Home ⇒ 👍Конституційне право України - Шаптала Н. К ⇒ Конституційне право України – Шаптала Н. К. – 4.3. Законодавче регулювання питань громадянства України

Конституційне право України – Шаптала Н. К. – 4.3. Законодавче регулювання питань громадянства України

Правові норми, які становлять зміст інституту громадянства України, містяться в Конституції України (статті 4, 25, 26), Законі України “Про громадянство України” від 18 січня 2001 р. та інших правових актах, прийнятих з урахуванням вимог міжнародного законодавства. До останніх належать: Гаазька конвенція, що регулює деякі питання, пов’язані з колізією законів про громадянство від 12 квітня 1930 р., Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р., Конвенція Ради Європи про скорочення випадків багатогромадянства та про військову повинність у випадках багатогромадянства від 6 травня 1963 р., Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації від 21 грудня 1965 р., Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р., Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок від 18 грудня 1979 р., Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 р., Європейська конвенція про громадянство від 6 листопада 1997 р. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у національному законодавстві, то застосовуються правила міжнародного договору.

Належність до громадянства України (ст. З Закону України “Про громадянство України”):

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.) постійно проживали на території України. Такі особи набувають громадянство України з 24 серпня 1991 р.;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України “Про громадянство України” від 13 листопада 1991 р. проживали в Україні і не були громадянами інших держав. Такі особи набувають громадянство України з 13 листопада 1991 р.;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 р. і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 р. органами внутрішніх справ України внесено напис “громадянин України”, та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України. Такі особи також набувають громадянство України з 13 листопада 1991 р.;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України. Такі особи набувають громадянство України з моменту внесення відмітки у паспорт про громадянство України.

Документами, що підтверджують громадянство України є (ст. 5 Закону України “Про громадянство України”):

1) паспорт громадянина України;

2) свідоцтво про належність до громадянства України;

3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

4) тимчасове посвідчення громадянина України;

5) проїзний документ дитини;

6) дипломатичний паспорт;

7) службовий паспорт;

8) посвідчення особи моряка;

9) посвідчення члена екіпажу;

10) посвідчення особи на повернення в Україну.

Підстави набуття громадянства України (натуралізація)

Громадянство України набувається:

1) за народженням;

2) за територіальним походженням;

3) внаслідок прийняття до громадянства;

4) внаслідок поновлення у громадянстві;

5) внаслідок усиновлення;

6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров’я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім’ю або передачі на виховання в сім’ю патронатного вихователя;

7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;

8) у зв’язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства;

10) підставами, передбаченими міжнародними договорами України. Конституційно-правова теорія і практика визначила два основні

Способи набуття громадянства:

* за народженням (філіація);

* натуралізація (укорінення).

Перший спосіб набуття громадянства за народженням є найпоширенішим і іменується філіацією (від лат. filius – син). Філіація відбувається на основі принципів права крові (jus sanguinis) або права грунту (jus soli).

Право крові означає, що особа набуває громадянство своїх батьків або одного із батьків незалежно від місця народження. Наприклад, у США така норма застосовується до дітей віком до 12 років. У разі виникнення спору щодо громадянства дитини залучаються органи опіки і піклування певної держави, які на основі міжнародного права вирішують спір. Принцип права крові поширений в багатьох країнах світу, зокрема Франції, Болгарії, Німеччині і Чехії та ін.

Право фунту – набуття громадянства тієї держави, на території якої народилася особа, незалежно від громадянства батьків. Цей принцип властивий законодавству США та країнам Латинської Америки.

Отже, існування принципів права крові і права фунту визначається необхідністю запобігання випадків безгромадянства, що відповідає вимогам міжнародної Конвенції про припинення безгромадянства 1961 р.

Другий спосіб набуття громадянства – це натуралізація (укорінення). Натуралізація (від лат. naturalis – природний, дійсний, справжній) – це акт прийняття до громадянства (підданства) іншої держави іноземця чи особи без громадянства за особистою заявою особи, поданою до компетентних органів держави. Натуралізація може здійснюватися тільки на основі законодавчо визначених підстав, зокрема етнічне походження (Ізраїль, Німеччина), належність до певної релігії (Пакистан, Іран), ценз постійного проживання на території держави (Чад, 15 років) та ін.

