Соціологія – Кузьменко Т. М. – Соціологічний психологізм
МАРКСИЗМ |
Карл Маркс (Німеччина; 1818-1883 рр.), Фрідріх Енгельс (Німеччина; 1820-1895рр.). Основні ідеї |
Базис-надбудова (система матеріально-виробничих відносин – першооснова, “базис”, на якому грунтуються інші відносини людей – правові, політичні, ідеологічні (надбудова). Економічна сфера набуває значення первинної субстанції, або є незалежною змінною щодо інших соціальних явищ і процесів). Органічної цілісності суспільства (суспільство – організм, всі елементи якого підпорядковані єдиній меті). Діалектичного розвитку суспільства (орієнтує на вивчення процесів суспільної динаміки як певних фаз, де гармонійні зв’язки порушуються дисонансами і конфліктами, розв’язання яких дає підставу до відновлення гармонії на якісно новому рівні). Відштовхуються від натуралістичних установок позитивізму, який вимагає розглядати соціальні явища як об’єктивні явища та факти і будувати суспільствознавство за взірцем природознавства, з характерними для останнього причинно-наслідковими поясненнями процесів та явищ оточуючого світу. |
Відмінності Між позитивізмом та соціологічною концепцією марксизму |
Вона розглядає суспільство не як продовження й вищий продукт природи, а як об’єктивну реальність особливого гатунку, яка саморозвивається; причини розвитку суспільства слід шукати в ньому самому, а не поза його межами. |
На основі позитивістських концепцій будуються чисельні способи вдосконалення існуючого капіталістичного ладу шляхом реформ і соціальної політики держави. Позитивістська соціальна політика визнає лише еволюційний тип суспільного розвитку і заперечує необхідність соціальних революцій. Вважає, що будь-яке суспільство можна реформувати, а соціальні конфлікти розв’язати шляхом мирним, у чому значна роль належить саме соціології. Марксизм вважає капіталістичне суспільство принципово нездатним до подальшого існування, заперечує саму можливість його реформування і вдосконалення, прирікає на загибель. |
Марксистська соціологічна теорія порушує позитивістський принцип об’єктивності наукового знання, відкрито стаючи на захист одного класу – пролетаріату і відверто прагнучи знищення іншого класу – буржуазії. Тому вона є не лише і не стільки теорією, скільки ідеологією і політичною практикою, закликом до насильницького повалення буржуазного ладу. |
Соціологічний позитивізм прагне будувати свої концепції на базі дослідних даних. Марксизм в соціології приділяє значну увагу інтерпретації категорій і понять, залишаючи поза розглядом проблему надійності емпіричної бази і зв’язок між емпіричним і теоретичним рівнями дослідження. Далі це призведе до однобічності трактування капіталізму і нехтування його нових ознак: підвищення рівня життя пролетаріату; зростання середнього класу; успішність здійснення реформ і раціонального планування тощо. |
Соціологічний психологізм
СОЦІОЛОГІЧНИЙ ПСИХОЛОГІЗМ (КІНЕЦЬ ХІХ Ст.). | ||
Критикують марксизм та позитивізм, які, на їхню думку, не дозволяють враховувати найбільш важливий фактор суспільного буття – роль людської психіки і свідомості. | ||
До психологічного напряму в соціології належать теоретичні системи, предметом дослідження яких є загальні закономірності та рушійні сили суспільного розвитку, а об’єктом є суспільство та великі соціальні спільноти. | ||
Детермінований: – інтересом до проблем мотивації та психологічних механізмів соціальної поведінки; – зародженням експериментальної психології та її інституціоналізацією. | ||
ОСНОВНІ ТЕЧІЇ | ||
1. Психологічний еволюціонізм Лестер-Френк Уорд (1841-1931 рр.) | Спонтанний розвиток стихійних сил (генезис) із появою людства доповнюється свідомими діями людини, що ставить перед собою певні цілі. Свідомий бік еволюції – телезис. Первинною соціальною силою є первинні бажання (голод, спрага…), на основі яких формуються складніші бажання (інтелектуальні, моральні, етичні). | |
2. Інстинктивізм Вільям Мак-Дугалл (1871-1938 рр.). | Кожне суспільне явище – певний інстинкт або низка інстинктів (війни – схильність до забіякуватості; нагромадження багатства – скупість та схильність до корисливості; спільне життя та діяльність – стадний інстинкт). | |
3. Психологія народів Моріц Лацарус (1824-1903 рр.) | Головна історична сила – “народний дух”, який виражає психічну подібність індивідів однієї нації. Індивіди – продукт загального “народного духу”. | |
4.Психологія натовпу (групові теорії) Гюстав Лєбон (1841-1931 рр.) | Будь-який масовий рух ототожнювали з ірраціональним та руйнівним натовпом (анонімність, психологічне зараження і навіювання “людини натовпу”), (на зміну “ері еліт” приходить “ера натовпу” – початок занепаду). | |
5. Інтеракціоналізм Чарльз Хортон Кулі (1864-1929 рр.) | Процес взаємодії індивідів (соціальних істот, що належать до певних соціальних груп і виконують певні ролі). Суспільство існує завдяки взаємодії між його складниками – людьми та соціальними групами. |
(2 votes, average: 4,50 out of 5)