Обгрунтування господарських рішень та оцінювання ризиків – Донець Л. І. – РОЗДІЛ 9. Цільова орієнтація обгрунтування господарських рішень
9.1. Цілі підприємства та їх класифікація
Для ефективного господарювання кожне підприємство має сформувати загальні цілі. Під цілями розуміється те, до чого прагне чи має здійснити персонал підприємства. Цілі підприємства – це його бажаний стан, конкретні границі, яких персонал підприємства має досягнути в усіх сферах діяльності в кінці стратегічного періоду і на проміжних етапах.
Залежно від економічного стану, етапів життєвого циклу підприємства його загальними цілями можуть бути:
Прибуток;
Завоювання нових ринків збуту продукції та послуг; організаційний розвиток; відродження та інше.
Загальні цілі підприємства конкретизують його місію. Загальні цілі підприємства розробляються вищим керівництвом на основі місії підприємства і доводяться до кожної його ланки (підрозділу) управління. Виходячи із загальних цілей підприємства кожна ланка (підрозділ) розробляє свої (локальні) цілі для досягнення загальних.
Важливість цілей визначається функціями, які вони виконують:
Критеріїв для прийняття рішень; ініціативи або мотиву дій персоналу;
Інструменту управління (вимоги до дій персоналу, визначення напрямків розвитку підприємства);
Координації (забезпечення безконфліктності осіб, які приймають рішення, узгодження дій підрозділів);
Контролю (порівняння оперативних показників стану підприємства з цільовими).
Оскільки цілей у підприємства багато, до того ж вони різноманітні, виникає необхідність в їх класифікації (рис. 9.1).
Рисунок 9.1 – Класифікація цілей підприємства
Методи встановлення і аналізу цілей управління залежно від ступеня їхньої формалізації наведені в табл. 9.1.
Таблиця 9.1. Методи встановлення і аналізу цілей управління залежно від ступеня їхньої формалізації
Тип Мети | Загальна характеристика цілей | Основний методологічний Підхід | Методи аналізу та формування цілей управління |
Добре структурована | Співвідношення між елементами мети можуть бути виражені в кількісній формі | Дослідження операцій | Сітьові моделі планування і управління, графічні методи, лінійне програмування, нелінійне програмування, динамічне програмування, параметричне програмування, методи теорії масового обслуговування тощо |
Слабо структурована | Мета містить елементи як кількісного, так і якісного змісту | Системний аналіз | Математичне моделювання, методи оптимізації, теорія ігор, імітаційне моделювання, аналіз “витрати – вигоди”, “затрати – ефекти” тощо |
Неструктурована | Містить лише якісний опис найважливіших елементів, кількісні залежності виявити важко | Аналіз політики | Статистичні методи, інструментарій соціології, метод “сценаріїв”, соціальні експерименти, евристичні методи |
Для організації діяльності підприємства суттєвими є часові характеристики цілей. Якщо підприємство орієнтується на довгострокові цілі, можна стверджувати про доцільність створення системи стратегічного управління.
Стратегічні цілі вказують на специфічні результати діяльності, яких організація планує досягти, а також конкурентну позицію, котру вона прагне зайняти на ринках для своїх продуктів. Їх можна віднести до “цілей розвитку”.
Довгострокові цілі точно визначають бажані результати та ринкову позицію з урахуванням досягнутого рівня розвитку на поточний момент.
Короткострокові цілі точно визначають найближчі конкретні організаційні цілі та ринкову позицію, яку організація бажає зайняти, враховуючи довгострокові цілі організації. Наведені визначення не уточнюють, які саме цілі має встановлювати підприємство для забезпечення свого розвитку, обмежуючись термінами “специфічні результати діяльності”, “бажані результати” чи “організаційні цілі”. Це пояснюється різноманіттям орієнтирів, що їх можуть визначити для себе окремі підприємства. Основний акцент робиться на тому, щоб зайняти привабливу конкурентну позицію на ринку.
Треба підкреслити, що обов’язковим є взаємозв’язок між стратегічними, довгостроковими та короткостроковими цілями, оскільки стратегічні цілі визначають головні орієнтири розвитку, а короткострокові – пов’язують поточні дії з довгостроковими результатами, визначають швидкість отримання результатів діяльності окремих підсистем підприємства в найближчому майбутньому. Керівники, які створюють для своєї організації систему взаємопов’язаних, ієрархічних цілей, мають більше шансів досягнути їх, а ніж ті, хто керується лише загальними орієнтирами.
