Основи експертизи продовольчих товарів – Малигіна В. Д. – 2.3. Штрихові коди та ідентифікація продукції

Споживчий ринок товарів і послуг є найбільшою сферою високорентабельного використання технологій штрихового кодування.

Головне функціональне призначення цих технологій полягає в ідентифікації товарів і використанні правдивої інформації в оперативному режимі. Основні технологічні операції штрихового кодування товарів складаються з таких дій:

– нанесення штрихового коду на товар, тару, упаковку та супроводжуючі документи;

– перифікація штрихового коду (контроль якості його нанесення);

– зчитування штрихового коду спеціальними пристроями (оптико-електронні зчитувачі або сканери);

– ідентифікація товару за результатами зчитування штрихового коду (цю задачу виконує комп’ютер);

– автоматизація процесів.

Нанесений на супроводжуючу документацію штриховий код вводиться у комп’ютерну базу даних і зберігається там під спеціальним ідентифікаційним номером, який і є символом штрихового коду. За цим номером комп’ютер виведе на екран, друкуючий пристрій або в інформаційну мережу інформацію про товар, що була занесена у супроводжуючі документи.

Таким чином, штриховий код на товарі – це ідентифікаційне число для введення, зберігання і виведення інформації про товар в комп’ютерну мережу. Кожен штриховий код є унікальним. Всесвітня унікальність коду гарантована Міжнародною асоціацією товарної нумерації.

ДСТУ 3144-95 “Коди та кодування інформації. Штрихове кодування. Терміни та визначення” дає таке визначення штрихового коду: “Штриховий код товару – це складене з вертикальних штрихів і проміжків зображення, в якому закодована послідовність символів, що є ідентифікаційним номером (кодом) товару”.

З товару, що надійшов у продаж, зчитується штриховий код, і ця інформація передається у контрольно-касову машину (ККМ). Водночас завдяки штриховому коду із комп’ютерної бази даних в контрольно-касову машину передається повна (або часткова) інформація про даний товар.

Далі друкуючий пристрій ККМ видає покупцю касовий чек з відомостями про виробника товару, його продавця, про оплату товару і його споживчі властивості та ін.

Використання штрихового кодування дозволяє істотно зменшити витрати часу на операції зі вводу первинної інформації, значно скоротити кількість помилок при роботі оператора з ПЕОМ, підвищити точність та швидкість збору і обробки інформації по всьому товарному ланцюжку: виробник – посередник – роздрібний продавець – покупець.

Як показують статистичні дані, при ручному введенні первинної інформації з клавіатури одна помилка виникає у оператора у середньому на 300 символів, при введенні інформації за допомогою технічних засобів, що зчитують штрихові коди, імовірність появи помилки зменшується у 1000 разів.

Сучасні інформаційні технології дозволяють спростувати систему товарно-грошового обліку, перейти на якісно нові, більш ефективні форми організації праці і обслуговування споживачів.

Використовуючи технологію штрихового кодування разом з акустико-магнітною технологією, можна організувати якісний контроль за стовідсотковою оплатою куплених товарів. Поряд зі штриховим кодом наноситься “м’яка” мітка, яка являє собою резонатори, що збуджуються від поля постійного магніту, встановленого за касою у вигляді турнікетів. Дезактивувати мітку може тільки касир за допомогою спеціального пристрою. Електронне “проникливе око” буде миттєво реагувати на штрих-код з міткою, що не побувала під променями сканера касира. До того ж ці датчики можна підключити до пристрою, що блокує турнікет на виході, або до звукового сигналу.

У впровадженні систем штрихового кодування повинні бути зацікавлені і виробники товарів. Використання на виробничих підприємствах штрихових кодів значно підвищує рівень автоматизації управління підприємством, дає можливість мати точну інформацію про стан технологічних процесів на всіх етапах виробництва і реалізації готової продукції.

Цілком зрозуміло, що при вирішенні задач штрихового кодування товарів повинна бути побудована уніфікована система, яка не повинна допускати неоднозначного тлумачення і прочитання штрихових кодів ні в національній, ні в міжнародній сферах виробництва і споживання товарів і послуг.

Така єдина, уніфікована міжнародна система існує.

