Платіжні системи – Пиріг С. О. – 7.8. Електронна комерція

В інформаційних технологіях велика увага приділяється розвитку електронного бізнесу, який утворився з появою Інтернету.

Інтернет у наші часи – це ціла індустрія, яка швидко проникає у всі галузі людської діяльності. Саме зараз ця індустрія перебуває у стадії стрімкого зростання. Величезна кількість компаній у всьому світі бачать в Інтернеті великий комерційний потенціал та можливість переходу свого бізнесу на якісно новий рівень.

Перша можливість Інтернету, якою користувалися багато компаній, розповсюдження інформації про свою продукцію та запрошення до співпраці. Цей спосіб роботи з клієнтами не просто розширює такі традиційні способи, як друкована та телевізійна реклама, але й забезпечує двостороннє спілкування – Інтернет комерція.

Значна частина компаній не зупинилася на досягнутому, перемістившись на наступний рівень – електронну комерцію. Електронна комерція (ЕК) дозволяє замовляти продукцію та послуги прямо на сайті, а потім отримувати їх традиційним шляхом: за допомогою транспортної організації, або для інформаційних продуктів, пересилкою каналами Інтернету.

Електронна комерція – термін, що відноситься до використання Інтернету для проведення комерційних операцій між підприємствами або між підприємством та споживачами.

Одне з найважливіших завдань сучасної електронної комерції – заміна традиційного механізму торгівлі між підприємствами. При цьому передбачається, що клієнт попередньо вибирає товар, а з допомогою Інтернету проводиться операція продажу.

Щоб краще зрозуміти механізм електронної комерції, розглянемо її головні функції:

– реклама – спосіб привернути увагу споживачів до певного сайту;

– демонстрація товару – показ продукції засобами Інтернет,

– здійснення операцій (придбання) – швидкі і безпечні розрахунки, варіанти доставки;

– після продажне обслуговування – допомога, що надається клієнтові як при оформленні покупки, так і після її здійснення;

– налагодження довгострокових відносин з клієнтом (вивчення переваг і смаків).

Найбільш далекоглядні фірми використовують Інтернет для підвищення ефективності усіх аспектів свого бізнесу. На цьому рівні Інтернет стає глобальним діловим середовищем, що об’єднує працівників підприємства, його клієнтів, партнерів, постачальників, виробників та учасників мережі продаж. Така модель використання Інтернету розширює поняття електронної комерції, і тому її називають більш загальним терміном “електронний бізнес”.

Електронний бізнес – будь-яка ділова активність, при здійсненні якої використовуються комунікаційні можливості глобальних інформаційних мереж з метою отримання прибутку.

Електронна комерція є одним з основних елементів електронного бізнесу й охоплює будь-які форми ділових угод, укладання яких здійснюється електронними засобами замість фізичного обміну або безпосереднього фізичного контакту.

Перші системи електронної комерції були створені в 60-х роках XX ст. у США з метою обслуговування замовлень квитків у транспортних компаніях, а також координації діяльності різноманітних служб у процесі підготовки рейсів.

У той час електронна комерція здійснювалася за допомогою мереж, які функціонували за спеціально створеними стандартами електронного обміну даними між організаціями (Electronic Data Interchange, EDI). Ці стандарти містили правила електронного оформлення типових ділових документів: замовлень, накладних, митних декларацій, страхових форм, рахунків тощо. На початку 70-х у США діяли вже чотири стандарти для обміну даними в системах управління авіаційним, залізничним та автомобільним транспортом. Подібні стандарти розроблялися і в інших країнах, наприклад, Великій Британії, але переважно у сфері торгівлі. Розроблений тут набір специфікацій та протоколів Tradacoms та GTDI (General-purpose Trade Data Interchange) був прийнятий Європейською економічною комісією ООН як стандарт обміну даними в міжнародних торговельних організаціях.

Поступово відбувалися процеси уніфікації та стандартизації різних систем електронного обміну, а у 80-х роках на базі англійських та американських стандартів міжнародна організація із стандартизації ISO розробила новий стандарт Electronic Data Interchange for Administration, Commerce and Transport (EDIFACT, ISO 9735). Одночасно динамічно зростали обсяги електронної торгівлі, а також кількість компаній, які її здійснювали. Так, у 1996 р., коли торгівля за допомогою Інтернету лише формувалася, обсяг EDI-трансакцій становив 300 млрд дол. США, а в 1999 р. -1,1 трлн дол. США.

Однією з найсучасніших розробок у галузі інтеграції інформаційних систем є нова розширена мова розмітки документів eXtensible Markup Language (XML), на основі якої створюються нові стандарти електронних Комунікацій між компаніями. Прогнозується, що використання цієї мови дасть змогу спростити процеси взаємодії між інформаційними системами підприємств, а отже – розширити участь середніх та малих підприємств у електронній торгівлі.

