Обгрунтування господарських рішень та оцінювання ризиків – Донець Л. І. – 4.4. Класифікація ризиків

Відсутність однозначного тлумачення поняття й характеристики ризику та його класифікації пояснюється багатоаспектністю цього явища, ігноруванням його у чинному законодавстві, а у деяких випадках обмеженим застосуванням у реальній економічній практиці та управлінській діяльності підприємства. Ризик – це дуже складне явище, невід’ємний атрибут ринкової економіки і його необхідно враховувати у будь-якій сфері діяльності. Формування законодавчо-нормативної бази, методичних рекомендацій та іншої документації для ефективного управління ризиком потребує насамперед чіткого, логічного та послідовного тлумачення поняття ризику, визначення основних факторів впливу та формування класифікації для суб’єкту господарювання.

Складність класифікації ризиків полягає в їхньому різноманітті. Існують певні види ризиків, дії яких піддані усі без винятку організації, але поряд із загальними є специфічні види ризику, які зв’язані з господарською діяльністю; ризик, який зв’язаний з особистістю підприємця, ризик, який зв’язаний з недостатністю інформації про стан зовнішнього середовища.

Узагальнену класифікація ризиків представлено на рис. 4.4.

За характером дії ризики поділяють на статичні (чисті) і динамічні (спекулятивні).

Статичні ризики – це ризики втрати реальних активів внаслідок завдання збитків власності, а також втрат доходу через недієздатність суб’єкта господарювання.

Вони завжди несуть у собі втрати. В залежності від причини втрат статистичні ризики підрозділяються у свою чергу на такі групи:

Ймовірні втрати в результаті негативного впливу на активи фірми стихійних лих;

Ймовірні втрати в результаті злочинних дій; ймовірні втрати внаслідок прийняття несприятливого для підприємницької фірми законодавства;

Ймовірні втрати в результаті погрози власності третіх осіб, що приводить до змушеного припинення діяльності основного постачальника чи споживача;

Втрати внаслідок смерті чи недієздатності ключових робітників фірми або основного власника підприємницької фірми.

Рисунок 4.4 – Узагальнена класифікація ризиків

Динамічний ризик – це ризик непередбачених змін вартості основного капіталу внаслідок прийняття управлінських рішень чи не передбачуваних змін ринкових або політичних обставин.

Він несе в собі або втрати, або прибуток. Він є важкими для управління. До них відносять різні види політичних ризиків, економічних ризиків, галузевих ризиків.

За терміном дії розглядають ретроспективні ризики (пов’язані з рішеннями, що були прийняти у минулому, але реалізуються тепер), поточні (співвідносяться з поточною діяльністю, змінюються під впливом постійно діючих факторів ризику), перспективні (пов’язані з можливими змінами умов функціонування суб’єкту ризику нині, що в майбутньому може змінити ризикову ситуацію).

За факторами виникнення розглядають політичні і економічні ризики.

Політичні ризики пов’язані з нестабільністю державного устрою, діяльність органів влади, етнічними, регіональними проблемами, поляризацією інтересів соціальних груп тощо.

Економічні ризики зумовлюються несприятливими змінами в економічній діяльності підприємства, країни, кон’юнктурі ринку, рівнях управління тощо.

Узагальнену класифікація економічних ризиків представлено на рисунку 4.5.

Рисунок 4.5 – Класифікація економічних ризиків

Комерційний ризик – це ризик, що виникає в процесі реалізації товарів і послуг, що зроблені чи куплені підприємцем. Основні причини виникнення комерційного ризику: зниження обсягів реалізації внаслідок падіння попиту (потреб) на товар, реалізований підприємством, витиснення його конкуруючими товарами, введення обмежень на продаж;

Підвищення закупівельної ціни товару в процесі здійснення підприємницького проекту;

Непередбачене зниження обсягів закупівель у порівнянні з наміченими, що зменшує масштаб всієї операції й збільшує витрати на одиницю об’єму реалізованого товару (за рахунок умовно постійних витрат);

Втрати товару;

Втрати якості товару в процесі обертання (транспортування, зберігання), що приводить до зниження його ціни;

Підвищення витрат обертання в порівнянні з наміченими в результаті виплати штрафів, непередбачених відрахувань, що приводить до зниження прибутку підприємства.

