Правознавство – Олійник А. Ю. – § 2. Система та джерела фінансового права
Для фінансового права є характерною наявність великої кількості фінансово-правових норм, що формують відповідну систему. Система фінансового права – це внутрішня структура даної галузі, яка складається з окремих фінансових норм права, інститутів і галузей права, що тісно взаємопов’язані між собою. Система фінансового права вказує, з яких підгалузей, інститутів, частин складається ця галузь права і як ці складові взаємодіють між собою.
За загальноприйнятою в теорії права тенденцією, фінансове право складається з двох частин: Загальної та Особливої.
Загальна частина містить у собі норми, що визначають принципи фінансового права, регулюють його структуру, порядок і принципи функціонування вітчизняної фінансової системи, зміст фінансового законодавства України та встановлюють порядок здійснення фінансового контролю, а також особливості притягнення до відповідальності за порушення фінансового законодавства.
Особлива частина включає в себе правові норми, які складають підгалузі та фінансово-правові інститути і регулюють однорідні суспільні відносини у сферах: бюджету, державних доходів, податків, державного кредиту, державних видатків, державного страхування, банківського кредитування і безготівкових розрахунків, грошового обігу і валютного регулювання.
Норми загальної частини фінансового права конкретизуються у нормах особливої частини, а відтак, загальна і особлива частини фінансового права перебувають у нерозривному зв’язку, оскільки у своїй основі вони є відображенням єдиного цілого і його елементів.
Джерела фінансового права – це законодавчі та нормативно-правові акти, що містять у собі фінансово-правові норми, які регулюють фінансові відносини.
Залежно від того, які органи приймають фінансово-правові акти, вони поділяються на дві групи: акти органів державної влади та акти органів державного управління. За юридичною силою фінансово-правові акти поділяються на закони та підзаконні акти. У свою чергу всі фінансово-правові акти можна розділити | на правові акти органів державної влади й органів місцевого самоврядування.
Основним джерелом фінансового права є Конституція України. Багато з її норм мають пряму фінансово-правову спрямованість, зокрема ст. 67, визначає, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Або ж, за ст. 92, виключно законами України встановлюються: Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування! податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу та ін.
Важливе місце в системі джерел фінансового права займають кодекси, закони, укази президента, постанови уряду, парламенту тощо. Наприклад, прийнятий Бюджетний кодекс України містить норми, що регулюють відносини, які виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання.
Велику групу джерел фінансового права складають відомчі нормативно-правові акти, основне місце серед яких займають акти центральних органів виконавчої влади – Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, НБ України, ДПА України та ін. Усі відомчі фінансово-правові акти повинні прийматися на основі і на виконання законів, у відповідності з актами Президента України та уряду.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)