Інфраструктура товарного ринку – Бєлявцев М. І. – 11.1.10. Цілі здійснення біржових операцій

Укладення тих чи інших видів операцій підпорядкований певній меті здійснення біржових операцій, які учасники біржі проводять на торгах. Основними цілями проведення біржових операцій є наступні:

1) покупка та продаж реальних товарів;

2) страхування цінового ризику – хеджування;

3) біржові спекуляції.

1. В основі здійснення біржової операції Покупки та продажу реального товару лежить механізм здійснення біржових операцій типу “спот” або “форвард”. Коли підприємство вирішує свої поточні завдання у сфері забезпечення або збуту, воно здійснює покупку або продаж реального товару, укладаючи при цьому угоду “спот”. У тих випадках, коли підприємство планує безперебійне забезпечення або збут у майбутньому періоді, воно відповідно укладає біржову угоду типу “форвард”.

2. Страхування цінового ризику продавця та покупця при зміні ціни на реальний товар у процесі здійснення форвардних операцій одержало назву хеджування, що в перекладі означає “огорожа, захист”.

Учасники ф’ючерсної торгівлі, що переслідують таку мету, називаються хеджерами. Ними виступають продавці та покупці наявних товарів, які прагнуть застрахувати від несприятливих змін ціни на свої товари.

На біржовому ринку розрізняють два види операцій страхування цінового ризику (хеджування):

1) хеджування продажем – короткий хедж.

2) хеджування покупкою – довгий хедж.

Хеджування продажем – це використання короткої позиції на ф’ючерсному ринку тим, хто має довгу позицію на наявному ринку. Цей вид хеджування змінюється для захисту продажної ціни товару.

Хеджування продажем здійснює покупець реального товару, який, уклавши форвардну операцію на покупку реального товару, одночасно з цим відкриває позицію на продаж ф’ючерсних контрактів на аналогічну кількість товару (через побоювання, що до моменту постачання ціна реального товару може знизитися). Якщо ціна до моменту постачання реального товару знизиться, покупець, несучи фінансові втрати за форвардною операцією, одержить прибуток за ф’ючерсною операцією, що забезпечує відшкодування втрат.

Хеджування покупкою – це біржова операція, в процесі якої продавець реального товару, уклавши форвардну операцію на продаж, одночасно здійснює покупку ф’ючерсних контрактів на аналогічну кількість товару.

Таким чином, хеджування вимагає здійснення трьох видів біржових операцій:

1) покупка (продаж) реального товару з постачанням у майбутньому – форвардна операція;

2) продаж (покупка) ф’ючерсних контрактів на аналогічну кількість товару;

3) ліквідація позиції за ф’ючерсними контрактами шляхом укладення офсетної операції.

Принцип страхування в даному випадку полягає в тому, що якщо в операції одна сторона втрачає як продавець реального товару, то вона виграє як покупець ф’ючерсів на ту ж кількість товару, і навпаки.

Головний результат хеджування полягає в тому, що покупець або продавець реального товару не зазнає потенційних збитків (втрат) у результаті зміни ринкових цін. Правда, він не отримає і можливої користі. Адже його головною метою є операція з реальним товаром, придбання (продаж) споживчої вартості, а не спекуляція з використанням гри цін.

Наприклад, підприємство – виробник бензину здійснило на біржі його продаж у січні з постачанням у березні. Форвардна операція була укладена на 10 т бензину за ціною 1000 грн. за 1 т. Побоюючись, що до моменту постачання бензину ціни на нафту, а, відповідно, і на бензин, зростуть, і він може зазнати збитку, виробник бензину купує 10 ф’ючерсних контрактів по 1 т бензину за ціною 1050 грн. кожен, або на суму 10 500 грн.

Припустимо, побоювання підприємства-виробника виправдалися і ціна на нафту, і відповідно на бензин, зросла в березні таким чином: ціна на 1 т бензину на біржовому ринку реального товару стала коштувати в березні 1200 грн. за 1 т, а на ф’ючерсному – 1250 грн.

За цих умов механізм і результати хеджування покупкою виглядатимуть таким чином:

1) за операцією з реальним товаром він зазнає фінансових втрат у сумі 1200 – 1000 – 200 грн.;

2) за ф’ючерсною операцією він одержить прибуток у сумі 12500 – 10500 – 2000 грн.

