Менеджмент сервісу – Сахно Є. Ю. – 5.4. Сіткове планування при організації виробничого процесу
Мережеве планування передбачає визначення змісту робіт на робочих місцях, їх тривалість і взаємозв’язок, а також установлює тривалість циклу ремонту виробу шляхом побудови графоаналітичної моделі.
Сіткові графіки дають можливість легше аналізувати правильність кооперації або організації виробничих процесів, контролювати хід їх виконання, виявляти недоліки і своєчасно їх ліквідовувати, перерозподіляючи матеріальні й трудові ресурси підприємства.
Дані для побудови сіткового графіка Готують у такій послідовності:
1. У спеціальну форму графіка заносять усі необхідні відомості, пов’язані з формуванням робочих місць (рис. 5.8). Робочі місця формують за методикою, викладеною в попередньому розділі.
2. Визначають початкові й кінцеві події. У сітковій моделі кожна робота (технологічна операція) характеризується початковою і кінцевою подією. Ці події встановлюють на підставі технологічного процесу ремонту виробу і нумерують арабськими цифрами в порядку їхнього розвитку.
Слід мати на увазі, що кінцева подія однієї роботи є одночасно початковою подією наступної і т. д.
3. На основі прийнятого технологічного процесу ремонту виробу на проектованому підприємстві визначають агрегати, ремонт яких буде виконуватися в порядку кооперування.
4. З урахуванням робіт із кооперації попередньо намічають шляхи сіткового графіка.
5. Визначають послідовність виконання окремих робіт з ремонту виробу, тобто порядок, який показує, яка наступна подія не може відбутися до виконання попередньої.
6. Кожну роботу або процес, внаслідок якого настає якась подія, позначають подвійною цифрою, що відповідає цифрам, присвоєним цим подіям за нумерацією.
7. За відсутності технічно обгрунтованих вихідних даних очікувану тривалість виконання кожної роботи розраховують, використовуючи метод оцінок.
За довідковими даними, а також розрахунковим або дослідно-статистичним методом визначають мінімальну tMin, найбільш імовірну TUL, і максимальну tMAx тривалості кожної роботи. При цьому tMin оцінюється за сприятливих умов виконання роботи; tUX – найбільш точна оцінка періоду часу, протягом якого може бути виконана робота; TMAX відповідає несприятливим умовам виконання роботи.
Сіткова модель, Яка є сукупністю робіт, послідовно взаємозв’язаних і поєднаних за допомогою початкових і кінцевих подій організації ремонту, будується в такий спосіб:
1. Кожну подію позначають колом або іншою геометричною фігурою з цифрою, що повинна відповідати порядковому номеру події.
2. Роботу зображують стрілкою, яка показує подію, котра настає внаслідок виконання цієї роботи. Якщо декілька робіт мають загальні початкові події, то їх зображують стрілками, що виходять з одного кола. Стрілки можуть мати довільні довжину й нахил.
Фіктивна робота – зв’язок між подіями, який не потребує трудових затрат. Вказує лише на залежність однієї події від іншої (на графіку її зображують пунктирною лінією).
Для дотримання розрахованого значення такту виробництва слід прагнути, щоб час виконання основної роботи був кратний такту.
3. Графік рекомендується викреслювати зліва направо. У сітці не повинно бути тупиків, замкнутих контурів і перетинів стрілок.
4. Над кожною стрілкою записують цифру, що позначає очікувану тривалість роботи (рис. 5.8).
5. Іноді наступні роботи, якщо дозволяє технологічний процес, можна виконувати, не чекаючи повного завершення попередніх. У зв’язку з цим визначають тривалість окремих робіт із випередженням і на графіку час цих операцій зазначають над стрілкою в дужках зі знаком мінус.
6. Визначають усі можливі шляхи сіткового графіка T(L1), t(L2) та ін., тобто час від початкової до завершальної події.
7. Відшукують на графіку критичний шлях tКр, тобто найбільший час від початкової до завершальної події. Цей шлях виділяють більш жирними стрілками або іншим кольором (див. рис. 5.8). Шляхи на сітковому графіку розраховують за формулою:
Рис. 5.8. Сітьовий графік капітального ремонту виробу
Параметри графіка наведені у табл. 5.3.
