Інфраструктура товарного ринку – Бєлявцев М. І. – 4.3. Зарубіжний досвід організації оптово-посередницької діяльності на товарному ринку
У розвинених країнах збут значної маси товарної продукції проводиться через оптово-посередницькі структури, оскільки виробникам товарів, особливо дрібним і середнім, часто вигідніше користуватися їх послугами, ніж вкладати засоби в створення власних збутових каналів. За останні 20 років частка оптово-посередницьких ланок в реалізації товарів в західних країнах збільшилася з 25 до 40-45%. При цьому, якщо в Англії через оптово-посередницькі ланки проходить близько 25% роздрібного товарообігу, то в США – 50%.
Для розвитку системи посередницьких організацій розвинених країн характерні три обставини:
1. Це відносно швидкий процес формування її в сучасному вигляді, початок якого належить приблизно до середини 70-х років. Ще трохи більше ніж ЗО років тому зарубіжні фахівці з маркетингу передбачали, що оптові фірми повинні зникнути зі сцени суспільного життя. Але всупереч цим прогнозам вони змогли не тільки відстояти своє місце “під сонцем”, але і зміцнити свої позиції настільки, що стали відігравати важливу роль в економіці.
На думку зарубіжних економістів, оптові фірми змогли вижити завдяки тому, що в умовах сучасної науково-технічної революції вони зуміли перебудувати свою діяльність, пристосуватися до нових умов господарювання, взяти на себе функції обслуговування як фірм-виробників, так і роздрібних компаній, “вписатися” в економічний механізм, встановити нові форми зв’язків з промисловістю і роздрібною торгівлею. Тенденція до розширення обсягу послуг, що надаються оптовою торгівлею, істотно посилилася у 80-і роки.
Сьогодні продовжується процес диверсифікації торгових функцій оптової ланки – все більша кількість оптових фірм не обмежують свою діяльність лише основними операціями, а набувають промислових підприємств, створюють у себе виробничі філіали, а також активно вторгаються в роздрібну торгівлю.
2. Система посередницьких організацій складалася в тісному взаємозв’язку із зміною структури комерційних служб промислових фірм.
3. Відродження та швидкий розвиток системи були обумовлені потребами в закупівельно-збутовій діяльності оптово-посередницьких фірм.
Фахівці відзначають високий рівень і тенденцію до подальшої спеціалізації оптово-посередницьких підприємств, яка відбувається за наступними основними напрямами:
1) за функціональними напрямами діяльності (самостійний опт, виробничий збут, оптово-закупівельні організації роздрібної торгівлі тощо);
2) залежно від придбання права власності на товар;
3) за набором виконуваних оптових послуг;
4) за товарною спеціалізацією (широтою асортименту товарів, що реалізуються).
Найбільшою різноманітністю відрізняється організаційна структура оптово-посередницької діяльності в США, де налічується до 20 видів різного роду посередницьких структур, а з урахуванням товарної спеціалізації їх число перевищує декілька тисяч. Кількісно це виглядає таким чином: 300 тис. оптових фірм і близько 70 тис. оптових посередників.
Серед різних видів оптово-посередницьких підприємств можна виділити наступні:
1) самостійні оптові фірми – що набувають права власності на товар;
2) посередницькі фірми – що не набувають права власності на товар;
3) оптові відділення промислових компаній;
4) закупівельні організації й оптові склади роздрібних фірм;
5) оптові заготівники сільськогосподарської продукції;
6) оптові фірми з торгівлі нафтопродуктами.
1. Самостійні оптові фірми, що набувають права власності на товару є домінуючими. Вони зосередили у себе понад 80% складських площ; майже 80% чисельності працівників; близько 50% обсягу продажів. Кількість таких підприємств становить близько 70% від загального числа оптових підприємств.
2. Посередницькі фірми, що не набувають права власності на товар, становлять близько 10% чисельності оптово-посередницьких підприємств і близько 10% обсягу продажів.
3. Оптові відділення промислових компаній становлять близько 10% оптових підприємств і близько 35% обсягу оптових продажів товарів.
4. Закупівельні організації й оптові склади роздрібних фірм знаходяться в сумісному володінні декількох роздрібних фірм і призначені для забезпечення товаропостачання їх магазинів.
5. Оптові заготівники сільськогосподарської продукції купують товари у дрібних сільськогосподарських виробників для подальшого постачання їх на ринок.
