Інфраструктура товарного ринку – Бєлявцев М. І. – 11.1.2. Еволюція біржової торгівлі

Сучасні товарні біржі є результатом тривалої еволюції різних форм оптової торгівлі.

Історично первинною формою оптової торгівлі можна вважати караванну торгівлю. її відмінностями є: епізодичність, нерегулярність проведення, відсутність певного місця торгівлі та правил здійснення.

На зміну їй прийшла Ярмаркова торгівля. В середні віки стали виникати як невеликі, так і досить великі ярмарки, місце і час проведення яких було точно визначено і про проведення яких учасники заздалегідь оповіщалися. Саме слово “ярмарок” у перекладі з німецької означає “щорічний ринок”.

На ярмарках проводилися операції з наявним товаром, як з негайною оплатою, так і з відстроченням платежу. На деяких ярмарках були розроблені стандартні вимоги щодо якості продукції, а потім і введена практика торгівлі за зразками, а не тільки за конкретними наявними партіями. Ярмаркова торгівля того часу велася за суворо розробленими внутрішніми правилами. На певному етапі ярмарковий спосіб організації торгівлі перестав влаштовувати його учасників.

Головною причиною виникнення біржової торгівлі товарами був розвиток великого виробництва, для якого був необхідний ринок, здатний реалізовувати великі партії товару на регулярній періодичній основі, на базі цін, що складаються залежно від реального співвідношення попиту і пропозиції на товар.

Існує декілька версій походження терміну “біржа”. На думку багатьох учених і фахівців, російське слово “біржа” походить від французького “бурс”, німецького “берсі”, італійського “борса”.

Етимологічні словники при характеристиці цих термінів дають різні варіанти смислового наповнення та історії. Найбільш поширеним з них є наступний. Термін “бурс” сформувався на основі народної латині (“берса”), куди він прийшов з грецької мови. Грецьке слово “бюрса” означало вироблену шкіру, бурдюк. У XII ст. словом “бурс” стали називати невеликий шкіряний гаманець для металевих монет. З цієї пори це значення широко розповсюдилося у ряді європейських країн.

“Бурсою” також називали і певну суму грошей, зокрема, стипендії, що виділяються тим, хто вчиться.

Потім “берса” все частіше стала означати і місце, де здійснювалися видача й обмін грошей, здійснення торгових операцій.

Інші дослідники пов’язують слово “біржа” не тільки з поняттям “гаманець”, але і з прізвищем відомих у середні віки фламандських негоціантів Ван Дер Бурсів. У місті Брюгте (Нідерланди) їм належав готель, де любили зупинятися купці, і де нерідко здійснювалися різні торговельні та фінансові операції. Фасад будівлі готелю був прикрашений скульптурною групою, яка складається з трьох гаманців, що символізувало багатство власника. У подальшому це сприяло появі терміну “бурс” – в розумінні місця, де здійснюються комерційні операції. Спочатку в Брюгге говорили, що комерсанти відправляються до “Бурс”, потім з’явився вираз йти на “бурсу”, на біржу.

За твердженням істориків перша в світі біржа з’явилася в 1531 р. в Антверпені (Бельгія). На будівлі відкритої тут біржі був напис: “Для використання торговими людьми всіх народів і мов”. Отже, можна вважати першу товарну біржу і міжнародною. Сучасники називали цю біржу “нескінченним ярмарком”.

У 1549 р. виникають біржі в Ліоні та Тулузі (Франція), а потім – у Лондоні (1565). В Японії біржі з торгівлі рисом з’явилася в 1790 р., а в США перша біржа вийшла у 1848 р. в Чикаго.

Це найбільш відома, але далеко не єдина гіпотеза появи поняття “біржа”. Біржова торгівля є результатом еволюції багатьох форм торгівлі. Група істориків вважає, що біржова торгівля зародилася в Японії ще в І ст. Інші ж – відносять виникнення товарних бірж до часу розквіту Стародавньої Греції і Стародавнього Риму. Є твердження, що сам Цицерон активно спекулював нерухомістю в таких закладах. Проте ні ті, ні інші не заперечують, що тільки в ХУІ-ХУН ст. біржі стали своєрідною формою ринку.

