ите | Сто-їте |
3-тя ос. | Крич-ить | Сто-їть | Крич-ать | Сто-ять |
Дієслово бути утворює єдину для всіх осіб форму – є. У сучасній українській літературній мові поряд з формою є вживаються і давні форми: єси – друга особа однини, єсть – третя особа однини, суть – Третя особа множини: Що ти за сила єси? – Питали (П. Тичина).
Минулий час позначає дію, що відбувалася чи відбулася до моменту мовлення: Вечірній обрій опустив завісу (Л. Костенко). Дві скелі створили печеру (О. Досвітній).
Дієслова минулого часу змінюються за числами і родами (в однині): здійснив – Чол. р., здійснила – жін. р., здійснило – серед. Р., здійснили – Множина.
Минулий час виступає у формі недоконаного і доконаного виду: Гартував (недоконаний вид), Сховала (доконаний вид).
Форми минулого часу утворюються від основи інфінітива за допомоги суфіксів:
-в – для форм чоловічого роду від основ на голосну фонему: читати – Читав, носи-ти – носив, білі-ти – Білів; а від основ на приголосний – нульовий суфікс: Біг-ти – Біг-0, вез-ти – віз-0;
-л – для форм жіночого та середнього роду, а також форм множини: чита-л-а, чита-л-о, чита-л-и; біг-л-а, біг-л-о, біг-л-и.
Зразок словозміни дієслів минулого часу
Однина | Множина | |
Чоловічий рід | Думав | Думали |
Середній рід | Думало | |
Жіночий рід | Думала |
Крім форми минулого часу, функціонує форма, яка вказує, що одна з двох минулих дій передує другій. Вона називається формою давноминулого часу. Ця часова форма утворюється поєднанням допоміжного дієслова Бути у формі минулого часу і повнозначного дієслова у цій же формі: Забув був, забула була, забуло було, забули були.
Давноминулий час вживається переважно в розмовному і художньому стилях.
Майбутній час позначає дію, що відбуватиметься після того, як про неї повідомлять: Прилетять журавлі із далеких країн, про весну в вишині закурличуть (В. Сосюра).
Майбутній час вживається у двох видових формах – доконаного й недоконаного виду.
Майбутній час доконаного виду це проста форма майбутнього часу, що має спільні засоби вираження з формами теперішнього часу: ті самі особові закінчення: біж-у – прибіж-у, біж-иш – Прибіж-иш, біж-имо – прибіж-имо.
Дієслова майбутнього часу недоконаного виду мають дві форми – складну і складену.
Складна форма твориться додаванням до інфінітива дієслова й особових закінчень: – му, – меш,-ме,-мемо, – мете,-муть: Писати-му, писати-меш, писати-ме, писати-мемо, писати-мете, писати-муть.
Складена форма утворюється поєднанням інфінітива особових форм допоміжного дієслова бути (майбутнього часу простої форми): Буду писати, будеш писати, будемо писати, будете писати, будуть писати. Складена форма майбутнього часу – це аналітична форма, а проста і складна – це синтетична форма.
Аналітична і синтетична форми майбутнього часу недоконаного виду рівнозначні у вираженні часового значення.
Зразок словозміни дієслів майбутнього часу
Проста форма складна форма складена форма | |||||
Однина | |||||
1-ша ос. | Напиш-у | Вивч-у | Писати-му | Вчитим-у | Буду писати |
2-га ос. | Напиш-еш | Вивч-иш | Писатимеш | Вчити-меш | Будеш писати |
3-тя ос. | Напиш-е | Вивч-ить | Писати-ме | Вчити-ме | Буде писати |
Множина | |||||
1-ша ос. | Напиш-емо | Вивч-имо | Писатимемо | Вчити-мемо | Будемо писати |
2-га ос. | Напиш-ете | Вивч-ите | Писатимете | Вчити-мете | Будете писати |
3-тя ос. | Напиш-уть | Вивч-ать | Писатимуть | Вчити-муть | Будуть писати |
Під час творення особових форм дієслів теперішнього і майбутнього простого часу доконаного виду в дієсловах першої дієвідміни перед усіма особовими закінченнями відбувається чергування приголосних: /г/, /з/ – /ж/: Могти-можу, можете, зможу;
В ‘язати – в яжу, в ‘яже, зв ‘яже; /х/, /с/ – /ш/: Дихати – дишу, дише;
Писати – пишу, пише, напише; /к/-/ч/: кликати – кличу, кличе, покличе.
У дієсловах другої дієвідміни чергування приголосних відбувається лише у першій особі однини:
/д/ – /дж/ – водити – воджу, ходити – ходжу, сидіти – сиджу; 111 – ІчІ – світити – свічу;
/з/ – /ж/ – лазити – лажу, возити ~ вожу; /с/ – /ш/ – просити – прошу, косити – кошу; /ст/ – /шч/ – (орфографічно – щ) мастити – мащу; губні /б/, /п/, /м/, /в/, /ф/ – губний +/л 7 Ловити – ловлю, вабити – ваблю, купити – куплю.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)