Основи експертизи продовольчих товарів – Малигіна В. Д. – 4.1. Сутність і види фальсифікації

4.1. Сутність і види фальсифікації

Одна із найважливіших споживних характеристик товару є його оригінальність.

Оригінальність будь-якого товару характеризується певною сукупністю специфічних властивостей, завдяки яким один товар відрізняється від іншого. При цьому цілком зрозуміло, що всі однорідні товари завжди мають оригінальний (затверджений, базовий) зразок, на основі якого готується і затверджується проектно-технічна документація, а потім цей зразок тиражується. Таким чином, оригінальний зразок – це еталон (стандарт) для усіх інших товарів цього виду, які виробляються.

Процес, за яким встановлюються характерні специфічні властивості того чи іншого товару, називається експертизою оригінальності товару Основна мета цього процесу: на основі характерних показників відрізнити оригінальний (дійсний) товар від його підробки.

Причини, які можуть привести до появи підробок, можна поділити на три групи:

1. Незнання або непорозуміння робітників підприємства, що безпосередньо зайняті виробництвом товарів.

2. Недосконалість технологічних рішень або низький рівень інженерно-технічного персоналу.

3. Корисливі цілі.

Незалежно від того, які чинники викликали появу підробленого товару, такий товар відповідно до Закону України “Про захист прав споживачів” не може вважатися стандартним і не може реалізовуватися споживачам. Це фальсифікований товар.

Фальсифікація (від лат. falsifico – підробляю) – дія, спрямована на обман покупця чи споживача шляхом підробки об’єкта купівлі-продажу з корисливою метою.

Фальсифікація товарів, як правило, спрямована на погіршення їх споживних властивостей або зменшення кількості товару при збереженні характерних, але несуттєвих для його використання за призначенням властивостей.

Фальсифікація харчових продуктів найчастіше відбувається шляхом надання їм окремих, типових ознак, наприклад, зовнішнього вигляду при загальному погіршенні або втраті інших найбільш вагомих властивостей. Наприклад, енергетичної цінності, безпеки тощо.

Поняття “фальсифіковані товари” іноді плутають з поняттями “товари-замінники (сурогати, імітатори) і “дефектні товари”. Це не випадково, тому що замінники і дефектні товари широко використовуються з метою фальсифікації, при цьому покупцю чи споживачу навмисне не надається необхідна інформація.

Замінники і дефектні товари не відносяться до фальсифікованих, якщо на маркуванні або в товарно-супровідних документах зазначено їхнє справжнє найменування, а ціна відповідає їх якості і походженню. Наприклад, кавові напої з такою інформацією не можна вважати фальсифікованими.

Об’єкти фальсифікації є ті ж самі, що й при ідентифікації.

При фальсифікації підробці піддається, як правило, одна чи більше характеристик товару. Це дозволяє виділити декілька видів фальсифікації (рис. 4.1).

Розглянемо більш детально ці види фальсифікації.

Асортиментна фальсифікація – підробка, що здійснюється шляхом повної або часткової заміни товару його замінником іншого виду або найменування зі збереженням подібності однієї або декількох ознак.

Для замінників характерні певні особливості – значно нижча ціна порівняно з натуральним товаром, гірші споживні властивості, ідентичність (подібність) найбільш характерних ознак (зовнішнього вигляду, кольору, смаку і запаху, консистенції) з оригінальним товаром.

Ознаки, характерні для окремих різновидів асортиментної класифікації, наведені на рис. 4.2.

Залежно від засобів фальсифікації, подібності властивостей замінника і продукту, що фальсифікується, розрізняють такі способи фальсифікації:

– часткова заміна сухих речовин продукту водою;

– додавання до продукту низько-цінного замінника, що імітує натуральний продукт;

– заміна натурального продукту імітатором.

Усі замінники, що застосовуються при асортиментній фальсифікації, поділяють на дві групи: харчові і нехарчові.

Харчові замінники – більш дешеві продукти харчування, вони досить схожі з натуральними продуктами за однією або декількома ознаками, але відрізняються низькою харчовою цінністю.

Як засоби асортиментної фальсифікації найчастіше використовують такі харчові замінники:

– воду – для рідинних продуктів;

– інші імітатори натурального продукту, схожі з ним за певними, найбільш характерними ознаками.

