Мова ділових паперів – Кацавець Г. М. – 3. Правопис прізвищ та імен по батькові
Доручення (довіреність) – – це письмове повноваження, яке видається установою, організацією чи підприємством або окремою особою іншій особі для офіційного пред’явлення при здійсненні юридичних дій, одержанні грошей чи матеріальних цінностей.
Доручення буває особисте і службове.
І. Особисті доручення найчастіше складаються на одержання грошей. Підпис довірителя має бути завірений керівником установи, організації чи підприємства, де він вчиться або працює. Текст пишеться довільно. Обов’язковими є реквізити: прізвище, ім’я та по батькові довірителя, а також особи, якій видається доручення; зміст дій; назва установи, де виконуються операції; підпис довірителя; дата написання документа та дата засвідчення підпису; кругла печатка.
Подаємо зразки особистих доручень:
І. На одержання зарплати
ДОРУЧЕННЯ
М. Київ, сьомого вересня дві тисячі третього року
Я, Білик Юлія Сергіївна, доручаю Амадорич Надії Василівні одержати у касі ВАТ ”Оригінал” належну мені зарплату за жовтень дві тисячі третього року та зробити всі дії, пов’язані з цим дорученням.
Дата __Ю. с. Білик
(підпис)
Посвідчувальний напис:____
(підпис)
2. На розпорядження вкладом
ДОРУЧЕННЯ
І м. Київ, п* ятого серпня дві тисячі третього року
Я, Малик Валентин Олександрович, проживаю за
І адресою: _, уповноважую
Малик Вікторію Валентинівну, яка проживає там само, розпоряджатися моїм вкладом, що знаходиться у Старокиївському відділенні Ощадбанку України за розрахунком № … та виконувати всі дії, пов’язані з цим дорученням.
Дата _ В. О. Малик
(підпис)
Посвідчувальний напис. _
(підпис)
Запам’ятайте:
O у прізвищах Білик, Амадорич. Малик в українській мові завжди пишеться суфікс – ик, – ич;
O у словах розпорядження, доручення, одержання, відділення приголосні подвоюються відповідно до усталених норм;
O слова п’ятого, дев’ятого, пов’язані пишуться з апострофом відповідно до правил правопису.
3. Правопис прізвищ та імен по батькові
Українські прізвища вимовляються і пишуться за правилами вимови та за загальними нормами українського правопису. Наприклад: Литвиненко, Гапоненко, Писаренко, Шевченко, Марченко, Муляр, Кравченко, Назар, Удовенко, Пугач, Солов ‘яненко. Тимошенко, Юрчук.
Ряд прізвищ слов’янського походження в українській мові мають деякі особливості:
1) у російських прізвищах е передається сполученням йо на початку слова та в середині після голосних, а також після твердих приголосних, якщо е у вимові відповідає сполученню йо. Наприклад: Иопюв, Майоров, Водойомов, Муравйов, Соловйов, Воробйов;
2) якщо е означає звук о після м’якого приголосного, то тоді пишеться сполучення ьо. Наприклад: Синьов, Дегтярьов, Пушкарьов, Лавреньов, Треньов;
3) під наголосом після шиплячих ж, ч, ш, щ та ц завжди пишеться о. Наприклад: Чижов, Свящов, Баїашов, Лихачов, Лобачов, Кольцов. У ненаголошеній позиції пишеться е. Наприклад: Горячев, Чебишев, Коришев, Солнцев, Кривенцев, Плющев, Лещев;
4) російська літера е після приголосних передається в українській мові літерою е. Наприклад: Мельник, Вербицький, Александров, Демидов, Шевцов, Кобзаревич, Леонов, Мошек, Сапек, Гашек, Луспекаев, Білевич. Але звук е в російських прізвищах, що відповідає українському і, передається буквою є. Наприклад: Бєлкін, Беляев, Сєдіна, Пєшковський, Мєстківський;
5) російська літера и в основах прізвищ на початку слова та після приголосних передається літерою і. Наприклад: Іващенко, Івко, Ісаченко, Ісаєв, Іллєнко, Нікітін, Фірсов, Бірюков, Ліненко.
Після шиплячих ж, ч, ш, щ завжди пишеться и. Наприклад: Живков, Жиловенко, Жигалюк, Кочигін, Чигрін, Чирва, Шишарова, Шииіацький, Щиглов, Щипачов;
6) російська літера и у середині слів після голосних, апострофа та м’якого знака передається через ї. Наприклад: Руїн, Воїнович, Мар “ін, Захар “їнов, Ільїн, Переїденко;
7) російський звук ы завжди передається літерою и. Наприклад: Фортаїи, Черниш, Малишевський, Цимбал, Циганенко, Білих, Куцих;
8) літера и завжди пишеться в прізвищах, утворених від імен та коренів, спільних для української і російської мов. Наприклад: Мироненко, Сидоров, Тихонов, Максимов, Данилов, Григорчук, Виноградов, Винокур;
9) російський суфікс – ев, – еев передається через є після приголосних (за винятком шиплячих, р та ц). І Іаприклад: Матвеев, Федосеев, Євсеев, Патрікєєв, Веденеев; Медведев, Каменев. Гундарев, Жухарев. Малишев, Баришев, Зайцев, Мальцев, Пахарев, Андреев, Хомічев, Мариничев, Онищенко;
10) у префіксі при – завжди пишеться и. Наприклад: Приходько, Присяжнюк, Прилуцький, Пригорілов, Прибережний, Привалов, Придніпровський, Приймаков, Прийденко, Придорожній;
11) у суфіксах – ич, – ик пишеться и. Наприклад: Зінкевич, Мазуркевич, Базшевич, Зозулевич; Перепелятник, Рудик, Цилюрик, Дудник, Малик, Антосик, Бендрик;
12) слов’янські прізвища, незалежно від походження, пишуться з ь у суфіксах – ськ, – цьк, – зьк. Наприклад: Вишневецький, Новицький, Липовицький, Іваницький, Корецький, Саврицький, Хмельницький, Купецький, Залюбовський, Зелінський, Петровський, Тройський, Міщерський, Печерський, Матусовський, Броварський.
Імена по батькові
При творенні чоловічих імен по батькові вживаються суфікси – ович, – йович. Наприклад: Русланович, Сергійович, Іванович, Ігорович, Юрійович, Максимович, Свгенович, Богданович, Андрійович, Маркіянович, Васильович, Семенович.
При творенні жіночих імен по батькові вживається суфікс – івн(а), після голосних – ївн(а). Наприклад: Миколаївна, Іванівна, Юліанівна, Лук’янівна, Ярославівна, Артемівна, Владиславівна, Василівна, Бориславівна, Романівна, Олександрівна, Сергіївна.
Деякі з імен по батькові випадають з цих загальних правил, їх слід пам’ятати:
Григорій – Григорович, Григорівна Сава – Савич (-ович), Савівна Ілля – Ілліч, Іллівна Микита – Микитович, Микитівна
Яків Якович (-левич,), Яківна (-лівна)
Лука Лукич, Луківна
У родовому відмінку жіночі імена по батькові мають лише
Закінчення – івн(и), – ївн(и), у давальному–івн(і), – ївн(і).
Наприклад:
Р, в. Людмили Тимофіївки (неправильно: Тимофіївної)
ВікторіїВолодимирівни(неправильно: Володимирівно’!”)
Д. в. Людмилі Тимофіївні (неправильно: Тимофіївній)
Вікторії Володимирівні (неправильно: Володимирівн і й).