В середині XX ст. на міжнародному товарному ринку з’явилися універсальні системи ідентифікації товарів за допомогою унікальних і незначних номерів, які одержали назву систем товарної нумерації.

Система товарної нумерації США, що відома як американський стандарт ідентифікації товарів, була першою на товарному ринку США і Канади й одержала визнання як система UPC (Universal Produkt Code). Європейська Асоціація товарної нумерації (EAN) на принципах кодування американського стандарту UPC і німецької системи BAN розробила європейський стандарт, і на європейському ринку з’явилась система EAN. Пізніше європейська система товарної нумерації була перетворена у Міжнародну Асоціацію EAN, діяльність якої направлена на впорядкування товарно-грошового обігу в міжнародній економічній системі і в першу чергу на забезпечення ідентифікації, автоматизації і обліку товаропросування в інтересах Всесвітньої торгової організації (ВТО).

У світі нині існує і використовується понад 50 різних систем штрихового кодування, які умовно можна розподілити на:

– системи, що використовуються в торгівлі;

– системи, що використовуються в інших видах діяльності людини. Системи, що застосовуються в торгівлі, використовуються тільки

Для ідентифікації товарів. Це такі системи, як:

– німецька система BAN (Bundeseinheitliche Artіkelnumber);

– американська система UPC (Universal Produkt Code);

– європейська система EAN (European Artikle Numbering);

– японська система Calra Code.

Система BAN була впроваджена у ФРН у 1968 р. і використовується як загальнодержавна система класифікації товарів з метою:

– спростити торговим підприємствам процес класифікації товарів для прискорення просування товарної маси;

– полегшити облік поставок товарної маси від виробників і розрахунки між підприємствами;

– полегшити персоналу оптових складів ідентифікацію та розміщення товарів у складах, а також контроль виконання договорів-поставок виробничими підприємствами.

Calra Code – найновіша система кодування товарів, яку впроваджено в Японії у 1987 р. Графічний код складається з 10 великих квадратів, кожен з яких поділений на менші, однакової величини. Кожному квадрату приписана певна, незмінно одна й та ж цифра.

Система Calra Code у порівнянні з загальноприйнятою в світі системою простіша у використанні. Вона містить більший обсяг інформації, більш дешевий пристрій для її зчитування і розшифровки, який може зчитувати інформацію за умовою недостатньо чіткого шрифту. Цей пристрій дозволяє зчитувати інформацію навіть при скривленні квадрату до 1 мм, в той час як у системі штриховий код повинен бути виконаний з точністю до 0,01 мм. Ця система використовується тільки в Японії, а в інших країнах поки що не одержала розповсюдження.

Для того, щоб вітчизняний товаровиробник міг бути рівноправним учасником міжнародного товарного ринку, Україна повинна бути членом EAN і керуватися в економіці держави стандартами EAN. Тоді всі категорії об’єктів господарювання повинні прийняти до виконання міжнародні норми і правила виробництва і реалізації товарів, які встановлені стандартами ЕАN

На рис. 2.1 представлена організаційна структура Міжнародної Асоціації товарної нумерації EAN.

Рис. 2.1. Організаційна структура Міжнародної Асоціації товарної нумерації ЕАN

Членами Асоціації EAN зараз являються понад 100 національних організацій.

У 1994 р. Україна була прийнята в Міжнародну Асоціацію товарної нумерації – ЕАN – International і їй був присвоєний префікс 482.

Кодування товарів в Україні регулює Асоціація “EAN – Україна” згідно з “Положенням про штрихове кодування товарів”, затвердженим наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України від 27.08.96 р. № 530. Першим підприємством, яке у березні 1995 р. одержало штриховий код, був Калинівський експериментальний завод по переробці олій і жирів. Продукцію з кодом EAN – Україна завод експонував на виставці в Арабських Еміратах.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.96 р. № 574 “Про впровадження штрихового кодування товарів” з 1 січня 1997 р. було введено обов’язкове маркування товарів, що виробляються або реалізуються в Україні, кодами ЕАN

Головним принципом стандартів EAN є принцип стандартної нумерації, відповідно до якого будь-який товар ідентифікується спеціальним номером, який являє собою символ у вигляді штрихового коду.