Вода є найбільш розповсюдженим замінником рідких продуктів, особливо таких, як спирт, горілка, прозорі безбарвні наливки, настоянки, білі вина, мінеральні води. Для зафарбованих напоїв застосовується додаткове підфарбовування води, що допомагає зберегти відтінки кольору натурального продукту. Наприклад, при асортиментній фальсифікації коньяку, рому, рожевих і червоних вин, пива, квасу, зафарбованих безалкогольних напоїв воду підфарбовують цукровим колером (підсмаженим цукром).

Вода як універсальний розріджувач натуральних продуктів часто застосовується і при фальсифікації якості, коли натуральний продукт розбавляється водою у незначній кількості або зволожується тим чи іншим способом (наприклад, цукор, сухофрукти та інші сухі продукти переміщують у вологому приміщенні і ці продукти внаслідок сорб-ційних процесів поглинають з навколишнього середовища деяку кількість води).

Рис. 4.2. Ознаки і різновиди асортиментної фальсифікації

При використанні води як харчового замінника іноді дуже важко провести межу між асортиментною фальсифікацією, яка призводить до зміни властивостей натурального продукту і він уже не може вважатися таким, і фальсифікацією якості, внаслідок якої одержують розведений, неякісний продукт.

Якщо асортиментну фальсифікацію водою легко визначити за смаком і запахом, то фальсифікацію якості при незначному розведенні водою дорогоцінних продуктів може помітити тільки досвідчений дегустатор. Більшість споживачів можуть навіть не помітити такої фальсифікації або будуть не зовсім впевнені у своїх здогадах, що базуються на органолептичній оцінці.

Експериментальні дослідження показали, що при додаванні до соків і білих вин 10 % води дегустатори не помітили фальсифікації. При додаванні 20 % води приблизно третина дегустаторів висловила сумніви з приводу якості і лише при 30 % розведенні більшість дегустаторів вказали на водянистість смаку продуктів.

Незначне розведення водою не дозволяє виявити фальсифікацію за допомогою фізико-хімічних показників, тому що вміст цукру і кислот, як правило, у більшості природних продуктів вище гранично припустимої норми, і розведення до 10 % не викликає невідповідності фактичного їх вмісту встановленим нормативними документами нормам. Більше того, інтенсивність кислого смаку може залишитися на тому ж рівні, тому що при розведенні водою посилюється дисоціація кислот і кислих солей, внаслідок чого підвищується концентрація іонів Н у розчині. А саме концентрація іонів водню значною мірою корелює зі смаковими властивостями. Тільки при сильному розведенні (понад 30 %) починають суттєво змінюватися фізико-хімічні показники.

Ступінь безпеки продукту, який фальсифікується водою, залежить від її якості. При використанні недоброякісної води, наприклад за мікробіологічними показниками, розведений продукт може стати не тільки фальсифікованим, але й небезпечним для здоров’я людини.

Імітатори – товари, що використовуються або спеціально розробляються для заміни натуральних товарів. Прикладом можуть служити кавові напої на основі зернових, цикорію, тощо; концентрати, сиропи, соки і напої з використанням синтетичних барвників, кислот, ароматизаторів.

Можлива також часткова чи повна заміна високо-цінних товарів іншими товарами, які коштують значно дешевше, відносяться до тієї ж однорідної групи, але іншого виду. Так, досить часто картопляний крохмаль фальсифікують пшеничним борошном або кукурудзяним крохмалем. Розповсюдженим видом фальсифікації є підміна вершкового масла маргарином.

Нехарчові замінники відносяться до об’єктів органічного чи мінерального походження і непридатні для харчових цілей. Більшість з них можуть нанести шкоду здоров’ю людини, а іноді і привести до смертельного результату.

Як нехарчові замінники найчастіше застосовують крейду, гіпс, вапно, золу, які додають до борошна, крохмалю.

Іноді до борошна і круп додавали мілко подрібнені домішки бур’янів або протравлене насіннєве зерно, оброблене ядохімікатами. Зараз такі грубі способи фальсифікації практично не застосовуються, а при промисловому виробництві вони взагалі не зустрічаються.

При заготівлі картоплі і коренеплодів розповсюдженим способом фальсифікації є домішки землі, коріння, рослинних решток, кількість яких перевищує допустимі стандартами норми.

До асортиментної фальсифікації відноситься пересортування товарів. Пересортування – це дія, спрямована на обман споживача шляхом заміни товарів вищих сортів нижчими.