Комерційний ризик містить у собі такі різновиди:

Ризики, що зв’язані з реалізацією товару (послуг) на ринку;

Ризики, що зв’язані з транспортуванням товару (транспортний);

Ризики, що зв’язані з прийманням товару (послуг) покупцем;

Ризики, що зв’язані з платоспроможністю покупця;

Ризики, що зв’язані з форс-мажорними обставинами.

По структурній ознаці комерційні ризики поділяються на майнові, виробничі і торгові.

Майнові ризики – це ризики, що зв’язані з імовірністю втрат майна підприємця через крадіжку, диверсію, перенапруження технічної і технологічної систем тощо.

Виробничі ризики – ризики, що зв’язані зі збитком від зупинки виробництва унаслідок впливу різних факторів і, насамперед, із втратою чи пошкодженням основних і оборотних фондів (устаткування, сировина, транспорт і т. п. ), а також ризики, що зв’язані з впровадженням у виробництво нової техніки і технології.

Торгові ризики представляють собою ризики, які зв’язані зі збитком по перчині затримки платежів, відмовлення від платежу в період транспортування товару, непостачання товару тощо.

Окремо варто виділити транспортний ризик. В даний час транспортні ризики класифікуються в залежності від ступеню відповідальності в чотири групи: Е, F, З, D.

Група Е включає ситуацію, коли постачальник (продавець) тримає товар на власних складах (Ех Works). Ризик приймає на себе постачальник до моменту прийняття товару покупцем. Ризик транспортування від приміщення продавця до кінцевого пункту вже приймається покупцем.

Група F містить три конкретні ситуації передачі відповідальності і ризиків:

FCA означає, що ризик і відповідальність продавця переносяться на покупця в момент передачі товару в домовленому місці;

FAS означає, що відповідальність ризику за товар переходять від постачальника до покупця у визначеному договором порту;

FOB означає, що продавець знімає із себе відповідальність після відвантаження товару.

Група З включає ситуації, коли експортер, продавець укладають з покупцем договір на транспортування, але не приймають на себе ніякого ризику. Це такі конкретні ситуації:

CFK – продавець оплачує вартість транспортування до місця перебування, але ризик і відповідальність за схоронність товару і додаткові витрати бере на себе покупець;

СІ – крім обов’язків, як у випадку СРК, продавець забезпечує й оплачує страховку ризиків під час транспортування;

СРТ – продавець і покупець поділяють між собою ризики й відповідальність. У визначений момент (якийсь проміжний пункт транспортування) ризики цілком переходять від продавця до покупця;

СІР – ризики переходять від продавця до покупця у визначеному проміжному пункті транспортування, але, крім того, продавець забезпечує й оплачує вартість страховки товару.

Остання група термінів – В означає, що всі, транспортні ризики лягають на продавця. До цієї групи відносяться наступні конкретні ситуації:

DA – продавець приймає на себе ризики до певного державного кордону, а далі ризики приймає на себе покупець;

DE – передача ризиків продавцем покупцю проходить на борті

Судна;

DE – передача ризиків відбувається в момент перебування товару в порт.

Виробничий ризик – це ймовірність збитків чи додаткових витрат, які зв’язані з перебоями чи зупинкою виробничих процесів, порушенням технології виконання операцій, низькою якістю сировини чи роботи персоналу і т. п.

До основних причин виробничого ризику відносяться:

Зниження намічених обсягів виробництва і реалізації продукції внаслідок зниження продуктивності праці, простою обладнання, втрат робочого часу, відсутності необхідної кількості вихідних матеріалів, підвищеного відсотка браку виробленої продукції;

Зниження цін, за якими планувалося реалізовувати продукцію (послугу) у зв’язку з її недостатньою якістю, несприятливим змінами ринкової кон’юнктури, підвищенням попиту;

Збільшення матеріальних витрат через перевитрату матеріалів, сировини, палива, енергії, а також за рахунок збільшення транспортних витрат, торгових витрат, накладних і інших додаткових витрат;

Ріст фонду оплати праці за рахунок перевищення наміченої чисельності або виплат більш високого, ніж заплановано, рівня заробітної плати окремим робітникам;

Збільшення податкових платежів й інших відрахувань підприємства;

Низька дисципліна постачань, перебої з паливом і електроенергією;

Фізичний і моральний знос устаткування.

Фінансовий ризик – це ризик, що виникає при здійсненні фінансового підприємництва чи фінансових угод, виходячи з того, що у фінансовому підприємництві в ролі товару виступають або валюта, або цінні папери, або кошти.