Один з дослідників бірж Дж. Вега в своєму творі, що вийшов в світ у 1688 р., називав біржу так:

– сукупність всього гарного і всього помилкового;

– пробний камінь всіх обережних і могила всіх занадто сміливих;

– криниця корисних речей і осередок зла. Характеризуючи роботу бірж, він відзначав, що необхідно

Завжди слідувати пануючій течії, але останню з’ясувати дуже важко, оскільки одні продають, інші купують, отже течії протилежні. Біржовий прибуток, на його думку, – це вранішня роса і мильна булька.

У розвитку світової біржової торгівлі можна виділити 5 етапів.

На першому етапі (з 1531 р>) біржова торгівля здійснювалася в обмеженій кількості країн, носила локальний характер. На товарних біржах здійснювалися операції тільки на реальний товар з негайним постачанням і за готівковий розрахунок.

На другому етапі (з 1830р.) почали здійснювати операції на реальний товар з постачанням його в майбутньому. Цей етап пов’язаний з періодом промислової революції, коли мало місце величезне розширення попиту на сировину і продовольство. Зросли масштаби світової торгівлі, а разом з тим – і вимоги до однорідності якості товару та регулярності постачань. Поява операцій на термін з реальною продукцією гарантувала постачання товару необхідної якості в потрібний термін за цінами, які забезпечували можливість отримання прибутку, що дозволяло фірмам наперед визначати свої потенційні витрати виробництва. В результаті вивільнялася частина капіталу, що не брав участь у продуктивній діяльності, а був лише гарантійним. В умовах вільної конкуренції такий тип біржі сприяв просуванню величезних і дедалі зростаючих товарних мас від виробника до споживача з найменшими витратами праці та капіталу.

Крім того, операції з реальним товаром на строк, привертаючи спекулятивні капітали, збільшували місткість ринку і створювали можливості для виробника і посередника швидше реалізувати свій товар, скорочуючи період обігу. Економічною основою виникнення торгівлі на термін виступила сама природа ринку – стихійність, невизначеність, нестійкість.

Третій етап (з 1865 р.) пов’язаний із впровадженням у біржову практику ф’ючерсних операцій. Річ у тому, що конкуренція форм торгівлі товарами поступово призвела до того, що торгівля реальними товарами остаточно перемістилася в позабіржовий обіг. Адже споживачу завжди потрібен конкретний товар зі всіма його конкретними і специфічними особливостями, що поставляється на умовах, прийнятних для даного споживача. В той же час біржова торгівля не могла розвиватися без руху у бік, протилежний обліку конкретних чинників, а саме – у бік все більшої уніфікації і стандартизації біржових товарів. Без цього було неможливо нарощувати обсяги торгівлі, кількості угод, що укладаються тощо. Стандартизація біржової торгівлі призвела до появи біржового ф’ючерсного контракту, тобто контракту на постачання біржового товару через певний термін у майбутньому. Першою біржею, що розробила стандартний контракт на майбутнє постачання зерна, була товарна біржа в Чикаго.

Четвертий етап (з 1910 р.) пов’язаний з розробкою і впровадженням механізму страхування цінового ризику. Вперше він одержав свою практичну реалізацію в 1920 р. на біржах США при закупівлях бавовни, що направлялась до Великобританії.

П’ятий етап (з 1984р.) – це поява нового виду біржових операцій – опційних.

На відміну від західноєвропейських країн, де біржі утворилися унаслідок їх необхідності, в Росії біржова справа насаджувалася зверху.

Перша товарна біржа в Росії була створена Петром І у 1703 р. в Петербурзі за прикладом Амстердамської і була покликана діяти за тими ж принципами функціонування. Фактично при Петрові І лише вона одна й існувала. Насаджувана зверху біржова справа не викликала ентузіазму у російського купецтва; вона була реорганізована при Миколі І і століття майже не працювала.

Пожвавлення почалося лише з 30-х років XIX ст. Поява бірж у Рибінську, Нижньому Новгороді, Москві, Одесі, а в подальшому в Казані, Ризі, Києві, Самарі та інших містах пов’язана з розвитком торгівлі хлібом.

Подальший розвиток біржової торгівлі обумовлений будівництвом залізниць, елеваторів, появою комерційних банків, розвитком підтоварного кредиту під хліб.