Основним об’єктом штрихового кодування є товар. Конкретні одиниці товару мають певні характеристики (розмір, масу, ціну, якість), завдяки яким один товар відрізніться від іншого, і тому повинні мати різні коди. Штриховий код не класифікує товар, а ідентифікує його так, щоб будь-який інший товар, що реалізується на міжнародному ринку, не міг мати такий же код.

При цьому сам ідентифікаційний номер не несе інформації про товар (така інформація є у супроводжуючих документах на товар і в комп’ютерній базі даних, у тому числі і в пам’яті контрольно-касової машини). По ідентифікаційному номеру вона може бути викликана у будь-який час.

У міжнародній Асоціації основними (базовими) штриховими кодами є:

– в системі EAN – тринадцяти розрядний штриховий код (EAN – 13);

– в системі UPC-дванадцяти розрядний штриховий код (UPC – 12), який добре сумішується з кодом EAN – 13.

В рамках системи EAN розроблений і активно використовується в багатьох країнах світу стандарт електронного обміну даними (EANCOM).

У міжнародній системі товарної нумерації зараз використовуються штрихові коди – EAN-13, EAN-8, DUN-14, TTF-14, EAN/UCC-128.

Штриховий код EAN-13 є основним і використовується для кодування всіх видів товарів.

Штриховий код EAN-8 (скорочений восьми розрядний) використовується для кодування товарів, на яких з технічної точки зору неможливо розташувати основний код EAN-13.

Структура штрихових кодів, що знайшли найбільш широке впровадження в більшості країн світу, наведена у табл. 2.2.

Таблиця 2.2

СТРУКТУРА ШТРИХОВИХ КОДІВ EAN

Для товарів, які експортуються у США і Канаду, присвоюється дванадцяти розрядний номер UPC.

Штрихові коди DUN-14, ITF-14, EAN/UCC-128 використовуються для кодування транспортної тари, упаковки.

Структура основних штрихових кодів Міжнародної системи товарної нумерації EAN представлена на рис. 2.2.

Розглянемо елементи структури основного стандартного товарного коду ЕАN-13. Тринацять розрядних цифр цього коду несуть на собі таку інформацію.

Перша група цифр (зліва направо) складається із двох або трьох цифр і вказує на те, де знаходиться національний член Асоціації ЕАN, тобто країна походження товару. Асоціація ЕАN присвоює кожному члену асоціації індивідуальні цифри (префікси). Україна має префікс 482 (Росія і держави СНД мають префікси 460-469). Префікси товарної нумерації системи ЕАN різних країн наведені в табл. 2.3.

Таблиця 2.3

ПРЕФІКСИ ТОВАРНОЇ НУМЕРАЦІЇ EAN РІЗНИХ КРАЇН

У другій групі п’ять цифр (при двозначному коді країни) або чотири (при тризначному коді країни). Вони показують зареєстрований номер підприємства-виробника товару.

Присвоєння і реєстрація коду підприємства-виробника товару проводиться національною організацією “ЕАN – Україна”.

Для присвоєння ідентифікаційного номера товару підприємство подає заяву в Асоціацію “ЕАN – Україна” (додаток А) і заключає з Асоціацією договір (додаток Б). Після розгляду в Асоціації цих документів товару присвоюється ідентифікаційний номер і видається відповідне свідоцтво.

Третя група складається з п’яти цифр і показує, який номер присвоєно даному товару, що виготовляється підприємством-виробником.

Стандарт ЕАN не встановлює спеціальних правил присвоєння і реєстрації коду товару. Це робить підприємство-виробник даного товару, виходячи із своїх можливостей і інтересів, що пов’язані з номенклатурою продукції, галузевою каталогізацією тощо. В цьому випадку надати інформацію про товар за присвоєним кодом може тільки підприємство-виробник. Це можна вважати суттєвим недоліком стандарту ЕАN.

Четверта група складається з однієї цифри, яка являється контрольним числом і використовується для перевірки декодування штрихового коду зчитуючим пристроєм. Розрахунковим методом можна визначити контрольне число із перших дванадцяти цифр коду.

Порядок розрахунку контрольної цифри коду ЕАN-13 4820123756784.

1. Скласти цифри, що стоять на парних позиціях коду:

8 + 0 + 2 + 4 + 6 + 8 = 28.

2. Результат помножити на 3:

28×3 = 84.