Вигоди хеджування:

1) відбувається істотне зниження цінового ризику торгівлі товарами. Хоча повністю усунути ризик неможливо, проте добре виконаний хедж усуває велику частку небезпеки;

2) хедж не перетинається із звичайними операціями і дозволяє забезпечити постійний захист ціни без необхідності міняти політику запасів або залучати негнучку систему форвардних відносин;

3) хеджування забезпечує велику гнучкість у плануванні операції.

Хеджування використовується з різною метою і є різноманітним за технікою здійснення.

Залежно від цілей виділяють хеджування:

1) хеджування – здійснюється головним чином для фінансування витрат на зберігання товарів. Воно засноване на отриманні прибутку при сприятливій зміні співвідношення цін реального звичайне, так зване чисте хеджування. Воно проводиться виключно для уникнення цінових ризиків. У цьому випадку операції на ф’ючерсному ринку за обсягами і часом знаходяться відповідно до зобов’язань на ринку реального товару;

2) арбітражне хеджування товару та біржових котирувань – при надлишку товару це співвідношення цін (котирування на дальні терміни є вищим, ніж на ближні) дозволяє за рахунок хеджування фінансувати витрати щодо зберігання товару;

3) селективне хеджування – проводиться, якщо на ф’ючерсному ринку виконується не одночасно з укладенням операції на реальний товар і не на адекватну кількість (еквівалентне). Здійснення операції на біржі значною мірою грунтується на очікуваному напрямі та ступені зміни цін реального товару. Цей вид хеджування проводиться з метою отримання прибутку за операціями (звичайний хедж її знищує);

4) завчасне хеджування – полягає в покупці або продажу ф’ючерсного контракту ще до того, як зроблена операція з реальним товаром.

Операція хеджування може бути проведена через опціон.

Опціон є особливим видом біржових операцій, який передбачає покупку права або продаж зобов’язання укласти біржовий контракт на обумовлену кількість товару за наперед встановленою ціною в межах взаємно обумовленого періоду.

Суть опційних операцій полягає у використанні проміжку часу між укладенням операції та її фактичним виконанням.

Ціною опціону (опційного контракту) виступає розмір премії, тобто сума, що сплачується покупцем опціону його продавцю.

Платником премії може виступати як продавець, так і покупець. Опційна операція може здійснюватися як за реальним товаром, так і за ф’ючерсним контрактом.

Покупець опціону, сплативши продавцю премію, не несе перед ним ніяких інших зобов’язань – тобто він не зобов’язаний до моменту завершення терміну опційної операції купити або продати товар або ф’ючерсний контракт за наперед обумовленою ціною.

У той же час Продавець опціону, одержавши від покупця премію, зобов’язаний упродовж обумовленого опційним контрактом періоду продати або купити передбачений товар, як би не змінилися умови біржового ринку.

Розрізняють наступні види опційних операцій:

1) простий опціон;

2) подвійний опціон;

3) кратний опціон;

Простий опціон. Виділяють наступні:

1) опціон з правом покупки – який дає його покупцю право, але не обов’язок, купити певний ф’ючерсний контракт, товар за даною ціною;

2) опціон з правом продажу – який дає його покупцю право, але не обов’язок продати контракт за даною ціною протягом терміну дії контракту.

Іншими словами, покупець опціону на покупку має право купити реальний товар або ф’ючерсний контракт, а покупець опціону на продаж має право продати реальний товар, що є у нього, або ф’ючерсний контракт. Відповідно, продавець опціону на покупку бере на себе зобов’язання продати реальний товар або ф’ючерсний контракт, а продавець опціону на продаж зобов’язаний купити у покупця реальний товар, що є у нього, або ф’ючерсний контракт.

Ціна, за якою покупець опціону на покупку має право купити реальний товар або ф’ючерсний контракт, а покупець опціону на продаж продати ф’ючерсний контракт або реальний товар, називається базисною ціною виконання або ціною зіткнення.

Сума, яку покупець опціону виплачує продавцю на момент укладення операції, називається премією.

Термін дії опціону суворо фіксований. Так, на лондонських біржах ведеться торгівля опціонами з термінами дії 3,6 і 9 місяців.