До фінансових ризиків відносяться

Валютний ризик,

Кредитний ризик,

Інвестиційний ризик.

Валютний ризик – це імовірність фінансових втрат у результаті курсу валют у період між зміною курсу валют у період між змінами контракту з фізичними особами та виробництвом і розрахунків по ньому. Валютний курс, що установлюється з урахуванням купівельної здатності валют, дуже рухливий.

Серед основних факторів, що впливають на курс валют потрібно виділити наступні:

Стан платіжного балансу;

Рівень інфляції;

Міжгалузеву міграцію короткострокових капіталів.

У цілому на рух валютних курсів впливає співвідношення попиту та пропозиції кожної валюти. Крім економічних на валютний курс впливають політичні фактори. У свою чергу від валютного курсу безпосередньо залежить зовнішньоекономічна діяльність країни Рівень валютного курсу значною мірою визначає конкурентноздатність країни на світових ринках. Занижений валютний курс дозволяє одержати додаткові вигоди при експорті і сприяє припливу іноземного капіталу, одночасно де стимулює імпорт. Протилежна економічна ситуація виникає при завищеному курсі валюти (зниження ефективності експорту і росте ефективність імпорту).

Значні непередбачені коливання, відрив валютного курсу від купівельної спроможності підсилюють напруженість у валютно-фінансовій сфері, порушують нормальний міжнародний обмін. Розрізняють три різновиди валютного ризику: економічний, переводу, угод.

Економічний валютний ризик для підприємства полягає в тому, що вартість його активів і пасивів може мінятися у більшу чи меншу сторону (у національній валюті) через майбутні зміни валютного курсу. Це також відноситься до інвесторів, закордонні інвестиції яких – акції чи боргові зобов’язання – приносять доход в іноземній валюті.

Валютний ризик переводу має бухгалтерську природу і зв’язаний з різноманіттям в обліку активів і пасивів підприємства в іноземній валюті. У випадку, якщо відбувається падіння курсу іноземної валюти, у якій виражені активи підприємства, вартість цих активів зменшується.

Варто мати на увазі, що ризик переводу являє собою бухгалтерський ефект, але мало чи зовсім не відбиває економічний ризик угоди. Більш важливим з економічної точки зору є ризик угоди, який розглядає вплив зміни валютного курсу на майбутній потік платежів, а отже, на майбутню прибутковість підприємства в цілому.

Ризик угод – це ймовірність наявних валютних збитків по конкретним операціях в іноземній валюті. Такий ризик виникає через невизначеність вартості у національній валюті інвалютної угоди в майбутньому. Даний вид ризику існує як при укладенні торгових контрактів, так і при одержанні чи наданні кредитів. Він складається в можливості зміни величини надходжень чи платежів при перерахуванні в національній валюті.

Валютний ринок – це механізм, за допомогою якого встановлюються правові й економічні взаємовідношення між споживачами і продавцями валют. Попит на іноземну валюту зв’язаний із залежністю економіки від імпорту й обумовлений конвертованістю валюти.

Таким чином, при укладенні контрактів необхідно враховувати можливі зміни валютних курсів.

Одним з найважливіших видів ризиків діяльності підприємства в умовах ринкової економіки є кредитний ризик. Він зв’язаний з можливістю невиконання підприємством своїх фінансових зобов’язань перед інвестором у результаті використання для фінансування діяльності підприємства зовнішньої позики. Отже, кредитний ризик виникає в процесі ділового спілкування підприємства з його кредиторами: банком і іншими фінансовими установами; контрагентами; постачальниками і посередниками, а також із акціонерами.

Розмаїтість видів кредитних операцій визначає особливості і причини виникнення кредитного ризику:

Несумлінність позичальника, що одержав кредит;

Погіршення конкурентного положення конкретного підприємства, який одержав комерційний чи банківський кредит;

Несприятлива економічна кон’юнктура;

Некомпетентність керівництва підприємства і т. д.

Будь-яка фінансова діяльність є ризикової. Багато фінансових відносин будуються в умовах невизначеності, коли необхідно вибирати напрямок дій з декількох варіантів, здійснення яких складно прогнозувати. Господарське середовище стає усе більш ринковим, вносить у господарську діяльність додаткові елементи невизначеності, розширює зони ризикових ситуацій. Звідси і з’являються умови невизначеності, тобто неясності і невпевненості в одержанні очікуваного кінцевого результату.