Порівняно із західними біржами, російські біржі мали свою специфіку, а саме:

1) їх відрізняв низький рівень біржової техніки, що було наслідком нерозвиненості інфраструктури, а тому на російських біржах не набули поширення операції на термін;

2) тільки в Росії біржі брали на себе функції представництва інтересів купецтва;

3) думка про біржу була неоднозначною. Часто вважалося, що на біржу ганебно ходити порядній людині. Людей відлякувала спекуляція;

4) на відміну від інших країн, брокери не об’єднувалися в корпоративний “пакет”, був відсутній на біржі і глашатай. Операції здійснювалися буквально “на вухо”;

5) куртаж брокер одержував не відразу, а в кінці року;

6) для Росії було характерне активне втручання держави в організацію і діяльність товарних бірж. Реєстрація бірж проводилася лише з дозволу урядових органів. Багато бірж знаходилися під тиском і контролем міністра торгівлі та промисловості.

Незважаючи на складнощі в організації біржової торгівлі, до XIX ст. біржі в Росії досягли певного рівня розвитку і продовжували функціонувати в XX ст. До початку І світової війни в Росії налічувалося 114 біржі. Більшість з них була товарними. У роки війни біржі практично зникли і відродилися в радянський період.

Це відродження відбулося в 1921 р. з введенням нової економічної політики (НЕП). Організуючий вплив торгово-посередницької діяльності товарних бірж було направлено на раціоналізацію децентралізованого ринку. В епоху НЕПу радянські біржі виникли майже при повній відсутності ринку, і саме з метою його створення вони засновувалися у формах, не відповідних економіці цього періоду.

До початку 1924 р. вся довоєнна біржова мережа була повністю відновлена. Біржі в перший період виникли переважно в містах, де вони раніше й існували. Згодом географія бірж дещо розширилася.

В епоху НЕПу існувало два основних підходи до визначення завдань і функцій бірж:

1) вони розглядалися як інструмент, покликаний самостійно регулювати ринок за рахунок встановлення єдиних цін;

2) була встановлена обов’язкова реєстрація всіх операцій, включаючи і позабіржові.

Товарним біржам приписувалося виконання наступних функцій:

– обліково-статистична – облік і реєстрація операцій;

– посередницька – організація укладення операцій;

– регулююча – встановлення рівноваги цін, попиту та пропозиції.

По суті, це була вже не біржа, а елемент організованого державою ринку. Біржі стають допоміжним апаратом у процесі державного регулювання ринкових відносин і не тільки допомагають у виробленні лімітів, але і розкривають факти відступу від них.

До кінця 1922 р. в Росії вже діяло 39 бірж, а в 1926 – 114 товарних і товарно-фондових бірж, що налічували 8514 членів.

Розширене тлумачення одних функцій товарних бірж супроводжувалося зменшенням ваги інших функцій. Так, частка задоволеного попиту в 1924-1925 рр. складала 60-65%, пропозиції – 50-60%.

При низькому рівні відвідуваності, співвідношенні операцій і кількості відвідувачів, розмірі ставок тощо біржа свої посередницькі функції виконувала не повною мірою, а, отже, її реальне значення виявилося недостатнім.

Серед причин, що зумовлювали слабкість посередницької роботи радянських бірж, слід назвати товарний дефіцит, в умовах якого біржове посередництво стає економічно нежиттєздатним.

На роботі бірж позначилася їх неправильна організаційна побудова – універсалізм. І, нарешті, жорстке планування і монополізація збуту продукції призвели до припинення діяльності бірж.

У 1926 р. у зв’язку із згортанням НЕПу урядом було ухвалене рішення про скорочення кількості бірж зі 114 до 14. У 1930 р. інститут бірж як елемент ринкового капіталістичного господарства був ліквідований.

Історія біржової торгівлі в Україні нерозривно пов’язана з розвитком товарних бірж в Росії, до складу якої вона входила.

– Перша товарна біржа на території України була відкрита в 1796 р. в Одесі. Також як і Санкт-Петербурзька, Одеська біржа не відігравала помітної ролі в оптовій торгівлі – торги проходили дуже мляво при невеликому скупченні продавців і покупців. Предметом біржової торгівлі були в основному зерно і мануфактура.

