Соціологія – Кузьменко Т. М. – О. Конт – засновник соціології. позитивізм та натуралізм
ОГЮСТ КОНТ (Франція; 1798-1857 рр.). (“Курс позитивної філософії”, “Система позитивної політики”). | |
У роботі “Курс позитивної філософії” (1839 р.) О. Конт уперше вжив термін “соціологія”. (Спочатку він використав термін “соціальна фізика”, потім від нього відмовився у зв’язку з тим, що так назвав науку про суспільство бельгійський вчений-математик А. Кетле). Ініціатор виокремлення соціології як самостійної науки. | |
Обгрунтував необхідність наукового підходу до вивчення суспільства. У структурі соціології розрізняв: СОЦІАЛЬНУ СТАТИКУ – анатомія суспільства (досліджує соціальні інститути: СІМ’Я, ВЛАСНІСТЬ, ДЕРЖАВА), теорія суспільного порядку, раціональна, ефективна організація суспільства, досягнення соціальної гармонії (консенсусу) (закони статики, порядку, організації та функціонування соціальних систем). Призначення держави, урядів та інших соціальних інститутів і полягає в забезпеченні дії законів консенсусу. А такі явища, як розподіл праці, індивідуалізм і егоїзм є в багатьох випадках джерелами розпаду соціальних систем, припинення соціального життя. Серед інститутів, які забезпечують гармонійне, узгоджене функціонування суспільної системи, О. Конт детально аналізує сім’ю, деякі форми кооперації; значну увагу він приділяє релігії, моралі, звичаям, істотно недооцінюючи, однак, роль у цих процесах економіки, матеріальних факторів. Та СОЦІАЛЬНУ ДИНАМІКУ (загальні закони соціального розвитку, прогресу). Цей ряд складають первинні та вторинні фактори. Первинні – духовні, вторинні – “природні”: клімат, приріст населення, тривалість людського життя… Головну роль, за О. Контом, у прогресі людства відіграють первинні фактори, вторинні здатні здійснювати лише супутні дії, тобто або прискорювати, або вповільнювати дію первинних факторів. | |
Основними засадами Позитивізму Конт вважав спрямованість науки на: 1. реальне на противагу химерному; 2. корисне на противагу марному; 3. достовірне на противагу непевному; 4. позитивне (конструктивне) на противагу негативному (деструктивному). | |
– Розглядав Суспільство Як певну органічну цілісність, яка грунтується на солідарності та суспільному поділі праці і розвивається за природними законами, а отже, має вивчатися точними методами природничих наук у межах соціології. Визначив Основні методи Соціології – спостереження, експеримент та порівняння (історичний). | |
– Щодо закономірностей розвитку суспільства виходив із закону трьох стадій розвитку суспільства та Мислення: 1) Теологічна (фетишизм, політеїзм та монотеїзм) (примітивна – релігійна міфологія); 2) Метафізична (проміжкова – абстрактні знання,) (1300-1800 рр); 3) Позитивна (наукова стадія – наукові дослідження). | |
– Наука соціологія повинна давати відповіді на питання: “Що існує?” та “Як Відбувається явище?”, вміти передбачити і розв’язувати проблеми, що виникають (практичне використання досягнень науки в цілях здійснення соціальних реформ). Антиіндивідуаліст (суспільство саме себе творить і людину також). | |
Основний зміст соціологічних поглядів О. Конта: O При вивченні соціального життя потрібно покладатися не на здогадки, а на спостереження, порівняльні методи. O Вивчення соціальних явищ не може бути абсолютним, а завжди є відносним, залежно від нашої організації і нашого становища в соціальній сфері. O Усе існує лише тією мірою, якою це буде доведено наукою (лише у тому випадку, коли будуть вивчатися реальні факти суспільного життя). O Існує взаємозв’язок соціальних елементів, частин і підрозділів (людей, груп, спільнот…). O Поряд із мовою, релігією, поділ праці призводить до ускладнення суспільства; до зміцнення соціальної солідарності. |
О. Конт формулює основоположні принципи соціології:
Натуралізм | Пояснення суспільних закономірностей у більш-менш чіткій відповідності до природних закономірностей; |
Органіцизм | Опис суспільства як цілісної системи (на противагу механістичним моделям, які розглядають суспільство як агрегат елементів); |
Еволюціонізм | Націлює на аналіз суспільної історії як переважно еволюційного, повільного та безперервного процесу. |
Керувався принципом “багатофакторності” історичного процесу.