Набуття громадянства України за народженням відбувається за таких умов:

1. Особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.

2. Особа, яка народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, є громадянином України.

3. Особа, яка народилася за межами України від осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства іншої держави, є громадянином України.

4. Особа, яка народилася на території України від іноземців, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків, є громадянином України.

5. Особа, яка народилася на території України, одному з батьків якої надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків або набула за народженням громадянство того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, є громадянином України.

6. Особа, яка народилася на території України від іноземця і особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства того з батьків, який є іноземцем, є громадянином України.

7. Новонароджена дитина, знайдена на території України, обоє з батьків якої невідомі (знайда), є громадянином України.

8. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

Набуття громадянства України за територіальним походженням:

1. Особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України “Про правонаступництво України”, або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, УСРР, Закарпатської України, УРСР, і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов’язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов’язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов’язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

2. Дитина, яка народилася чи постійно проживала на території УРСР (або хоча б один з її батьків, дід чи баба народилися чи постійно проживали на вищезазначених територіях) і є особою без громадянства або іноземцем, щодо якого подано зобов’язання припинити іноземне громадянство, реєструється громадянином України за заявою одного з батьків або опікуна чи піклувальника.

3. Дитина, яка народилася на території України після 24 серпня 1991 р. і не набула за народженням громадянство України та є особою без громадянства або іноземцем, щодо якого подано зобов’язання припинити іноземне громадянство, реєструється громадянином України за клопотанням одного з її законних представників.

Вищезазначені іноземці, які подали зобов’язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України.

Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Подання зобов’язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України, а також від осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, та осіб без громадянства.

Датою набуття громадянства України за територіальним походженням с дата реєстрації набуття особою громадянства України. Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов’язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов’язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.

Прийняття до громадянства України означає, що іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.

Умови прийняття до громадянства України:

1) визнання і дотримання Конституції та законів України;

2) подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов’язання припинити іноземне громадянство (для іноземців). Іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов’язання припинити громадянство (підданство) цих держав;

3) іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства. Подання зобов’язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави. Іноземці, які подали зобов’язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо іноземці з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства;

4) безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п’яти років;

5) якщо іноземець чи особа без громадянства перебуває у шлюбі з громадянином України понад два роки;

6) отримання дозволу на імміграцію. Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні, та на іноземців і осіб без громадянства, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності Законом України “Про імміграцію” від 7 серпня 2001 р. і мають у паспорті громадянина СРСР зразка 1974 р. відмітку про прописку або отримали посвідку на постійне проживання в Україні;

7) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі);

8) наявність законних джерел існування. Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні;

9) якщо особа має визначні заслуги перед Україною або прийняття її до громадянства України зумовлено інтересом Української держави. На таких осіб не поширюються вищезазначені умови набуття громадянства України (знання мови, безперервне приживання та ін.).

До громадянства України не приймається особа, яка:

1) вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;

2) засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості);

3) вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином.

Поновлення у громадянстві України можливе, якщо:

1) особа, яка припинила громадянство України, є особою без громадянства і подала заяву про поновлення у громадянстві України, реєструється громадянином України незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи закордоном;

2) особа, яка після припинення громадянства України набула іноземне громадянство (підданство) або іноземні громадянства (підданства), повернулася в Україну на постійне проживання і подала заяву про поновлення у громадянстві України та зобов’язання припинити іноземне громадянство, реєструється громадянином України. Іноземець, який перебуває у громадянстві (підданстві) кількох держав, подає зобов’язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземець, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, подає декларацію про відмову від іноземного громадянства. Датою набуття громадянства України є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

У громадянстві України не поновлюються особи, які втратили громадянство України у зв’язку з набуттям його внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей чи фальшивих документів або приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не могла набути громадянство України.

Набуття дітьми громадянства України внаслідок усиновлення.

1. Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і яку усиновляють громадяни України або подружжя, один з якого є громадянином України, а другий – особою без громадянства, стає громадянином України з моменту набрання чинності рішенням про усиновлення, незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном.

2. Дитина, яка є особою без громадянства або іноземцем і яку усиновляє подружжя, один з якого є громадянином України, а другий – іноземцем, стає громадянином України з моменту набрання чинності рішенням про усиновлення, незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном.

3. Повнолітня особа, яка є особою без громадянства, постійно проживає на території України і яку усиновляють громадяни України або подружжя, один з якого є громадянином України, стає громадянином України з моменту набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

Набуття громадянства України внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров’я, у дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім’ю або передачі на виховання в сім’ю патронатного вихователя.

Громадянство України може набути дитина, якщо:

1) дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, над якою встановлено опіку чи піклування і опікуном або піклувальником призначено громадянина України або осіб, одна з яких є громадянином України, а друга – особою без громадянства, стає громадянином України з моменту прийняття рішення про встановлення опіки чи піклування або з моменту набрання чинності рішенням суду про встановлення опіки чи піклування;

2) дитина, яка проживає на території України та є особою без громадянства або Іноземцем, над якою встановлено опіку чи піклування і опікуном або піклувальником призначено осіб, одна з яких є громадянином України, а друга – іноземцем, стає громадянином України з моменту прийняття рішення про встановлення опіки або піклування чи з моменту набрання чинності рішенням суду про встановлення опіки або піклування, якщо така дитина у зв’язку із встановленням опіки або піклування не набуває громадянства опікуна чи піклувальника, який є іноземцем;

3) дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і постійно проживає в дитячому закладі чи закладі охорони здоров’я, адміністрація яких виконує щодо неї функції опікуна або піклувальника, стає громадянином України з моменту влаштування в такий заклад, якщо її батьки померли, позбавлені батьківських прав, визнані безвісно відсутніми чи недієздатними, оголошені померлими або якщо батьки дитини, розлученої із сім’єю, не знайдені.

4) дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і виховується в дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім’ї, сім’ї патронатного вихователя, якщо хоча б один із батьків-вихователів або прийомних батьків, або патронатних вихователів є громадянином України, стає громадянином України з моменту влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу чи прийомної сім’ї або передачі на виховання в сім’ю патронатного вихователя, якщо її батьки померли, позбавлені батьківських прав, визнані безвісно відсутніми чи недієздатними, оголошені померлими або якщо батьки дитини, розлученої із сім’єю, не знайдені.

Набуття громадянства України особою, визнаною судом недієздатною, внаслідок встановлення над нею опіки громадянина України.

Іноземець або особа без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, визнані судом недієздатними, над якими встановлено опіку громадянина України, набувають громадянство України з моменту набрання чинності рішенням про встановлення опіки.

Набуття громадянства України дитиною у зв’язку з перебуванням у громадянстві України її батьків чи одного з них.

Громадянство України може набути дитина, якщо:

1) дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, один з батьків якої є громадянином України, а другий – особою без громадянства, реєструється громадянином України за клопотанням того з батьків, який є громадянином України;

2) дитина, яка є особою без громадянства, один з батьків якої є громадянином України, а другий – іноземцем, реєструється громадянином України за клопотанням того з батьків, який є громадянином України;

3) дитина, яка с іноземцем або особою без громадянства, батьки якої перебувають у громадянстві України, реєструється громадянином України за клопотанням одного з батьків;

4) дитина, яка є іноземцем, один із батьків якої є громадянином України, а другий – іноземцем, реєструється громадянином України за клопотанням того з батьків, який є громадянином України.

Набуття громадянства України внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства.