6. Оптові фірми з торгівлі нафтопродуктами – це спеціалізовані оптові підприємства, що працюють в тісному контакті з нафтопереробними компаніями, забезпечуючи їх складськими приміщеннями і торговими послугами.
Аналіз товарної структури оптових продажів у США показує, що понад 60% підприємств оптової торгівлі зайнято збутом товарів тривалого користування. На них зайнято 59% загальної кількості працівників і здійснюється 50% всього обсягу оптових продажів. Найбільш помітними за обсягом продажів є такі товарні групи, як машини, устаткування, запасні частини, бакалійні товари, нафта і нафтопродукти.
У США оптово-посередницька ланка дуже розвинена також у торгівлі продовольчими (особливо консервованою продукцією) та текстильними товарами. В цілому, за даними досліджень, окремі джерела товарозабезпечення роздрібної торговельної мережі поділяються таким чином:
– закупівля товарів безпосередньо у виробників – 44%;
– оптові ланки промисловості – 22%;
– оптові фірми – 34%.
Значна частка оптово-посередницьких структур і в економіці Японії. Вони складають близько 80% всіх надходжень товарів в роздрібну торгівлю. Організаційна структура оптово-посередницької діяльності має ступінчасту будову.
“Основні” оптові фірми І ступеня, що мають великі обсяги продажів, виконують функції торгових представників, великих промислових компаній. Вони купують у цих компаній товари, здійснюють їх зберігання і комплектування торгового асортименту, транспортування і реалізацію великим підприємствам роздрібної торгівлі, оптовим фірмам II і III ступенів.
Великі оптовики тільки організовують постачання і одержують комісійну винагороду.
“Другорядні” оптові фірми II або III ступенів купують товари у “основних” оптовиків і забезпечують ними дрібні магазини.
Загальна кількість оптово-посередницьких фірм в Японії перевищує 400 тис, зокрема:
– 33% з них – це “основні” фірми І ступеня;
– 41% – проміжні фірми II ступеня;
– 26% – кінцеві оптові фірми III ступеня.
Найбільш поширені канали розподілу промислової продукції в Японії наведені на рис. 4,1.
В Японії дрібні та середні посередники-оптовики об’єднуються в мікрорайонах в кооперативи. Так, у 174 мікрорайонах налічується до 8000 таких об’єднань оптово-торговельних підприємств. Діють також центри оптової торгівлі, які створюються у великих містах, мають власний парк транспортних засобів і складські приміщення.
Разом з цим, в Японії функціонує 9 найбільших універсальних торгових фірм, що здійснюють свою діяльність на внутрішньому і зовнішніх ринках. У більшості з них сформовані широко відомі системи “точно в строк” (за постачанням клієнту в потрібний час і в необхідній кількості потрібного набору товарів). У цих фірмах одержали широкий розвиток такі види послуг, як:
– оренда;
– інжинірингові послуги;
– впровадження в сферу виробництва новітніх технологій. Торгово-посередницькі формування в КНР представлені
Такими взаємозв’язаними один з одним організаційними елементами, як:
1) торговельні центри;
2) структуровані ринки засобів виробництва, які разом з іншими операціями здійснюють коопераційні операції за рахунок обмінних операцій;
Рис. 4.1. Типові канали розподілу продукції в Японії (а-в)
3) компанії із освоєння матеріальних ресурсів, що створюють сировинні бази.
Торговельні центри проводять регулярні наради-ярмарки, в яких беруть участь тисячі клієнтів, і надають їм комплекс різноманітних послуг.
Оптова торгівля в Німеччині є одним із найважливіших секторів економіки і займає друге місце після промисловості. Торгові операції оптової торгівлі поділяються на дві групи:
1) операції з сировиною і напівфабрикатами;
2) операції з готовою продукцією (рис. 4.2).
Рис. 4.2. Структура оптової торгівлі в Німеччині
У Німеччині посередницька діяльність, здійснювана відповідними фірмами на основі договірних відносин з обслуговуваними замовниками, одержала свій широкий розвиток в останні
20-25 років. Вони виявилися особливо ефективними при впровадженні на промислових фірмах новітніх систем управління матеріалопотоками і недостатку в них складських площ. Оптові торгові операції здійснюють
1) самостійні підприємства оптової торгівлі;
2) асоціації купівлі-продажу кооперативних установ;
3) агентства оптової торгівлі;
4) торгові агенти фірм.