Таблиця 5.3.Основні параметри сіткового графіка _
Від’ємний резерв часу щодо встановленого терміну вказує на необхідність вживання активних організаційних заходів, щоб завдання могло бути виконане вчасно.
Активними заходами в таких випадках є раціоналізація процесів відновлення, новаторство, використання трудових і матеріальних резервів, уточнення й вилучення непотрібних робіт, спеціалізація робіт і робочих місць, упровадження маршрутної технології і механізація розбірно-мийних робіт, здійснюваних насамперед на напружених операціях.
Усі розрахункові дані наведені в таблиці на графіку (див. рис. 5.8).
За завданням керівника проекту може бути дана оцінка термінів завершення робіт сіткового графіка, для чого знаходять дисперсію за окремими роботами, розраховують аргумент нормальної функції розподілу й визначають можливість виконання роботи в заданий термін.
Доцільний метод ремонту виробів обирають з урахуванням розміру і складу виробничої програми. Програму ремонту при обгрунтуванні методу необхідно оцінити за обсягом ремонтно-монтажних робіт, які є основним видом усіх виконуваних робіт, і на них припадає приблизно 55-65% загальної трудомісткості ремонту виробу.
Знаючи кількість слюсарів-складальників, що одночасно беруть участь у ремонті, і операцій, виконуваних на одному робочому місці, а також беручи до уваги дані попередніх розділів, за табл. 5.4 обирають методи ремонту виробів. При цьому враховують міру знеособленості конструктивних елементів ремонтованих виробів, тривалість ремонту і розчленованість операцій технологічного процесу.
Відомості для вибору окремих методів ремонту виробів подаються в “Системі технічного обслуговування й ремонту техніки. Терміни і визначення”.
Таблиця 5.4. Дані для вибору й обгрунтування методів ремонту виробів_
Найменування методу ремонту виробу | Коротка характеристика методу | Тип ремонтного підприємства, для якого рекомендується цей вид ремонту |
Незнеособлений | Агрегати та вузли при ремонті повнокомплектних машин не знеособлюють. Досягається повне використання технічного ресурсу деталей. Збільшується цикл ремонту. | Підприємства АПК, підприємства по ремонту одиничних машин з метою освоєння технології. |
Знеособлений | Агрегати та вузли знеособлюють. їх ремонт виконують. Зменшується цикл ремонту. | Підприємства АПК, майстерні загального призначення, частково спеціалізовані ремонтні підприємства. |
Сезонний | Ремонт МТП виконують у вільний від польових робіт час. Машини надходять на ремонт з невикористаним технічним ресурсом чи зі значним зносом деталей та з’єднань. Нерівномірне навантаження ремонтних підприємств. | Підприємства АПК. |
Цілорічний | Ремонт виробів проводять протягом року. Вироби надходять на ремонт суворо за графіком. Рівномірне завантаження підприємства. | Всі типи спеціалізованих підприємств, частково майстерні загального призначення. |
Вузловий (6…10 операцій на одному робочому місці) | Всі операції технологічного процесу виконуються на відповідних місцях, устаткованих спеціальним обладнанням та інструментом та закріплених за конкретними виконувачами (8.10 осіб). | Майстерні загального призначення. Підприємства АПК, що мають добре устаткування. |
Поточно-вузловий (2…5 операцій на одному робочому місці) | Складання машини виконують на спеціальній лінії. Вузли та агрегати ремонтують на відповідних місцях, що розташовані паралельно до лінії складання (в розбірно-складальному цеху 10___15 осіб). | Великі спеціалізовані підприємства. |
Поточний (одна операція на одному робочому місці) | Вузли та агрегати ремонтують на поточних лініях. Загальне складання машини виконують на базі готових вузлів та агрегатів (в розбірно-складальному цеху 15 осіб). | Ремонтні заводи та великі спеціалізовані цехи. |
(2 votes, average: 4,00 out of 5)