Теорія права і держави – Скакун О. Ф. – Парламентська республіка
Виділяється тим, що: влада монарха в законодавчій, виконавчій і судовій сферах діяльності обмежена, символічна. Монарх формально зберігає статус глави держави – винятково з представницькими повноваженнями. Він лише підтісує (контрасигнує) законодавчі акти, прийняті парламентом. Виконавча влада здійснюється урядом, що формується парламентом і відповідає перед ним. Фактичним главою держави (прем’єр-міністром) стає лідер партії, яка має найбільшу кількість депутатських місць у парламенті.
Парламентськими є сучасні монархії, що грунтуються на принципі парламентаризму: Андорра, Бельгія, Велика Британія, Данія, Іспанія, Камбоджа, Малайзія, Нідерланди, Норвегія, Таїланд, Швеція, Японія та ін.
Способи набуття монархічного трону: 1) типовий – спадкування; 2) нетипові: а) вибори (демократичний); б) двірський переворот (узурпаторський). Звичайно влада монархові передається разом з титулом у спадщину, а не делегується йому народом, і є безстроковою: вона припиняється зі смертю монарха або внаслідок його зречення від престолу. Нетиповими є виборні монархії (одноособові або колективні), де глава держави обирається, як у республіках. Наприклад, у Малайзії монарх є ротаційним: він обирається через кожні п’ять років Радою правителів штатів (спадкоємних султанів) з її складу по черзі. Оскільки спадкоємні султани є в наявності в дев’ятьох із тринадцяти штатів (у чотирьох штатах правителі не є спадкоємними), то тільки вони беруть участь у виборах і тільки з їхнього числа обирається глава держави. В Об’єднаних Арабських Еміратах державу очолює колективний орган – Рада семи емірів, який один раз у п’ять років обирає його главу – монарха найбільшого емірату Абу-Дабі (такого монарха іноді називають президентом). Приклад двірського перевороту, тобто узурпації монархічної влади, можна спостерігати в історії арабських країн (насильницьке усунення від влади шейха Шахбута II в Абу-Дабі в 1966 р., захоплення престолу його братом Задом II, що в остаточному підсумку привело до створення Об’єднаних Арабських Еміратів).
Республіка
Форма державного правління, при якій вища державна влада здійснюється президентом або представницьким органом влади (парламентом), обраним народом на певний строк і відповідальним перед ним. Республіка – домінуюча форма державного правління у світі (близько 160 з понад 200 держав світу є республіканськими).
Парламентська республіка
Визначається тим, що верховна влада належить парламенту, який обирається населенням країни. Уряд формується парламентом, підзвітний і підконтрольний йому (діє принцип політичної відповідальності уряду перед парламентом); залишається при владі доти, доки має підтримку парламентської більшості (вотум довіри). Члени уряду є одночасно і членами парламенту, тобто склад уряду відображає реальну розстановку сил у парламенті, що дає змогу уряду впливати на прийняття парламентських рішень. Пост прем’єр-міністра, як правило, автоматично посідає лідер партії (партійної коаліції), яка перемогла на виборах. Існує парламентська відповідальність уряду, що найчастіше носить солідарний характер – недовіра одному членові кабінету спричиняє відставку всього уряду. Замість виходу у відставку уряд може зажадати розпуску парламенту і призначення нових виборів. Президент – глава держави, але не глава уряду; не керманич, а символ єдності нації. Повноважень у президента менше, ніж у прем’єр-міністра, який є главою уряду. Його правовий статус значною мірою нагадує статус монарха в парламентській монархії. Повноваження глави держави, окрім церемоніальних (представницьких), тут зазвичай здійснюються за згодою і з ініціативи уряду, створеного на парламентській основі.
Президент у парламентських республіках обирається парламентом або більш широкою колегією за участі парламенту (Італія, Греція, Індія, Німеччина, Чехія, Угорщина, Ефіопія).
Парламентська республіка можлива за наявності усталеної багатопартійності і високої політико-правової свідомості виборців.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)