Опційна операція припускає наявність двох сторін – продавця і покупця. Проте їх положення та дії під час здійснення операції відрізняються від звичайної операції купівлі-продажу.

Покупця також називають Утримувачем опціону. Сплативши продавцю обумовлену премію, він не повинен далі робити ніяких дій, зокрема, не повинен сплачувати маржу, поки не вирішить використовувати опціон. Після реалізації опціон стає ф’ючерсним контрактом і вимагає звичайного внесення депозиту. Якщо покупець вирішує не реалізовувати опціон, йому не потрібно здійснювати ніяких дій, і його втрати обмежуються сплаченою продавцю премією.

Продавця опціону називають підписчиком опціону. Він одержує премію від покупця, проте зі свого боку повинен вносити як гарантійний депозит, так і маржу. Його можливі втрати не обмежені, тоді як можливий прибуток обмежений розмірами премії.

Опціон, що дає його покупцю прибуток при його реалізації, називається опціоном “при грошах”, або грошовим.

Наприклад, якщо товар за ф’ючерсним контрактом коштує 4,5 дол. за одиницю, а опціон покупця укладений по 4,0 дол., то це дає право покупцю купити за ф’ючерсним контрактом товар на 0,5 дол. менше від поточної ціни.

З іншого боку, якщо опціон на продаж укладений за ціною 4,0 дол., то покупцю опціону його реалізація дає можливість продати ф’ючерсний контракт на 0,5 дол. вище. В обох випадках прибуток покупця опціону складе 0,5 дол. за одиницю.

Коли поточні ціни ф’ючерсних контрактів (товару) співпадають з ціною зіткнення, такий опціон називається нульовим, паритетним або опціоном “при своїх”.

Опціон, реалізація якого не приносить прибутку, називається опціоном “без грошей”. Це відбувається, коли цін; зіткнення опціону на покупку вища за ціну ф’ючерсного контракту (товару). Наприклад, якщо покупець опціону на кукурудзу купив його за ціною 3,5 дол.,.а ціна ф’ючерсного ринку складає 3,0 дол., то вигідніше купити ф’ючерсний контракт, ніж реалізувати опціон. З іншого боку, якщо покупець опціону продавця уклав його по 3,0 дол., а ціна ф’ючерсного ринку 3,5 дол., то реалізувати такий опціон також невигідно.

Приклад опційної операції.

На торгах, що проходять, запропонований реальний товар на суму 500 тис. грн. Покупець опціону пропонує власнику товару

Премію в сумі 50 тис. грн. за право придбати товар через три місяці. Протягом цього терміну власник товару не має права нікому його продати. Якщо за вказаний в опційному контракті період ціна на товар знизилася і вся партія коштує вже 400 тис. грн., то покупець опціону може відмовитися від його покупки.

Якщо ж ціна на товар зросла і вся партія коштує за біржовими цінами вже 600 тис. грн., то покупець опціону зажадає у власника товару укладення біржового контракту на реальний товар у сумі 500 тис. грн.

При Подвійному опціоні його покупець набуває право вибору між позицією продавця та позицією покупця реального товару або ф’ючерсного контракту, а також право відмовитися від подальшої операції. При цьому права покупця опціону стають удвічі ширшими порівняно з його правами при простому опціоні. Як правило, у зв’язку з цим удвічі збільшується і розмір премії, що сплачується за такий опціон.

Для того щоб зрозуміти суть такого опціону, слід чітко з’ясувати позиції покупців опціонів, а саме:

1) якщо покупцем опціону (платником премії) виступає продавець товару, то він користується правом відходу від операції і продає товар іншому покупцю за вищою ціною;

2) якщо премію платить покупець товару, то за ним залишається право виконати операцію за колишньою – нижчою ціною, а потім перепродувати товар, одержавши при цьому прибуток.

Розрахунки одержувача премії будуються на тому, що зміна цін не відбудеться або ціни знизяться. В цьому випадку платник обов’язково скористається правом відходу від операції, і премія залишиться у покупця.

Оплата премії у разі відходу від операції здійснюється у день заяви про це (відступна премія), у разі виконання операції – в день її виконання.

