Сучасна українська літературна мова – Шевчук С. В
1.1. ВСТУП § 1. ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ КУРСУ “СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА” Предметом вивчення курсу “Сучасна українська літературна мова” для студентів є сучасна українська літературна мова. Завдання курсу – поглибити знання про сучасну українську літературну
1.1. ВСТУП § 1. ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ КУРСУ “СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА” Предметом вивчення курсу “Сучасна українська літературна мова” для студентів є сучасна українська літературна мова. Завдання курсу – поглибити знання про сучасну українську літературну
1.1. ВСТУП § 1. ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ КУРСУ “СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА” Предметом вивчення курсу “Сучасна українська літературна мова” для студентів є сучасна українська літературна мова. Завдання курсу – поглибити знання про сучасну українську літературну
1.1. ВСТУП § 1. ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ КУРСУ “СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА” Предметом вивчення курсу “Сучасна українська літературна мова” для студентів є сучасна українська літературна мова. Завдання курсу – поглибити знання про сучасну українську літературну
Українська національна мова існує: А) у вищій формі загальнонародної мови – сучасній українській літературній мові; Б) у нижчих формах загальнонародної мови – її територіальних діалектах. Літературна мова – це унормована, відшліфована форма загальнонародної мови,
Українська національна мова існує: А) у вищій формі загальнонародної мови – сучасній українській літературній мові; Б) у нижчих формах загальнонародної мови – її територіальних діалектах. Літературна мова – це унормована, відшліфована форма загальнонародної мови,
Користуючись мовою в своєму повсякденному житті, люди залежно від потреби вдаються до різних мовних засобів. Відповідь на практичному занятті відрізняється від виступу на зборах. Коли учень пише твір, він старанніше добирає слова та будує
Користуючись мовою в своєму повсякденному житті, люди залежно від потреби вдаються до різних мовних засобів. Відповідь на практичному занятті відрізняється від виступу на зборах. Коли учень пише твір, він старанніше добирає слова та будує
§ 7. ПОНЯТТЯ ГРАФІКИ Графіка – це система усіх писемних та друкованих знаків, за допомоги яких передається усне мовлення. Основу графіки української мови становлять літери (букви). Літера – “писемний або друкований графічний знак у
§ 7. ПОНЯТТЯ ГРАФІКИ Графіка – це система усіх писемних та друкованих знаків, за допомоги яких передається усне мовлення. Основу графіки української мови становлять літери (букви). Літера – “писемний або друкований графічний знак у
§ 7. ПОНЯТТЯ ГРАФІКИ Графіка – це система усіх писемних та друкованих знаків, за допомоги яких передається усне мовлення. Основу графіки української мови становлять літери (букви). Літера – “писемний або друкований графічний знак у
§ 7. ПОНЯТТЯ ГРАФІКИ Графіка – це система усіх писемних та друкованих знаків, за допомоги яких передається усне мовлення. Основу графіки української мови становлять літери (букви). Літера – “писемний або друкований графічний знак у
§ 7. ПОНЯТТЯ ГРАФІКИ Графіка – це система усіх писемних та друкованих знаків, за допомоги яких передається усне мовлення. Основу графіки української мови становлять літери (букви). Літера – “писемний або друкований графічний знак у
Найуживанішим графічним знаком для позначення на письмі м’яких приголосних звуків є знак м’якшення (ь). Це – єдина літера української абетки, що самостійно не позначає звука. Знак м’якшення завжди вживається після букв, що позначають приголосні
Найуживанішим графічним знаком для позначення на письмі м’яких приголосних звуків є знак м’якшення (ь). Це – єдина літера української абетки, що самостійно не позначає звука. Знак м’якшення завжди вживається після букв, що позначають приголосні
Найуживанішим графічним знаком для позначення на письмі м’яких приголосних звуків є знак м’якшення (ь). Це – єдина літера української абетки, що самостійно не позначає звука. Знак м’якшення завжди вживається після букв, що позначають приголосні