Так, варена ковбаса 1-го сорту може бути реалізована як ковбаса вищого сорту, кава Робуста 1-го сорту – як Арабіка вищого сорту, коров’яче масло Бутербродне – як Селянське або Любительське тощо.

Пересортування може бути викликане об’єктивними і суб’єктивними причинами. До фальсифікації належить лише пересортування, обумовлене суб’єктивними причинами, що характерно для сировинних і технологічних принципів поділу товарів на сорти.

Пересортування ковбас, борошна, макаронних виробів, крохмалю, кави при реалізації в торгівлі завжди є фальсифікацією, тому що якість цих товарів цілком сформована при їхньому виробництві. Якщо в процесі зберігання чи реалізації ці товари втратили свою якість, то переводити їх у нижчий сорт не можна. Ці товари необхідно визнати нестандартними і зняти з реалізації.

Разом з тим для значної групи товарів, якість і товарний сорт яких при зберіганні може істотно змінюватися, пересортування має об’єктивний характер. Так, Вологодське коров’яче масло через 30 діб після його виробництва втрачає притаманні йому специфічні властивості і його необхідно перевести у солодко-вершкове масло з відповідним зниженням ціни. Це стосується і таких товарів, як чай, сир, вершкове масло, маргарин, сорт яких встановлюється на основі органолептичних показників якості. Цілком зрозуміло, що в процесі зберігання внаслідок природних процесів якість цих товарів може погіршуватися. В такому випадку керівництво підприємства повинно звернутися до компетентних органів, представники яких проведуть оцінку якості продукції і встановлять її фактичний сорт на даний момент. На основі рішення такої компетентної комісії проводиться пере-маркування товарів і зазначення їх фактичного сорту. Таке пересортування не є фальсифікацією.

До асортиментної фальсифікації необхідно віднести і продукти, які виробляють з використанням генетично модифікованої сировини (ГМС).

Закон України “Про захист прав споживачів” (ст.18) вимагає, щоб в інформації про товар, яка повинна надаватися споживачу до придбання товару, була “відмітка про використання генної інженерії при виробництві товарів”. Закон був прийнятий у травні 1991 р., але і сьогодні споживачі такого маркування на товарах ще не бачили. Однак потік генетично модифікованих продуктів (ГМП) все зростає. Найбільш небезпечні для людини генетично модифіковані картопля, соя, кукурудза, а також м’ясо тварин, які одержували корм з генетично модифікованими добавками. В Західній Європі, США, Японії споживача уже давно інформують про добавки ГМП, і він сам вирішує, вживати чи не вживати йому такі продукти.

Фальсифікація якості – підробка оригінальних товарів за допомогою харчових або нехарчових добавок, або порушення рецептур для поліпшення органолептичних властивостей при зберіганні або втраті інших споживних властивостей. До фальсифікації якості належить також заміна товару вищої градації якості нижчою (пересортування).

Засобами цього виду фальсифікації служать добавки і товари того ж найменування, що і товар, зазначений на маркуванні, у супровідних документах, але нижчої градації.

Залежно від засобів фальсифікації, ступеня порушення рецептурного складу, кількості введених замінників розрізняють такі способи фальсифікації:

– додавання води;

– введення більш дешевих компонентів сировини за рахунок більш дорогоцінних;

– часткова заміна натурального продукту імітатором;

– введення різних харчових добавок;

– часткова або повна заміна продукту харчовими відходами;

– підвищений вміст допустимих нормативними документами небезпечних рецептурних компонентів (нітрати у ковбасах, нікель у маргарині, олово у консервах в металевій тарі тощо);

– введення консервантів, антиокислювачів, емульгаторів, згущувачів, антибіотиків та інших добавок без інформації про ці добавки на маркуванні товару. Ці способи фальсифікації якості товарів подані на рис. 4.3.

Рис. 4.3. Способи фальсифікації якості товарів

Порівнюючи способи асортиментної фальсифікації і фальсифікації якості, ми бачимо, що деякі способи (розведення продуктів водою, введення більш дешевих компонентів сировини за рахунок більш дорогоцінних) викликають одноразово обидва види фальсифікації. Вони були розглянуті в асортиментній фальсифікації.

Якість товарів формується у процесі їхнього виробництва і значною мірою обумовлюється набором рецептурних компонентів, серед яких останнім часом значну роль відіграють різноманітні добавки.

