Теорія держави і права – Ведєрніков Ю. А. – 3.34. Поняття та види правових відносин
Правові відносини – це суспільні відносини, врегульовані нормами права і забезпечені державою, що виникають між двома і більше суб’єктами з приводу задоволення своїх матеріальних і духовних потреб та інтересів, між якими наявний правовий зв’язок у формі суб’єктивних прав та юридичних обов’язків.
Ознаки правовідносин:
– є різновидом суспільних відносин, соціальним зв’язком;
– є ідеологічним відношенням, тобто результатом усвідомленої діяльності (поведінки) людей;
– це вольові відносини, що виявляються у двох аспектах:
– у них втілена воля (інтерес) держави, оскільки правовідносини виникають на основі норм права;
– у них втілена воля (інтерес) учасників правовідносин;
– вони пов’язані предметом інтересу, досягненням його результату.
– врегульовані нормами права;
– виникають, змінюються та припиняються на підставі юридичних фактів;
– мають, як правило, двосторонній характер і є особливою формою зв’язку між конкретними суб’єктами через їх права та обов’язки;
– підтримуються та охороняються державою, забезпечуються засобами державного впливу.
Класифікацію правовідносин можна здійснити за такими ознаками.
1. За функціональною спрямованістю норм права: регулятивні (поведінка суб’єкта повністю відповідає приписам норм права, тобто виникають з фактів правомірної поведінки суб’єкта) та охоронні (виникають з факту неправомірної поведінки суб’єктів, як відповідна реакція держави на таку поведінку).
2. За рівнем індивідуалізації суб’єктів: відносні (у них чітко визначені права й обов’язки всіх учасників, як уповноважених, так і зобов’язаних) та абсолютні (визначена лише одна сторона – носій суб’єктивного права, а всі інші визнаються зобов’язаними не заважати здійсненню ним своїх прав).
3. За галузями права: конституційно-правові; адміністративно-правові; цивільно-правові; трудові та ін.
4. За кількістю суб’єктів: прості (між двома суб’єктами) та складні (між трьома і більше суб’єктами).
5. За розподілом прав і обов’язків між суб’єктами: односторонні (кожна сторона має або лише права, або лише обов’язки) та двосторонні (кожна із сторін має як права, так і обов’язки).
6. За характером дій зобов’язаного суб’єкта: активні (зобов’язаний суб’єкт повинен учинити певні дії) та пасивні (суб’єкт повинен утриматись від учинення певних дій).
7. За волевиявленням сторін: договірні (для виникнення цих правовідносин необхідне волевиявлення всіх його учасників) та управлінські (владні) (для виникнення яких достатньо волевиявлення тільки одного з учасників).
8. За суб’єктами: між суб’єктами федерації; між громадянами держави; між громадянином та державою; між юридичною особою та державним органом; між державними органами та ін.
9. За часом дії: короткочасні та тривалі.
3.35. Склад правових відносин
Елементи правових відносин такі:
Суб’єкти правовідносин – це особи, що беруть участь у правовідносинах (не менше двох). Вони повинні володіти особливою юридичною властивістю – правосуб’єктністю, тобто правоздатністю, дієздатністю та деліктоздатністю.
Правоздатність – це передбачена нормами права здатність суб’єкта мати суб’єктивні права та юридичні обов’язки.
Дієздатність – це передбачена нормами права здатність суб’єкта самостійно, особистими діями набувати суб’єктивні права та юридичні обов’язки.
Деліктоздатність – це здатність суб’єкта нести юридичну відповідальність за невиконання обов’язків або за вчинення різних правопорушень.
Суб’єктами правовідносин можуть бути індивіди (фізичні особи) та колективи (юридичні особи, у тому числі держава).
Об’єкт правовідносин – це матеріальні або духовні цінності, особисті або соціальні блага, з приводу яких суб’єкти вступають у правовідносини, здійснюють свої суб’єктивні права та юридичні обов’язки.
Об’єктами правовідносин можуть бути предмети матеріального характеру, послуги виробничого та невиробничого характеру, продукти духовної та інтелектуальної творчості, особисті немайнові блага людини.
Зміст правовідносин – це зафіксовані в нормах права суб’єктивні права та юридичні обов’язки учасників правовідносин.
Суб’єктивне право – це передбачена нормами права міра можливої поведінки, що належить уповноваженій особі для задоволення її інтересів та потреб і яка забезпечується відповідними юридичними обов’язками інших (зобов’язаних) осіб.
Юридичний обов’язок – це передбачена нормами права міра необхідної поведінки, яку зобов’язана особа повинна здійснювати в інтересах уповноваженої сторони.
Суб’єктивні права та юридичні обов’язки тісно взаємопов’язані, взаємозалежні та взаємозумовлені, завдяки цьому між суб’єктами і виникає зв’язок, тобто правовідносини.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)