Менеджмент сервісу – Сахно Є. Ю. – 8.2. Планування потреби в запасних частинах
Важливо на основі прогнозів своєчасно передбачати де, коли і у якій кількості будуть потрібні запасні частини, і, виходячи з цього, забезпечувати їх регулярне постачання. При цьому необхідно враховувати нерівномірність попиту протягом року навіть на одну й ту саму деталь, не говорячи вже про різні компоненти.
Коливання попиту на запасні частини утворюються під впливом економічних, технічних, сезонних, кліматичних чинників, прояв і силу впливу яких необхідно передбачати. План системи виявлення потреб у запасних частинах може бути поданий у вигляді рис. 8.1 [21].
План випуску запасних частин розробляють з урахуванням норм витрат, виявлених за даними попередніх років, а також корективів, які враховують кількість, структуру і вік парку устаткування, що перебуває в експлуатації, і який планується до випуску на найближчий рік. Якщо потреба в якійсь деталі сильно зростає в порівнянні з запланованою кількістю, то це свідчить або про помилку в розрахунку, або про якусь конструктивну недоробку: дані про це негайно передають виробникам для вжиття заходів. При плануванні враховуються, крім того, такі відомості:
Pис. 8.1. План системи виявлення потреби у запчастинах
– термін служби устаткування окремо по кожному року введення в експлуатацію;
– середній термін служби устаткування цього типу в країні;
– якість застосовуваних палива і мастил;
– кваліфікація персоналу, що обслуговує та експлуатує техніку;
– технічні можливості ремонтних підприємств і якість ремонту;
– перелік деталей і агрегатів, які найчастіше виходять з ладу;
– умови роботи.
Основний метод планування – короткостроковий (тримісячний). Крім того, тільки кількість, зазначена для першого місяця, є твердим замовленням, а для наступних – приблизним, що уточнюється за два-три тижні до настання певного місяця. Зазвичай обсяг замовлення змінюють на 1-5% у бік збільшення розрахованої кількості, щоб уникнути ризику відсутності потрібної деталі на складі.
Перспективне планування (прогнозування) ведуть на два-три роки вперед. Потреба в запчастинах може визначатися по-різному – у відсотках на одну машину, у вартісному вираженні або в натуральних одиницях (за групами деталей).
Проте слід зазначити, що кожна фірма в межах своєї маркетингової політики самостійно веде статистику витрат запчастин і встановлює норми їхніх витрат (зазвичай норми не для покупців, які експлуатують техніку, а для розрахунків відділу запчастин).
Витрати, пов’язані з роботою складів запчастин, становлять близько 18% сукупної вартості запчастин, що на них зберігаються. У цю суму входять утримання складу – 3%, страхування і податки – 1%, вантажно-розвантажувальні роботи й облік – 4%, втрати від пошкодження, та природного збитку, уцінки і повного старіння – 5%, процент на вкладений у запаси капітал – 5%.
8.3. Планування системи контролю за станом парку запасних частин
Контроль за станом парку запасних частин здійснюється шляхом аналізу руху деталей за обліковими картками запасних частин і аналізу техніко-економічних показників парку запасних частин і їх зміни.
Цілі контролю за станом парку запасних частин:
1. Підтримка належного запасу на складі (у натуральному і грошовому вираженні).
2. Попередження омертвіння в запасних частинах занадто великих сум оборотних коштів.
3. Забезпечення належної ефективності використання коштів, вкладених у парк запасних частин.
Найбільш важливими техніко-економічними показниками, що характеризують стан парку запасних частин, є:
1. Загальна кількість запасних частин на складі, в штуках.
2. Загальна вартість парку запасних частин, у тисячах гривень.
3. Кількість найменувань запасних частин, наявних на складі.
4. Кількість деталей, що припадає на одне найменування.
5. Середня вартість однієї деталі парку запасних частин.
6. Число найменувань запасних частин, наявних на складі, які не видавалися протягом трьох місяців, шести місяців, одного року і більше.
7. Оборотність запасних частин.
При торгівлі запасними частинами прагнуть збільшити обіг запасів, щоб при незмінних площах складів і витратах на утримання запасів одержати якнайбільший обсяг продажів і, отже, прибутку.
Робота складу повинна бути організована так, щоб забезпечити не менше ніж триразовий обіг деталей, що знаходяться на ньому, протягом року (щодо середньої кількості деталей, які зберігаються). Здійснюють це, розподіляючи всю номенклатуру на три групи приблизно в таких пропорціях:
А – 10% найменувань, що складають 70% споживання;
Б – 30% найменувань, що складають 22% споживання;
В – 60% найменувань, що складають 8% споживання.
На складах у країнах-імпортерах зберігаються деталі тільки груп А і Б. Запчастини групи В знаходяться в країні-експортері у виробника. Доставляють їх зазвичай замовнику на третій день після запиту. Незважаючи на те, що така система термінових поставок досить дорога (зазвичай, доставляти доводиться літаком), у підсумку вона виявляється дешевшою, ніж омертвіння на складах 60% найменувань деталей, потрібних досить рідко.
Для полегшення планування і контролю запасів деталі поділяються також і за вартістю:
X – 9% найменувань вартістю за одне найменування понад $2000 (60% суми запасів);
У – 19% найменувань вартістю за одне найменування від $500 до
$2000 (26% суми запасів);
Z – 72% найменувань вартістю за одне найменування менше $500 (14% суми запасів).
У табл. 8.1 на умовному прикладі показано, що збільшення швидкості обігу може призвести до збільшення чистого прибутку без збільшення капіталовкладень.
Таблиця 8.1
Збільшення прибутку при прискоренні обігу запасів запчастин, $
Швидкість обігу запасів | |||
Один раз на рік | Три рази на рік | П’ять разів на рік | |
Середньорічний запас для роздрібної торгівлі | 30 000 | 30 000 | 30 000 |
Обсяг продажу | 30 000 | 90 000 | 150 000 |
Валовий прибуток (25% роздрібної ціни) | 7 500 | 22 500 | 37 500 |
ВИТРАТИ. Прямі витрати (10% обсягу продажу) | 3 000 | 9 000 | 15 000 |
Накладні витрати | 6 000 | 6 000 | 6 000 |
Разом поточних витрат | 9 000 | 15 000 | 21 000 |
Чистий прибуток | -1 500 | 7 500 | 16 500 |
Слід зазначити, що аналогічний результат (збільшення прибутку) можливий і при обгрунтованому зниженні рівня запасів.
Оскільки завжди необхідно мати деякий страховий запас щодо плану, зазвичай обирають таку методику: великий запас групи А, середній групи Б і нульовий групи В, суворий контроль групи X, спостереження за групою У і періодичний контроль групи 7. У такий спосіб мінімізуються зусилля з управління запасами і гарантується висока міра задоволення замовлення. Вважається цілком задовільним, якщо попит покупця на запчастини забезпечується у встановлені строки на 91-96%.
Щоб полегшити розміщення деталей на стелажах і переміщення їх на складах запчастин, застосовується принцип поділу всіх наявних деталей на групи. Критеріями розбивки є габарити, об’єм і маса.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)