Кратний опціон припускає, що покупець набуває права за певну додаткову премію продавцю опціону збільшувати у декілька разів партію товару або ф’ючерсних контрактів у майбутній операції. Ця нова партія повинна бути 2-, 3-, 4-кратною і так далі по відношенню до спочатку обумовленого розміру, але в межах максимального розміру, визначуваного опційним контрактом.

Таким чином, опціони застосовуються для страхування частини виручки в умовах невизначеності підсумків виробництва (наприклад, у разі майбутніх постачань зерна), а також для захисту від втрат у зв’язку з іншими ризиками, що знаходяться поза увагою страхових компаній.

3. Спекулятивні біржові операції на різниці в цінах – це найскладніший вид біржових операцій.

Біржова спекуляція – це спосіб отримання прибутку в процесі біржової торгівлі, що базується на відмінностях у динаміці цін у часі, просторі і на різні види товарів.

Біржовою спекуляцією звичайно займаються члени біржі і ті, хто бажає (зазвичай це приватні особи) зіграти на різниці в динаміці цін.

На практиці немає суворого розмежування між суб’єктами, що займаються хеджуванням, і суб’єктами, діяльність яких пов’язана з біржовою спекуляцією, оскільки учасники ринку реальних товарів теж займаються біржовими спекуляціями.

На ф’ючерсних ринках спекулянти представлені двома основними видами:

1) гравцями на зниження (“ведмеді”);

2) гравцями на підвищення (“бики”).

Гра на зниження здійснюється продажем спекулянтами ф’ючерсних контрактів з метою їх подальшого відкупу за нижчою ціною.

Гра на підвищення здійснюється покупкою ф’ючерсних контрактів з метою їх подальшого продажу за вищою ціною.

Як спекулянти на товарних біржах можуть виступати різні категорії учасників. Дуже часто цим займаються професійні дилери – члени ф’ючерсних бірж, які здійснюють операції від свого імені за свій рахунок і на свій ризик.

У той же час спекулянти на товарних біржах можуть бути і непрофесійними – різні організації й окремі особи (так звана “публіка”), що торгують за посередництвом брокерських фірм.

Біржових спекулянтів можна поділити на великих і дрібних.

За методами ведення операцій, стратегії й тактики торгівлі розрізняють:

1) позиційних спекулянтів – які утримують свою позицію протягом декількох днів, тижнів і навіть місяців. їх прогноз базується на довгостроковій динаміці цін, а короткострокові коливання не беруться до уваги;

2) одноденних спекулянтів – які утримують позицію протягом одного дня, чекаючи істотного руху цін протягом дня (це члени біржі, які здійснюють операції в залі);

3) скалперів – вони ведуть торгівлю в залі виключно в своїх інтересах, використовуючи при цьому щонайменші коливання цін. Протягом дня вони продають і купують велику кількість контрактів, а до кінця дня їх закривають. При невеликому прибутку за однією операцією вони одержують необхідний рівень прибутку за рахунок обсягу операцій. Діяльність скалперів сприяє ліквідності ринку, оскільки на них припадає велика частина операцій;

4) спредерів вони використовують різницю цін на різні, але взаємозв’язані ф’ючерсні контракти. Прибуток спредера може виникнути при використанні певного співвідношення цін на контракти за одним товаром з різними термінами або за різними товарами з одним терміном.

Спекулятивні операції вимагають, як правило, здійснення двох видів біржових операцій – спочатку па покупку, а потім на продаж реального товару або ф’ючерсних контрактів. Фінансовий результат такої операції (розмір прибутку або збитку) визначається, кінець кінцем, тим, наскільки ціна продажу відрізнятиметься від цін покупки.

При цьому слід знати одне біржове правило – на суму прибутку, що одержується одними учасниками біржових спекуляцій, несуть фінансові втрати інші їх учасники.

Спекулятивні біржові операції можуть бути засновані:

1) на динаміці (підвищенні або зниженні) біржових цін на реальні товари або на ф’ючерсні контракти.

При здійсненні цих операцій з реальним товаром проводиться його закупівля на біржі з негайним постачанням або з постачанням у майбутньому періоді з розрахунку на подальше підвищення цін.

При здійсненні спекулятивних операцій за операціями “спот” необхідно рахувати додаткові витрати на зберігання товарів і темпи інфляції, оскільки продаж товарів за цінами, збільшеними за рахунок інфляції, реального прибутку не приносить.

