Конституційне право України – Шаптала Н. К. – 6.2. Виборче право: поняття та види
Виборче право – багатогранне суспільно-політичне явище, яке за своїми цілями та завданнями спрямоване на державне забезпечення та охорону демократичного процесу виборів і дотримання правопорядку усіма суб’єктами виборчого процесу під час виборчої кампанії.
Конституційно-правова доктрина визначає поняття “виборче право” в об’єктивному і суб’єктивному значеннях.
Об’єктивне виборче право – це система норм, принципів і положень, об’єктивованих у нормативно-правових актах, які закріплюють порядок, організацію та процедуру обрання кандидатів у представницькі органи державної влади, органи місцевого самоврядування тощо. Джерелами об’єктивного виборчого права є всі нормативно-правові акти, що регулюють порядок проведення виборів.
1. Конституція і закони України:
O Конституція України (статті 5,36,38,76, 85,92,103 та ін.);
* Закон України “Про вибори народних депутатів України” від 17 листопада 2011 р. № 4061-VI;
* Закон України “Про вибори Президента України” від 5 березня 1999 р.№474-ХІУ;
* Закон України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 10 липня 2010 р. № 2487-УІ;
O Закон України “Про Центральну виборчу комісію” від 30 червня 2004р.№1932-ІУтаін.
2. Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, хоча й опосередковано, проте є складовою частиною виборчого законодавства України, тому що національне виборче законодавство розроблялося з урахуванням норм міжнародного права в частині регламентації загальних принципів народного волевиявлення та організації публічної влади. До таких міжнародних правових актів належать:
* Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року;
* Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року;
* Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 року;
* Документ Копенгагенської наради з людського виміру від 29 червня 1990 р. та інші.
Так, стаття 21 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року проголошує такі принципи: “А Кожна людина має право брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо або через вільно обраних представників. 2. Кожна людина має право рівного доступу до державної служби в своїй країні. 3. Воля народу повинна бути основою влади уряду; ця воля повинна виявлятися у періодичних і нефальсифікованих виборах, які повинні провадитись при загальному і рівному виборчому праві шляхом таємного голосування або ж через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосування”.
3. Правові акти Конституційного Суду України, зокрема його рішення, згідно з положеннями ст. 69 Закону України “Про Конституційний Суд України”, є нормативними, тобто обов’язковими до виконання.
Суб’єктивне виборче право – це нормативно закріплена можливість громадянина України його участі чи неучасті у виборах. Зазначене право передбачене і гарантоване Конституцією і законами України. Суб’єктивне виборче право поділяється на активне і пасивне.
Активне виборче право (право обирати) – це встановлене і гарантоване Конституцією і законами України право громадянина
України шляхом голосування обирати представницькі органи державної влади (Верховну Раду України, Президента України), а також органи місцевого самоврядування (сільського, селищного і міського голів, місцеві ради). Активне виборче право на виборах і референдумах згідно зі ст. 70 Конституції України мають громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років. Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними.
Наука і практика конституційного права розрізняє такі поняття, як “виборці” і “виборщики”.
Виборці – це ті особи, які беруть участь у виборах, тобто це електорат (від лат. elector – той, хто обирає, виборець). Виборці, які голосують за конкретну політичну партію або її представника, називаються електоратом партії.
Виборщики – це обрані у першому турі виборів особи, які уповноважені остаточно обрати на виборну посаду конкретного кандидата за умов непрямих (двоступеневих або багатоступеневих) виборів, коли формування якогось представницького органу чи обрання посадової особи відбувається шляхом подання виборцями своїх голосів не безпосередньо за кандидатів на виборну посаду, а за виборців другого ступеня – виборщиків1. Така система діє на виборах Президента США: у першому турі виборці обирають виборщиків, а в другому турі виборщики обирають главу держави.
Пасивне виборче право (право бути обраним) – це встановлене і гарантоване Конституцією і законами України право громадянина України балотуватися і бути обраним на відповідні посади, зокрема народного депутата України, депутата місцевих рад, міського голови.
Можливість використання пасивного виборчого права громадянином України залежить від ряду умов: місцеві чи загальнодержавні вибори, вибори Президента України чи селищного голови, депутата місцевих рад чи народного депутата Верховної Ради України. Так, відповідно до ч. 2 ст. 103 Конституції України Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п’яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою. Одна й та сама особа не може бути Президентом України більш ніж два строки підряд.
Депутатом, сільським, селищним, міським головою згідно зі ст. 9 Закону України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг вісімнадцяти років та має право голосу відповідно до ст. 70 Конституції України. Проте депутатом, сільським, селищним, міським головою не може бути обраний громадянин України, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена1 або не знята2 у встановленому законом порядку.
Законодавчі вимоги щодо реалізації громадянином України свого активного і пасивного виборчого права досить різні. Зокрема, голосувати на виборах Верховної Ради України може дієздатний громадянин України, який на момент виборів досяг 18 років. Проте реалізувати своє пасивне виборче право, тобто бути обраним народним депутатом України, може громадянин України, який на момент виборів досяг 21 року.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)