Основи експертизи продовольчих товарів – Малигіна В. Д. – 3.4. Способи і методи ідентифікації
Спосіб – це дія або система дій, що використовуються при виконанні будь-якої роботи.
Метод – це система правил і прийомів, що використовуються при вивченні явищ природи, суспільства, мислення.
При ідентифікації об’єктів частіше за все використовуються такі способи:
– унікальних найменувань;
– цифрових номерів;
– штрихового кодування;
– умовних позначок;
– класифікаційний;
– посилальний;
– описовий;
– описово-посилальний.
Спосіб унікальних найменувань є, можна сказати, найдавнішим. Найменування планет, рік, гір – є, як правило, унікальними і використовуються в сполученні “об’єкт – ім’я” чи “ім’я – об’єкт”, наприклад: планета Земля, Чорне море, ріка Дніпро, озеро Байкал тощо. Надані об’єктам унікальні найменування є ідентифікаторами і широко застосовуються в системах обробки інформації про ці об’єкти та у системах керування ними, наприклад: Дніпровська ГЕС, космічна станція “Мир”, захисне покриття “Техкор”.
Використання сполучення “об’єкт – ім’я” є обов’язковою умовою ідентифікації, тому що те саме ім’я може бути привласнено різним об’єктам: ріка Волга, ресторан “Волга”, автомобіль “Волга” і т. ін.
Спосіб цифрових номерів, що призначається різним об’єктам, застосовується досить широко. У сполученні з найменуванням об’єкта його номер дозволяє однозначно ідентифікувати об’єкт. Практичне застосування знаходять два основних способи нумераційної ідентифікації: порядковий і серійно-порядковий.
Порядковий номер надається об’єкту на основі встановленого порядку. Цей порядок встановлює той орган, що здійснює нумерацію. Так, нумерацію потягів встановлює керівництво залізничним транспортом, автобусів – керівництво автобусним рухом, а будинків на вулиці – комунальні служби. Часто номери об’єктам надають у міру їх появи, обліку, реєстрації: номер людини в черзі, номер поштового відділення, номер школи (у міру їх появи), табельний номер працюючого на конкретному підприємстві (у міру реєстрації) тощо.
Перевага даного способу полягає в тому, що він забезпечує просту та коротку (за кількістю знаків) ідентифікацію об’єкта, а недоліком є не інформативність, тобто відсутність будь-яких ознак, що характеризують об’єкти з наданими порядковими номерами або найменуваннями. Деякою мірою цей недолік усувається при використанні серійно-порядкового номера, що ідентифікує об’єкт. Наприклад, цей метод ідентифікації може використовуватися для нумерації кімнат, доповнюючи номер поверху: номери 4.13 і 5.18 означають кімнату номер 13 на четвертому поверсі та кімнату номер 18 на п’ятому поверсі.
Типовим прикладом серійно-порядкового способу є ідентифікація дат. Наприклад, дата 18.03.98 ідентифікує 18 число березня місяця 1998 року. У вітчизняній паспортній системі широко застосовується серійно-порядковий спосіб ідентифікації паспортів. Кожен паспорт має унікальний шестизначний номер у межах виділеної серії, наприклад, паспорт має серію ВЄ і порядковий номер 555 444.
Більш інформаційно насиченим способом є ідентифікація з використанням порядкових номерів у сполученні з класифікаційними угрупованнями, що використовується у Загальнодержавному класифікаторі продукції (ЗКП). Наприклад, код ЗКП 45 1113 2111 ідентифікує автомобіль вантажний ГАЗ 53А. При цьому перші шість знаків (45 1113)- це класифікаційна частина коду. Вона дозволяє виділити з класу 45 “Вироби автомобільної промисловості”, куди входять також велосипеди, мотоцикли та автобуси, саме автомобілі (451), вантажні (4511), загального призначення (45111), вантажопідйомністю від 1,5 т до 3 т (451113). Останні чотири знаки коду (2111) включають галузевий номер, що надається автомобілю з урахуванням кількості ведучих коліс.
Спосіб штрихового кодування. Відповідно до ДСТУ 3144-95 “кодування товарів – це присвоєння товарам умовних позначень у вигляді цифрового, буквено-цифрового та штрихового коду з метою їх ідентифікації”-
Споживчий ринок товарів і послуг є найбільшою сферою високорентабельного використання технологій штрихового кодування. Головне функціональне призначення цих технологій полягає в ідентифікації товарів і використанні правдивої інформації в оперативному режимі.