Громадянство України може набути дитина у разі:

1) визнання батьківства дитини, мати якої є іноземкою або особою без громадянства, а батьком визнано громадянина України, дитина незалежно від місця її народження та місця постійного проживання набуває громадянство України;

2) визнання материнства дитини, батько якої є іноземцем або особою без громадянства, а матір’ю визнано громадянку України, дитина незалежно від місця її народження та місця постійного проживання набуває громадянство України;

3) встановлення факту батьківства дитини, мати якої є іноземкою або особою без громадянства, якщо батько дитини перебував у громадянстві України, дитина незалежно від місця її народження та місця постійного проживання набуває громадянство України;

4) встановлення факту материнства дитини, батько якої є іноземцем або особою без громадянства, якщо мати дитини перебувала у громадянстві України, дитина незалежно від місця її народження та місця постійного проживання набуває громадянство України;

5) якщо визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства мали місце після досягнення дитиною повноліття, така особа, яка є особою без громадянства, набуває громадянство України незалежно від місця народження та місця постійного проживання;

6) якщо визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства мали місце після досягнення дитиною повноліття, така особа, яка є іноземцем, набуває громадянство України незалежно від місця її народження та місця постійного проживання за умов, якщо вона подала заяву про набуття громадянства України та зобов’язання припинити іноземне громадянство. Датою набуття громадянства України є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

Датою набуття громадянства України у перших вищезазначених п’яти випадках є дата народження дитини (особи) або дата набуття громадянства України батьком чи матір’ю, батьківство чи материнство яких визнано або щодо яких встановлено факт батьківства чи материнства, якщо такі батько чи мати набули громадянство України після народження дитини (особи). Набуття громадянства України дітьми віком від 14 до 18 років може відбуватися лише за їхньою згодою.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Related posts:

  1. Конституційне право України – Шаптала Н. К. – 4.4. Повноваження державних органів і посадових осіб щодо вирішення питань громадянства України До системи державних органів, які наділені повноваженнями у вирішенні питань громадянства, належать: А) Президент України; Б) Комісія при Президентові України з питань громадянства; В) спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства та підпорядковані йому органи; Г) Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва та консульські установи України. Президент України уповноважений вирішувати питання про прийняття […]...

  2. Конституційне право України – Шаптала Н. К. – Підстави припинення громадянства України Громадянство України припиняється: 1) внаслідок виходу з громадянства України; 2) внаслідок втрати громадянства України; 3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України. Вихід з громадянства України (репатріація) допускається, якщо Особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України. Громадянин […]...

  3. Конституційне право України – Шаптала Н. К. – 4.2. Громадянство України: поняття та ознаки. Принципи громадянства України Громадянство – це постійний правовий зв’язок особи та держави, який виражається у взаємних правах та обов’язках. Такий зв’язок виникає із народженням людини і зберігається протягом усього її життя. Ознаки громадянства: * постійний зв’язок, тобто необмежений у просторі і в часі; * правовий зв’язок – передбачений і гарантований нормативно-правовими актами; * взаємний зв’язок – держава та […]...

  4. Конституційне право України – Шаптала Н. К. – Підстави набуття громадянства України (натуралізація) Правові норми, які становлять зміст інституту громадянства України, містяться в Конституції України (статті 4, 25, 26), Законі України “Про громадянство України” від 18 січня 2001 р. та інших правових актах, прийнятих з урахуванням вимог міжнародного законодавства. До останніх належать: Гаазька конвенція, що регулює деякі питання, пов’язані з колізією законів про громадянство від 12 квітня 1930 […]...

  5. Конституційне право України – Шаптала Н. К. – 4.6. Правове регулювання перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні Закон України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” (ст. 25) визначає, що іноземці та особи без громадянства можуть в’їжджати в Україну за дійсними паспортними документами. При цьому іноземці та особи без громадянства повинні одержати у встановленому порядку в’їзну візу, якщо інше не передбачено законодавством України. В’їзд в Україну іноземцю та особі без громадянства […]...

  6. Конституційне право України – Совгиря О. В. – 4. Порядок набуття та припинення громадянства України. Повноваження державних органів, які беруть участь у вирішенні питань громадянства Норми, що стосуються набуття громадянства України, об’єднані в розділі II Закону України “Про громадянство України” і утворюють окремий субінститут громадянства. Процедурні питання щодо набуття та припинення громадянства України визначені Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27.03.2001 р. № 215 (у редакції Указу […]...