3. Скласти цифри, що стоять на непарних позиціях коду:

4 + 2+ 1 + 3 + 5 + 7 = 22.

4. Скласти цифри п. п. 2 і 3:

84 + 22= 106.

Різниця між одержаним числом (106) і найближчим до нього найбільшим числом, що ділиться на 10 (110) повинна дорівнювати числу, що означає контрольну цифру:

110 – 106 = 4 (контрольна цифра коду).

Порядок розрахунку контрольної цифри коду EAN-8 87139273.

1. Скласти цифри, що стоять на непарних позиціях коду

8+1+9 + 7 =25.

2. Результат помножити на 3:

25×3 = 75.

3. Скласти цифри, що стоять на парних позиціях коду:

7 + 3 + 2= 12.

4. Скласти цифри п. п. 2 і 3.

5. Різниця між одержаним числом (87) і найближчим до нього найбільшим числом, що ділиться на 10 (90), повинна дорівнювати числу, що означає контрольну цифру.

90 – 87 = 3 (контрольна цифра коду).

Якщо розрахована контрольна цифра така, як і на штриховому коді, то штриховий код пропускається в комп’ютер, а це є гарантією того, що інформація про товар введена і зчитана правильно.

Товарний штриховий код EAN-13 має строго регламентовані величини лінійних розмірів коду, поперечних розмірів штрихів і проміжків між ними. За базовий штрих вибрано самий вузький, який називається модулем.

Відповідно до стандарту EAN штриховий код складається із двох частин (половинки коду), які знаходяться між подовженими тонкими штриховими лініями. Ці лінії на початку, в середині і в кінці коду називаються захисними. При декодуванні вони вказують сканеру на початок і кінець кожної частини штрихового коду.

По кутах штрихового коду знаходяться кутові відмітки, які враховуються при побудові коду. Вони необхідні для додержання мінімально допустимих розмірів чистих полів при зчитуванні коду. З лівого боку в нижньому куту функцію показника поля виконує винесена за межі коду перша цифра штрихового коду.

Товарний код EAN-13 іноді має додаток у вигляді штрихового коду, який складається із двох або п’яти цифр після основного коду. Такий код називають додатковим (рис. 2.4)

Додатковий штриховий код наноситься відповідно до вимог спеціальної угоди між товаровиробником і оптовим покупцем товару.

Товарний код EAN-13 є універсальним, він використовується для маркування усіх груп товарів.

Рис. 2.4. Додатковий до основного штрихового коду

Разом з тим існують міжнародні стандарти по товарній нумерації окремих груп товарів, які мають суттєві відмінності від розглянутих штрихових кодів. Це стосується, перш за все, друкованої продукції. Для книжкової продукції існує міжнародний стандарт ISBN (International Standart Book Number). Штриховий код на книжкову продукцію представлено на рис. 2.5.

Рис. 2.5. Штриховий код на книжкову продукцію

Над штриховим кодом знаходиться рядок з номером ISBN, цифри якого зв’язані з цифрами в нижній частині штрихового коду. Штриховий код на книжкову продукцію має 13 цифр. Групи цих цифр мають те ж саме значення, як і в стандартному товарному коді EAN-13. Але перші три цифри (978) – це інтернаціональний код книжкової продукції (він замінює код країни). Наступні п’ять цифр – код видавництва, далі чотири цифри – код (номер) книги і, нарешті, остання цифра – контрольне число.

Код на книжкову продукцію може мати додатковий дво – або п’яти-розрядний код, як і в стандартному коді EAN – ІЗ.

Періодична друкована продукція (журнали, газети, збірники наукових праць та ін.) також має міжнародний стандарт ISSN (International Standart Serial Number). Штриховий код ISSN дещо відрізняється від штрихового коду коду ISBN (рис. 2.6).

Рис. 2.6. Штриховий код на періодичну друковану продукцію

Над штриховим кодом періодичної друкованої продукції, як і для книжкової продукції, є рядок з номером ISSN і група цифр зв’язана з групою цифр, що знаходяться під штриховим кодом. Інтернаціональний код періодичної друкованої продукції – 977. Основна відмінність штрихового коду на періодичну друковану продукцію – наявність додаткового дворозрядного коду з нумерацією від 1 до 12 (для періодичних видань, що виходять один раз на місяць) або від 01 до 52 (для періодичних видань, що виходять один раз на тиждень).