Спосіб умовних позначок широко застосовується при ідентифікації продукції та документів. Найбільш часто використовуються три способи побудови умовних позначок: мнемонічний, класифікаційний і мнемо-класифікаційний.
Мнемонічний спосіб побудови умовних позначок полегшує розуміння та запам’ятовування людиною потрібної інформації про продукцію або документи. Наприклад, умовне позначення “Електронасос ГНОМ 100-25” включає поряд з найменуванням об’єкта (“Електронасос”) мнемонічне позначення, де Г – для брудної води, Н – насос, О – одноступінчастий, М – моно-блочний, 100 – з подачею 100 м / год. і 25 – із напором 25 мм.
Класифікаційний спосіб побудови умовних позначень використовується в тих випадках, коли інформація обробляється в комп’ютерних системах. На його основі побудована, наприклад, єдина знеособлена класифікаційна система позначення виробів і конструкторських документів, що має такий вигляд.
Чотиризначний буквений код організації-виробника (АБВГ) надається за спеціальним кодифікатором конструкторських організацій; код класифікаційної характеристики (303 115), що є інформаційною частиною повідомлення, – за Класифікатором виробів і конструкторських документів машино – і приладобудування (Класифікатор Єдиної Системи Конструкторської Документації – ЕСКД). За класифікаційною характеристикою може бути знайдена, наприклад, інформація про “групу однорідних виробів, що розроблювалися різними конструкторськими організаціями з метою запозичення” завдяки тому, що в коді класифікаційної характеристики закладена така інформація:
30 – вироби загального машинобудування; 303 – пристрої, що передають рух; 3031 – редуктори;
30311 – циліндричні одноступінчасті;
303115 – з міжосьовою відстанню пари зубчастих коліс від 63 до 315 мм включно.
Порядковий реєстраційний номер надається за класифікаційною характеристикою від 001 до 999 у межах коду організації-виробника і забезпечує ідентифікацію конкретного редуктора з визначеною міжосьовою відстанню зубчастих коліс.
Мнемо-класифікаційний спосіб побудови умовних позначень включає переваги обох вищевказаних способів, оскільки сприяє кращому запам’ятовуванню і забезпечує можливість комп’ютерної обробки. Прикладом є позначення технічних умов на продукцію. Так, ТУ 4511 – 003 – 05804803 – 96 “Автомобіль-самоскид 2502” включає таку інформацію:
ТУ – технічні умови;
4511 – класифікаційне угруповання за ЗКП “Автомобілі вантажні”;
003 – реєстраційний номер, наданий документу виробника;
05804803 – код підприємства, яке розробляло технічні умови по ЗКПО (Загальнодержавному класифікаторі підприємств і організацій);
96 – останні дві цифри року, в якому були затверджені технічні умови.
Класифікаційний спосіб використовується в тих випадках, коли необхідно ідентифікувати групи однорідних об’єктів. Перевага його полягає в інформаційності – з великої кількості об’єктів можна виділяти необхідні, а саме ті, що мають певні ознаки.
Цей метод широко використовується в багатьох сферах діяльності, тому що забезпечує систематизацію об’єктів. Особливо він ефективний при обробці даних у системах управління, коли необхідно, наприклад, зібрати інформацію про дитячі садки або вантажні автомобілі, види діяльності або шкідливі виробництва і т. ін. Код, наданий класифікаційному угрупованню, забезпечує його повну ідентифікацію в межах конкретного класифікатора.
Класифікаційний метод дуже часто застосовується у поєднанні з іншими методами завдяки своїй інформаційності і систематичності.
Посилальний спосіб використовується для ідентифікації об’єктів у тих випадках, коли інформація про конкретні характеристики (властивості, показники, особливі ознаки) представлена в нормативних чи технічних документах. Цей спосіб найчастіше використовується для визначення конкретної продукції при її замовленні.
Ідентифікація включає найменування виробу, його умовне позначення і посилання на документ, що містить всебічні вимоги до цього виробу, наприклад:
Кислота соляна за ГОСТ 3118-77.
Маргарин за ГОСТ 240-85.
Бутилкаучук БК-1675У за ТУ 2294-010-17187505-95.
У тих випадках, коли документ не забезпечує ідентифікацію конкретного виробу, як правило, додається інформація про виробника продукції, наприклад: засіб миючий синтетичний порошкоподібний “Віка” за ТУ В 6 – 00209651 Слов’янського ЗАТ “Реактив”. Недоліком способу є те, що при його використанні основні характеристики та особливості продукції залишаються для споживача не розкритими.