Значний ріст збиткових підприємств дозволяє зробити висновок про те, що без оцінки фактора невизначеності фінансових відносин у господарській діяльності не обійтися, без цього складно одержати адекватні реальним умовам результати діяльності.

Кредитний ризик – це ймовірність того, що партнери – учасники контракту виявляться не в змозі виконати договірні зобов’язання як у цілому, так і по окремих позиціях. Зменшити вплив даного ризику можна шляхом обговорення контракту на попередньому етапі, аналізу можливих вигод і утрат від його висновку.

Фінансові відносини завжди сполучені з невизначеністю економічної кон’юнктури, що витікають з мінливості попиту-пропозиції на товари, гроші, фактори виробництва, з різноманітних сфер пропозиції капіталів і розмаїтості критеріїв інвестування засобів, з обмеженості знань в області бізнесу і комерції й інших обставин. Кожен учасник фінансових відносин споконвічно позбавлений заздалегідь відомих однозначних заданих параметрів, гарантій успіху: забезпеченої частки участі в господарській діяльності, допустимості до виробничих ресурсів за фіксованими цінами, стійкості купівельної спроможності грошових одиниць, незмінності норм і нормативів і ін.

Процентний ризик виникає через коливання процентних ставок, що приводить до зміни витрат на виплату чи відсотків доходів на інвестиції, а виходить, – до зміни величини прибутку (чи втрат) у порівнянні з очікуваним. З цим видом ризиків зіштовхуються банки, страхові і інвестиційні компанії, а також не фінансові підприємства, що займають кошти чи вкладають їх в активи, які приносять відсотки (державні цінні папера, облігації підприємств і т. д.). Методи управління процентним ризиком – опціони, ф’ючерсні операції і т. д.

Процентний опціон являє собою фінансовий інструмент, створений і використовуваний як спосіб хеджування процентних ризиків і засіб одержання прибутку від зміни процентних ставок. Це дуже вигідно власнику опціону. Опціон захищає власника від самого гіршого варіанта змінювання процентної ставки і разом з тим забезпечує виграш від позитивних змін її на ринку. Головний недолік опціону – його висока вартість.

Найпростіший вид фінансової угоди – однократне надання в борг певної суми з умовою її повернення через певний час. Для визначення ефективності такої угоди застосовуються показники: відносний ріст і відносна знижка. Ці величини характеризують збільшення капіталу кредитора, віднесене або до початкового внеску, або до кінцевої суми.

Кожен цінний папір засвідчує фінансову операцію. Особи, які приймають участь в операції, повинні чітко уявляти її результати, вигідність і ефективність. Існують загальні схеми і поняття, що дозволяють визначити ефективність операції, порівняти різні операції і вибрати найбільш ефективні з них.

Багато фінансових контрактів, у тому числі контракти по цінним паперам передбачають однократну виплату в кінцеву дату і багаторазові виплати в різні проміжки часу. Для будь-якої фінансової операції з чітко обговореними термінами і сумами взаємних платежів як міру її ефективності може бути установлений відсоток. Вибираючи між різними варіантами можливих фінансових операцій, інвестор завжди орієнтується на операцію з вищою ефективною ставкою.

Ринок фінансових ресурсів поєднує кредитний і валютний ринки, а також ринок інструментів власності. Ринок інструментів власності і частина кредитного ринку, утворюють ринок цінних паперів. На кредитному ринку установлюються взаємини між підприємствами і громадянами, що мають потребу у фінансових коштах, і організаціями і громадянами, що їх можуть надати на певних умовах.

Ринок фінансових ресурсів – це загальне позначення тих ринків, де виявляються попит на різні платіжні засоби і їхню пропозицію.

Ринок цінних паперів поєднує частину кредитного ринку і ринок інструментів власності. Він охоплює операції по випуску і обертанню інструментів позики й інструментів власності. До інструментів позики ми відносимо векселі, облігації, сертифікати; до інструментів власності – усі види акцій і інші види цінних паперів. Ринок інструментів позики як елемент кредитного ринку має справа з позиковим капіталом, у той час як ринок інструментів власності – із власним капіталом.

На кожному з цих ринків здійснюється фінансово-економічна діяльність і проводяться операції і угоди, яким притаманні фінансові ризики. Ризики виникають у зв’язку з рухом фінансових потоків і виявляються на ринках фінансових ресурсів у виді процентного, валютного, кредитного, комерційного (бізнес-ризик), і інвестиційного ризиків.

