Соціологія – Кузьменко Т. М. – TEMA 2. ІСТОРІЯ СОЦІОЛОГІЧНОЇ ДУМКИ
1. Періодизаи/я історії соціології.
2. Протосоціологія.
3. О. Конт – засновник соціології. Позитивізм та натуралізм.
4. Марксистська соціологія.
5. Соціологічний психологізм.
6. Соціологія Е. Дюркгейма.
7. Розуміюча соціологія М. Вебера.
8. Німецька формальна соціологія.
9. Соціологія другої половини ХХ ст.: характерні риси.
Періодизація історії соціології
ПЕРІОДИЗАЦІЯ ІСТОРІЇ СОЦІОЛОГІЇ (за Юрієм Давидовим) | |
0 ЕТАП ПРОТОСОЦІОЛОГІЯ O Стародавній світ (до V ст.); O Епоха Середньовіччя (V ст. – сер. XVІІ ст.); O Новий час (сер. XVII – поч. ХІХ ст.). | Протосоціологія – це прасоціологія, ретроспективна соціологія – передісторія соціологічного знання. ПРОТОСОЦІОЛОГІЯ вивчає факти, здогадки, гіпотези, ідеї, концепції, емпіричні соціальні обстеження минулого, пов’язані з аналізом чи описом соціальних явищ, процесів, тенденцій, які безпосередньо належать до предметної сфери сучасної соціології. |
ПЕРІОДИЗАЦІЯ ІСТОРІЇ СОЦІОЛОГІЇ (за Юрієм Давидовим) | |
І ЕТАП ПОЧАТКОВИЙ (поч. ХІХ ст. – до кінця ХІХ ст.) | V Поява кантівської програми перебудови наук про суспільство на “позитивних”, емпірично обгрунтованих засадах. V Інтенсивно розвиваються емпіричні соціологічні дослідження, однак між ними і соціологічними теоріями суспільства ще відсутній будь-який систематичний зв’язок. V Домінуючим методологічним напрямом виступає позитивізм, натуралізм (еволюціонізм, органіцизм, соціал-дарвінізм, географічна, расово-антропологічна школи). V Набуває поширення марксистська соціальна теорія та теорії соціологічного психологізму. |
Продовження табл.
ІІ ЕТАП КЛАСИЧНА СОЦІОЛОГІЯ (кінець ХІХ ст. – до кінця 20-х рр. XX ст.) | V Криза натуралістичної соціології. V Інтерес до проблем соціальної дії і взаємодії. V Розробка методів “розуміючої соціології” та концепції соціології особистості. V Поєднуються проблематика загальносоціо- V логічної теорії та емпіричної соціології (Е. Дюркгейм, М. Вебер). V Інституціоналізація соціології як академічної дисципліни. |
ІІІ ЕТАП СУЧАСНА СОЦІОЛОГІЯ (кінець 20-х – 70 рр. XX ст.) | V Формування основних сучасних теоретичних напрямків. V Інтенсивна галузева диференціація соціології. V Вдосконалення методів дослідження. V Лідер-соціологія США. V З кінця 50-х рр. соціологічна думка європейських країн відновлює свої позиції. V Інтенсивне поширення соціології в Латинській Америці та в країнах Сходу. |
IV ЕТАП НОВІТНІЙ ПЕРІОД (з 70 р. XX ст. до нашого часу) | V Інтерналізація. V Академізація. V Експертизація. V Фактографізація. V Соціологізація інших наук. V Диференціація. |
Протосоціологія
1. Стародавній світ (до V ст.);
2. Середньовіччя (V ст. – сер. XVII ст.);
3. Новий час (XVII – поч. XIX ст.).
Стародавній світ (до V ст.)
V Міф та епос – найдавніші форми відображення дійсності родового та ранньокласового суспільства.
Міфологія та епос – позанаукові форми відображення дійсності, які не задовольняли вимоги нової системи організації суспільного життя – держави.
Виникають елементи наукового знання: філософія, математика, емпіричні соціальні обслідування (згадка про перший перепис населення у стародавніх євреїв пов’язана з іменем Мойсея (ХІІ ст. до н. е.).
Соціально-філософські проблеми суспільства і соціального пізнання (Демокріт, Платон, Аристотель).
V не розглядали суспільство як особливе утворення, що розвивається за власними законами (суспільство – об’єкт, а не суб’єкт);
V розглядали суспільство у контексті загального цілого відповідно до моделей космічного цілого;
V протиставлення чуттєвого досвіду раціональному, “розумному”.
Значення історичної науки
O Саме в ній виникають і усвідомлюються важливіші принципи соціального пізнання (об’єкт – людина, суспільство).
O На відміну від філософії, що розглядала буття в контексті всесвіту, логосу, історіографи мали конкретний об’єкт – суспільство, що сприяло розробці принципів і засобів пізнання соціальних явищ.
O Уперше географічні, природні, економічні, психологічні факти розглядалися як фактори, детермінанти історичних подій.
O Порівняно з міфом та епосом, вводяться нові елементи відтворення явищ та подій: їх хронологічна послідовність, простір, час, спроби розкриття причин, фіксація поодинокого й особливого без аналізу загального, оскільки останнє мислилось як аналог одиничного.
Слабкість – у споглядально-констатуючому характері.
Соціальне значення епохи Середньовіччя
Раннє середньовіччя (У-ХІ ст.)
Період розвинутого феодалізму (ХІ-XV ст.)
Пізнє середньовіччя (кінець XV ст. – сер. ХУІІ ст.)
Якщо соціальні парадигми рабовласницького суспільства відбивали залежність людини від природи і держави-поліса, що в світогляді виступало як фатум, доля, жорстокий детермінізм, то соціальна парадигма середньовіччя поєднувала кілька нових принципів:
O у світоглядному плані космологічний фаталізм змінюється християнським провіденціалізмом;
O у соціально-історичному та політичному аспектах відбувається переорієнтація із демосу, поліса як суб’єкта на особистість як творчу силу в системі соціальних відносин;
O поєднання християнського провіденціалізму із земним суб ‘єктивізмом втілилося в Новому вченні про свободу індивідуального вибору і Особистої відповідальності за нього перед неземним суддею.
ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ Суспільної думки епохи нової історії | |
1 | Інтенсивний розвиток наукової думки. Розкріпачення від теології (вчення про Бога). |
2 | Соціальне пізнання стає на Пошук природничих факторів розвитку суспільства. |
3 | Поступово Розпадається середньовічна система цінностей світосприйняття. |
4 | Ідея рівності людей перед Богом в ідеології молодої буржуазії трансформується в ідею Рівності людей за своєю природою і пошук причин їх фактичної нерівності в суспільстві. |
5 | Буржуазія стає домінуючим, провідним суб’єктом у системі суспільних відносин, вона вже реально править державою, вірить у своє майбутнє і намагається якомога більше знати про суспільство і людину, про їх зв’язок з природою. |
6 | Виникає нова соціальна Парадигма, Пов’язана З натуралістичним розумінням світу природи та людини. Натуралізм Перетворюється в домінуючий принцип науки, в тому числі і науки про людину. Його панування в усіх галузях знання було пов’язане з виключенням надприродного і чудесного. |
(2 votes, average: 4,50 out of 5)