Описовий спосіб ідентифікації використовується, як правило, у тих випадках, коли необхідно ідентифікувати конкретний об’єкт шляхом опису його характеристик (властивостей, параметрів, показників). При цьому однорідні об’єкти, що мають однакові найменування, сферу застосування і близьку номенклатуру показників, можуть відрізнятися один від одного значеннями цих показників. Наприклад, технічні умови на каністри пластмасові, призначені для фасу ванн я і зберігання холодних харчових і нехарчових продуктів, включають кілька різновидів каністр, які ідентифікуються за основними розмірами.
Висота, мм, не більше | 278 | 220 | 265 |
Довжина, мм, не більше | 185 | 185 | 225 |
Ширина, мм, не більше | 125 | 170 | 225 |
Маса, кг, не більше | 0.33 | 0.4 | 0.7 |
Описовий спосіб ідентифікації передбачає використання всіх основних характеристик об’єкта і з їх допомогою диференціює його від усіх інших однорідних об’єктів.
Всебічний опис об’єктів представлений, як правило, у нормативних і технічних документах, що містять основні показники, властивості, характеристики, розміри, умови використання, область застосування і т. ін. Наприклад, державні стандарти, технічні умови на конкретну продукцію включають такі розділи, як об’єкт стандартизації, класифікація, основні параметри і розміри, загальні технічні вимоги, вимоги безпеки, методи контролю, вимоги до пакування, маркування, транспортування і зберігання, гарантії постачальника та деякі інші.
Описові метоли ідентифікації широко використовуються в медицині – медична карта пацієнта, у криміналістиці – опис злочинця та характер злочину, у геології – опис мінералу і т. ін.
Однією з основних переваг описового методу ідентифікації є можливість здійснити порівняльний аналіз однорідних (родинних) об’єктів шляхом порівняння характеристик, що використовуються при їхній ідентифікації. Порівняння може проводитися різними способами, у тому числі й автоматизованим. При цьому встановлюється ступінь схожості чи розходження об’єктів за основними характеристиками. Вибирається, звичайно, той об’єкт, що має найкращі характеристики для даних умов застосування або забезпечує повну взаємозамінність. Цей спосіб використовується також при виборі однорідних об’єктів з метою їхньої систематизації та стандартизації.
Описово-посилальний спосіб ідентифікації на відміну від описового використовує тільки частину основних характеристик об’єкта в поєднанні з посиланням на документ, в якому наведені всі його характеристики.
Найбільш широко цей метод використовується при створенні банків даних про різні об’єкти, інформаційні видання, такі як каталоги, покажчики, кадастри тощо. Він дозволяє значно скоротити обсяг інформації, необхідний для ідентифікації об’єктів, що має істотне значення для економії комп’ютерної пам’яті та скорочення обсягів видання. У каталогах продукції приводять, як правило, найменування продукції, призначення та сферу застосування, умовні позначення, що можуть використовуватися при замовленні, основні позначення документів, що містять усі вимоги до цієї продукції, найменування та адресу виробника, а також основні характеристики з їх конкретними значеннями.
Ідентифікацію товарів проводять на основі визначення показників такими ж методами, які використовуються і в товарознавчій практиці – органолептичними, інструментальними та експертними.
Органолептичний метод визначення показників якості – це метод визначення показників якості товару на основі аналізу сприйняття органів чуття людини.
На рис. 3.4 наведена класифікація органолептичних показників, що визначаються відповідними органами чуття.
Показники якості, що сприймаються за допомогою зору:
– зовнішній вигляд – загальне зорове відчуття, що викликає товар у споживача;
– форма – геометрична конфігурація товару;
Рис. 3.4. Класифікація органолептичних показників якості продукції
– колір – враження, викликане світловим імпульсом, що визначається домінуючою довжиною та інтенсивністю світлової хвилі;
– блиск – здатність товару відбивати велику частину променів, які падають на його поверхню, і залежить від того, наскільки ця поверхня гладенька;
– прозорість – властивість рідких товарів пропускати світловий потік через шар певної товщини.
Показники якості, що визначаються за допомогою глибокого дотику:
– консистенція – властивість товару, що обумовлена його структурою і визначається ступенем деформації цієї структури під впливом зовнішніх сил;
– щільність – здатність товару протистояти натиску;
– еластичність – здатність товару відновлювати свою початкову форму після припинення зовнішнього впливу (якщо цей вплив не перевищив критичну величину).