Ринок цінних паперів породжує інвестиційний ризик, сутність якого полягає в ризику утрати вкладеного капіталу й очікуваного доходу. На ринку цінних паперів покупці фінансових інструментів можуть бути або інвесторами, або спекулянтами, або гравцями. Інвестор вкладає гроші на тривалий термін, розраховує на одержання доходу у вигляді дивідендів чи відсотків і намагається мінімізувати ризик утрати вкладеного капіталу. Спекулянти розраховують на одержання доходу за рахунок однеміттевих угод на ринку. Володіючи повною інформацією про стан ринку, вони практично виключають ризик. Гравці йдуть на ризик, сподіваючись угадати тенденції і “зробити гроші” на очікуваній зміні курсу фінансових інструментів.

При інвестуванні інвестор виходить у першу чергу з розумінь безпеки і лише у другу чергу – з розрахунків одержання майбутнього прибутку. Ринковий ризик визначається можливою втратою первинного капіталу.

Інноваційний ризик – це ймовірність втрат, що виникають при вкладанні підприємством коштів у виробництво нових товарів (послуг), які можливо не знайдуть очікуваного попиту на ринку. Інноваційний ризик виникає за таких умов:

При впровадженні більш дешевого методу виробництва товару чи послуги в порівнянні з уже тим, що використовується. Подібні інвестиції будуть приносити підприємству тимчасовий надприбуток доти, поки воно є єдиним власником даної технології. У подібній ситуації підприємство зіштовхується лише з одним видом ризику – можливою неправильною оцінкою попиту на вироблений товар;

При створенні нового товару (послуги) на старому устаткуванні. У цьому випадку до ризику неправильної оцінки попиту на новий товар чи послугу додається ризик невідповідності якості товару (послуги) у зв’язку з використанням старого обладнання;

При виробництві нового товару (послуги) за допомогою нової техніки і технології. У даній ситуації інноваційний ризик включає в себе ризики: того, що новий товар (послуга) може не знайти покупця; невідповідність нового обладнання і технології необхідним вимогам для виробництва нового товару (послуги); неможливості продажу створеного устаткування, тому що воно не підходить для виробництва іншої продукції у випадку невдачі.

В умовах ринкової економіки ризик є ключовим елементом підприємництва. У Законі України “Господарський кодекс України” сказано, що підприємництво – це самостійна ініціатива, систематична на власний ризик діяльність, спрямована на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг і здійснення торгівлі з метою одержання прибутку. Однак процес прийняття відповідальності – одночасно є і процесом прийняття на себе ризику. Отже, здатність і готовність до ризику – якість, що притаманна підприємцю.

Взагалі виникнення підприємницького ризику – це, по суті справи, зворотний бік економічної волі, своєрідна плата за неї. Волі одного підприємця супроводжує одночасно і воля інших підприємців, отже, у міру розвитку ринкових відносин у нашій країні будуть зростати невизначеність і підприємницький ризик. Усунути невизначеність майбутнього в підприємницькій діяльності неможливо, тому що вона є елементом об’єктивної дійсності. Ризик притаманний підприємництву і є невід’ємною частиною його економічного життя. Об’єктивність ризику пов’язана з наявністю факторів, існування яких у кінцевому рахунку не залежить від дії підприємців. Однак сприйняття ризику залежить від кожної конкретної людини з її характером, складом розуму, психологічними особливостями, рівнем знань в області його діяльності.

Таким чином, підприємницький ризик можна розуміти як економічну категорію, яка кількісно та якісно виражається в невизначеності результату наміченої до здійснення підприємницької діяльності, що відбиває ступінь поразки або/та успіху діяльності підприємця (фірми) в порівнянні із заздалегідь планованими результатами. Іншими словами, ризик – це ймовірність настання несприятливої події, а діяльність в умовах ризику – це кількісно визначений образ дій в умовах невизначеності, що веде в кінцевому результаті до переваги успіху над невдачею.

Підприємницький ризик зв’язаний, насамперед, з вибором і ухваленням управлінського рішення на різних рівнях структури управління: галуззю, чи прийняттям його підрозділами.

Підприємницький ризик, крім елементів господарського ризику, включає специфічні види ризику, які зв’язані з особистими майновими грошовими внесками в створення даного підприємства. Підприємницький ризик включає ризик повної чи часткової втрати майна чи грошового внеску, у тому числі і ризик банкрутства, характерний для ринкових відносин.