Всього в Німеччині налічується 100 тис. оптових фірм. Залежно від шляхів збуту в оптовій торгівлі Німеччини розрізняють торгові зв’язки з роздрібними підприємствами (споживчі товари) і торгові зв’язки з нероздрібними підприємствами (за засобами виробництва).
Функціональною основою у взаємовідносинах промислових фірм і посередницьких підприємств є комплекс послуг, що надаються ними. Вони розміщують замовлення на виробництво, активно беруть участь в рекламуванні вироблюваної продукції, залучають до роботи відділи маркетингу та планування виробництва промислових компаній.
Останніми роками в Німеччині намітилося зростання кількості промислових підприємств, що створюють власну збутову мережу (торгові представництва та філіали). Причини витіснення оптової торгівлі промисловістю наступні:
1) більш економічний збут через відповідні відділення;
2) недостатня професійна підготовка в оптовій торгівлі;
3) забезпечення власними відділеннями збуту більш раціональних і швидких сервісних послуг для клієнтів;
4) доцільність для великих підприємств прямих контактів з клієнтами;
5) забезпечення та збереження якості товарів;
6) унікальність товарів;
7) гнучкіші умови при переговорах про ціни;
8) регіонально обмежена сфера збуту.
При відомих відмінностях у побудові торгово-посередницьких структур в окремих зарубіжних країнах мають місце і загальні особливості, які полягають у такому:
1. Зростання кількості видів посередницьких організацій, поєднання ними різних функцій, універсалізація і спеціалізація.
2. Зростання ролі торгово-посередницьких структур у забезпеченні постачальників і споживачів логістичними послугами зі складської переробки продукції; розукрупнення, сортування та пакування партій продукції.
3. Підвищення ролі закупівельно-збутових служб виробничих споживачів і виробників та поступове згладжування відмінностей у призначенні комерційних підрозділів промислових фірм і незалежних посередницьких організацій, а також посилення їх взаємодії відповідно до інтересів виробників і споживачів. Так, наприклад, японські фірми, що виготовляють автомобілі, стали розвивати регіональну мережу посередників (дистриб’юторів) у складі своїх збутових компаній і філіалів. У США паралельно із збутовими філіалами промислових фірм стала формуватися мережа незалежних підприємств-дистриб’юторів.
4. Розвиток інтеграційних форм функціонування посередницьких структур, які утворюються на договірній або акціонерній основі, що мають короткочасний або тривалий характер і охоплюють окремі або більшість послуг, що надаються посередницькими організаціями. Так, у Швеції утворена єдина багатогалузева спілка оптовиків “Шведська торгівля”.
5. Участь в оптово-посередницькій діяльності посередників і промислових фірм державних органів управління, що виражається у використанні фінансово-кредитних важелів, у централізації координаційних функцій через державні центри й укладенні державних контрактів, пов’язаних з виконанням цільових програм. Розробка таких програм, організація їх реалізації й освоєння ринків збуту покладаються на господарські стратегічні центри, які стали створюватися в США, Японії за останні 15-20 років. Широка мережа державних організацій, що займаються питаннями оптової торгівлі, існує у Франції, зокрема, Генеральна дирекція внутрішньої торгівлі Міністерства промисловості і торгівлі.
Контрольні питання
1. Розкрийте етапи трансформації категорії “оптова торгівля”.
2. В чому полягає суть оптової торгівлі? Охарактеризуйте роль і значення оптової торгівлі в ринковій економіці.
3. Вкажіть об’єктивну необхідність оптової торгівлі й обгрунтуйте причини її розвитку.
4. Перерахуйте функції оптової торгівлі.
5. Назвіть організаційні форми оптової торгівлі.
6. Вкажіть переваги і недоліки прямої форми оптової реалізації товарів.
7. Які комерційні форми реалізації товарів існують в даний час?
8. Хто такі незалежні і залежні посередники?
9. Які особливості функціонування на товарному ринку дилерів і дистриб’юторів?
10. У чому полягає специфіка функціонування комісіонерів і консигнаторів?
11. Які специфічні особливості функціонування агентів і брокерів?
12. Розкрийте особливості розвитку зарубіжної оптової ланки в сучасних умовах.
13. Розкрийте особливості організації оптової торгівлі в США.
14. Якими відмітними ознаками характеризується організація оптової торгівлі в Німеччині?
15. Вкажіть відмітні ознаки організації оптової торгівлі в Японії.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)