Показники якості, що визначаються за допомогою органу нюху:
– запах – враження, що виникає при дії на рецептори нюху пахучих речовин. Він може бути приємним і неприємним, бажаним і небажаним;
– аромат – приємний запах, що формується у процесі природного формування продукту (фруктовий, квітковий, молока, риби);
– букет – приємний запах, який формується унаслідок складних процесів дозрівання, що відбуваються при виробництві деяких товарів (букет чаю, вина, сиру, оселедців);
Показники якості, що визначаються у порожнині рота:
– соковитість – враження, яке відтворюється соками продукту при його розжовуванні;
– ніжність – умовний термін, що може характеризувати ступінь опору, який чинить продукт підчас розжовування;
– волокнистість – враження, що виникає при розжовуванні продукту, багатого волокнами, як рослинного, так і тваринного походження;
– смак – відчуття, що виникає при дії смакових речовин на рецептори смаку;
– терпкість – специфічне відчуття, що викликається внаслідок неглибокої денатурації білків слизової оболонки рота під впливом деяких органічних речовин (дубильних речовини, протопектину);
– флевор, або смаковитість – комплексне відчуття, що виникає внаслідок розподілу продукту в порожнині рота під впливом смакових, пахучих речовин і дотику.
Показники, що визначаються за допомогою слуху:
– хрускіт – відчуття, що виникає при розжовуванні продуктів, які мають кристалічну структуру (цукор, мінеральні домішки) або певну твердість (фрукти, овочі, шоколад).
Інструментальні методи визначення показників якості – це методи визначення значень показників якості товару за допомогою спеціальної апаратури, реактивів, посуду та іншого допоміжного приладдя.
Інструментальні методи залежно від їхньої сутності і тих процесів, що лежать у їх основі, поділяються на фізичні, хімічні, фізико-хімічні, мікробіологічні.
Фізичні методи визначення показників якості дозволяють визначити за допомогою фізичних приладів показники, що характеризують фізичні властивості продукції. Наприклад, визначення густини за допомогою ареометрів, показника переломлення за допомогою рефрактометра, міцності макаронних виробів тощо.
Хімічні методи визначення показників якості товарів засновані на тому, що реактив, який використовується у даній методиці, вступає в певний вид хімічної реакції з тією речовиною, яку й необхідно визначити. Наприклад, в основі визначення кислотності (чи лужності) харчових продуктів лежить реакція нейтралізації між кислотою і лугом; аргентометричний метод визначення кухонної солі заснований на реакції заміщення, що відбувається між азотнокислим сріблом і хлоридом натрію.
Фізико-хімічні методи визначення показників якості – це найбільша група методів, що використовуються у товарознавчій практиці. До цієї групи методів належать такі методи, коли речовини хімічного складу продуктів визначаються за допомогою фізичних приладів. Наприклад, усі види хроматографії, методи спектрального аналізу, визначення масової частки вологи шляхом висушування, визначення кількості сухих речовин у розчинах за допомогою рефрактометра і т. ін.
Мікробіологічні методи дозволяють визначити загальну кількість мікроорганізмів у продуктах і, в разі необхідності, їхній видовий склад. Частіше за все ці методи використовуються при спеціальній ідентифікації на безпеку товарів.
Експертний метод визначення якості – це метод визначення якості товару на основі рішення, прийнятого експертами, висококваліфікованими фахівцями в тій галузі, що виробляє дані товари.
Контрольні запитання і завдання
1. Дайте визначення поняття “ідентифікація товарів”.
2. Дайте визначення поняття “ідентифікаційна експертиза”.
3. Дайте визначення поняття “відповідність товару”.
4. Дайте визначення поняття “оцінка якості товару”.
5. Дайте визначення поняття “контроль якості товару”.
6. Дайте визначення поняття “товарна експертиза”.
7. Дайте визначення поняття “сертифікація товару”.
8. Наведіть характеристику функцій, що виконує ідентифікація (вказуюча, підтверджуюча, управляюча, інформаційна).
9. Дайте визначення поняття “споживча ідентифікація товару”.
10. Дайте визначення поняття “асортиментна ідентифікація товару”.
11. Дайте визначення поняття “ідентифікація якості товару”.
12. Дайте визначення поняття “товарно-партіонна ідентифікація”.
13. Чим характеризуються такі способи ідентифікації, як спосіб ідентифікації унікальних найменувань, цифрових номерів, штрихового кодування, умовних позначок, посилальний, описовий?
14. Охарактеризуйте органолептичні, інструментальні та експертні методи визначення показників якості, що використовуються при ідентифікації товарів.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)