Мова ділових паперів – Кацавець Г. М. – 4. Правопис сполучників

Сполучник – це службова частина мови, що поєднує члени речення і частини складного речення. За будовою сполучники поділяються на дві групи: невивідні (прості) і вивідні (складні та складені).

Невивідні (прості) – це найдавніші за походженням сполучники, які не утворені від інших слів і тому не розкладаються на частини. Пишуться вони разом: і, ні, але, бо, то, та, чи.

Вивідні (складні й складені) – це сполучники пізнішого часу, утворені від інших сполучників, займенників, прислівників, дієслів і часток; складні сполучники виникли внаслідок поєднання в одному слові двох частин мови: аби (а+би), зате (за+те), проте (про+те), щоб (що+б), якби (як+би), якщо (як+що), якже (як+же); складені сполучники виникли внаслідок поєднання відмінкових форм займенника той або інших повнозначних частин мови із сполучниками що, щоб та прислівником як: тому що, від того що, через те що, для того щоб, в міру того як, внаслідок того що, незважаючи на те що, так щоб.

За структурою сполучники поділяються на о д и н и ч н і (і, а, але, так); повторювані (і – і, ні – ні, або – або, то – то, чи то – чи то, не то – не то); парні (не тільки – але, якщо – то” як – так, хоч – але).

За значенням сполучники поділяються на сурядні й підрядні.

Сполучники сурядності поєднують рівноправні члени речення або частини складного речення.

Сполучники сурядності поділяються на: єднальні (і, й, та в значенні і, також, і…і, ні…ні, як…так, та в значенні але, зате, проте, однак, все ж), розділові (або, чи, або…або, чи…чи, то…то, не то…не то, чи то…чи то), а також пояснювальний сполучник тобто.

Сполучники підрядності виражають підпорядкування, залежність однієї частини в реченні від іншої’і, отже, сполучають підрядну частину з головною.

До підрядних належать сполучники що, щоб, як, якби, якщо, мов, немов, наче, неначе, неначебто, ніби, те що, для того щоб, дарма що, незважаючи на те що, тимчасом як та ін.

4. Правопис сполучників

Складні сполучники, утворені від інших частин мови, пишуться разом: отже, тож, також, теж, ніж, аніж, якщо, якби, мовби, мовбито, немов, немовбито, начеб, начебто, неначе, ніби, нібито, тобто, шоб, притому, причому.

Примітка: Сполучники проте, зате, притому, причому, тож, теж, шоб, якби, якже, які пишуться разом, слід вирізняти віл однозвучного поєднання повнозначного слова (займенника чи прислівника) з прикметником або часткою. Сполучник як службове слово погднуг члени речення або окремі речення. Однозвучні сполучення слів виступають членами речення, до них можна поставити питання. Наприклад: Щоб зекономити час. користуйтеся послугами Аерофлоту: Шукали, за що 6 зачепитись.

Якшо частки би (б), же(ж) зберігають підсилювальне значення, то вони пишуться окремо: або ж, адже ж, але ж, коли ж. хоча 6. хоч би.

У складених сполучниках кожна частина завжди пишеться окремо: тому що, через те що, подібно до того як, після того як. задля того щоб, в міру того як, внаслідок того що, для того щоб, тому що.

5. Слововживання

Дуже часто мовці люблять послуговуватися крилатими висловами. Доречне їх вживання пожвавлює виступ, робить його емоційним. Та. на жаль, не кожний правильно використовує крилаті слова, не завжди належним чином вживає їх у тексті.

Наведемо низку крилатих висловів, що стали популярними і часто вживаються в писемному таусному мовленні. Знання змісту крилатого вислову сприятиме точному вживанню того чи іншого афоризму.

Альфа й омега – про початок і кінець справи.

Біла ворона – про незвичайну людину, рідкісне явище.

Блудний син – про людину, що розкаялася у своїх

Гріхах.

Буря в склянці води – про велике хвилювання з приводу

Другорядної події, яку штучно роздувають.

Випити чашу до дна.

Випити гірку чашу – йти до кінця, перетерпіти усі незгоди. Відкрити Америку – говорити про всім давно відоме. Вовк в овечій шкурі – про лицемірну людину, яка під маскою

Доброчесності приховує злі наміри. Гордіїв вузол – заплутана справа. “Розрубати гордіїв

Вузол” – розв’язати складне плетиво

Обставин швидко і несподівано. Держиморда – про свавільного адміністратора, людину,

Грубу в поводженні.

Друг, що тричі

Відрікся – про людину, дружба з якою не

Витримала важких випробувань.

Дух члсу – так мовиться про актуальну проблему,

Назріле питання.

Езопівська мова – вислів, сповнений натяків, замовчувань,

Алегорій.

Замість хліба дати

Камінь – крайня межа черствості, бездушності.

Книга за сімома

Печатями – про щось незрозуміле, приховане.

Неприступне.

Кожний камінь

Кричить – про щось жахливе, обурливе.

Колесо фортуни.

Фортуна – щастя, удача: колесо фортуни –

Випадок, сліпе шастя. Лебедина пісня – про останній вияв таланту, останній

Непересічний вчинок у житті.

Лікарю, вилікуй

Себе самого – вислів вживається в значенні: перш ніж

Осуджувати когось, виправся сам.

Перейти Рубікон – зробити безповоротний крок, рішучий

Вчинок.

Пуп землі – вислів характеризує людину, що

Безпідставно претендує на головну роль, на центральне місце.

Робити з мухи слона – занадто перебільшувати що-небудь.

Сіль землі – кращі люди свого часу.

Суєта суєт – дріб’язкові житейські турботи, марнота.

Умивати руки – ухилятися від відповідальності.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)

Мова ділових паперів – Кацавець Г. М. – 4. Правопис сполучників