– Другий етап біржового руху на території України безпосередньо пов’язаний з реформою 1861 р. У 1869 р. була відкрита Київська товарна біржа, в 1876 р. – Харківська, в 1885 р. – Миколаївська.

Товарні біржі створювалися в загальновизнаних центрах торгівлі з розвиненою транспортною мережею і мали певну спеціалізацію (хлібні, фруктові, скотопромислові, м’ясні, чайні, винні, яєчні, м’ясні, лісові та текстильні).

Так, Одеська біржа спеціалізувалася на продажу зерна і хлібо-борошномельної продукції, Київська біржа займалася оптовим продажем цукру, зерна, вугілля, хлібо-борошномельної продукції.

До 1914 р. на території України було розміщено 11 товарних бірж (у Києві, Одесі, Запоріжжі, Єкатеринославі, Харкові, Херсоні, Миколаєві, Маріуполі, Бердянську). Найбільшими з цих 11 товарних бірж були Київська (основний обсяг біржових операцій припадав на цукор) та Одеська, що здійснювала біржові операції із зерном.

– Третій етап біржової торгівлі належить до 20-х років XX ст. До 1925 р. була відновлена діяльність усіх раніше створених 11 товарних бірж, проте в 1928 р. припинила своє існування остання з цих бірж.

– Четвертий, сучасний етап розвитку біржової торгівлі починається з 1990 р., коли на території України знову почали відкриватися товарні біржі. Біржове господарство в Україні за роки її незалежності розвивається досить нерівномірно. До вересня 1991 р. (через рік після відкриття першої з бірж) в Україні налічувалося вже 44 товарних біржі. Динаміка появи бірж на товарному ринку України наведена в табл. 11.2.

Біржі “прописалися” в усіх областях України, а також у Києві та Автономній Республіці Крим. Разом з тим для біржової торгівлі характерна значна концентрація. На біржах, що діють у Києві, проводиться найбільша кількість біржових

Таблиця 11.2

Темпи зростання кількості бірж в Україні (за роками)

Операцій (понад 40% всіх операцій України), на біржах Донецької області – 12%; Харківської – близько 9%; Одеської – близько 8%; Дніпропетровської – близько 7%; Запорізької – 5%; Миколаївської – близько 5%.

Найбільшими біржовими структурами України за обсягом обороту є:

– Українська міжбанківська валютна біржа;

– Київська універсальна товарна біржа;

– Українська біржа “Десятинна” (м. Київ) ;

– Маріупольська універсально-товарна біржа, Одеська товарна біржа, Харківська біржа нерухомості. На частку вищезазначених бірж припадає майже 90% загального біржового обороту (враховуючи валютні операції).

Починаючи з 1994 р., найбільшу питому вагу в структурі біржового обороту складали операції з нерухомістю (приблизно на рівні 70%). У 1998 р. структура біржового обороту (у %) виглядала таким чином:

Продукція, товари і послуги…………….31,1

Транспортні засоби…………………….11,5

Кабельна продукція…………………….0,5

Паливо………………………………..0,3

Сільгосппродукція…………………….18,9

Послуги……………………………….0,1

Цінні папери………………………….13,7

Нерухомість………………………….54,5.

Останніми роками практично припинилася біржова торгівля чорним і кольоровими металами, металопродукцією, обчислювальною технікою і оргтехнікою, лісом і лісоматеріалами, папером, будівельними матеріалами, товарами народного споживання, хімічною продукцією.

Організація діяльності товарних бірж визначається Законом України “Про товарні біржі” (введений в дію 1.01.1992 р.). У квітні 1996 р. були затверджені типові Правила біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією. Цьому послужило створення мережі агропромислових бірж.

Багато бірж України об’єднані в різні біржові спілки. Найбільш представницькими з них є Конгрес бірж, Біржова спілка, міжбіржовий синдикат “Метал України”, міжбіржовий картель “Дніпро”, Національна асоціація бірж.

Насиченість Донецької області біржами досить висока. Кількість діючих бірж з 1995 по 1998 р. зросла на 214%, кількість проведених торгів зросла за цей же період на 287%. Докладніший аналіз діяльності бірж представлений у табл. 11.3.

