Організація праці менеджера – Скібіцька Л. І. – Мотиви до зайняття менеджерських посад
Мотиви – це те, що спонукає людину до діяльності. Основними мотивами до зайняття посади керівника є творчі, економічні та амбіційні. Вони не завжди існують у чистому вигляді, вони інтегруються, але в їх ієрархії зазвичай виявляється домінуючий мотив.
Мотивація творча – викликана бажанням людини брати більш активну участь у досягненні цілей системи, поліпшенні її діяльності. Особа бажає отримати адміністративну владу, щоб у статусі керівника відкрити перспективи, яких у неї не було як у виконавця – використати престиж та суспільну значущість посади для втілення своїх потенційних здібностей. Цим людям імпонує свобода дій і самостійність у прийнятті рішень. У разі нестачі професійних знань такі менеджери завжди мають бажання і волю їх опанувати.
В основі Економічних мотивів до зайняття керівної посади лежить прагнення до отримання порівняно більше матеріальних благ, які надаються особі, що виконує відповідальну роботу (заробітна плата, премії, участь у прибутках). Таке прагнення зрозуміле й виправдане.
Однак особа, надміру захоплена перспективами свого матеріального благополуччя, має на увазі й ті вигоди, які суперечать інтересам справи.
Амбіційні мотиви пов’язані з честолюбством та суперництвом, прагненням до успіху та самоствердження – нормальними людськими рисами, які зумовлюють бажання займати керівну посаду і можуть надихнути на великі справи. Але якщо ці риси проявляються у гіпертрофованій формі, людина у боротьбі за посаду забуває зміст діяльності. Така людина відчуває особливу прихильність до формальних атрибутів влади, посадових регалій.
Поведінка людей з надмірними амбіціями та схильних до нездорового суперництва за своєю суттю антисуспільна, бо їхній успіх супроводжується зламаними людськими долями. Менеджер, який бачить єдину ціль у задоволенні своїх амбіцій, не здатний керувати без адміністративного насильства.
Охоплена марнославством і амбіційністю людина, порівнюючи себе з іншими, бачить себе у невигідному світлі. У неї може виникнути бажання, не враховуючи свої здібності, вибитися у керівники та випередити у посадовій ієрархії своїх конкурентів. Страждаючи від заздрості до своїх більш достойних колег та підігріваючи себе вогнем честолюбства, така людина не гребує нічим, щоб домогтися бажаної посади.
Мотиви економічні можуть, наприклад, чудово гармоніювати з творчими, а можуть і суттєво розходитися. Але в ієрархічній структурі мотивів звичайно знаходиться провідний, який підпорядковує собі всі інші.
Значущість того чи іншого мотиву може змінюватися з часом. Життя дає багату палітру змін у мотивації інтересу до посади, які визначаються умовами управлінської діяльності і особистісними характеристиками керівника. Людина, яку в службовій кар’ єрі вабив лише блиск посадових атрибутів, може з часом прийти до глибокого усвідомлення свого призначення і самовираження.
Але часто трапляється зворотна трансформація: людина, що прагнула до керівної посади, щоб втілити свої здібності у конкретні справи, з часом стає рабом тих самих посадових атрибутів, якими раніше нехтувала. Перебуваючи на орбіті постійної уваги оточуючих, серед яких є й такі, які дивляться на неї із захватом і уклінністю, вона поступово переймається усвідомленням незвичайності свого статусу, позначеного владою та пошаною, починає вірити у свою непогрішимість та виключність, дозволяє собі різні послаблення. Така людина стає глухою, до аргументів і критики і все частіше допускається помилок. А це шкодить справі.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)