Короткострокові, підтримуючі цілі, визначені в конкретних параметрах, допомагають надати довгостроковим цілям конкретної форми, дають змогу уникнути невдач і ризиків, пов’язаних із здійсненням довгострокових заходів, встановлюють пріоритети діяльності та критерії для визначення якості функціонування організації. У планах короткострокові цілі набувають форми завдань, а це, в свою чергу, дає змогу здійснити зв’язок між потребами та можливостями розвитку, оскільки вони більш орієнтовані на використання наявного виробничого потенціалу.
Враховуючи це, можна сформувати ще два класифікаційних типи цілей: прямі та ті, що забезпечують – підтримуючі.
Для підприємства, що діє у ринковому середовищі, до прямих цілей належать:
Зростання прибутковості діяльності;
Справедлива винагорода персоналу;
Виконання соціальних зобов’язань;
Задоволення потреб споживачів;
Створення конкурентних переваг (конкретних);
Завоювання ринку тощо.
До підтримуючих цілей підприємства відносять: “виживання” в конкурентній боротьбі; нові види продукції та технології;
Професіоналізм і компетенцію персоналу, що забезпечують гнучкість і рівень управління в умовах конкурентної боротьби; рівень та умови виробництва тощо.
Роль суб’єктивного фактора у встановленні цілей підприємства може бути визначена через фактичне існування номінально та реально існуючих цілей.
Номінальні цілі відображують проголошені, формально встановлені та всебічно обгрунтовані орієнтири розвитку організації. До них можна віднести: зростання добробуту працівників підприємства, впровадження досліджень НТП у виробництво; виконання зобов’язань щодо соціальної відповідальності перед суспільством тощо. Реально ж можуть переслідуватися зовсім інші цілі: збереження статус-кво на підприємстві для забезпечення досягнутого розподілу влади, розподіл власності на свою користь та ін. Зближенням реальних і номінальних цілей можна підвищити продуктивність організації, створити позитивний імідж.
Система цілей організації має досить складну структуру. По-перше, цілі підприємства мають різну спрямованість (їхні вектори найчастіше не збігаються). Наприклад, існують зовнішньо спрямовані (завоювання ринку) та внутрішньо спрямовані цілі (вдосконалення системи мотивації праці). Окрім того, різну спрямованість мають цілі, що відповідають орієнтації підприємства на сплату дивідендів та реінвестування прибутків тощо. Отже, встановлення різних цілей, нерідко суперечливих, але таких, яких можна досягти, вимагає від керівництва підприємством визначення того, якого саме результату можна досягти в цих умовах – простору та часу з наявним потенціалом порівняно з очікуваним.
Розглядаючи це питання, можна орієнтуватися на різні підходи щодо ролі та значення підприємства у суспільстві. Залежно від концепції підприємства встановлюється генеральна мета, місія організації – суто економічна або соціально-економічного характеру.
Місія підприємства є стратегічним орієнтиром підприємства. Існує розуміння місії підприємства в широкому і вузькому змісті. У широкому розумінні місія – це філософія і призначення, сенс існування підприємства. Що стосується другої частини місії, то вона може мінятися в залежності від глибини можливих змін на підприємстві й у середовищі його функціонування. У вузькому сенсі місія – це сформульоване твердження щодо того, для чого або з якої причини існує підприємство.
Роль місії підприємства полягає в тому, що вона орієнтує в єдиному напряму інтереси і чекання тих людей, що сприймають підприємство зсередини, і тих, хто сприймає його ззовні. Більш того, місія дозволяє зорієнтувати або навіть підкорити інтереси “внутрішніх” стосовно підприємства людей інтересам “зовнішніх” людей, тобто у формулюванні місії підприємства обов’язково повинне знаходити прояв сполучення інтересів власників, співробітників і покупців.
Цілі конкретизують місію, виступають орієнтиром і мотивом поведінки всіх членів колективу. І, навпаки, місія є інтеграційним декларативним виразником цілей. Різниця між ними в наступному (табл. 9.2).
