Маркетингова політика розподілу – Біловодська O. A. – 4.6. Організація транспортно-експедиційного обслуговування

У вузькому розумінні транспортом вважають сукупність технічних засобів, призначених для просторового переміщування продукції та матеріалів; у ширшому розумінні транспорт – одна з галузей виробничої сфери народного господарства, котра тісно взаємодіє з усіма його галузями щодо фізичного переміщування сировини, матеріалів, готової продукції і викопує роль сполучної ланки, яка забезпечує неперервність процесів матеріального виробництва.

Завдяки створенню єдиної транспортної системи в Україні транспорт забезпечує зв’язок між територіально віддаленими районами виробництва та районами споживання і тому відіграє суттєву роль у забезпеченні функціонування підприємств сфери торгівлі, громадського харчування і послуг. Ритмічна і вчасна доставка товарів сприяє рівномірній роботі підприємств торгівлі, зниженню рівня товарних запасів і скороченню витрат підприємств торгівлі.

Особливості техніко-експлуатаційних характеристик окремих видів транспорту зумовлюють доцільність їх застосування у здійсненні різних етапів транспортування продукції, зокрема:

– залізничним транспортом рекомендується користуватися переважно для дальніх і масових перевезень практично усіх видів продукції і товарів народного споживання;

– морським – переважно для перевезень різноманітних вантажів – об’єктів міжнародних економічних операцій з експорту-імпорту товарів, вивезення риби і рибопродуктів з місць їх лову, а також для міжнародних масових перевезень насипних і паливних вантажів;

– річковим – для забезпечення масових перевезень вантажів основними водними магістралями, якщо не потрібні швидкі строки доставки;

Авіаційним. – для здійснення термінових перевезень вантажів, особливо у важкодоступні райони;

Автомобільним – на різних станах транспортування і, як 11 ранило, па короткі відстані;

– трубопровідним транспортом – для постачання газу, нафти, паливо-мастильних матеріалів.

Крім перевезень вантажів, транспортні підприємства надають своїм клієнтам, зокрема, торгівлі, різноманітні послуги, пов’язані з прийманням вантажів на тимчасове відповідальне зберігання, супроводженням вантажів експедиторами, здаванням вантажів органами транспорту та ін. Увесь комплекс робіт, які виконуються під час транспортування вантажів від пункту відправки (зі складу вантажовідправника) до моменту здавання в пункт призначення (до складу вантажоодержувача), а також операції, які виконуються до і після перевезення вантажів, заведено називати транспортно-експедиційними операціями.

Приклад 4.1

Як повідомляє Державний комітет статистики України, у 2006 р. підприємства транспорту перевезли 4,5 млрд пасажирів, викопано пасажирську роботу в обсязі 116,3 млрд пасажирів/км, що, відповідно, на 3,6 і 4,4 більше порівняно з 2005 р.

Залізничним транспортом протягом 2006 р. були відправлені 448,8 мли пасажирів – па 0,7 % більше. Послугами автомобільного транспорту (з урахуванням перевезень підприємцями – фізичними особами) скористалися 4 млрд пасажирів, що на 3,9 % більше, ніж у 2005 р. Проте обсяги перевезень пасажирів морським транспортом у 2006 р. порівняно з 2005 р. знизилися на 3,7 %, а річковим – на 10 %. Авіаційним транспортом перевезено 4,4 млн пасажирів – на 15 % більше.

Розгорнутий перелік операцій, що належать до транспортно-експедиційного процесу, містить такі види робіт:

1) підготовка товарів до перевезення (пакування, маркування, сортування вантажів, їх пакетування і зберігання до моменту відвантаження тощо);

2) зважування вантажів та/або транспортних засобів;

3) розрахунок і вибір раціонального варіанта завантаження транспортних засобів, схем розміщення і закріплення вантажів;

4) завантаження товарів па транспорт у пункті відправки, їх закріплення у транспортному засобі, накривання вантажів;

Б) приймання вантажу до перевезення на складі перевізника або замовника;

6) оформлення перевезення, перевірка транспортних і супровідних документів;

7) процес перевезення, що враховує створення необхідного режиму, супровід товару в дорозі та його охорону;