  7. Конституційне право України – Шаптала Н. К. – 4.5. Поняття правового статусу іноземців та осіб без громадянства Конституційно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України (ст. 26), Законами України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 4 лютого 1994 р., “Про біженців” від 21 червня 2001 р., Конвенцією про статус біженців 1951 р. (10 січня 2002 р. ратифікована Верховною Радою України) та іншими нормативно-правовими актами. Іноземець – особа, […]...

  8. Конституційне право України – Совгиря О. В. – 2. Поняття громадянства і належність до громадянства України Обсяг прав і свобод, якими людина може користуватися в конкретній державі, а також ті обов’язки, які може покладати конкретна держава на людину, залежить від наявності в останньої громадянства цієї держави. У сучасній науці конституційного права розрізняють три значення терміна “громадянство”: 1) як одне з суверенних прав держави, що передбачає її можливість в односторонньому порядку регулювати […]...

  9. Конституційне право України – Шаптала Н. К. – 4.7. Відповідальність іноземців та осіб без громадянства за порушення законів України Закон України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” (ст. 25) визначає, що іноземці та особи без громадянства можуть в’їжджати в Україну за дійсними паспортними документами. При цьому іноземці та особи без громадянства повинні одержати у встановленому порядку в’їзну візу, якщо інше не передбачено законодавством України. В’їзд в Україну іноземцю та особі без громадянства […]...

  10. Конституційне право України – Совгиря О. В. – 3. Принципи громадянства України Принципи громадянства України – це вихідні засади, керівні ідеї, що знайшли своє закріплення в законодавстві та у відносинах між державою та особою. Ці принципи втілені в Конституції України, у Декларації про державний суверенітет України, у Декларації прав національностей, в Законі України “Про національні меншини в Україні”, в Законі України “Про громадянство України”. Розрізняють загальні та […]...

  11. Порівняльне конституційне право – Кириченко В. М. – 1. Інститут громадянства. Набуття та припинення громадянства План 1. Інститут громадянства. Набуття та припинення громадянства. 2. Правовий статус іноземних громадян (підданих) та осіб без громадянства. Подвійне громадянство. 3. Загальна характеристика та класифікація конституційних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина. 4. Гарантії здійснення конституційних прав і свобод людини і громадянина. 1. Інститут громадянства. Набуття та припинення громадянства Належність особи до певної держави […]...

  12. Конституційне (державне) право зарубіжних країн – Бесчастний В. М – 3.1. Поняття громадянства, способи набуття і втрати громадянства 3.1. Поняття громадянства, способи набуття і втрати громадянства. 3.2. Загальна характеристика інституту прав і свобод громадян. 3.3. Класифікація прав, свобод і обов’язків громадян. 3.4. Гарантії здійснення прав і свобод громадян, роль омбудсманів у захисті прав людини. 3.5. Правове становище іноземців, осіб без громадянства. 3.1. Поняття громадянства, способи набуття і втрати громадянства Правовий статус особи включає […]...

  13. Порівняльне конституційне право – Кириченко В. М. – 2. Правовий статус іноземних громадян (підданих) та осіб без громадянства. Подвійне громадянство Іноземцями визнаються особи, які не є громадянами (підданими) держави перебування і мають докази належності до громадянства (підданства) іншої держави або держав. їх правовий статус визначається національним законодавством держави перебування та укладеними нею міжнародними договорами. Разом з тим, іноземці зберігають правовий зв’язок з державою, громадянами (підданими) якої вони є. Видами правового статусу іноземних громадян є: 1) […]...

  14. Конституційне право України – Шаптала Н. К. – 4.9. Правовий статус іммігрантів в Україні Історія людства – це історія міграційних процесів, які в сучасних умовах активізації глобалізаційних процесів є цілком закономірним явищем. Правовий статус іммігрантів, основні засади міграційних відносин в Україні регулюються Конституцією України, Законом України “Про імміграцію” від 7 червня 2001 року та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, в тому числі Й міжнародними договорами. Якщо міжнародним договором, […]...