Для тари і упаковки використовують спеціальний упаковочний штриховий код, структура якого дозволяє зчитувати з нього інформацію так же надійно, як і з товарного штрихового коду. Упаковочний штриховий код має міжнародну символіку interleaved 2 of 5″ (ITF). Це чотирнадцяти розрядний штриховий код (рис. 2.7).

Рис. 2.7. Упаковочний штриховий код ITF – 14

Його розміри суттєво перевищують розміри коду EAN-13. Цей код зчитується за допомогою дистанційних пристроїв, а не контрольно-касовими машинами і використовується для ідентифікації транспортних і складських операцій.

Код ITF-14 не має контрольного числа, кодування тари і упаковки відбувається за допомогою 13 цифр, а перша цифра – це лідируючий 0. Код має суцільну рамку, яка забезпечує надійність зчитування інформації.

Штриховий код виконує свою роль ідентифікатора товару тільки в тому випадку, коли він правильно зчитується відповідними засобами. Гарантоване зчитування коду залежить від того, наскільки виконуються вимоги стандартів на розміщення штрих кодових символів, їх розмір і якість виготовлення.

Розмір і місце розташування штрихового коду впливають на швидкість обробки купленого товару біля касового апарату та в інших місцях, де цей код може зчитуватися. Код на упаковці необхідно розташовувати так, щоб товар було легко взяти в руки і піднести до зчитуючого пристою.

На кожен об’єкт ідентифікації наноситься тільки один штрих кодовий символ, який може розташовуватися у декількох місцях відповідно до вимог ДСТУ 3147-95 “Коди та кодування інформації. Штрихове кодування. Маркування об’єктів ідентифікації. Формат і розташування штрихових позначок EAN на тарі та пакуванні товарної продукції. Загальні вимоги”.

Маркування об’єктів ідентифікації може виконуватися двома способами:

– нанесенням штрихової позначки безпосередньо на поверхню об’єкта ідентифікації;

– нанесенням штрихової позначки на проміжний носій, який потім прикріплюється до поверхні об’єкта ідентифікації. Проміжними носіями можуть бути етикетки, ярлики і т. ін.

Штриховий символ на поверхні об’єкта ідентифікації може розташовуватися тільки у двох напрямках:

– лінії штрихів штрихового символу розташовані перпендикулярно основі об’єкта;

– лінії штрихів штрихового символу розташовані паралельно основі об’єкта.

Розміри штрихових символів, розміри елементів залежать від способу друку, якості і властивостей матеріалу, на який вони наносяться, і повинні відповідати вимогам ДСТУ 3146-95 “Коди та кодування інформації. Штрихове кодування. Маркування об’єктів ідентифікації. Штрихові позначки ЕАN Вимоги до побудови”.

Способи друку штрих кодових символів поділяються в залежності від способу одержання відбитків:

– друкарські технології (офсетна, флексографічна, трафаретна), які для одержання відбитків використовують фотошаблони;

– технології, які для одержання відбитків використовують пристрої, що керуються комп’ютером (термографічні, струминні, лазерні).

Штриховий код зчитується сфокусованим променем світла. Штрихи повинні поглинати, а пробіли відбивати якомога більше світла. Різниця між величиною поглинання і відбиття називається коефіцієнтом контрастності. Величина цього коефіцієнта повинна бути достатньою, щоб зчитуючий пристрій міг розпізнати штрихи і пробіли.

Частіше за все штрихові лінії виконуються чорним кольором, а пробіли – білим. Але якщо поверхня матеріалу пакування має якийсь колір, то пробіли повинні виконуватися фарбою, колір якої контрастує з кольором штрихів (табл. 2.4)

Таблиця 2.4.

РЕКОМЕНДОВАНІ КОМБІНАЦІЇ КОЛЬОРІВ ШТРИХІВ І ФОНУ

Етикетка, на яку наноситься код, має бути із непрозорого матеріалу, щоб стороннє зображення не заважало зчитуванню коду.

Папір-основа, на якому друкується штрих-код, повинен забезпечувати чіткість друку, контрастність, не викликати розмивання країв штрихів.