І. Власні імена З великої літери пишуться: 1. Індивідуальні імена людей, по батькові, прізвища, псевдоніми, прізвиська, назви дійових осіб у казках, байках, драматичних творах, клички тварин, власні імена міфічних істот: Микола Якович Олійник, Леся
Складні іменники пишуться разом або через дефіс. Разом пишуться: 1. Складні іменники, утворені з двох основ зі сполучними голосними о (після твердих приголосних, зокрема шиплячих), е (після м’яких приголосних), є (після основ на Й
Складні іменники пишуться разом або через дефіс. Разом пишуться: 1. Складні іменники, утворені з двох основ зі сполучними голосними о (після твердих приголосних, зокрема шиплячих), е (після м’яких приголосних), є (після основ на Й
1. Прийменники із займенниками пишуться окремо: До нас, у мене, з ким-небудь, ні до кого. 2. У прийменникових сполуках прийменник ставиться між часткою і займенником, розділяючи їх. Частка, прийменник і займенник у таких випадках
1. Прийменники із займенниками пишуться окремо: До нас, у мене, з ким-небудь, ні до кого. 2. У прийменникових сполуках прийменник ставиться між часткою і займенником, розділяючи їх. Частка, прийменник і займенник у таких випадках
1. Прийменники із займенниками пишуться окремо: До нас, у мене, з ким-небудь, ні до кого. 2. У прийменникових сполуках прийменник ставиться між часткою і займенником, розділяючи їх. Частка, прийменник і займенник у таких випадках
1. Складні сполучники, утворені від інших частин мови, пишуться разом: адже, зате, начебто, отож, ніж, аніж, якщо, якби, мовбито, немовби, наче, начеб, начебто, ніби, нібито, тобто, притому. Примітка. Сполучники проте, зате, притому, причому, тож,
1. Складні сполучники, утворені від інших частин мови, пишуться разом: адже, зате, начебто, отож, ніж, аніж, якщо, якби, мовбито, немовби, наче, начеб, начебто, ніби, нібито, тобто, притому. Примітка. Сполучники проте, зате, притому, причому, тож,
1. Складні сполучники, утворені від інших частин мови, пишуться разом: адже, зате, начебто, отож, ніж, аніж, якщо, якби, мовбито, немовби, наче, начеб, начебто, ніби, нібито, тобто, притому. Примітка. Сполучники проте, зате, притому, причому, тож,
1. Складні сполучники, утворені від інших частин мови, пишуться разом: адже, зате, начебто, отож, ніж, аніж, якщо, якби, мовбито, немовби, наче, начеб, начебто, ніби, нібито, тобто, притому. Примітка. Сполучники проте, зате, притому, причому, тож,
2.1. ФОНЕТИКА § 1. ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ФОНЕТИКИ Фонетика – це розділ мовознавства, в якому вивчається звукова система мовлення. Отже, предметом вивчення фонетики є звуки мовлення: їх природа, сполучуваність, закономірні зміни звуків у мовному
2.1. ФОНЕТИКА § 1. ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ФОНЕТИКИ Фонетика – це розділ мовознавства, в якому вивчається звукова система мовлення. Отже, предметом вивчення фонетики є звуки мовлення: їх природа, сполучуваність, закономірні зміни звуків у мовному
2.1. ФОНЕТИКА § 1. ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ФОНЕТИКИ Фонетика – це розділ мовознавства, в якому вивчається звукова система мовлення. Отже, предметом вивчення фонетики є звуки мовлення: їх природа, сполучуваність, закономірні зміни звуків у мовному
2.1. ФОНЕТИКА § 1. ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ФОНЕТИКИ Фонетика – це розділ мовознавства, в якому вивчається звукова система мовлення. Отже, предметом вивчення фонетики є звуки мовлення: їх природа, сполучуваність, закономірні зміни звуків у мовному
2.1. ФОНЕТИКА § 1. ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ФОНЕТИКИ Фонетика – це розділ мовознавства, в якому вивчається звукова система мовлення. Отже, предметом вивчення фонетики є звуки мовлення: їх природа, сполучуваність, закономірні зміни звуків у мовному
У випадках словотворення та словозміни в українській мові часто виникає збіг кількох приголосних звуків, що утруднює їх вимову. У процесі мовлення відбувається спрощення, тобто один із приголосних випадає. У переважній більшості слів спрощення приголосних
У випадках словотворення та словозміни в українській мові часто виникає збіг кількох приголосних звуків, що утруднює їх вимову. У процесі мовлення відбувається спрощення, тобто один із приголосних випадає. У переважній більшості слів спрощення приголосних