Поява Інтернету та його подальший розвиток значно полегшили ведення електронної комерції, а також суттєво скоротили витрати такої діяльності. Низька собівартість передачі інформації привела до появи нових її форм: “бізнес – бізнес”, “бізнес – споживач”, “бізнес – адміністрація” та “споживач-адміністрація”.

Бізнес-бізнес (business-to-business, В2В) – охоплює всі рівні взаємодії електронними засобами між компаніями, які в такий спосіб можуть ефективно будувати дво – та багатосторонні господарські зв’язки – реалізовувати продукцію, самостійно розміщувати замовлення, здійснювати моніторинг їх виконання за допомогою баз даних постачальників тощо.

Бізнес-споживач (business-to-consumer, В2С) – електронна роздрібна торгівля, орієнтована на кінцевого споживача. Найхарактернішим прикладом цього напряму ЕК є роздрібна торгівля (Інтернет – магазини, замовлення квитків тощо) в Інтернеті, спрямована безпосередньо на споживачів.

Бізнес-адміністрація (business-to-administration, В2А) – визначає взаємодію компаній з адміністративними органами. Охоплює ділові зв’язки комерційних структур з державними та міжнародними організаціями. Так, останнім часом багато відомих міжнародних організацій (Всесвітній банк, МВФ) намагаються перенести в мережу частину своєї діяльності, в тому числі закупівлю товарів, користування послугами експертів, інформаційний обмін тощо. У США, наприклад, інформація стосовно державних закупівель надходить у Інтернет, і компанії можуть надсилати свої пропозиції електронними засобами. Цей сегмент ЕК поки що недостатньо розвинутий, але має добрі перспективи розвитку за умов, що уряди країн активніше будуть використовувати власні можливості для підтримки БК.

Споживач-адміністрація (consumer-to-administration, С2Л) визначає взаємодію споживачів з адміністрацією.

Найпоширеніші операції, які дають змогу здійснювати ЄК:

– встановлення комерційних контактів та обмін інформацією у процесі ділового співробітництва;

– інформаційна підтримка товарів та послуг – надання детальних характеристик продукції, розміщення документації та відповідей на запитання споживачів;

– безпосередня купівля та продаж товарів і послуг;

– розповсюдження товарів, які можуть бути передані за допомогою електронних засобів, а також моніторинг виконання замовлень фізичних товарів;

– організація віртуальних підприємств – груп окремих спеціалістів або навіть незалежних компаній для ведення спільної комерційної діяльності;

– електронна сплата рахунків та замовлень, у тому числі за допомогою електронних платіжних систем.

Електронні системи відрізняються від традиційних ринків низкою параметрів. По-перше, використання комп’ютерів автоматизує процес торгівлі та власне торговельні відносини як між продавцями, так і між продавцями та клієнтами. По-друге, переваги використання ЕК на фінансових ринках полягають у зменшенні вартості, підвищенні ефективності та поліпшенні умов управління ризиками. Системи ЕК здійснюють безпосередню обробку даних, що дає змогу інтегрувати практично всі ланки торговельного процесу, починаючи від надання інформації про товар або послугу і закінчуючи управлінням ризиками.

Таким чином, електронний бізнес сьогодні є:

– ефективним засобом проведення маркетингових досліджень та здійснення платежів;

– найкращою системою комунікацій, яка дає можливість установити та підтримувати постійний зв’язок з будь-яким абонентом у світі (за умов його підключення до мережі);

– інструментом удосконалення адміністративного та господарського управління;

– потужним джерелом економічної, фінансової та наукової інформації.

Водночас повній реалізації потенціалу ЕК перешкоджають ряд чинників. Серед них можна умовно виділити такі:

1) глобалізація – проблеми, пов’язані з мовним та культурним розмаїттям світової спільноти користувачів електронних мереж;

2) договірно-правові та фінансові проблеми – ускладнення, пов’язані з укладанням угод через Інтернет, що виникають під час визначення часу, місця, юридичного статусу такої угоди, а також особливостей оподаткування;

3) права інтелектуальної власності – товари, які поширюються електронними засобами, можуть бути легко скопійовані;

4) таємність та безпека – проблеми створення ефективних та надійних механізмів забезпечення конфіденційності, автентифікації (можливість для кожної із сторін угоди пересвідчитися в реальному існуванні одна одної) та цілковитого виконання всіх положень угоди. Більшість механізмів таємності та безпеки сьогодні передбачає сертифікацію третьою стороною (спеціалізованою установою або державою), що потребує створення глобальної сертифікаційної системи;

5) взаємодія та сумісність систем – проблеми забезпечення універсальності стандартів взаємодії та сумісності при роботі в глобальній мережі незалежно від національних та географічних особливостей;

6) залучення нових учасників – проблеми, пов’язані з недостатнім рівнем знань та кваліфікації окремих суб’єктів світової економіки (зокрема, середніх та малих підприємств), а також загальним технологічним відставанням окремих регіонів світу.



Платіжні системи – Пиріг С. О. – 7.8. Електронна комерція