Залежно від розуміння змісту і сфери підприємництва, в економічній фаховій літературі пропонуються різноманітні підходи до визначення підприємницьких ризиків.

У широкому значенні підприємницькі ризики – це ризики, які характеризуються ймовірністю майнових втрат у процесі здійснення підприємницької діяльності.

Так, В. Гранатуров підприємницькі ризики поділяє на політичні та економічні. При цьому до політичних ризиків він відносить:

Валютний, який пов’язаний з втратою купівельної спроможності валюти;

Податковий, який пов’язаний з ймовірністю збільшення податкових ставок;

Ризик форс-мажорних обставин, тобто природних катастроф, громадських страйків тощо;

Ризик країни, що залежить від політико-економічної стабільності країн-імпортерів, експортерів.

До економічних ризиків, за В. Гранатуровим, належать:

Кредитний ризик, або ризик неповернення позичальником суми основного боргу та відсотків за ним;

Інноваційний ризик, що пов’язаний з фінансуванням і використанням науково-технічних розробок;

Портфельний ризик, що пов’язаний з вкладенням коштів у цінні папери;

Ресурсний ризик, який спричинений відсутністю запасу міцності щодо ресурсів у разі зміни ситуації;

Організаційний ризик, який зумовлений недоліками в організації роботи, маркетингової діяльності та нестійкого фінансового стану суб’єкта господарювання.

Одним із важливих видів підприємницького ризику є ризик утрати майна. Цей вид ризику можна підрозділити на наступні підвиди:

Ризик, який зв’язаний із втратою майна в результаті стихійних лих;

Ризик, який зв’язаний із втратою майна в результаті крадіжки, у тому числі крадіжки зі зломом, викраденням транспортних засобів тощо;

Ризик, що зв’язаний із втратою майна в результаті аварії на виробництві;

Ризик утрати майна під час транспортування;

Ризик, що зв’язаний з відчуженням майна внаслідок неправомірних дій місцевих органів влади.

Підприємницький ризик – це ризикованість вкладень у активи підприємства, що не має боргів.

Цей ризик характеризують як невизначеність в одержанні майбутнього валового прибутку від операційної діяльності. Підприємницький ризик зумовлений низкою факторів:

Коливаннями вартості матеріальних ресурсів;

Здатністю підприємства змінювати ціни на свою продукцію залежно від умов ринку;

Варіативністю попиту на продукцію підприємства;

Зниженням конкурентоспроможності продукції;

Високим рівнем операційного важеля (левериджу).

Важливість кожного із факторів залежить від галузі господарювання, розвитку зовнішнього середовища тощо. Але особливе місце серед факторів, що визначають підприємницький ризик, займає операційний леверидж, сутність якого полягає у тому, що прибуток від основної діяльності залежить від рівня постійних витрат у собівартості продукції. За сучасних умов виробництва високий рівень постійних витрат спостерігається у високотехнологічних та капіталоємних виробництвах із високою питомою вагою кваліфікованого персоналу. При спадах виробництва прибуток підприємства з високим рівнем постійних витрат є більш чутливим до зміни обсягів реалізації продукції і зміни ринкової ніші. Чим вищий рівень постійних витрат, тим більшим є підприємницький ризик за інших однакових умов. З цього випливає, що підприємницький ризик є обов’язковою складовою будь-якої підприємницької діяльності, а основна частина прибутку, що отримало підприємство, – це винагорода за ризик. У разі втрати прибутку, до чого призводять постійні та неконтрольовані фінансові ризики, підприємства стають неплатоспроможними, фінансово нестійкими, що породжує фінансові ризики для успішно працюючих суб’єктів господарювання – його партнерів. Концепція компромісного співвідношення між ризиком та прибутком є невід’ємною складовою фінансової діяльності, тому всі рішення, що приймаються у сфері фінансів, так чи інакше зіштовхуються з проблемою співвідношення між ризиком та доходом – чим більший ризик, тим вищий очікуваний дохід.

