Основи держави і права України – Ортинський В. Л. – Інститут громадянства України
Основну частину населення будь-якої країни становить особлива категорія фізичних осіб, а саме: громадяни цієї держави.
Громадянство є тією необхідною підставою, яка надає особі, що має статус громадянина, можливість повною мірою долучитися до політичного, економічного, правового та культурного життя суспільства і держави. Громадянство є одним із визначальних чинників у характеристиці правового становища особи, одним із найважливіших елементів її правового статусу.
Закон України “Про громадянство України” від 18 січня 2001 р. визначає громадянство як “правовий зв’язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов’язках” (ст. 1). Конституція України (ст. 4, 25,92,106) закріпила невід’ємне право людини на громадянство. Згідно з ним:
– в Україні, до складу якої входить Автономна Республіка Крим, встановлено єдине громадянство (ст. 4);
– ніхто не може бути позбавлений громадянства (ч. 1, ст. 25);
– ніхто не може бути позбавлений права змінити громадянство (ч. 1, ст. 25);
– громадянин України не може бути виданий іншій державі (ч. 2, ст. 25);
– держава гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за кордоном (ч. 3, ст. 25);
– питання громадянства визначаються виключно законом України (ст. 92);
– Президент України ухвалює рішення про прийняття громадянства України та припинення громадянства України (ст. 106).
Згідно з ч. 2 ст. 4 Конституції, питання набуття та припинення громадянства України передбачені в Законі. Ст. 6 Закону про громадянство України визначає такі підстави набуття громадянства України:
– за народженням;
– за територіальним походженням;
– унаслідок прийняття громадянства;
– унаслідок поновлення в громадянстві;
– унаслідок усиновлення;
– унаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування;
– унаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;
– у зв’язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;
– унаслідок встановлення батьківства;
– за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Умовами вступу (прийняття) до громадянства України є:
– визнання та дотримання Конституції України та законів України;
– зобов’язання припинити іноземне громадянство (окрім випадків, зазначених у Законі);
– безперервне проживання на законних підставах на території України впродовж останніх п’яти років;
– отримання дозволу на постійне проживання в Україні;
– володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, котрі мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі);
– наявність законних джерел існування. Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні.
До громадянства України не приймається особа, котра:
– вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;
– засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості);
– вчинила на території іншої держави діяння, що визнані законодавством України тяжким злочином.
Громадянство України припиняється (ст. 19):
– унаслідок виходу з громадянства України;
– унаслідок втрати громадянства України;
– за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Громадянство України втрачається, якщо:
1. Громадянин України після досягнення ним повноліття добровільно набув громадянство іншої держави.
2. Іноземець набув громадянство України і не подав у порядку, передбаченому законом, документ про припинення іноземного громадянства або декларацію про відмову від нього.
3. Іноземець набув громадянство України і скористався правом або виконав обов’язки, які надає чи покладає на нього іноземне громадянство.
4. Особа набула громадянство України на підставі ст. 9 Закону (прийняття до громадянства) внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів.
5. Громадянин України без згоди державних органів України добровільно вступив на військову службу, на роботу в службу безпеки, правоохоронні органи, органи юстиції або органи державної влади чи органи місцевого самоврядування іншої держави.
Положення пунктів 1, 2, 3, 5 цієї статті не застосовується, якщо внаслідок цього громадянин України стане особою без громадянства.
До органів, які беруть участь у розв’язанні питань, пов’язаних із громадянством, належать: Президент України; комісія при Президентові України з питань громадянства; спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства (Міністерство внутрішніх справ) і підпорядковані йому органи (стосовно осіб, котрі проживають на території України); Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва і консульські установи України (стосовно осіб, які постійно проживають за кордоном).
Зміст основних положень Закону про набуття і припинення громадянства України грунтується на одному із загальновизнаних принципів міжнародного права – принципі уникнення без-громадянства.
Конституція України, поряд із низкою найважливіших прав і свобод людини і громадянина, встановлює і конституційні обов’язки як громадян, так і кожного, хто постійно проживає або перебуває на території України” Ці обов’язки закріплені у ст. 65-68 Конституції.
Основний Закон України (ст. 65) визначає обов’язки – захист вітчизни, шанування державних символів; (ст. 66) – обов’язок берегти природу, культурну спадщину; (ст. 67) – сплачувати податки і збори; (ст. 68) – дотримуватися Конституції і законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Конституція України закріпила комплекс гарантій прав та свобод людини і громадянина. Умовно їх можна поділити на дві групи:
1) загальні гарантії, які стосуються всіх або більшості прав і свобод;
2) спеціальні гарантії, які стосуються окремих прав і свобод або їх груп, про які йшла мова.
Серед загальних гарантій можна розрізняти політичні, економічні, соціальні, духовні (культурні) й власне права (юридичні) та організаційні гарантії.
Юридичними гарантіями прав і свобод особи є насамперед певні принципи правового статусу особи, передбачені і закріплені Конституцією, процесуальні гарантії (норми), юридичні обов’язки, а також юридична відповідальність за порушення прав і свобод інших осіб.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)