Правознавство – Олійник А. Ю. – § 2. Цивільне законодавство
Норми цивільного права закріплені в різних нормативних актах (Конституції України, Цивільному кодексі України, окремих законах тощо). Сукупність таких актів і складає цивільне законодавство.
Отже, цивільне законодавство-це сукупність нормативних актів, які містять цивільно-правові норми.
Загальними засадами цивільного законодавства є:
1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;
2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом;
3) свобода договору;
4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;
5) судовий захист цивільного права та інтересу;
6) справедливість, добросовісність та розумність.
Основу цивільного законодавства, як і всього законодавства України, становить Конституція України від 28 червня 1996 р. Уній закріплені норми, зокрема щодо права власності (статті 13, 14, 41 тощо), особистих немайнових прав (наприклад, статті 21 -24, 27-34) та ін.
Найважливішим нормативним актом після Конституції України в системі цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (далі – ЦК України) від 16 березня 2003 р. Він поділений на шість книг.
Книга перша “Загальні положення” складається з 5 розділів, що поділяються на 19 глав, присвячених основним положенням (цивільному законодавству, підставам виникнення цивільних прав та обов’язків, а також відповідно їх здійсненню і виконанню, захисту цивільних прав та інтересів), особам (фізичним та юридичним особам, участі держави. Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах), об’єктам цивільних прав (загальним положенням про ці об’єкти, речам, майну, цінним паперам, нематеріальним благам), правочинам і представництву, строкам і термінам, позовній давності.
Книга друга “Особисті немайнові права фізичної особи” містить З глави, у яких визначаються загальні положення щодо особистих немайнових прав, а також розкривається зміст кожного з таких прав, як тих, що забезпечують природне існування фізичної особи, так і тих, що забезпечують її соціальне буття.
Книга третя “Право власності та інші речові права” охоплює 2 розділи з 12 глав. У них регламентовано загальні положення про право власності, порядок і підстави його набуття, припинення та захисту, про право спільної власності, право власності на землю і житло, а також встановлено загальні положення про речові права на чуже майно і розкрито зміст таких прав, як право володіння чужим майном, сервітут (право користування чужим майном), емфітевзис (право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб) і суперфіцій (право користування чужою земельною ділянкою для забудови).
Книга четверта “Право інтелектуальної власності” містить 12 глав, у яких висвітлено питання щодо загальних положень про право інтелектуальної власності та окремих його видів (права інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір, наукове відкриття, раціоналізаторську пропозицію тощо).
Книга п’ята “Зобов’язальне право” складається з 4 розділів, поділених на 37 глав. У них визначаються поняття зобов’язання, його сторони, підстави і порядок виконання, забезпечення виконання та припинення, правові наслідки порушення зобов’язання; формулюється поняття договору, встановлюються його умови, порядок і підстави укладення, зміни та розірвання договору, а також розкривається зміст кожного окремого виду договірних зобов’язань (купівлі-продажу, дарування, підряду, зберігання страхування тощо) і не договірних зобов’язань (наприклад, публічної обіцянки винагороди, набуття, збереження майна без достатньої правової підстави).
Книга шоста “Спадкове право” охоплює 7 глав, у яких закріплено норми, присвячені загальним положенням про спадкування, спадкуванню за заповітом і за законом, здійсненню порядку на спадкування, виконанню заповіту, оформленню права на спадщину і спадковому договору.
Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України. До таких законів належать, зокрема, закони України “Про захист прав споживачів” від 12 травня 1991 р. (у редакції Закону України
№ 3161-ІУ від 1 грудня 2005 р.), “Про заставу” від 2 жовтня 1992 р., “Про транспорт” від 10 листопада 1994 р., “Про страхування” від 7 березня 1996 р. (у редакції Закону України № 2746-ПІ від 4 жовтня 2001 р”), “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців ” від 15 травня 2003 р., “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” від 11 грудня 2003 р., “Про цінні папери та фондовий ринок” від 23 лютого 2006 р. тощо.
Крім того, до актів цивільного законодавства належать підзаконні нормативні акти: акти Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти інших органів державної влади України і органів влади Автономної Республіки Крим (Правила надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовід ведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630; Правила роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами, затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 31 липня 2002 р. № 228; Правила повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджені наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 14 березня 2006 р. № 706/12580, та ін.).
Частиною національного цивільного законодавства є і чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України (наприклад, Договір між Україною та Румунією про правову допомогу та правові відносини в цивільних справах від ЗО січня 2002 р.). Прн ньому, якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному в установленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
Потрібно зауважити, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли із дня набрання ними чинності.
Акти цивільного законодавства не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)