  15. Конституційне право України – Шаптала Н. К. – 4.8. Правовий статус біженців в Україні Конституційно-правовий статус біженців визначається Конституцією України (ст. 26), Законом України “Про біженців” від 21 червня 2001 року, Конвенцією ООН про статус біженців 1951 року та іншими нормативно-правовими актами. Біженець – особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обгрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної […]...

  16. Міжнародне публічне право – Репецький В. М. – Припинення громадянства У доктрині міжнародного права прийнято виокремлювати декілька способів припинення громадянства, зокрема: 1) вихід чи відмова особи від громадянства; 2) втрата громадянства; 3) припинення громадянства на підставі міжнародного договору; 4) припинення громадянства внаслідок припинення існування держави як суб’єкта міжнародного права. Дві останні форми припинення громадянства трапляються нині досить рідко. Вихід з громадянства (експатріація) – це припинення […]...

  17. Конституційне право України – Шаптала Н. К. – Список рекомендованої літератури 1. Конституція України // ВВР України. – 1996. – № 30. – Ст. 141. 2. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. // ВВР України. – 1990.-№31.-Ст. 429. 3. Про громадянство України: Закон України від 18 січня 2001 р. // ВВР України. – 2001. – № 4. – Ст. 65. 4. Про […]...

  18. Конституційне право України – Шаптала Н. К. – 7.4. Відповідальність за порушення законодавства про референдуми Юридична відповідальність є дієвою реакцією держави на факти порушення законодавства про референдуми, оскільки спрямована на забезпечення законності референдного процесу, на покарання тих, хто порушує чинне законодавство. Юридична відповідальність за порушення права громадян на участь у всеукраїнському референдумі поділяється на такі види: конституційно-правова, адміністративно-правова, кримінально-правова, цивільно-правова. Конституція України не містить переліку правових санкцій за порушення конституційних […]...

  19. Конституційне право України – Шаптала Н. К. – 1.5. Відповідальність у конституційному праві Юридична відповідальність – це вид соціальної відповідальності, сутність якої полягає у застосуванні до правопорушників (фізичних та юридичних осіб) передбачених законодавством санкцій, що забезпечуються у примусовому порядку державою. Одним із видів юридичної відповідальності є конституційно-правова відповідальність. Складність проблеми інституту конституційно-правової відповідальності полягає в тому, що більшість норм конституційного права не містить санкцій. Наприклад, ст. 29 Закону […]...

  20. Конституційне право України – Шаптала Н. К. – Розділ 1. Конституційне право України – провідна галузь національного права Конституційне право України становить фундамент національного законодавства, тому що є засадничою основою утворення і функціонування всіх інших галузей права. Конституція України 1996 року проголосила демократичне, соціальне і правове спрямування розвитку Української держави. Конституція України, будучи основним джерелом конституційного права України, регламентує якісно нові засади організації та діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, що зумовлено […]...

  21. Конституційне право України – Шаптала Н. К. – Організація діяльності Уповноваженого Для забезпечення діяльності Уповноваженого утворюється секретаріат, який є юридичною особою, має свій рахунок у банку та печатку встановленого зразка. Структура секретаріату, розподіл обов’язків та інші питання щодо організації його роботи регулюються Положенням про секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. На працівників секретаріату поширюється дія Закону України “Про державну службу”. При Уповноваженому з метою […]...

  22. Конституційне право України – Шаптала Н. К. – 9.10. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі – Уповноважений) – це посадова особа, призначена Верховною Радою України для здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини та громадянина в діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб. Правовий статус Уповноваженого визначається Конституцією України (ч. З ст. 55, ст. 101), Законом […]...

  23. Конституційне право України – Шаптала Н. К. – 2.1. Поняття, предмет і структура конституції 2.1. Поняття, предмет і структура конституції Конституція – це основа всього законодавства держави. Сьогодні у світі є понад 200 державних і 300 федеральних конституцій. Конституція (від лат. – устрій, установлення, упорядкування) – це нормативно-правовий акт найвищої юридичної сили, який приймається й змінюється в особливому порядку, є юридичною базою для прийняття іншого законодавства України, регулює суспільні […]...