Добавки – це речовини, що додають у харчові продукти частіше для того, щоб надати їм тих споживних властивостей, які в цьому товарі найвище оцінюють споживачі.

Добавки поділяють на харчові і нехарчові. До нехарчових добавок відносяться такі речовини, які в природних харчових продуктах не зустрічаються. При використанні таких компонентів у харчовій промисловості в першу чергу повинні проводитися клінічні дослідження, щоб впевнитися в їхній нешкідливості для організму людини.

До харчових добавок відносять такі компоненти, які або присутні у природних харчових продуктах, або уже використовуються у харчовій промисловості для виготовлення товарів іншого виду, тобто на використання таких речовин для виготовлення харчових продуктів є дозвіл Міністерства охорони здоров’я України. Наприклад, м’ясо як сировина для виробництва ковбасних виробів у своєму складі містить незначну кількість глікогену (один із основних водоутримуючих компонентів) і при виробництві варених ковбас першого та другого сортів з підвищеним вмістом вологи для одержання зв’язаного фаршу додають крохмаль. Наявність крохмалю у цих ковбасах не є фальсифікацією. Але якщо крохмаль виявлено у варених ковбасах вищого сорту, то це вже фальсифікація якості цих ковбас. Це може свідчити проте, що для виробництва ковбас вищого сорту використовувалось низькоякісне м’ясо.

На маркуванні багатьох імпортних і деяких вітчизняних товарів з’явився знак “Е”, поряд з яким є число. Відповідно до Міжнародного документа Codex Alimentarius (Кодекс аліментаріус) цей знак вказує на те, що в даному харчовому продукті є відповідна добавка, яку дозволено вводити в продукти харчування для здорових людей (наприклад, El40 – хлорофіл). У дієтичні харчові продукти та продукти для дитячого харчування введення таких добавок не рекомендується і їх наявність у цих продуктах можна розглядати як фальсифікацію якості таких товарів.

Але далеко не всі добавки з позначкою “Е” можна віднести до безпечних речовин, які можна вводити до харчових продуктів. Деякі з них дуже небезпечні для людини і тому заборонені в Україні для використання в харчовій промисловості (додаток А). Інші можуть викликати розлади в роботі окремих органів людини, або викликати деякі захворювання (додаток Б).

Фальсифікацією якості вважається застосування дозволених і заборонених добавок, не передбачених рецептурою, з метою введення споживача в оману щодо справжніх споживних властивостей товару.

До фальсифікації якості відносяться також підфарбовування та ароматизація харчових продуктів добавками, що не зазначені в рецептурі. Ці добавки використовуються для того, щоб надати продуктам таких органолептичних властивостей, які дозволили б імітувати підвищену харчову цінність таких товарів.

Кінцева мета фальсифікаторів – створення споживчих переваг на товари низької якості шляхом штучного надання їм видимості товарів з високими споживними властивостями.

Прикладом такої фальсифікації якості можуть служити безалкогольні напої з частковою або повною заміною цукру підсолоджувачами, з доданням синтетичних барвників і ароматизаторів, що не передбачені рецептурою. При цьому на маркуванні не завжди є дані про добавки, що застосовувалися при виробництві цих товарів.

Очевидно, відсутність інформації про зміну складу і рецептури повинна вважатися фальсифікацією з метою омани споживачів, Інформований споживач має право сам вибрати товар на основі особистого відношення до харчових добавок.

Підфарбовування і інші способи фальсифікації харчових продуктів широко використовувалися ще до революції. Наприклад, розмеленою цеглою підфарбовували пшоно низької якості, що надавало йому вигляду високоякісного товару. Підчас промивання пшона цегляний порошок легко змивався і випадав в осад. Цей спосіб фальсифікації завдавав споживачу моральних і матеріальних збитків, але він був досить безпечний для його здоров’я. Разом з тим існували і більш небезпечні способи фальсифікації. Так, для надання низькоякісним кавовим зернам сіруватого відтінку, який є специфічною характерною ознакою високоякісних зерен, їх промивали у водному аміачному розчині або обробляли у свинцевих барабанах. Зараз ці шкідливі для здоров’я людини способи фальсифікації не використовуються тому, що наявність аміаку і свинцю легко визначається при сертифікаційних дослідженнях.