8) розвантаження і здавання вантажу на склад вантажоодержувача у пункті призначення або іншому перевізнику для подальшої доставки за призначенням;

9) оформлення завдання, приймання вантажу;

10) здійснення розрахунків за виконані перевезення;

11) страхування вантажів, виконання митних процедур під час міжнародних перевезень, транспортно-візового обслуговування;

12) інформаційний супровід перевезення, у тому числі повідомлення про місцезнаходження вантажу, терміни його відправки і прибуття, інформування про види послуг, тарифи і режими роботи перевізників та експедиторів;

13) ведення обліку і звітності щодо перевезень, заповнення документів, видавання довідок, пов’язаних із перевезеннями тощо.

Організація перевезень вантажів залізничним транспортом. Перевезення вантажів залізничним транспортом в Україні регулюються Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів, Технічними умовами навантаження і кріплення вантажів, іншими нормативними документами, а також договором, який укладається між транспортним підприємством і вантажовідправником, експедитором або іншим замовником. Робота з організації перевезень на залізниці покладена на спеціальні служби залізниці: товарні контори станцій, товарні каси, багажні (вантажні) двори. До їх обов’язків входять оформлення і перевірка складених вантажовідправниками документів на вантажні перевезення, а також забезпечення процесу доставки вантажів.

Перевезення торговельних вантажів залізницею здійснюються па договірних засадах па основі місячного планування перевезень. Основою місячного планування перевезень с поточні або довгострокові договори про організацію перевезення та замовлення відправників або експедиторів. Для цього у місцеве управління залізниці замовник (вантажовідправник, експедитор) не пізніше ніж за 14 днів до початку місяця, у якому планується перевезення, мас подати заявку (місячне замовлення) для отримання необхідної кількості вагонів або контейнерів. Така заявка надасться у трьох примірниках, кожний з яких підписується керівником підприємства і його підпис затверджується печаткою, за формою розгорнутого плану перевезень вантажів за встановленою номенклатурою, з розподілом за видами вантажів, станціями відправлення і залізницями призначення, а за вантажами, що відвантажуватимуться у межах залізниці відправлення, – з розподілом за станціями призначення. Обсяги перевезень розраховуються у тоннах і вагонах або тільки у вагонах. Вантажовідправники подають окремий розгорнутий план з кожної станції відправлення на кожну номенклатурну групу вантажів.

Після розроблення місцевою залізницею місячного плану перевезення вантажів та доведення його до відома вантажовідправника останній мас подати декадне замовлення на надання вагонів у розрізі днів декади і напрямків перевезення (не пізніше піж за 3 дні до початку декади).

На основі отриманого (не пізніше, піж за 1 день до початку декади) повідомлення місцевої станції залізниці про кількість виділених вагонів у розрізі вантажів і залізниць або станцій призначення вантажовідправник мас забезпечити підготовку вантажу до відправки, визначити спосіб його переміщення

(тобто встановити для цього вантажу вид відправлення, швидкість доставки, вид сполучення), оформити відповідні перевізні документи і передати вантажі транспортному підприємству.

Важливу роль в організації перевезення відіграє спосіб перевезення вантажів, який визначається низкою ознак, що грунтуються па класифікації залізничних перевезень за територіальною ознакою і видом сполучення, видом відправлення, швидкістю перевезення тощо. Швидкість перевезення вантажу вибирає і зазначає у залізничній накладній вантажовідправник.

Основним перевізним документом під час залізничного перевезення с транспортна залізнична накладна, яка супроводжує вантаж до станції призначення і передасться вантажоодержувачеві разом з вантажем. У накладній зазначаються відомості про відправника і одержувача, швидкість перевезення, найменування вантажу, кількість місць і масу вантажу, оголошену цінність вантажу, час приймання його до перевезення та ін. Крім накладної, заповнюються інші передбачені документи (дорожня відомість па перевезення вантажу, корінець дорожньої відомості на перевезення, квитанція про прийняття вантажу до перевезення; під час перевезення вантажів з обмеженими строками зберігання додатково виписуються сертифікати, посвідчення якості товарів, ветеринарні посвідчення). У транспортній залізничній накладній залізниця зобов’язана проставити календарний штемпель, що підтверджує факт прийняття вантажу для перевезення. Квитанція про прийняття вантажу до перевезення видасться вантажоодержувачеві під розписку у відповідній графі корінця дорожньої відомості.