  24. Конституційне право України – Шаптала Н. К. – Розділ 2. Конституція України та її розвиток 2.1. Поняття, предмет і структура конституції Конституція – це основа всього законодавства держави. Сьогодні у світі є понад 200 державних і 300 федеральних конституцій. Конституція (від лат. – устрій, установлення, упорядкування) – це нормативно-правовий акт найвищої юридичної сили, який приймається й змінюється в особливому порядку, є юридичною базою для прийняття іншого законодавства України, регулює суспільні […]...

  25. Основи держави і права України – Ортинський В. Л. – Інститут громадянства України Основну частину населення будь-якої країни становить особлива категорія фізичних осіб, а саме: громадяни цієї держави. Громадянство є тією необхідною підставою, яка надає особі, що має статус громадянина, можливість повною мірою долучитися до політичного, економічного, правового та культурного життя суспільства і держави. Громадянство є одним із визначальних чинників у характеристиці правового становища особи, одним із найважливіших […]...

  26. Конституційне право України – Шаптала Н. К. – Розділ 4. Основи правового статусу особи і громадянина 4.1. Основи правового статусу особи і громадянина як загальний конституційно-правовий інститут Правовий статус особи (лат. status – становище) – це юридично закріплене становище особи як соціального суб’єкта в суспільстві, тобто це сукупність прав та обов’язків особи, які визначені та гарантовані Конституцією і законами України, іншими нормативно-правовими актами, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною […]...

  27. Конституційне право України – Шаптала Н. К. – 6.2. Виборче право: поняття та види Виборче право – багатогранне суспільно-політичне явище, яке за своїми цілями та завданнями спрямоване на державне забезпечення та охорону демократичного процесу виборів і дотримання правопорядку усіма суб’єктами виборчого процесу під час виборчої кампанії. Конституційно-правова доктрина визначає поняття “виборче право” в об’єктивному і суб’єктивному значеннях. Об’єктивне виборче право – це система норм, принципів і положень, об’єктивованих у […]...

  28. Міжнародне публічне право – Репецький В. М. – Набуття громадянства Існують два основних способи набуття громадянства: філяція та натуралізація. Перший спосіб є первинним і передбачає, що особа отримує громадянство за народженням. Таким чином отримує громадянство переважна більшість осіб. Уст. 6 Європейської конвенції про громадянство 1997 р. з цього приводу зазначено: кожна держава-учасниця передбачає у своєму внутрішньодержавному праві, що її громадянство “ex lege” набувають такі особи: […]...

  29. Конституційне право України – Шаптала Н. К. – 1.7. Конституційне право України як навчальна дисципліна Конституційне право України як навчальна дисципліна – це система знань, умінь і навичок, які є обов’язковими до застосування і здобуття фаху юриста. Конституційне право як навчальна дисципліна є нормативною дисципліною, тобто обов’язковою. Започаткування та утвердження конституційного (державного) права як навчальної дисципліни пов’язане з низкою чинників: 1) юридична освіта нерозривно пов’язана із заснуванням університетів в Україні. […]...

  30. Конституційне право України – Шаптала Н. К. – 10.3. Порядок обрання Президента України Порядок обрання Президента України визначається Конституцією України та Законом України “Про вибори Президента України” від 5 березня 1999 року з наступними змінами і доповненнями. Так, згідно з ч. 1 ст. 103 Конституції України Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років. Загальне виборче […]...

  31. Конституційне право України – Шаптала Н. К. – Склад і порядок формування КСУ Витоки конституційної юрисдикції сягають 1803 року, коли Верховний суд США виявив протиріччя між Актом про судоустрій 1789 року та Конституцією США. Вперше конституційний суд було утворено у 1925 році в Австрії. Сьогодні термін “конституційний суд” має родове значення, тому в різних країнах використовуються неоднакові назви органу конституційної юрисдикції – Конституційна Рада Франції, Федеральний Конституційний Суд […]...