Сучасний спосіб фальсифікації низькосортної кави (при обжарюванні зерен для надання їм блискучої поверхні додають вершкове масло або маргарин) відносно безпечний, але факт фальсифікації присутній. Крім того, при тривалому зберіганні такої кави можливе згіркнення жиру, що знаходиться на поверхні зерен. Більшість вторинних продуктів окиснення жирів (перекиси, альдегіди, кетони) небезпечні для здоров’я людини. Отже, небезпечна на перший погляд фальсифікація може перетворити продукту шкідливий.

Різновидом фальсифікації якості товарів варто вважати часткову або повну заміну натурального продукту (сировини) харчовими чи нехарчовими відходами, що утворюються після видобування з нього найбільш цінних компонентів. Наприклад, реалізація спитого чаю як натурального продукту, кави натуральної без кофеїну. В останньому випадку продукт не можна вважати фальсифікованим, якщо на маркуванні є інформація про відсутність кофеїну.

До фальсифікованих товарів можна віднести і харчові продукти, випущені в реалізацію з незакінченим технологічним циклом (не повністю дозрілі ковбаси, сичужні сири, оселедці, “зелене” пиво тощо).

Залежно від ступеня шкоди, яку можуть завдати фальсифіковані продукти, розрізняють фальсифікацію безпечну для життя і здоров’я споживача і небезпечну.

При безпечній фальсифікації споживач має тільки матеріальний і моральний збитки, а при небезпечній – крім того, шкода життю й здоров’ю. Тому до осіб, які допускають ці два різновиди фальсифікації, повинні застосовуватися різні міри адміністративної і кримінальної відповідальності.

Фальсифікація кількості товару – це обман споживача за рахунок значних відхилень параметрів товару (маси, обсягу, довжини і т. ін.), що перевищують гранично припустимі норми. На практиці цей вид фальсифікації називають недовагою або обміром.

Способи і засоби такої фальсифікації подані на рис. 4.4.

Рис. 4.4. Способи фальсифікації кількості товару

Способи і засоби такої фальсифікації засновані на неточних вимірах із грубими відхиленнями завжди у бік зменшення параметрів об’єкта, що вимірюються, а розрахунок вартості реалізованого товару проводиться за регламентовану або навіть збільшену його кількість.

З метою фальсифікації кількості товарів найчастіше використовують фальсифіковані міри (гирі, метри, вимірювальний посуд) чи неточні вимірювальні технічні пристрої (терези, прилади і т. ін.).

Неточні, або фальшиві засоби вимірювання – найбільш розповсюджений спосіб фальсифікації кількості товарів. При цьому використовуються фальшиві міри і прилади без повірочних клейм і свідоцтв, які наносяться і видаються органами Державних метрологічних служб.

Відсутність або простроченість дати повірочних клейм є ознакою фальсифікації засобів виміру, вони легко перевіряються.

Причиною неточності, грубих відхилень можуть бути несправні прилади і фасувальне обладнання, якими користуються виробники або продавці.

Неправильні методики вимірювання, що застосовуються продавцем чи виробником, також можуть бути причиною грубих відхилень при вимірюваннях, і приводять до недоваги та недоміру. При цьому дії суб’єкта, що проводить вимірювання, можуть мати навмисний і ненавмисний характер. В останньому випадку фальсифікація кількості обумовлена невмінням працівників працювати на вимірювальних приладах.

У практиці торгових організацій найчастіше зустрічаються такі порушення роботи з вимірювальними приладами:

– неправильне установлення ваг (з нахилом горизонтального положення на нерівній поверхні або підкладання під ніжки сторонніх предметів);

– перевірка і настроювання терезів на нульовій відмітці за граничними діапазонами показників;

– застосування вимірювальних приладів з певним діапазоном і точністю вимірів у випадках, коли вимірювальний об’єкт має параметри, що знаходяться поза встановленим діапазоном (наприклад, зважування на поштових терезах товару масою менше 100 г і що потребує більшої точності, ніж відхилення 50 г);

– недостатнє освітлення шкали показань вимірювального приладу;

– неправильне розташування товару на вимірювальному приладі або ж стосовно міри (наприклад, точність зважування на циферблатних вагах залежить від розташування вантажу на вантажопідйомній площадці, точність вимірів тканин – від їхнього розташування на твердому стандартному метрі – накладанням чи накиданням);

– установлення вимірювальних приладів таким чином, що при знятті вимірів шкала показань по відношенню до покупця знаходиться збоку, зверху або знизу, тобто так, щоб не можна було точно бачити поділки шкали;

– наморожування води на м’ясо, рибу, напівфабрикати;

– різке кидання товару на ваги (рідко, хто чекає, доки “заспокоїться” стрілка терезів);

– непомітна, начебто для заспокоєння стрілок ваг, підтримка їх площадок.