Транспортна залізнична накладна і квитанція про прийняття вантажу, які видаються вантажовідправникові, підтверджують укладення договору перевезення вантажу, за яким залізниця зобов’язується вчасно і в цілісності доставити вантаж на залізничну станцію призначення з дотриманням умов його перевезення і видати вантаж вантажоодержувачеві, а вантажовідправник – оплатити це перевезення.

Перевезення вантажі в залізницею поділяють:

1. За територіальною ознакою: внутрішні й міжнародні перевезення (у тому числі перевезення експортних та імпортних вантажі” і транзитні перевезення).

Залежно від виду сполучення внутрішні перевезення вантажів залізницею поділяють на:

– місцеві перевезення – здійснюються між двома станціями одного Управління залізниці;

– перевезення у прямому внутрішньому сполученні – між станціями двох і більше Управлінь залізниці;

– перевезення у змішаному сполученні – різними видами транспорту, зокрема, перевезення у прямому змішаному сполученні – різними видами транспорту за одним документом;

2. За видами відправлення, тобто з урахуванням розміру партії, що відправляється:

– дрібними відправленнями – коли партія вантажів, пред’явлених до перевезення за одним перевізним документом, не потребує надання окремого вагона (в масу відправлення включається маса вантажу, тари або упаковки, а також маса належних перевізних пристосувань). Перевезення здійснюють, як правило, у збірному універсальному вагоні. У такому вагоні дрібні партії вантажу, які належать різним вантажовідправникам, об’єднуються в одну вагонну партію з оформленням перевезення за окремими залізничними накладними;

– вагонні відправлення – партія вантажу, пред’явлена за однією залізничною накладною, для перевезення якої надасться окремий вагон;

– контейнерні відправлення – вантаж, який пред’явлений за одним перевізним документом для перевезення у контейнері, або контейнер у порожньому стані;

– перевезення групами вагонів;

– перевезення маршрутами.

3. За швидкістю перевезення:

– перевезення вантажною швидкістю (її забезпечують усі вантажні поїзди). Під час перевезення більшості звичайних вантажів в універсальних вагонах дрібними відправленнями її умовно приймають у 180 км за добу, вагонними відправленнями – 330 км, маршрутними – 550 км за добу;

– перевезення великою швидкістю (у швидких поїздах в одному напрямку). Застосовується для перевезень вантажів з обмеженими термінами зберігання, для перевезень цінних вантажів, інших вантажів за бажанням вантажовідправника і за узгодженням із залізницею. За таких перевезень норма пробігу вагона з вантажем становлять від 550 км за добу (під час перевезень дрібними відправленнями) до 660 км за добу (у процесі перевезення у вагоні-рефрижераторі);

– перевезення багажною швидкістю (у вантажних вагонах пасажирських поїздів). У цьому разі швидкість перевезення залежить від розкладу руху конкретного пасажирського поїзда.

Технологічний процес перевезення вантажів залізницею містить такі технологічні операції:

1) подавання вагонів під завантаження;

2) пред’явлення вантажу до відправки;

3) завантажування вантажу у вагон;

4) безпосередньо перевезення і супровід вантажу в дорозі;

5) операції з прибуття вантажів.

Ці операції виконуються після того, як відправник підготує вантаж до відвантаження. Перед поданням вантажів до перевезення вантажовідправник зобов’язаний запакувати товари належної якості у стандартну транспортпу тару (якщо вантаж відправляється у контейнері – інша транспортна тара не обов’язкова). На тарні одиниці та поштучні вантажі обов’язково наноситься транспортне маркування і, якщо потрібно, спеціальні знаки та написи, які попереджують виконавців робіт з вантажами про способи поводження з ними (“Верх, не кантувати”, “Обережно, крихке”, “Центр ваги”). У транспортному (відправницькому) маркуванні мають зазначатися найменування вантажовідправника і вантажоодержувача, станцій відправлення та призначення, порядкові номери вантажних місць, маса вантажу. Відповідальність за правильність підготовки вантажів до перевезення несе вантажовідправник; якщо вантажі запаковані з порушенням вимог стандартів, залізниця має право відмовитися від їх приймання до перевезення.