Становлення мережі бірж ішло в основному стихійно, на ентузіазмі першопрохідців – не було правової бази; не було вирішено багато законодавчих питань.

Організаційне відродження біржової торгівлі було частково підготовлено системою аукціонної торгівлі виробничими ресурсами, яка одержала певний розвиток у 1988-1989 рр.

Уперше вільні ціни з’явилися на аукціонних торгах промисловою продукцією, що продається за комерційними цінами територіальними органами Держпостача СРСР. Подальша

Таблиця 11.3

Характеристика діяльності бірж Донецької області в 1995-1998 рр.

Криза планового матеріально-технічного постачання призвела до появи натурального обміну.

До розвитку біржової торгівлі підштовхувала і наявність наднормативних і невживаних запасів, які нагромадилися на той час на складах підприємств. Останні зацікавилися біржовою торгівлею як можливістю реалізувати їх за ринковими цінами.

Дефіцитна економіка, що склалася впродовж декількох десятиліть, характеризувалася тим, що грошовий попит постійно перевищував товарну пропозицію. Тому підприємства, одержавши свободу у використанні грошових коштів, шукали можливості їх застосування. Поява біржових структур стала одним з напрямів вкладення надмірних грошових ресурсів.

Біржі, створені в цей період, були чимось середнім між ярмарком, великооптовим торговим домом і власне біржею. На всіх біржах фактично проводилися товарні аукціони, і їх діяльність носила чисто спекулятивний характер. Можна відзначити ряд рис, які не дозволяли їх з повним правом віднести до бірж:

1) нерегулярність і іноді нефіксованість днів і годин торгівлі;

2) універсальний характер номенклатури товарів, присутність великої кількості небіржових товарів;

3) відсутність або незначна кількість однотоварних спеціалізованих секцій;

4) нестандартизованість партій;

5) недосконалість моментів котирування, а іноді її відсутність.

Ініціаторами створення товарних бірж на той період найчастіше виступали комерційні центри і територіальні управління МТС. У деяких випадках засновниками бірж ставали великі промислові підприємства. Регіональні біржі, що виникли за участю місцевих комерційних структур, частіше прагнули до налагодження торгівлі інформацією, а не до організації власне біржової торгівлі.

На відміну від зарубіжних бірж вітчизняні біржі створювалися як комерційні організації. Прагнучи одержати максимальні пільги, організатори бірж часто використовували вельми “оригінальні” правові форми створення бірж. Наприклад, з метою отримання пільгового податкового статусу Київська спеціалізована біржа реєструвалася як мале підприємство, що не є організаційно-правовою формою бірж.

У цей період головною метою засновників бірж була швидка окупність внесених коштів з високою прибутковістю первинних капіталовкладень.

Склад учасників на вітчизняних біржах на той період був складним. Як правило, були присутні дві групи учасників:

1) ініціатори – засновники та власники торгових місць;

2) торгові підприємці – власники брокерських контор і фірм. Засновниками вважалися ініціатори створення біржі, що

Підписали засновницьку угоду і внесли первинні внески. На відміну від зарубіжних бірж, де частка засновників звичайно обмежується 3-5% від дозволеного до підписки капіталу, в нашій країні фіксованої межі частки засновників не було, і на більшості бірж вона коливалася від 15 до 30%. В окремих випадках всі голосуючі акції розподілялися між засновниками.

Засновникам давалося безкоштовне право відкрити одну або декілька брокерських контор, що також складало привілей. Іноді за ними резервувалося першочергове право придбання брокерських місць, що звільняються.

Відмітну особливість вітчизняних бірж складає і група відвідувачів – постійних і разових.

Істотна різниця була і в трактуванні поняття “маклер”. На старих біржах Росії маклер – це торговий дилер. На нових біржах – це, як правило, той, хто веде торги. Старі маклери не тільки проходили внутрішньобіржову атестацію, як зараз брокери, а ще й затверджувалися міністром торгівлі і промисловості, приводилися до присяги, звання їх було довічним, якщо не було з їх сторони відмови або їх не позбавляли прав. Офіційний статус маклера – головна відмінність від сучасного брокера.