Реалізація товарів по масі брутто без врахування маси упаковки.

При зважування нефасованого товару у додатковій тарі (корзинах,

Пластикових коробках), маса якої на ній не зазначена, можлива фальсифікація маси реалізовуваного товару. Інколи для зважування невеликої кількості товару використовується грубий папір або інші види пакувальних матеріалів. При цьому на протилежну площадку терезів не кладеться таких же розмірів пакувальний матеріал.

Реалізація товару по масі нетто з подальшим урахуванням маси стандартної тари, зазначеної на маркуванні, дозволяє обманути споживача, якщо використовується більш важка тара (з потовщеними стінками або додатковим тягарем). Наприклад, при реалізації товарів мілким оптом у виробничій упаковці не враховується маса цієї упаковки.

Використання додаткових тягарів, що підкладаються під товар при його зважуванні, застосовується іноді в роздрібних торгових підприємствах.

Фальсифікація кількості товарів може здійснюватися на виробництві: під час фасування товарів, розливанні напоїв на підприємствах торгівлі або громадського харчування. В останньому випадку державні інспектори кваліфікують це як порушення правил торгівлі шляхом обважування або обмірювання і накладають штрафи згідно з Кримінальним кодексом України.

Методика правильних вимірів зазвичай наводиться в технічних документах і інструкціях для вимірювальних приладів.

Вартісна фальсифікація – це обман споживача шляхом реалізації низькоякісних товарів за цінами високоякісних чи товарів з меншими кількісними характеристиками за ціною товарів з більшими кількісними характеристиками.

Цей вид фальсифікації найпоширеніший, тому що має багато спільного зі всіма іншими її видами. Більш того, саме вартісна фальсифікація є головною метою обману споживачів, тому що дозволяє одержувати незаконний прибуток шляхом незаконного підвищення вартості товару. Вартісна фальсифікація може бути класифікована як незаконне підвищення цін.

В умовах ринкової економіки, однією з характерних рис якої є вільні, нерегульовані ціни, що регулюються тільки конкуренцією між окремими виробниками, вартісна фальсифікація використовується або для реалізації фальсифікованих низькоякісних чи навіть небезпечних товарів, або з метою цінової конкуренції, зокрема для формування споживчих переваг за допомогою демпінгових цін.

Існує декілька різновидів вартісної фальсифікації:

– реалізація фальсифікованих товарів за цінами, аналогічними для натурального продукту;

– реалізація фальсифікованих товарів за зниженими цінами в порівнянні з натуральним аналогом;

– реалізація фальсифікованих товарів за цінами, що перевищують ціни на натуральні аналоги.

Останній із перелічених різновидів зустрічається рідко і розрахований на сегмент споживачів, у яких високі ціни асоціюються з високою якістю товарів. Цей вид фальсифікації може мати місце також у такій ситуації, коли попит на натуральні продукти на ринку надмірний, а пропозиції недостатні.

Перші два різновиди вартісної фальсифікації найбільш поширені. Вибір одного з них визначається ринковою кон’юнктурою.

Вартісна фальсифікація карається відповідно до Кримінального кодексу України.

Інформаційна фальсифікація – це обман споживача за допомогою неточної чи перекрученої інформації про товар.

Цей вид фальсифікації здійснюється шляхом надання неточної інформації в товарно-супровідних документах, на маркуванні та в рекламі. Будь-який вид фальсифікації, розглянутий раніше, у більшості випадків доповнюється інформаційною фальсифікацією про товар. У протилежному випадку фальсифікація легко виявляється.

Перекручена чи неточна інформація про товар служить підставою вважати замінник натурального продукту фальсифікованим товаром. Якщо на маркуванні товару, що має найменування “До сніданку” вказано, що це “масло”, то цей продукт необхідно віднести до фальсифікованого тому, що фактично це маргарин, а слово “масло” вживається тільки для продукту, одержаного із молочних вершків (вершкове, або коров’яче масло). До фальсифікованого товару буде відноситися і білкова чорна ікра, якщо на маркуванні у товарно-супровідних документах або на ціннику буде зазначене найменування “Ікра чорна”. Якщо скрізь буде написана дійсна назва даного продукту – “Білкова чорна ікра”, то звинувачення у фальсифікації буде не обгрунтованим.