Підготовлені до перевезення вантажі завозяться па станцію залізниці або ж відправляються безпосередньо з під’їзних колій вантажовідправника (для цього на колію незагального користування подаються порожні вагони). В останньому разі станція залізниці мас повідомити вантажовідправника по пізніше ніж за 2 год до подачі порожніх вагонів (або контейнерів) під завантаження.

Під завантаження мають подаватися справні, очищені всередині та назовні, за потреби – продезинфіковані, придатні для перевезення конкретних вантажів вагони. Перед завантаженням працівники відправника перевіряють справність поданого вагона, оскільки у разі пошкоджень або псування вантажів, що перевозяться у несправному вагоні, відповідальність песо відправник. Особливу увагу потрібно звертати на вагони для перевезення вантажів з обмеженими строками зберігання – ізотермічні вагони, вагони-рефрижератори, які мають забезпечувати підтримання необхідного температурного режиму. Відправник має право відмовитися від всеправного вагона (непридатного у технічному або комерційному плані) і вимагати його заміни.

Завантажування вантажів у вагони (і на автомобілі для завезення на станцію відправлення), а також вивантажування з них може проводитися вантажовідправником або вантажоодержувачем, а в установлених Статутом залізниць України випадках – силами залізничної станції.

Під час завантаження вантажів у вагони і контейнери потрібно враховувати їх вантажопідйомність і не допускати її перевищення; завантажувати вагон слід до висоти його бортів. Укладаючи вантажі у вагони, потрібно враховувати технічні вимоги розміщування вантажів у вагонах і контейнерах, закріплювати вантажі для запобігання їх переміщенню під час транспортування. Для скорочення тривалості виконання навантажувальних операцій рекомендується широко застосовувати відповідні засоби механізації. Це важливо також і тому, що встановлено спеціальні строки завантаження (і розвантаження) вагонів, за недодержання яких передбачені штрафні санкції.

Завантажені вагони (контейнери) мають опломбовуватися залізницею або відправником. Як правило, вантажі відправляються за:

– пломбами відправника коли вантаж завантажений і зважений засобами відправника;

– пломбами залізниці – коли вагон завантажується і зважений її засобами.

Текст відтисків пломб і їх кількість мають зазначатися у супровідних документах і в накладній, яка залишається на станції. Порядок пломбування вагонів і контейнерів замірно-пломбувальними пристроями встановлюється правилами перевезення вантажів залізницею.

Як правило, до моменту відвантаження вантажів відправник вносить оплату за перевезення вантажів та інші передбачені платежі, в іншому разі залізниця може затримати відправлення вантажу.

Оплата перевезень вантажів залізницями визначається за регульованими або договірними тарифами залежно від кількості вантажів, виду відправлення, відстані та швидкості перевезення, виду використовуваного вагона та його належності (вагони Укрзалізниці чи орендовані або приватні вагони). Крім тарифних ставок, застосовуються також тарифні збори (за зберігання товарів на складах, зважування вантажу, подання вагонів на під’їзні колії, дезінфекцію, супровід вантажів тощо).

Па підтвердження факту прийняття вантажу до перевезення відправнику вручається вантажна квитанція (квитанція у прийомі вантажу до перевезення), яка разом з рахунком на оплату товарів відправляється одержувачеві товару. Остаточний розрахунок за перевезення проводиться вантажоодержувачем після прибуття вантажу на станцію призначення до дати видачі вантажу.

Залізниця зобов’язана забезпечувати доставку вантажів за призначенням і в обумовлені строки. Терміни перебування вантажу в дорозі розраховуються за нормами добового пробігу вантажів, які залежать від виду вагону, виду відправлення, характсру каптажу, швидкості доставки і відстані перевезення. Крім того, додатково надасться час на виконання операцій, пов’язаних з відвантаженням та прибуттям вантажу і на виконання додаткових операцій над вантажами у процесі їх доставки (наприклад, під час переадресування вантажів, нагромадження і сортування на вантажосортувальних платформах дрібних і контейнерних відправлень до вагонної норми та ін.).