Для сучасного етапу розвитку світової біржової торгівлі характерні наступні основні тенденції:

1) зростання обсягу біржової діяльності, що характеризується зростанням кількості укладених операцій;

2) постійне зниження асортименту, що реалізується, та кількості операцій за реальним товаром;

3) підвищення рівня концентрації біржової торгівлі в окремих країнах;

4) переважне розміщення товарних бірж у місцях концентрації споживання товарів – основні операції пов’язані з купівлею-продажем ф’ючерсних і опційних контрактів;

5) вирівнювання рівня біржових цін на товари на різних біржах – це пов’язано з тим, що основна частка операцій здійснюється не за реальними товарами, а за ф’ючерсними і опцій-ними контрактами;

6) зростання технічного оснащення бірж та вдосконалення техніки біржових операцій.

На сучасному етапі світову біржову торгівлю представляють 50 товарних бірж. На частку США припадає 84% загального обсягу світової біржової торгівлі; Великобританії – 8%; Японії – 6%; на долю інших країн – 2%.

Структура операцій, що укладаються на міжнародних товарних біржах, характеризується наступними даними: майже 2% – це купівля-продаж реального товару; близько 20% – опційні операції, решта частки припадає на ф’ючерсні операції.

Центром зосередження міжнародних товарних бірж є США – на їх території розміщено 11 товарних бірж, і Великобританія – на її території розташовано 10 товарних бірж. У решті “біржових” країн” (Японія, Канада, Австралія, Бразилія, Ірландія, Франція, Німеччина та ін.) розміщено від 1 до 3 товарних бірж.

Більшість товарних бірж – спеціалізовані і вузькоспеціалізовані (Лондонська біржа вовни, Японська біржа цукру, Гамбурзька біржа кави).

Важливою характеристикою міжнародних товарних бірж є їх розміри, що визначаються кількістю здійснюваних на них операцій.

Серед провідних товарних бірж світу за кількістю щорічно здійснюваних операцій виділяються наступні:

1. Товарна біржа, Чикаго – заснована в 1842 p., здійснює ф’ючерсну торгівлю пшеницею, соєвими бобами, кукурудзою, вівсом, соєвим маслом, соєвою мукою, сріблом, золотом; 150 млн. операцій.

2. Комерційна біржа, Чикаго – заснована в 1874 p., торгує ф’ючерсними контрактами на рогату худобу, свиней, свинячу грудинку, а також цінними паперами, ф’ючерсами на іноземну валюту; 35 млн. операцій.

3. Нью-Йоркська комерційна біржа – заснована в 1872 p., об’єктами біржової ф’ючерсної та реальної торгівлі є платина, паладій, срібні монети, картопля, нафта, дизельне паливо, пропан, бензин; 32 млн. операцій.

4. Паризька біржа “Матіф” – торгує цукром, картоплею, какао-бобами; 25 млн. операцій.

5. Нью-Йоркська товарна біржа (біржа КОМЕКС) – утворена в 1933 р. Це біржа металів, на якій здійснюються ф’ючерсні операції із золотом, сріблом, міддю, алюмінієм; 22 млн. операцій.

6. Токійська промислова товарна біржа торгує бавовною, вовною, каучуком, платиною, золотом, сріблом; 15 млн. операцій.

7. Ф’ючерсна біржа, Сідней – велика рогата худоба, вовна; 12 млн. операцій.

8. Лондонська біржа металів – заснована в 1882 р. Об’єктом біржового обороту на біржі є мідь, алюміній, цинк, свинець, нікель, срібло. Укладаються як ф’ючерсні, так і реальні операції, причому частка других досить висока; 10 мли, операцій.

9. Нью-Йоркська біржа кави, цукру і какао – заснована в 1882 р.; 9 млн. операцій.

10. Лондонська ф’ючерсна й опційна біржа – предметом обороту є сільськогосподарські продукти, а об’єктом здійснення операцій на реальному та ф’ючерсному ринку виступають кава (“Робуста”), какао, цукор білий і цукор-сирець, каучук, картопля, соя, насіння олійних культур та олія (соєва, кокосова, рапсова, соняшникова, лляна, арахісова); 7 млн. операцій. Лондонська біржа першою в Європі з 1987 р. почала застосовувати електронну систему при здійсненні комерційних операцій.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)