Наприклад, у процесі здійснення спекулятивної біржової операції товар був куплений за ціною 100 грн. за одиницю на загальну суму 100 тис. грн. Через місяць цей товар був проданий за ціною 110 грн. за одиницю. При зберіганні товару протягом місяця темп інфляції становить 10%. Таким чином, ціна зросла до 110 грн. і виключно під впливом інфляції – 100 х 1,1 = 110 грн. Номінальні. й прибуток за цією операцією становить (110-100– 3) = 7 тис. грн. Проте купити аналогічний товар у даний час можна, тільки витративши на нього на 10 тис. грн. більше. Отже, реальний прибуток не одержаний, а сума збитку становить 3 тис. грн. (10 – 7).

При здійсненні спекулятивних операцій, заснованих на динаміці цін, з ф’ючерсними контрактами, операції укладають як з розрахунку на підвищення, так і з розрахунку на зниження цін на них у майбутньому періоді.

Покупець ф’ючерсного контракту, який укладає угоду з розрахунку на те, що ціна на нього зросте, називається “бик”, а сама операція носить назву “довга”.

Продавець ф’ючерсного контракту, який укладає угоду з розрахунку на те, що ціна на нього знизиться, називається “ведмідь”, а сама операція носить назву “коротка”;

2) на різниці в біржових цінах на товари, що зв’язані у виробництві та споживанні.

При проведенні таких операцій вивчають характер і ступінь зв’язаності, встановлюють стійке співвідношення цін між ними і використовують біржові ситуації, коли це співвідношення різко зміниться.

До товарів, зв’язаних у виробництві, можна віднести: сировинні товари та готову продукцію (цукровий буряк – цукор; нафта – бензин).

До товарів, зв’язаних у споживанні, належать взаємозамінні і взаємодоповнювані товари (свинина – яловичина; автомобіль – бензин; м’ясо – риба).

Здійснення спекулятивних операцій даного типу вимагає проведення ряду допоміжних операцій:

– 1 етап – підбираються окремі групи зв’язаних товарів, серед яких виділяються пари товарів з найбільш високим ступенем зв’язаності. Одні з таких товарів називаються “базовими”, інші – “зв’язаними”.

– 2 етап – на основі вивчення співвідношення цін між ними за тривалий період на даній та інших біржах регіону встановлюється звичайне стійке співвідношення цін між базовим і зв’язаним товаром.

– 3 етап – на основі вивчення біржової кон’юнктури виділяються ситуації різкого порушення звичайного стійкого співвідношення цін на зв’язані товари (табл. 11.5).

– 4 етап – вибираються товари з найбільшим ступенем порушення ЗССЦ і ухвалюється рішення про закупівлю одного із зв’язаних товарів.

Таблиця 11.5

При різкому збільшенні співвідношення цін слід купувати базовий товар (свинину); при різкому зменшенні співвідношення – зв’язаний товар (бензин);

3) на різниці в біржових цінах на окремі сорти одного і того ж товару.

Ці операції аналогічні попередній операції, тільки як базисний товар розглядається Базисний сорт, а аналогом зв’язаного товару виступає товар іншого сорту. Наприклад: бензин А-76 – це базисний сорт; бензин А-93 – зв’язаний сорт. При різкому порушенні ЗССЦ між цими сортами товару ухвалюється рішення про початок спекулятивної операції;

4) на різниці в цінах на одні і ті ж товари на різних товарних біржах. Такі операції носять назву “арбітраж” або “арбітражні операції”;

5) на різниці в біржових цінах на реальний товар і на ф’ючерсний контракт на нього. Механізм цих операцій заснований на тому, що звичайно для кожної біржі по кожному товару характерне стійке співвідношення цін на реальний товар і ф’ючерсні контракти (ціни ф’ючерсних контрактів звичайно дещо вищі, оскільки операції з ними на відміну від операцій з реальним товаром не вимагають витрат щодо зберігання та доставки цих товарів). Якщо співвідноиіення цін порушується, то в очі* куванні вирівнювання цього співвідношення можна здійснити спекулятивну операцію. Із здійсненням цих операцій пов’язані дві біржові ситуації – “контанго” та “беквордейшн”.