ПАРАДИГМА ПОЗИТИВІЗМУ (найбільш впливова за доби становлення соціології) |
– Постулат Онтологічного натуралізму (культурні і природні явища якісно однорідні). |
– Постулат Методологічного натуралізму (система соціальних знань повинна будуватися за моделлю фізичних наук, використовувати їх методологічні установки). |
– Постулат Феноменалізму (перебільшення ролі досвіду і чуттєвих даних в соціологічному пізнанні на противагу умоглядним висновкам, які часто панують у соціальні філософії). |
– Принцип “ціннісної нейтральності” (соціолог повинен утримуватися від будь-яких ціннісних тверджень стосовно природи явищ та процесів, що вивчаються, і одержаних результатів). |
– Визнання Інструментального характеру Наукового знання – Орієнтація на соціальну інженерію. |
НАТУРАЛІСТИЧНІ ШКОЛИ | |
Головна роль у розвитку суспільства належить: | |
Географічна Томас Бокль (1821-1862 рр.) | Географічним положенням та природним умовам. |
Німецької геополітики Карл Хаусхофер (1869-1946рр.) | Природничим чинникам, географічно детермінованим тенденціям політичного розвитку та експансії держав-організмів. Дефіцит “життєвого простору” та неприродність політичних кордонів Німеччини використовували як аргумент для виправдання фашистської агресії. |
Расово-антропологічна Жозеф-Артюр де Гобіно (1816-1882 рр.) | Спадковості, “расовим відборам”, боротьбі “вищих” рас проти “нижчих”. |
Органічна Альберт Шеффле (1831-1903 рр.) | Аналогічно до живого організму – розподілу функцій між органами. Економічне життя ототожнювалося з обміном речовин в організмі. |
Соціал-дарвініська Людвіг Гумплович (1838-1909 рр.) | Закономірностям біологічної еволюції і принципам природного відбору, боротьбі за існування і виживання найбільш пристосованих організмів (наприклад, класова боротьба – природний та основний закон). |
Герберт Спенсер (Англія; 1820-1903 рр.). Основи соціології |
– Прибічник О. Конта. – Заснував органічний напрям у соціології. – Основа його вчення – Метод аналогії між Біологічним Та соціальним (над-органічним) організмом та їх еволюцією. – Соціальний організм складається з трьох основних систем: – регулятивної, – виробляючої засоби життя, – розподільчої. – Вводить категорію соціальний інститут (розрізняв: домашні, обрядові, політичні, церковні, професійні та промислові інститути). – Джерелом класових відмінностей вважав завоювання: O переможці утворюють панівний клас, O переможені – раби. – Головне – вивчення не суспільства загалом, а його структурних одиниць, їх функцій та взаємозв’язків. – Заклав основи структурного функціоналізму. – Головна праця “Основи соціології” (1896 р.), в якій він робить висновок: перемагає те суспільство, в якому більша кількість людей пристосовується до промислової праці, але при цьому владні структури поважають особисті потреби та інтереси. – Вважав, що розвиток суспільства відбувається за Законами природної еволюції, Які людина змінити не в змозі (і не потрібно). – Центральне поняття – еволюціонізм (еволюція – інтеграція матерії; еволюційний підхід – вивчення кожного явища в його розвитку). – Індивідуаліст (людина творить себе і суспільство; суспільство існує заради добробуту його членів). – Ідеолог лібералізму (вільна людина від догм, традицій, державного та суспільного примусу). |
(1 votes, average: 5,00 out of 5)