У практиці роботи торгових підприємств відомі випадки, коли покупці звертаються зі скаргою на реалізацію фальсифікованих харчових продуктів, наприклад м’ясо-рослинної ковбаси. Уважний розгляд таких скарг показує що факт фальсифікації відсутній, тому що на маркуванні товару цілком зазначений склад продукту та його призначення.

Способи доведення інформації до споживача про склад і властивості товарів регламентується Законом України “Про захист прав споживачів”. У ст. 18 цього Закону затверджується право споживача “на одержання необхідної, доступної, достовірної, своєчасної інформації про товари”. Крім того, Закон обумовлює зміст інформації про товар, яка повинна бути надана споживачу до його придбання.

При фальсифікації інформації про товар досить часто викривляються або вказуються неточно такі дані:

– найменування товару і його логотип;

– країна походження товару;

– фірма-виробник і його адреса;

– кількість товару;

– склад товару (особливо вміст добавок);

– умови і терміни зберігання.

Країна походження товару частіше за все або зовсім не вказується, або вказується неправильно, фальсифікується штриховий код. На український ринок надходить значна кількість фальсифікованих імпортних товарів із країн СНД, східноєвропейських та азіатських країн без зазначення країни походження і фірми-виробника. Так, останнім часом у Білорусі почали випускати чай “Diman”, що за логотипом (форма та кольорове вирішення упаковки) дуже нагадує відому марку цейлонського чаю “Dilmah”, але на декілька порядків поступається йому за якістю. У зв’язку з цим і контролюючим органам, і споживачам необхідно приділяти пильну увагу зовнішньому вигляду товару та інформації, що надається на його упаковці, тому що на наш ринок надходить досить велика кількість товарів неналежної якості, у тому числі і за показниками безпеки. Особливо це стосується імпортних товарів. На жаль, останнім часом і вітчизняні виробники направляють на український ринок багато фальсифікованих товарів.

Зустрічаються випадки, коли підробляються товарні і фірмові знаки підприємств-виробників, що мають заслужено високу репутацію завдяки відмінній якості продукції. У цьому випадку матеріального і морального збитку – зазнає не тільки споживач, а й підприємство, чий фірмовий знак був підроблений, тому що споживач, придбавши фальсифікований товар низької якості з фірмовим знаком відомого підприємства-виробника, втрачає до нього довіру. Авторське право виробника на його фірмовий знак захищене законами України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, “Про охорону прав на промислові зразки”, “Про охорону прав на вказівку походження товарів”.

Одним із різновидів інформаційної фальсифікації товару є фальсифікація за допомогою упаковки, найчастіше виробничої.

Упаковка – складова частина товару, яка визначає його зовнішній вигляд. Ідентифікуючі функції упаковці притаманні меншою мірою, ніж маркуванню. її основною функцією є захист товару від втрат, а оточуючого середовища – від забруднення. Разом з тим привабливе за зовнішнім оформленням пакування може додати неповторного іміджу товару, слугувати для ідентифікації споживачем і товару, і фірми-виробника, внаслідок чого створюються споживчі переваги. Наприклад, оригінальні за формою і кольором керамічні пляшки Ризького бальзаму, пляшки з оригінальним малюнком горілки Гетьман легко розпізнаються і слугують для споживача основною розпізнавальною ознакою.

Об’єктом фальсифікації стає саме приваблива за зовнішнім виглядом упаковка, що імітує продукт високої якості. У такій упаковці легше реалізовувати фальсифікований товар.

У цьому випадку фірмове пакування використовується як засіб інформації про товар, але мета фальсифікації – підробка низькоякісного товару під високоякісний того ж найменування (іноді найменування фальсифікують манерою написання Diman замість Dilmah).

Проблема захисту товарів від підробок з кожним днем стає все більш актуальною. Використання різноманітних самоклейних етикеток слугує не тільки для естетичного оформлення упаковки, але і для захисту упакованого товару від крадіжки і підміни.

Деякі види самоклейних матеріалів, що використовуються для виготовлення етикеток, виконують одночасно декілька функцій. Така етикетка може дати відповідь на запитання:

– чи була порушена цілісність упаковки і проникнення до товару?

