Теорія держави і права – Ведєрніков Ю. А. – 3.55. Способи тлумачення нормативно-правових актів
У тих державах, де нормативно-правовий акт визнається як основна форма (джерело) права, припускається, що воля законодавця чітко відображається в тексті закону, яким повинен користуватися як громадянин, так і посадова особа. Це правило застосовується і в національній правовій системі України. Але в реальному житті виникають деякі невідповідності між дійсним змістом і текстом нормативно-правового акта. Це може статися за різних обставин: коли законодавець не зміг чітко і всебічно сформулювати державну волю, тобто юридична техніка застосована неефективно; коли виникли нові суспільні відносини, а текст своєчасно не змінили; коли існують інші, близькі за змістом норми, які в змозі розширити або звузити обсяг її дії. Наприклад, коли порівнюється раніше видана норма з новою нормою, яка не відміняє першої, але корегує її зміст. Тому на практиці застосовується тлумачення норми за обсягом правового змісту.
З метою визначення того, які казуси підпадають під дію юридичної норми, застосовуються буквальне (адекватне), обмежувальне і розширене (поширювальне) тлумачення.
Буквальне (адекватне) тлумачення – інтерпретація нормативного акта за обсягом, при якому зміст збігається з текстуальним його відображенням.
На практиці таке поєднання не завжди можливе. У силу об’єктивних чи суб’єктивних причин текстуальне вираження волі законодавця і фактичний її зміст часто не збігаються, і норма потребує інтерпретації. У таких випадках застосовується розширене або обмежувальне тлумачення закону.
Обмежувальне тлумачення здійснюється за такого результату інтерпретації, коли зміст норми права треба розуміти вужче буквального тексту.
Розширене тлумачення має місце там, де дійсний зміст норми ширший, ніж буквальний текст.
Два останніх види тлумачення здійснюються лише тоді, коли не збігається дійсний зміст із словесним оформленням. Норма при цьому обов’язково роз’яснюється відповідно до висновків з’ясування її істинного змісту. Але такі види тлумачення не повинні мати місця, якщо це призведе до погіршення правового стану особи, до якої застосовується норма. Наприклад, неприпустимо розширено тлумачити обставини, які обтяжують кримінальну відповідальність.
3.55. Способи тлумачення нормативно-правових актів
Способи тлумачення правових норм – це спеціальні заходи, правила і засоби пізнання змісту правових норм, які використовуються свідомо чи інтуїтивно суб’єктом для отримання виразності правових явищ.
Способи тлумачення визначаються основними сферами правової дійсності.
1. Граматичне (філологічне, текстуальне, мовне) тлумачення полягає у з’ясуванні змісту норми з погляду лексико-семантичних, лексико-граматичних, морфологічних, синтаксичних правил мовознавства.
2. Спеціально-юридичне тлумачення використовується при аналізі норми, яка містить спеціальну термінологію, поняття, конструкції, що потребує від інтерпретатора знання не тільки правил граматики, а й юридичної науки, техніки і практики. Для єдиного розуміння юридичних термінів їхнє пояснення може давати закон.
3. Логічне тлумачення – це з’ясування змісту норми на основі правил логіки, коли виділяються ознаки, визначається обсяг юридичних термінів, зв’язок елементів юридичних конструкцій. Логічне тлумачення здійснюється за допомогою прийомів, серед яких більшість авторів виділяють: логічне перетворення, висновки з норм, висновки з понять, аналогія, висновки від протилежного, доведення до абсурду.
4. Систематичне тлумачення полягає у з’ясуванні змісту норми права шляхом зіставлення норми з іншими нормами і встановлення її зв’язку з ними в системі законодавства.
5. 1сторико-політичне тлумачення полягає у вивченні конкретних історичних і політичних умов, обставин, причин створення нормативного акта, досвіду його реалізації, схожих норм, що передують йому, з метою з’ясування їх цілей і завдань.
6. Функціональний (соціологічний) спосіб тлумачення багато в чому схожий з історичним, але тут інтерпретатор спирається на вивчення зовнішніх факторів та умов, у яких функціонує, діє, застосовується норма, що підлягає тлумаченню. Важливого значення при цьому набувають оцінні терміни (“поважні причини”, “виробнича необхідність”, “тяжкий матеріальний стан” і т. ін.).
7. Телеологічне (цільове) тлумачення полягає в аналізі суті правової норми шляхом з’ясування цілі. Наявність такого засобу тлумачення пояснюється тим, що зміст права цілеспрямований, єдність правової системи забезпечується єдністю цілей чинних нормативних актів. Інтерпретатор звертається не тільки до безпосередньої мети в тексті норми, що підлягає аналізу, а й враховує цілі нормативного акта, до якого входить норма в цілому. Цілі можуть бути викладені в преамбулах, загальних частинах закону, спеціальних частинах.
Способи тлумачення доповнюють та обумовлюють один одного, тому лише при системному їх використанні досягається відповідний ефект.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)