Менеджмент сервісу – Сахно Є. Ю. – Ділянка випробування та обкатки двигунів
Виробничі та допоміжні ділянки. Визначення трудомісткості ділянки, та кількості працюючих. Формування робочих місць. Розрахунок та підбір ремонтно-технологічного устаткування. Визначення площі ремонтного підприємства.
6.1. Склад виробничих і допоміжних ділянок
Ділянка – це частина виробничої території, що призначається для виробництва технологічних операцій і містить одне або декілька робочих місць.
Склад ділянок приймають виходячи з технологічних процесів ремонту машин і даних типових проектів ремонтних підприємств.
Різноманітні типи ремонтних підприємств можуть містити такі виробничі ділянки: зовнішнього очищення і миття; діагностування; розбірно-мийну; дефектації і комплектації; ремонту двигунів; мідницько-жерстяницьку; ремонту електроустаткування; ремонту паливної апаратури; ремонту гідравлічних систем; випробувальну; ремонтно-монтажну з окремим приміщенням для регулювання і фарбування тракторів, комбайнів і автомобілів; ремонту сільськогосподарських машин (на підприємствах АПК); ковальсько-зварювальну; слюсарно-механічну; гальванічну і столярно-шпалерну.
Крім того, передбачають допоміжні приміщення: інструментально-роздавальну комору, контору, санітарно-побутовий вузол (умивальні, гардероби, душові, туалети), кімнату відпочинку. В окремому будинку повинна знаходитися газогенераторна.
6.2. Розподіл трудомісткості за ділянками
Трудомісткість робіт усіх видів у розрахунковому періоді (місяць, квартал, рік) розподіляють за ділянками ремонтного підприємства [26].
При розподілі трудомісткості за ділянками для різних видів і об’єктів ремонту можна скористатися лінійним графіком узгодження робіт або сітковим графіком капітального ремонту виробу.
Трудомісткість робіт на ділянках підприємства при ремонті тракторів різних марок і з урахуванням виду ремонту можна визначити і за кількістю проведених ремонтів:
6.3. Визначення кількості працюючих
Кількість інженерно-технічних робітників (ІТР), службовців і молодшого обслуговуючого персоналу (МОП) Приймають відповідно до 10%, 2-3 % і 2-4% від суми кількості виробничих і допоміжних робітників.
Увесь штат ремонтної майстерні становить:
6.4. Розрахунок кількості і формування робочих місць
Кількість робочих місць, їхню спеціалізацію передбачають відповідно до прийнятого в майстерні (цеху) технологічного процесу ремонту.
Залежно від обсягу і характеру виробництва визначають кількість робочих місць загалом на ділянці або на окремих видах робіт, користуючись формулою:
При проектуванні виробничих ділянок намагаються одержати мінімальну кількість робочих місць, що досягається збільшенням щільності робіт. При цьому необхідно враховувати можливість і зручність виконання робіт декількома робітниками. Залежно від характеру роботи на одне робоче місце може бути прийнятий один робітник (наприклад, на мийці, на розбиранні й складанні паливної апаратури, гідронасоса, гідро розподільника і т. д.).
6.5. Розрахунок і підбір ремонтно-технологічного устаткування
Загальні відомості. Вихідні дані для визначення складу обладнання – це робочий технологічний процес і трудомісткість виконання окремих видів робіт або операцій.
При проектуванні необхідно розрахувати кількість основного устаткування, на якому виконують найбільш складні і трудомісткі операції ремонту машин, агрегатів і відновлення деталей.
До основного обладнання ремонтного підприємства належать мийні машини, конвеєри для розбирання і складання машин, металорізальні верстати, стенди для обкатування й випробування агрегатів і машини загалом та ін.
У розрахунково-пояснювальній записці подають розрахунки кількості мийних машин, металорізальних верстатів, обкатно-гальмових стендів та ін. Інше устаткування розраховують аналогічно або підбирають за типовими проектами, виходячи з програми ремонту, отриманої кількості виробничих робітників у найбільш завантаженому місяці, кількості встановлених робочих місць, постів і ділянок.
Устаткування мийної ділянки
На ремонтних підприємствах найбільшого поширення набули струменеві мийні установки конвеєрного типу, призначені для миття вузлів, агрегатів, деталей, а також камерні періодичної дії, де деталі миють розчином із подальшим ополіскуванням водою.
Ванни застосовують для виварювання деталей, а також для видалення старої фарби, відкладень або накипу.
Кількість мийних машин періодичної дії:
За результатами розрахунків складають висновок про необхідну кількість мийних машин, з огляду на те, що потрібно проводити дворазове миття (зібраної і розібраної машини).
Кількість ванн для виварювання (миття) корпусних деталей (корпусів КП, задніх мостів), а також для видалення накипу на блоках і голівках циліндрів визначають за формулою:
При розрахунках загальну масу деталей, які підлягають виварюванню, орієнтовно можна приймати рівною 15% маси трактора і 40% маси двигуна.
Усе інше устаткування мийної ділянки підбирають відповідно до технологічного процесу. При цьому керуються рекомендованою літературою і довідниками.
Слюсарно-механічна ділянка
Кількість металорізальних верстатів підраховують за формулою:
На ремонтних підприємствах у розрахункову трудомісткість включають не тільки верстатні роботи з ремонту тракторів, автомобілів, агрегатів і т. д., але й роботи з відновлення і виготовлення деталей, ремонту устаткування і виконання інших (неврахованих) робіт, тобто:
Рних, розточувальних, стругальних, фрезерувальних, свердлильних і шліфувальних робіт;
Роботу слюсарно-механічної ділянки необхідно планувати в дві зміни. Розраховану кількість верстатів розподіляють за видами, користуючись таким процентним співвідношенням: токарні 35-50%, розточувальні – 8-10%, стругальні – 8-10%, фрезерувальні – 10-12%, свердлильні – 10-15% і шліфувальні – 12-20%.
Проте, отримана кількість верстатів за видами обробки є орієнтовною. Залежно від профілю ремонтного підприємства, виробничої програми та інших чинників у кожному конкретному випадку в межах загальної кількості верстатного устаткування можуть бути внесені необхідні зміни.
Кількість заточувальних верстатів приймають без розрахунку, як і хонінгувальних верстатів, якими користуються при відновленні циліндрів і гільз.
Отриману кількість верстатів розподіляють за марками. При цьому необхідно розглянути можливість обробки на верстатах великогабаритних деталей, що визначається, наприклад, висотою і відстанню між центрами токарних верстатів, розмірами столів фрезерних верстатів та ін.
При виборі габаритів токарних верстатів враховують, що 90% оброблюваних деталей мають розміри діаметра до 200 мм і довжину не більше 300 мм (ці дані отримані з досвіду ремонтних підприємств).
При кількості свердлильних верстатів більше двох необхідно передбачити радіально-свердлильний верстат.
Зазвичай, обирають універсальне устаткування.
Ділянка випробування та обкатки двигунів
Кількість випробувальних стендів для обкатки й випробування двигунів (основного і пускового):
Усе розраховане і прийняте устаткування в розрахунково-пояснювальній записці оформляють у вигляді таблиці.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)