Загальний нормативний строк доставки вантажу містить час па операції з відвантаження та прибуття вантажу, час на додаткові операції (за потреби) вантажів і час на безпосереднє перевезення вантажу до станції призначення і розраховується за формулою

Відрахунок строку доставки вантажу проводиться з 24 години дня приймання його до перевезення. Дата приймання вантажу до перевезення і дата завершення строку доставки мають бути зазначені у вантажній квитанції.

Вантажі вважаються доставленими вчасно, якщо на станції призначення вони вивантажені залізницею, про що повідомлено вантажоодержувача, або якщо вагони (контейнери) з вантажем подані для вивантаження вантажоодержувачем до закінчення встановленого строку доставки. Статутом залізниць України передбачено матеріальну відповідальність залізниці за недотримання строків доставки вантажів.

Операції з прибуття вантажу містять:

1) повідомлення вантажоодержувача про прибуття вантажу па його адресу;

2) оформлення документів на право одержання вантажів;

3) приймання вантажу від транспортного підприємства.

Залізнична станція має повідомити вантажоодержувача про прибуття вантажу на його адресу в той самий день, але не пізніше 12 години наступного дня. Повідомлення про час подачі вагонів (контейнерів) з вантажами до місця вивантажування їх вантажоодержувачем мас бути зроблено станцією залізниці не пізніше ніж за 2 години до оголошеної подачі вагонів (контейнерів).

Видавання вантажів може здійснюватися не тільки способом видачі вагонів чи контейнерів з пристанційного складу або і пі його вантажного сховища, але й через подачу вагонів на під’їзні шляхи вантажоодержувача.

Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей строк обчислюється з 24 години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24 години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. Одержувач зобов’язаний за цей час прийняти й вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. За зберігання вантажу па станції понад зазначений строк справляється плата, встановлена тарифами.

Для отримання вантажу представник вантажоодержувача мас звернутися у товарну контору станції і пред’явити відповідне доручення. У товарній конторі перевіряється правильність і повнота нарахування плати за перевезення, оплачуються додаткові операції з вантажем та ін. Після остаточного розрахунку представникові одержувача видається накладна, па зворотному боці якої календарним штемпелем засвідчується час оформлення видачі вантажу. Вантаж видасться після падання йому оформленої накладної.

Приймання вантажів від станції залізниці може проводитися па складах станції або безпосередньо з вагонів, а також па складах вантажоодержувача, які мають під’їзні колії. Приймаючи вантаж, представник одержувача зобов’язаний перевірити, чи забезпечене його збереження підчас перевезення. Він перевіряє стан (справність) вагона, цілісність пломб і відтиски па них, справність тари й упаковки, відповідність даних у накладній та за маркуванням фактичній кількості місць, масі, якості товарів, проводить внутрішній огляд вагона та стану укладання у ньому вантажів тощо.

Участь залізниці у процесі приймання вантажу залежить від того, за чиїми пломбами (залізниці чи вантажовідправника) прибув вагон (контейнер). За доставки вантажів у справних вагонах з непошкодженими пломбами вантажовідправника зважування вантажів не проводиться, що зазначається у транспортній залізничній накладній. Після цього представник вантажоодержувача розписується у дорожній відомості, отримує вагон (контейнер) та організовує подальші операції з вантажами відповідно до прийнятої транспортно-технологічної схеми.

Якщо вантажі прибули у вагоні (контейнері) за пломбами залізниці, вантажоодержувач зобов’язаний вимагати перевірки маси вантажів, кількості місць і якісного стану вантажу навіть у разі прибуття вантажу за цілими непошкодженими пломбами.

Також залізниця зобов’язана перевірити вантажі у разі:

– прибуття вантажів, які були завантажені силами й засобами вантажовідправника і за його пломбами, якщо на станції призначення виявлена несправність вагона або пошкодження пломб;

– прибуття вантажу з ознаками нестачі, псування або пошкодження під час перевезення у відкритому рухомому складі;

– прибуття вантажів із обмеженими строками зберігання з порушеннями встановлених строків доставки або температурного режиму під час перевезення вантажу в рефрижераторному вагоні;

– видачі вантажу, який був вивантажений станцією залізниці у місцях загального користування.