  32. Конституційне право України – Шаптала Н. К. – 10.5. Правові акти Президента України На виконання своїх повноважень Президент України може приймати два види правових актів: укази і розпорядження (ч. З ст. 106 Конституції України). Проекти правових актів Президента України розробляють та вносять Глава Адміністрації Президента України, радники Президента України, структурні підрозділи Адміністрації Президента України, Кабінет Міністрів України, міністерства, центральні органи виконавчої влади у межах своєї компетенції, Рада Міністрів […]...

  33. Конституційне право України – Шаптала Н. К. – 4.1. Основи правового статусу особи і громадянина як загальний конституційно-правовий інститут 4.1. Основи правового статусу особи і громадянина як загальний конституційно-правовий інститут Правовий статус особи (лат. status – становище) – це юридично закріплене становище особи як соціального суб’єкта в суспільстві, тобто це сукупність прав та обов’язків особи, які визначені та гарантовані Конституцією і законами України, іншими нормативно-правовими актами, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною […]...

  34. Конституційне право України – Шаптала Н. К. – 12.4. Правовий статус Конституційного Суду України Витоки конституційної юрисдикції сягають 1803 року, коли Верховний суд США виявив протиріччя між Актом про судоустрій 1789 року та Конституцією США. Вперше конституційний суд було утворено у 1925 році в Австрії. Сьогодні термін “конституційний суд” має родове значення, тому в різних країнах використовуються неоднакові назви органу конституційної юрисдикції – Конституційна Рада Франції, Федеральний Конституційний Суд […]...

  35. Конституційне право України – Шаптала Н. К. – Підстави припинення повноважень судді На посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший 25 років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою. Суддями спеціалізованих судів згідно з ч. 4 ст. 127 Конституції України можуть […]...

  36. Конституційне право України – Шаптала Н. К. – Правові акти місцевих держадміністрацій Місцеві органи виконавчої влади – це місцеві державні адміністрації, які здійснюють виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі. Правовою основою організації та діяльності місцевих державних адміністрацій є Конституція України, Закон України “Про місцеві державні адміністрації” від 9 квітня 1999 року та ін. Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються […]...

  37. Конституційне право України – Шаптала Н. К. – Порядок висування і реєстрації кандидатів на пост Президента України Право висування кандидата на пост Президента України належить громадянам України, які мають право голосу. Це право реалізується ними через: * політичні партії та їх виборчі блоки. Кандидата може висувати тільки та партія, яка зареєстрована в установленому законом порядку не пізніш як за рік до дня виборів, або виборчий блок партій за умови, що до його […]...

  38. Конституційне право України – Совгиря О. В. – 5. Конституційно-правовий статус іноземців, осіб без громадянства, біженців, осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, закордонних українців та іммігрантів в Україні. Право притулку в Україні Поняття “іноземець” у нормативних актах І правовій літературі вживається у двох значеннях. У широкому значенні до іноземців відносять як осіб, котрі не перебувають у громадянстві України і є громадянами (підданими) іншої держави або держав, так і осіб, яких жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином (тобто осіб без громадянства, або апатридів – […]...

  39. Адміністративне право – Кісіль З. Р. – 1. Загальні положення про імміграцію в Україну іноземців та осіб без громадянства 1. Загальні положення про імміграцію в Україну іноземців та осіб без громадянства Основним джерелом, яке дає тлумачення термінів, що будуть використовуватися при вивчені теми, є Закон України від 7 червня 2001 року “Про імміграцію”. У цьому Законі (ст. 1) наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: – імміграція – це прибуття в Україну чи залишення […]...

  40. Конституційне право України – Шаптала Н. К. – Форми роботи Верховної Ради АРК Діяльність Верховної Ради АРК здійснюється сесійно і складається з її пленарних засідань і засідань її органів. Верховна Рада АРК збирається на першу сесію не пізніше ніж на тридцятий день після обрання не менше двох третин від встановленого числа депутатів. Першу сесію відкриває і веде до обрання Голови Верховної Ради АРК голова виборчої комісії АРК. Повноваження […]...

Конституційне право України – Шаптала Н. К. – 4.3. Законодавче регулювання питань громадянства України
«
»