Причини виникнення підприємницького ризику:

Непередбачені зміни в зовнішньому середовищі, що відображаються або можуть відбитися на діяльності ринкового суб’єкта (зміни цін, зміни в податковому законодавстві, коливання валютного курсу, зміни в соціально-політичній ситуації і т. п.);

Зміни відносин підприємства з її контрагентами. Ці зміни можуть бути викликані як самим підприємством, так і її контрагентами (можливість укласти більш вигідний договір, подовження або скорочення терміну договору, більш привабливі умови діяльності, зміна орієнтації партнерів, зміни в умовах переміщення товарних, фінансових і трудових ресурсів між учасниками ринку і т. п.), що спричинить за собою зміни досягнутих раніше домовленостей, або відмовлення від них;

Зміни, що проходять всередині самого підприємства, або інші причини внутрішнього походження (невідповідність рівня кваліфікації працівників фірми запланованим виробничим завданням, раптовим вихід з ладу основних виробничих фондів і т. п.);

Зміни, що проходять унаслідок науково-технічного прогресу, результатом чого є формування нової системи орієнтації (наприклад, зміни відносини до ручної праці після виникнення машинного).

Метою будь-якої підприємницької діяльності є здобуття максимальних доходів при мінімальних витратах капіталу в умовах конкурентної боротьби. Реалізація зазначеної мети вимагає порівняння розмірів вкладеного у виробничо-торгівельну діяльність капіталу з фінансовими результатами цієї діяльності. В той же час, при здійсненні будь-якого виду підприємницької діяльності об’єктивно існує небезпека, а саме ризик втрат, обсяг яких обумовлений специфікою конкретної діяльності підприємства, можливості правильно оцінити конкретну ризикову ситуацію, знайти оптимальний варіант виходу з неї, враховуючи наявні у розпорядженні підприємства ресурси. Для прийняття обгрунтованих бізнес рішень ОПР необхідно враховувати наявність різних економічних ризиків. При прийнятті господарських рішень необхідно обов’язково враховувати потенційні ризики.

Складність врахування потенційних ризиків в підприємницькій діяльності пов’язана, перш за все, з їх багатоаспектністю, взаємозалежністю в умовах, що часто змінюються, складністю формалізації і багатьма іншими факторами. Щоб вижити за цих складних умов підприємствам необхідно приймати нетрадиційні та сміливі рішення, але це теж підвищує ступінь економічного ризику. В свою чергу підприємствам потрібно не уникати можливого ризику, а вміти правильно оцінювати його ступінь і безпосередньо управляти ним з метою його обмеження, необхідно своєчасне врахування чинників ризику при прийнятті управлінських рішень, кваліфікована організація процесу управління ризиковою ситуацією, що спрямована на забезпечення адаптації діяльності підприємства до мінливих умов внутрішнього та зовнішнього середовища.

Господарський ризик – це невід’ємна частина господарської діяльності будь-якого підприємства незалежно від форми власності. Його можна визначити як діяльність суб’єктів підприємств, яка зв’язана з подоланням невизначеності в ситуаціях неминучого вибору, у процесі якого мається можливість оцінити імовірність досягнення бажаного результату чи невдачі, відхилення від мети.

У практичній діяльності господарські ризики можуть бути настільки великими, що здатні зупинити виробничу роботу, змусити підприємця відмовитися від здійснення операцій, що вимагають великих початкових інвестицій і часу. У той же час наявність фактору господарського ризику є для підприємця сильним стимулом для постійного здійснення режиму економії, змушує його ретельно аналізувати рентабельність проектів, розробляти інвестиційні кошториси, наймати відповідні кадри.

Господарський ризик у підприємницькій діяльності можна підрозділити на види:

Ризик утрати майна в результаті стихійних лих;

Ризик виникнення цивільної відповідальності за збиток, який нанесено навколишньому середовищу;

Ризик утрати прибутку;

Ризик, що зв’язаний з реалізацією продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках;

Технічний ризик, який зв’язаний з експлуатацією обладнання, будівельно-монтажних споруджень тощо;

Комерційні ризики, що викликані недопоставкою продукції, невиконанням фінансових зобов’язань;

Валютний ризик, що зв’язаний з розширенням сфери зовнішньоекономічної діяльності.