Вантажі, які надійшли дрібними відправленнями, приймаються за масою, кількістю місць і їх станом за участі представника залізниці.

У разі виявлення порушень представник одержувача зобов’язаний вимагати оформлення і видачу йому комерційного акта. Якщо залізниця відмовляється від його складання, то вантажоодержувач протягом 24 годин має подати заяву-скаргу на ім’я начальника відділку або начальника Управління залізниці через начальника станції, а приймання вантажу проводити за участі представника незацікавленої організації, громадськості або транспортної міліції. При встановленні розбіжностей у кількості (якості) заповнюється відповідний акт про встановлення розбіжностей у кількості (якості) під час приймання товарів. Відповідь па заяву-скаргу про відмову у складанні комерційного акта начальник відділку залізниці зобов’язаний дати протягом трьох діб (для товарів з обмеженими термінами зберігання – протягом 24 годин).

Комерційні акти, оформлені па спеціальних бланках у трьох примірниках, підписуються начальником станції, завідувачем вантажного двору, особою, що проводила зважування вантажу, вантажоодержувачем. Перший примірник передається у відповідну службу залізниці, другий видається вантажоодержувачу, третій примірник зберігається у справах станції. Комерційний акт с основним документом, па підставі якого можуть пред’являтися претензії на відшкодування залізницею матеріальних збитків. У окремих випадках заповнюються також акт загальної форми і технічний акт.

Крім претензій за нестачу або пошкодження вантажів під час перевезення, замовники можуть пред’являти до залізниці претензії за прострочення строку доставки вантажів, неподання вагонів або контейнерів, перебір проїзних платежів тощо. Розміри відповідних штрафів передбачені Статутом залізниць України.

Прийняті вантажі мають вчасно вивантажити з вагона (контейнера). Операції розвантаження вагонів можуть здійснюватися силами і засобами як вантажоодержувача, так і залізниці. Строки розвантаження встановлюються чинними нормативними документами і залежать від виду вантажу, способу розвантаження (механізований або ручний) тощо. Тривалість простою вагона під розвантаженням визначається від моменту подачі вагона під розвантажування і закінчуючи моментом отримання станцією залізниці повідомлення одержувача про готовність вагонів до прибирання. Вантажоодержувачі зобов’язані забезпечувати цілодобове розвантажування вагонів (у тому числі у святкові та вихідні дні) для того, щоб не допускати понаднормативних простоїв транспортних засобів.

Організація перевезень вантажів автомобільним транспортом. З мстою перевезень торговельних вантажів на короткі відстані найчастіше використовується вантажний автомобільний транспорт, який забезпечує перевезення товарів від станцій залізниць, зі складів виробничих і сільськогосподарських підприємств па склади оптових підприємств і з цих складів в об’єкти роздрібної та дрібнороздрібної торговельної мережі, для переміщення товарів між магазинами і для виїзної торгівлі.

Приклад 4.2

За 2006 рік автомобільним транспортом перевезено 154,8 млн т вантажів. Темпи приросту, порівняно з аналогічним періодом у 2005 р., становлять 122,8 %. Обсяги перевезень вантажів виросли у 23 регіонах України. Найбільше зростання спостерігається у Чернівецькій (189,1 %), Донецькій (174,0), Черкаській (144,6), Кіровоградській (143,2), Тернопільській (140,1 %) областях.

Основними нормативними документами, які регламентують перевезення вантажів автомобільним транспортом, є Статут автомобільного транспорту і Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні.

У сучасних умовах багато підприємств торгівлі володіють власними засобами автомобільного транспорту і виконують ним перевезення торговельних вантажів. Проте часто для цих перевезень використовується транспорт спеціалізованих автотранспортних підприємств, які належать до категорії транспорту загального користування.