Таблиця 9.2. Порівняльний аналіз місії і цілі підприємства
Критерії | Місія | Цілі |
1 | 2 | 3 |
Часовий критерій | Направлена в майбутнє, але не має часових визначень і не залежить від поточного стану | Завжди передбачає строки виконання (досягнення) |
Спрямованість інформації | На зовнішнє середовище підприємства, на споживачів, на суспільство, на регіон, на їх інтереси, цінності, очікування і пріоритети, на задоволення попиту | Частіше мають внутрі-фірмову орієнтацію і направлені на покращення використання ресурсів і резервів |
Особливості формулювання | Виражається в загальних термінах і висвітлює образ підприємства, його марку, стиль | Частіше мають конкретне вираження бажаних результатів |
Можливість вимірювання | Переважають якісні характеристики і відносний масштаб вираження | В основному кількісно вимірювані і можуть бути однозначними і багатозначними |
Крім місії і цілей, як вже було відмічено, є ще одне поняття, яке характеризує кінцевий стан підприємства, виступає могутнім мобілізуючим началом всього колективу – мета підприємства.
Мета – це група найважливіших цілей, які найбільш адекватно відображають бажаний кінцевий стан підприємства на досягнення якого направлені всі інші цілі.
Мета – це ідеальне уявлення про характер діяльності та можливості об’єкта, відносно якого вона встановлена й має відбивати об’єктивні умови його існування, а також коригування структури об’єкта, структури та динаміки процесу досягнення мети, тому мова має йти про сукупність цілей.
Однак досить складна класифікація не дає змоги охарактеризувати повний взаємозв’язок і взаємозалежність цілей, які допомагають налагодити ефективну роботу для їхнього досягнення. Тому крім визнання наявності різних цілей на підприємстві треба простежити їхню взаємодію.
Для відображення цілей навіть дуже простої організації треба використати комплексний підхід, тобто створити систему цілей, яка б відбивала потреби підприємства з точки зору як зовнішнього, так і внутрішнього середовища. Розглядаючи це питання, можна орієнтуватися на різні підходи щодо ролі та значення підприємства у суспільстві. На рис. 9.2, 9.3 представлено два варіанти системної моделі цілей організації залежно від зазначених підходів.
Цілі формуються, змінюються і досягаються в певній послідовності, за наступними етапами (фазами):
Аналіз тенденцій середовища і пошук цілей.
Вибір і встановлення цілей для підприємства в цілому та аналіз можливостей їхньої реалізації і відповідності іншим вимогам.
Побудова ієрархії цілей (дерева цілей).
Перегляд і уточнення цілей в процесі реалізації стратегії:
Корегування відповідно до змін середовища (тобто цілі набувають ситуаційного характеру);
Спосіб перегляду: на базі довгострокових формуються короткострокові цілі; при досягненні короткострокових, коригуються чи переглядаються довгострокові з урахуванням змін середовища. Внаслідок, початкові довгострокові цілі, як правило, повністю не досягаються, оскільки регулярно змінюються в ході виконання короткотермінових і змін середовища.
Рисунок 9.2 – Концепція системної моделі цілей організації за М. Фрідманом: організація – “економічна одиниця”
Рисунок 9.3 – Концепція системної моделі цілей організації за К. Дейвісом: організація – “соціальна одиниця”
Для досягнення генеральної мети потрібно довести її зміст до кожного рівня та виконавця на підприємстві, визначити внесок кожного з працівників у стратегічний успіх підприємства взагалі. Це можна забезпечити за допомогою декомпозиції цілей та задач, тобто побудовою “дерева цілей”, де встановлюються конкретні, виміряні задачі, що лежать в основі конкретних видів робіт. Тобто йдеться про рангування, декомпозицію цілей.
Співвідношення цілей різних рівнів в ієрархії таке:
Цілі вищого рівня завжди мають ширший характер і більший часовий інтервал для досягнення;
Цілі нижчого рівня є засобом досягнення цілей вищого рівня.
В цілому, якщо ієрархія цілей побудована правильно, то кожний підрозділ, досягаючи своїх цілей, робить внесок у досягнення цілей підприємства в цілому.
Ієрархія цілей означає конкретизацію цілей більш високого рівня в цілі нижчого рівня та доведення їх до кожного виконавця. Ієрархія, рангування проводяться за допомогою декомпозиції цілей, яка вимагає побудови “дерева цілей”.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)