– чи були порушені умови зберігання товару (в теплому приміщенні через деякий час змінюється колір фону етикетки)?

Таким чином, першим кроком захисту товару від підробок можна вважати захист від підробок упаковки. Сьогодні поліграфія високої якості стає доступною для широкого кола замовників. Все сильнішою стає спокуса скопіювати упаковку відомої торгової марки і наповнити її товаром сумнівної якості. Фірми-виробники, які дорожать своїм іміджем, повинні постійно збільшувати витрати на ускладнення упаковки для своєї продукції або замовляти різноманітні захисні наклейки.

Використання етикеток як засобів захисту товарів – порівняно недорогий спосіб. Справа в тому, що будь-який товар повинен бути упакований і обов’язково мати етикетку. При використанні етикетки, що має захисні функції, витрати на її виробництво збільшуються не набагато (фактично тільки на різницю у вартості матеріалів). При цьому етикетка стане не тільки засобом ідентифікації товару, але і засобом його захисту вів фальсифікації.

Безумовно, абсолютних засобів захисту від підробок не існує. Все, що виготовлено однією людиною, може бути повторене іншою. Підроблюють усе, навіть добре захищені грошові знаки. Важливо, які витрати понесе злодій. Якщо вартість підробленого товару дорівнює або майже дорівнює вартості оригіналу, підробка не має сенсу.

Виробнику треба вибрати такий засіб захисту, який буде недорогим, але може створити великі проблеми для фальсифікаторів.

Тому при виборі засобів захисту завжди необхідно враховувати:

– захист товару (включаючи упаковку) повинен коштувати якомога дешевше, щоб не підвищувати вартість товару, що негативно вплине на його конкурентоспроможність;

– рішення про використання засобів захисту товару – особиста справа кожного виробника.

Матеріали, що використовуються для виготовлення спеціальних захисних етикеток, особливі і унікальні для кожного виду товару. Цей вид маркування пропонує широкі можливості – від дешевих і простих до дорогих високотехнологічних рішень, які можуть забезпечити 100% безпеку. Мітки, що вказують на оригінальність товару, можуть вволитись в клей або всередину матеріалу. Найбільш розповсюдженими способами захисту маркування від підробок вважаються такі:

– водяні знаки – це спеціальні позначки, що вводяться в папір і можуть бути помітними як на просвіт, так і тоді, коли їх розглядають під різними кутами зору;

– захисні волокна різної довжини і кольору, що вводять в папір. їх можна побачити неозброєним оком, а також в ультрафіолетовому спектрі;

– райдужні металеві нитки – великі й маленькі, що вводять в папір як по всій площині, так і смугами. Вони можуть бути різного кольору і навіть мати мікро-гравіювання;

– спеціальні металеві нитки, які виробник товару замовляє зі спеціальним зображенням або текстом. Придбати такий матеріал фальсифікатору надто важко;

– райдужні кольорові смужки шести кольорів (зеленого, синього, червоного, мідного, золотого, лілового) розміщують на спеціальному папері. Смужки не відтворюються ні кольоровим копіювальним пристроєм, ні офсетним друком, ні кольоровим принтером;

– хімічні мітки, розроблені на основі генної технології. Це “біоблокування” засноване на тому, що антитіла можна розпізнати тільки відповідним біодетектором;

– мікрочастинки – це запатентовані багатокольорові, полімерні “частинки”, що мають спеціальні коди “під замовлення”. Вони хімічно стабільні, інертні, стійкі до більшості розчинників і кислот, їх можна додавати в клей або в поверхневе покриття.

Фальсифікувати можуть не тільки маркування та пакування, а й товарно-супровідні документи, причому найчастіше підробляються накладні, сертифікати і посвідчення якості.

У товарно-транспортних накладних на фальсифіковані товари завжди підробляється найменування товару, досить часто – виробник і кількість товару (фальсифікація кількості). Знайти підробку цих реквізитів у накладній можна тільки ідентифікацією товару на асортиментну належність і походження, а також перевіркою кількості усієї товарної партії (переважуванням, перераховуванням, перемірюванням).

Останнім часом дуже розповсюдженим видом фальсифікації документів стала підробка сертифікатів.

При інспекційному контролі у ряді випадків виявляється близько 50 % фальсифікованих сертифікатів, що підлягають анулюванню.

Існує кілька способів п

(1 votes, average: 5,00 out of 5)