Підприємства торгівлі висувають до рухомого складу автомобільного транспорту специфічні експлуатаційні й технологічні вимоги. Зокрема, автотранспорт для перевезень товарів народного споживання:

1) має бути спеціалізованим: а) відповідати оптимальним умовам перевезень певних груп та найменувань товарів; б) забезпечувати механізацію вантажно-розвантажувальних робіт під час виконання транспортно-експедиційних операцій;

2) відповідати вимогам розвитку перспективних транспортних систем, зокрема, контейнерної транспортної системи;

3) бути високоманевровим;

4) мати широкий діапазон вантажопідйомності;

5) мати високу прохідність для доставки товарів в умовах торгівлі у сільській місцевості;

6) передбачати можливість збільшення габаритів кузова та пристосованість їх для багатоярусного укладання товарів з метою ефективного використання вантажопідйомності транспортних засобів.

Ці підприємства виконують централізовані перевезення вантажів, забезпечують транспортно-експедиційне обслуговування вантажовідправників і вантажоодержувачів, здійснюють прямі, змішані залізнично-автомобільні та водно-автомобільні перевезення вантажів.

Для перевезень торговельних вантажів підприємствами транспорту загального користування варто додержувати заведеного порядку їх планування та організації, який грунтується на укладанні між перевізниками та замовниками (вантажовідправниками або вантажоодержувачами) договорів про перевезення вантажів автомобільним транспортом. Ці договори є основною формою організаційно-правових документів з планування та організації перевезень.

Автомобільним транспортом здійснюються перевезення, які класифікуються за:

1) належністю транспорту (транспорт загального користування, відомчий транспорт, власний транспорт підприємницьких організацій та формувань);

2) відстанню перевезень (приміські, міжміські, міжнародні);

3) способами організації і виконання перевезень (централізовані, децентралізовані, прямі, змішані, комбіновані, контейнерні, пакетні);

4) тривалістю перевезення (постійні, сезонні, тимчасові);

Б) видами вантажів (за видами продукції або видами тари);

6) розмірами партії вантажів (масові, партійні, дрібнопартійні).

За умовами договору перевезення вантажів перевізник зобов’язується доставити наданий вантаж у пункт призначення і видати його уповноваженій па отримання вантажу особі (одержувачеві), а відправник зобов’язується оплатити за перевезення вантажу встановлену плату. У договорі встановлюються: строк його дії, обсяги та умови перевезень (режим роботи з видачі та приймання вантажу, забезпечення цілісності вантажу, виконання вантажно-розвантажувальних робіт тощо), вартість перевезень і порядок розрахунків, порядок визначення раціональних маршрутів, обов’язки сторін, відповідальність тощо.

Відповідно до договору перевізник і замовник у межах квартального плану за 10 днів до початку кожного місяця визначають місячні плани декадними плановими завданнями на перевезення вантажів. Па перевезення вантажів автотранспортом замовник надає перевізнику за наявності договору заявку (на день, тиждень, декаду, місяць) встановленої форми. Заявка подасться перевізнику в строк, визначений договором, телефонограмою, телетайпом, телеграфом, телексом, іншим фіксованим способом. У цьому разі в заявці мають бути потрібні відомості, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси завантаження і розвантаження, відстані перевезення і вид упаковки.

Перевезення торговельних вантажів можуть здійснюватися також за разовим договором.

Основними документами, які оформлюють на перевезення вантажів автотранспортом, є товарно-транспортні накладні та подорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Безпосередньо перевезення вантажу покладається на водія автомобіля, а його супровід та охорона вантажу в дорозі – на експедитора, з яким укладається договір про особисту матеріальну відповідальність. Проте досить часто у господарській практиці мають місце випадки, коли функції експедитора за додаткову оплату виконує водій автомобіля, а в деяких випадках експедирування вантажів можуть здійснювати інші посадові особи вантажовідправника або вантажоодержувача, наприклад, товарознавці підприємств оптової або роздрібної торгівлі.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Вантажовідправник має виписати товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів у кількості, не меншій ніж 4 примірники, засвідчити їх підписом і за потреби печаткою-штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною експедитор (водій) підписує всі її примірники. Перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у вантажовідправника, другий передається експедитором (водієм) вантажоодержувачу, третій і четвертий примірники, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби – печаткою або штампом), передаються перевізнику.