Фонетична транскрипція – графічна фіксація всіх мовних звуків, що реально вимовляються у потоці мовлення (точний запис звуків). Вона грунтується на таких вимогах: 1) кожна літера позначає один і той самий звук; 2) кожен звук
Фонетична транскрипція – графічна фіксація всіх мовних звуків, що реально вимовляються у потоці мовлення (точний запис звуків). Вона грунтується на таких вимогах: 1) кожна літера позначає один і той самий звук; 2) кожен звук
Наголос – це виокремлення одного зі складів слова засобом посилення голосу. Якщо в слові є два або більше складів, то один з них вимовляється з більшою силою і зростає його тривалість. Звук і склад,
Наголос – це виокремлення одного зі складів слова засобом посилення голосу. Якщо в слові є два або більше складів, то один з них вимовляється з більшою силою і зростає його тривалість. Звук і склад,
Наголос – це виокремлення одного зі складів слова засобом посилення голосу. Якщо в слові є два або більше складів, то один з них вимовляється з більшою силою і зростає його тривалість. Звук і склад,
До новіших чергувань, що є найпродуктивнішими, належить чергування /о/ та /е/ з /о/. Воно відбувається як у словозміні, так і у словотворенні. Це чергування властиве всім східнослов’янським мовам і пов’язане із занепадом зредукованих ь,
До новіших чергувань, що є найпродуктивнішими, належить чергування /о/ та /е/ з /о/. Воно відбувається як у словозміні, так і у словотворенні. Це чергування властиве всім східнослов’янським мовам і пов’язане із занепадом зредукованих ь,
До новіших чергувань, що є найпродуктивнішими, належить чергування /о/ та /е/ з /о/. Воно відбувається як у словозміні, так і у словотворенні. Це чергування властиве всім східнослов’янським мовам і пов’язане із занепадом зредукованих ь,
До новіших чергувань, що є найпродуктивнішими, належить чергування /о/ та /е/ з /о/. Воно відбувається як у словозміні, так і у словотворенні. Це чергування властиве всім східнослов’янським мовам і пов’язане із занепадом зредукованих ь,
До новіших чергувань, що є найпродуктивнішими, належить чергування /о/ та /е/ з /о/. Воно відбувається як у словозміні, так і у словотворенні. Це чергування властиве всім східнослов’янським мовам і пов’язане із занепадом зредукованих ь,
§ 16. ОРФОЕПІЯ І КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ Орфоепія – це розділ науки про мову, що вивчає систему норм літературної вимови. Предметом вивчення орфоепії є: O звукові особливості мовлення (усне мовлення розглядається не загалом, а тільки
§ 16. ОРФОЕПІЯ І КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ Орфоепія – це розділ науки про мову, що вивчає систему норм літературної вимови. Предметом вивчення орфоепії є: O звукові особливості мовлення (усне мовлення розглядається не загалом, а тільки
3.1. ЛЕКСИКОЛОГІЯ § 1. ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ЛЕКСИКОЛОГІЇ Лексикологія – розділ мовознавства, що вивчає словниковий склад мови (лексику). Термін “лексика” охоплює всю сукупність слів і їх значень, що функціонують у мові. Лексикологія вивчає словниковий
3.1. ЛЕКСИКОЛОГІЯ § 1. ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ЛЕКСИКОЛОГІЇ Лексикологія – розділ мовознавства, що вивчає словниковий склад мови (лексику). Термін “лексика” охоплює всю сукупність слів і їх значень, що функціонують у мові. Лексикологія вивчає словниковий
3.1. ЛЕКСИКОЛОГІЯ § 1. ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ЛЕКСИКОЛОГІЇ Лексикологія – розділ мовознавства, що вивчає словниковий склад мови (лексику). Термін “лексика” охоплює всю сукупність слів і їх значень, що функціонують у мові. Лексикологія вивчає словниковий
3.1. ЛЕКСИКОЛОГІЯ § 1. ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ЛЕКСИКОЛОГІЇ Лексикологія – розділ мовознавства, що вивчає словниковий склад мови (лексику). Термін “лексика” охоплює всю сукупність слів і їх значень, що функціонують у мові. Лексикологія вивчає словниковий
Від багатозначності треба чітко відмежовувати омонімію. Омоніми – це слова, однокові або подібні за звучанням, але різні за лексичним значенням. Наприклад, балка – яр з положистими схилами і балка – дерев’яний чи металевий брус