“Контанго” є ситуацією, при якій ціни за ф’ючерсними контрактами істотно перевищують ціни на реальний товар. Така ситуація виникає в тих випадках, коли пропозиція реального товару зростає і відповідно збільшуються витрати щодо його зберігання. Можливе також підвищення цін на ф’ючерсні контракти, коли прогноз біржової кон’юнктури дає підставу припускати, що в майбутньому періоді постачання реального товару на біржу скоротяться.

Ситуація “контанго” може мати місце і при здійсненні операцій по реальному товару типу “спот” та “форвард”.

Наприклад, на ринку какао-бобів ціна по операціях “спот” складає 890 ф. ст. за 1 т, з постачанням через 2 місяці. Якщо до моменту постачання ціна на ринку, як і раніше, буде 890 ф. ст., то його виграш складе: 915 – 890 – 25 ф. ст. Якщо ціна “спот” перевищить ціну його форвардного контракту і складе 920 ф. ст., то, маючи той же реальний прибуток від першого етапу операції, торговець матиме упущену вигоду у розмірі 5 ф. ст. (920 – 915). Ця упущена вигода виникла, оскільки спекулянт вже продав какао-боби по 915 ф. ст.

Якщо ж ціна на ринку “спот” впаде нижче за ціну закупівлі (припустимо, до 800 ф. ст.), то на першому етапі, як і в минулих ситуаціях, є реальний прибуток – 25 ф. ст” але упущена вигода і тут має місце, і складає 10 ф. ст. (890 – 880). Цю вигоду можна було б використовувати, якби спекулянт не купував на першому етапі наявні какао-боби, а зробив би це безпосередньо перед постачанням їх за форвардним контрактом на ринку “спот”.

В цьому випадку для спекулянта вигідніше купити на біржі реальний товар і поставити його за форвардним контрактом, а наявні какао-боби зберігати для здійснення подальших операцій при вигіднішому співвідношенні цін.

“Беквордейшн” – це ситуація, при якій ціни на реальний товар вищі ніж ціни за ф’ючерсними контрактами (ця ситуація характеризується терміном “перевернутий ринок”).

Звичайно така ситуація виникає на біржі в тих випадках, коли скорочується пропозиція реального товару і зменшується його надходження на біржу. В той же час покупцям необхідний реальний товар для здійснення виробничої діяльності, і вони готові заплатити вищу ціну, щоб одержати його негайно. “Беквордейшн” виникає і в тих випадках, коли виробники з метою штучного підвищення цін утримуються від пропозиції реального товару на біржі і навіть самі скуповують його на певний період.

Наприклад, ціна какао-бобів на ринку “спот” складала 935 ф. ст. за 1 т, а ціна з постачанням через 3 місяці – 930 ф. ст. Спекулянт укладає обидві угоди і чекає зміни цін на момент отримання товару за форвардним контрактом. .

Якщо ціна “спот” через 3 міс. складе 935 ф. ст., то він реалізує свій передбачуваний прибуток і одержить додатково 5 ф. ст. на 1 т.

Якщо ціна підійметься ще вище – до 940 ф. ст., то реалізація дасть йому додатково 10 ф. ст.

Якщо ж ціна впаде до 920 ф. ст., а він купив по 930 ф. ст., то за цією операцією виникає збиток;

6) на різниці в біржових цінах на ф’ючерсні контракти по одному і тому ж товару, але з різною тривалістю позиції. Механізм цих операцій заснований на тому, що рівень цін на ф’ючерсні контракти з дальніми позиціями звичайно вищий, ніж на контракти з близькими позиціями (віддалена перспектива пов’язана з невизначеністю біржової кон’юнктури).

Якщо це звичайне співвідношення цін на ф’ючерсні коитракти з різними позиціями порушується, то можна починати біржову спекуляцію з розрахунку на майбутню нормалізацію цього співвідношення. Для цих операцій характерні ситуації “контанго” (ціни на ф’ючерсні контракти з близьким терміном завершення різко знижуються порівняно з цінами на контракти з віддаленим терміном завершення) і “беквордейшн” (коли ціни на ф’ючерсні контракти з близьким терміном завершення вищі за ціни на контракти з віддаленим терміном завершення).

(1 votes, average: 5,00 out of 5)