Коли немає можливості перелічувати в товарно-транспорт-ній накладній усі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної замовник додає документ довільної форми з обов’язковим зазначенням відомостей про вантаж. У цих випадках у товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додасться як товарний розділ, так і документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватися для розрахунків із замовником.

Основними етапами технологічного процесу перевезення вантажів автомобільним транспортом є:

1) приймання вантажу до перевезення;

2) маркування і пломбування вантажу;

3) завантаження автомобіля;

4) оформлення документації;

5) здійснення процесу перевезення і доставки вантажу одержувачеві;

6) розвантаження автомобіля;

7) приймання вантажу одержувачем;

8) здійснення розрахунків за перевезення вантажу.

З метою забезпечення збереження вантажу та раціонального використання вантажопідйомності транспортного засобу і об’єму його кузова вантажовідправник зобов’язаний до прибуття автомобіля під завантаження підготувати вантаж до перевезення. Вантажі укладаються у транспортну тару, визначену стандартами, ТУ, договором тощо, а на кожне вантажне місце наноситься маркування. У разі неправильного укладання та упакування товарів або ж у процесі використання тари, яка не відповідає фізико-хімічним властивостям товарів, майнова відповідальність за пошкодження або втрату товару покладається па вантажовідправника. Коли передбачається перевезення одним автомобілем товарів для кількох вантажоодержувачів, вантажі мають бути відповідно згруповані.

Час прибуття автомобіля під завантаження вираховується з моменту подання водієм подорожнього листа у пункті завантаження, а час прибуття автомобіля під розвантаження – з моменту подання ним товарно-транспортної накладної у пункті розвантаження. На виконання завантажувальних і розвантажувальних робіт надасться час, який визначається за основними нормами часу простою автомобіля під завантаженням і розвантаженням, установленими залежно від маси вантажу і типу кузова автомобіля. Під час виконання цих операцій традиційно дотримуються практики, відповідно до якої завантаження вантажів у кузов автомобіля, їх закріплення, накривання та ув’язування виконуються вантажовідправником, а вивантаження вантажів із кузова автомобіля, знімання кріплень та покриттів – вантажоодержувачем; до обов’язків водія входить перевірка відповідності укладання і закріплення вантажу в кузові автомобіля вимогам безпеки руху і забезпечення збереження транспортного засобу. У разі виявлення недоліків щодо укладання або закріплення вантажу, які загрожують збереженню вантажу, водій мас повідомити вантажовідправника з метою ліквідації відхилень (порушень).

Завантаження автомобіля мас здійснюватися до повного використання об’єму його кузова, але забороняється перевищувати вантажопідйомність автомобіля. У разі перевезень легковагових вантажів відправник може (і повинен) використовувати можливості для підвищення рівня використання автомобіля (наприклад, шляхом нарощування його бортів).

Важливою умовою підготовки вантажів до перевезення є встановлення їх кількості, насамперед маси. Визначення маси вантажу проводиться засобами вантажовідправника спільно з представником автотранспортного підприємства. У разі перевезень вантажів у критих автомобілях (з кузовом типу “фургон”) і причепах, контейнерах, цистернах, опломбованих вантажовідправником, масу вантажу визначає він сам.

Завантаження (а також розвантаження) вважається завершеним після вручення водієві оформлених товарно-транспорт-них накладних.

У пункті призначення вантажі здаються вантажоодержувачеві за масою і кількістю місць у тому самому порядку, в якому вони приймалися від вантажоодержувача. Вантаж у пункті призначення видасться тільки тому представникові вантажоодержувача, який зазначений у товарно-транспортній накладній. У разі прибуття вантажів у справних автомобілях, причепах, контейнерах, цистернах з підшкодженими пломбами відправника, вони видаються без перевірки маси, якісного стану і кількості вантажних місць. Також можуть здаватися без перевірки маси навальні або насипні вантажі, які прибули в пункт призначення без ознак нестачі, але це можливо лише за відсутності у вантажоодержувача автомобільної ваги. У разі перевезення тарно-упакованих і поштучних вантажів їх видають на основі перевірки, за участі представника автотранспортного підприємства, маси і якісного стану вантажу тільки кожного пошкодженого

(1 votes, average: 5,00 out of 5)