Більш широкий перелік господарських ризиків запропонував Олексюк О. С. Аналіз умов господарювання на рівні окремих підприємств дав йому можливість крім згаданих вище ризиків виділити:

Ризик дисконту, що пов’язаний з визначенням дисконтної ставки, тобто такої відсоткової ставки, яка могла б застосовуватися до майбутніх платежів з врахуванням ризику й непевності, які пов’язані із фактором часу;

Операційний ризик, що пов’язаний з курсами обміну валют, коли майбутні надходження в іноземній валюті знецінюються у зв’язку з падінням курсу, перш ніж операцію буде реалізовано;

Діловий ризик, що виникає з невизначеності прогнозів майбутніх доходів від основної діяльності;

Ризик трансляції, що пов’язаний з курсами обміну валют, коли треба визначити активи і пасиви іноземної філії у валюті своєї країни;

Податковий ризик, що пов’язаний з неможливістю гарантувати податкову пільгу, втрату або недоотримання очікуваного доходу через зміни податкового законодавства;

Ризик зниження доходів через короткотермінове падіння попиту на продукцію чи зниження ринкових цін через перевиробництво.

Питання для поточного контролю та поглибленого засвоєння знань

1. В чому полягає сутність економічного ризику?

2. Як пов’язані ризик і ризикова ситуація?

3. Яким чином в економічній літературі класифікують фактори, що визначають рівень ризикованості господарської діяльності підприємства в Україні?

4. Які чинники та умови слід відносити до об’єктивних причин ризику?

5. В чому полягають особливості суб’єктивних причин ризику в порівнянні з об’єктивними причинами?

6. Які функції ризику, на Ваш погляд, мають первісне значення для функціонування підприємства в умовах ринкової економіки?

7. За якими ознаками класифікуються економічні ризики?

8. В чому полягає різниця між статистичними та динамічними ризиками?

9. В чому різниця між комерційними і торговими ризиками?

10. Які причини призводять до появи виробничих ризиків?

11. Яке значення та умови виникнення інноваційного ризику в сучасних умовах господарювання?

12. Наведіть приклади ризикових ситуацій на рівні міста, регіону, держави.

13. Розгляньте функціонування підприємства, що виробляє продукти харчування. Які ризики найбільш характерні для його діяльності?

14. Розгляньте функціонування посередницької фірми. Які ризики найбільш характерні для її діяльності?

15. Розгляньте функціонування підприємства сфери послуг. Які ризики найбільш характерні для його діяльності?

Проблемні ситуації для обговорення

Ситуація 1. Відомо, що в сучасних умовах функціонування банківської системи в комерційних банках нараховується більший процент на вкладені суми порівняно з ощадними, але сам внесок не гарантується. За цих умов, перед кожним вкладником постає дилема: мати меншу, але гарантовану суму, або більшу, проте з ризиком втратити сам внесок. На перший погляд ризику підпорядкована лише частина внеску, розміщена в комерційному банку. Який ризик, в цьому випадку є наявним? Обгрунтуйте свою відповідь.

Ситуація 2. Фірма виробляє товар, попит на який наперед невідомий. Подібна ситуація часто трапляється при визначенні обсягу виробництва нової техніки, тиражу видань тощо. Навіть при відомих цінах та витратах на виробництво який ризик є очевидним? Обгрунтуйте свою відповідь.

Ситуація 3. Розглянемо агропромисловий комплекс із закінченим циклом виробництва, наприклад цукровий, який складається з двох підкомплексів: вирощування цукрового буряку та переробної промисловості (виробництво цукру). У даному випадку необхідно визначити раціональну структуру використання ресурсів, загальних для обох підкомплексів. З яким ризиком пов’язаний розподіл ресурсів за умов, коли врожайність сільськогосподарської продукції, як правило, випадкова? Обгрунтуйте свою відповідь.

Ситуація 4. В діяльності наукової госпдоговірної лабораторії є істотний ризик розформування творчого колективу внаслідок тимчасової несприятливої кон’юнктури (звичайно, не маються на увазі застарілі структури, які повинні зникнути). Необхідно створити механізми пом’якшення негативних наслідків ризику.

Якими можуть бути ці механізми? В чому полягають особливості їх реалізації в діяльності лабораторії?

Ситуація 5. В процес розробки новацій вкладаються великі кошти, які можуть бути не відшкодовані внаслідок несприятливої кон’юнктури ринку. Або, навпаки, зразки нової техніки будуть користуватися підвищеним попитом, який повністю не задовольниться, внаслідок чого втратиться частина прибутку. Із якими функціями та видами ризику пов’язана ця ситуація? Наскільки неминучою є реалізація цих функцій ризику?

Ситуація 6. На сьогодні державний розподіл випускників вищих навчальних закладів практично скасовано, тому вже не

(2 votes, average: 3,00 out of 5)