Нанесення штрих кодових символів у місцях виготовлення товару практично не збільшує ні вартості товару, ні часу на його виробництво. Проведення такої роботи в торгових підприємствах вимагає досить великих трудозатрат. Тому в більшості країн світу відповідальність за наявність штрихового коду на товарах несе виробник товару.

Розвиток технології штрихового кодування викликав необхідність розвитку індустрії штрихового кодування.

Для створення штрихових кодів, етикеток, ярликів зі штрих кодовими символами розроблені спеціальні програми, які автоматично формують штриховий код.

Спеціальні термо – і термотрасфсрні принтери наносять зображення штрихового коду на проміжну етикетку, що має клейову основу. Спектр принтерів, якими комплектуються комп’ютери, досить широкий і дозволяє виготовляти етикетки й ярлики на будь-яких носіях: на клейовій основі – для наклеювання на упаковку продукції; на звичайному папері, картоні, напівкартоні, кольорових ярликах для вкладання або навішування на вироби. Виготовлення етикеток на принтері дозволяє своєчасно вносити необхідні зміни в їх зміст, а значить, зникає необхідність мати запаси етикеток, виготовлених друкарським способом. Тим більше, що інформація, нанесена на етикетки, може швидко застарівати.

Вимоги торговельних організацій і споживачів щодо наявності штрих-кодів на продукції привели до того, що штрих-коди стали об’єктами фальсифікації. Тому і фахівцям, і споживачам необхідно навчитися розпізнавати цей вид інформаційної фальсифікації, тим більше, що вона викликає інші види фальсифікації (асортиментну, якісну тощо).

Ознаки, за якими можна відрізнити справжні штрих-коди від фальсифікованих:

– розміри штрих-коду (мінімальні – 21,30 мм, максимальні – 52, 74,6 мм);

– кольорове виконання окремих елементів штрих-коду: колір штрихів – чорний, синій, темно-зелений, темно-коричневий, колір пробілів – білий, жовтий, оранжевий, світло-коричневий. Для штрихів не допускається використання будь-яких відтінків червоного і жовтого кольорів тому, що вони не сприймаються сканерами;

– місце розташування штрих-коду: задня стінка пакування в правому нижньому куту, на відстані не менше 20 мм від країв. Допускається розташування на боковій стінці пакування в нижньому правому куту. На м’яких пакованих вибирають місце, де штрихи будуть паралельні дну пакування;

– штриховий код не повинен розташовуватися там, де є інші елементи маркування (малюнок, текст, перфорація тощо);

– на пакування повинен наноситися тільки один штриховий код. Нанесення двох штрих-кодів (EAN і UPC) допускається тільки тоді, якщо товаровиробник зареєстрував товар у двох Асоціаціях. У цьому випадку коди наносяться на протилежні кінці пакування.

Використання штрихових кодів дозволяє захистити інформацію від навмисного її перекручування або неправомірного використання.

Захист інформації необхідний тому, що навіть в локальних інформаційних мережах і системах можуть існувати потоки інформації, які вимагають підвищеного захисту. В цьому випадку необхідно використовувати певну комбінацію методів і засобів її захисту.

Технологія захисту інформації пов’язана з виготовленням, нанесенням і зчитуванням відкритих і зашифрованих символів, зображень і текстового матеріалу за допомогою спеціальних технологічних прийомів таким способом, щоб їх вільне відтворення було неможливим. Вони використовуються для захисту віл підробок цінних паперів, продукції представницького призначення та споживчих товарів.

Зараз існує і використовується понад 400 таких технологій, що базуються на оптичних, хімічних, металографічних, радіоізотопних методах запису і відтворення інформації. Широко починають використовувати голографічний метод.

Голографування – це нанесення за допомогою спеціальної техніки зображення у вигляді високочастотної інтерференційної структури на спеціальні матеріали. Таке зображення називають голограмою, і воно наноситься на будь-яку поверхню різної фізичної природи. Для виготовлення голограм використовується голографічний ламінат, етикетки, що самі клеяться, спеціально оброблена фольга. Товщина голографічної плівки не перевищує 10 мкм. Тому відділити таку плівку і перенести її на іншу поверхню, не зруйнувавши її, практично неможливо.

(2 votes, average: 5,00 out of 5)