Організація праці менеджера – Скібіцька Л. І. – Етичні проблеми лідерів творчих команд
Проблема етики лідерів творчої команди поки що не стала предметом докладного соціологічного дослідження, хоча процес становлення корпоративних етичних норм в Україні йде досить інтенсивно. Основна перешкода на цьому шляху – “закритість фірм” та їх лідерів, небажання допускати дослідників “усередину” фірми, зневіра доцільності соціологічних вимірів для оптимізації їх діяльності. Проте розглянемо підсумки дослідження проблеми, проведеного росіянами, яке, враховуючи схожість умов ведення бізнесу, спільність історичного походження та менталітету, можна вважати репрезентативним для України.
Аналіз інтерв’ю лідерів-чоловіків у діапазоні “внутрішні цілі – оцінка власних досягнень” дав парадоксальні результати. Незважаючи на те, що досліджувані респонденти-чоловіки об’ єктивно могли бути віднесені до успішних, внутрішня композиція оцінок своєї діяльності була зміщена до шкали “переализація”. 30 % лідерів в описі своєї діяльності фокусувалися на “невдалих” завданнях і не схильні оцінювати свою діяльність як успішну. Це не відносилося до діяльності фірми в цілому, проте, свої власні досягнення психологічно нівелювалися наявністю серйозних цілей, що ще далеко не досягнуті. Це дозволяє припустити, що ціннісна структура бізнес-еліти побудована за відтворюючим принципом – досягнення мети породжує нову мету, рух до якої є більш цікавим.
Таким чином, феномен “максимізації цілей” породжує занижений образ власних досягнень, що дозволяє підтримувати внутрішню мотивацію діяльності на необхідному рівні.
Як показують інтерв’ю, на відміну від чоловіків-бізнесменів, жінки-лідери схильні більш позитивно оцінювати власні досягнення й переконані, що їм вдалося багато з того, що вони задумали. Жінки-лідери при оцінці досягнень розрізняють особисті досягнення й досягнення команди. Досягнення підлеглих не викликають у них почуття задоволення, а свої власні їх цілком влаштовують (80 % опитаних).
У цілому позитивне сприйняття себе й висока оцінка рівня власних досягнень, однак, не приводять до відмови “змінити” себе в напрямку тих властивостей, що заважають успішному бізнесу. Серед особистісних якостей, які гальмують роботу з людьми, 75 % жінок назвали зайву м’ якість, бажаним вектором змін – формування психологічної дистанції з персоналом і зміну практики санкціонування. Дослідження чоловічої бізнес-еліти показали, що їх оцінка якостей, що заважають бізнесу, також знаходиться в зоні впливу, але співвідношення жорсткості-м’якості складає відповідно 45 % і 35 %, тобто майже вдвічі рідше чоловіки скаржаться на свою м’ якість порівняно з жінками.
Ці дані також свідчать про те, що “етична дистанція” роботи з персоналом є предметом постійної уваги лідерів, що не може не свідчити про помітний “внесок” у сферу бізнесу власне етичних якостей лідерів.
Традиційне уявлення про внутрішню мотивацію лідерів команди укладається в прості рамки – прагнення довести собі спроможність реалізувати свої здібності, бажання збагатитися за будь-яку ціну. Ці цінності присутні також у внутрішній структурі мотивів бізнес-еліти. 30 % лідерів визнають провідну цінність матеріального благополуччя для себе, своєї родини й власної справи, 60 % з них – жінки-лідери, у яких цінність “матеріальної захищеності” виражена найбільш яскраво.
Однак відмінна риса внутрішньої мотивації бізнесової та менеджерської еліти – її складний, рухливий характер, коли домінування одних цінностей над іншими визначається сумою пов’язаних між собою факторів. До найбільш впливових, що перебудовують внутрішню мотивацію бізнесу, належать: вік лідера, його матеріальний достаток, час перебування в бізнесі, загальне відчуття втоми, структура інтересів поза бізнесом.
Звертає на себе увагу той факт, що 70 % респондентів виявили зацікавленість у подальшій професіоналізації себе в бізнесі. “Професіонали”, у свою чергу, відзначають необхідність удосконалення в суміжних з бізнесом сферах. Таким чином, мотивами, що домінують для еліти є: професійне самовдосконалення та усвідомлення власних інтересів у бізнесі.
На запитання: “Бути чи мати?” – 80 % лідерів орієнтувалися на позицію “бути”. Наразі в бізнесі з’явилося багато нахабних, зухвалих і неосвічених багатіїв. Невипадково ми говоримо про “нуворишів”, що означає не просто новий багатій, а людина низької культури, з надмірним хватальним рефлексом. Проте майбутнє – за цивілізованими підприємцями.
Отже, аналіз мотиваційної ієрархії представників бізнесової еліти дозволяє стверджувати: “етика служіння” перемагає “етику самоствердження”. Для бізнесу це означає можливість майбутніх досягнень і якісного розвитку в найближчі 5-7 років.
Інтерв’ю з лідерами команд та їх подальший аналіз розкрили неоднозначний характер ставлення бізнес-еліти до етичних норм. Отримані дані дозволяють стверджувати: більшість лідерів (80 %) переконані, що дотримання моральних норм є гарантом успішного існування в бізнесі й навіть гарантії власного життя. Діалог з лідерами вказує на “вигідність” прихильності до етичних норм у бізнесі, ілюструє феномен ненасильницького існування “морального імператива” усередині особистості лідера. Це означає, що у реальному бізнесі може й не бути протистояння двох категорій – етики й прибутку. Крім того, важливу роль відіграють почуття власної безпеки, самоповаги, упевненості. Це також передбачає відмову від конфлікту з моральними нормами. Безумовно, кожний хоче мати свій вибір. Але з переважанням в економіці норм цивілізованого бізнесу, а не тимчасово домінуючого “рвацтва”, цей вибір буде все більш свідомим.
Етичність бізнесу – це питання власних переконань. Деякі лідери дають спірні трактування діади “етика і бізнес”. Наприклад: “Моралі суспільства не існує. Існує мораль особистості. У бізнесі для мене немає моралі. Тому що мораль у бізнесі – це закон… Якщо виконуєш закон – значить ти моральний, якщо не виконуєш – ти аморальний. Обман, що не порушує законодавства, тобто “законний” обман, – цілком нормальна й звичайна річ у бізнесі. І розглядати його як аморальне явище не можна…”.
Полярність оцінок ролі етичних норм у бізнесі, що даються представниками великого підприємництва, дозволяє припустити, що в нинішній ситуації для підприємницького істеблішменту характерна орієнтація на індивідуалістичні етичні стратегії. І це цілком збігається з ціннісною картиною світу бізнес-еліти, де бізнес як діяльність посідає вищі ієрархічні позиції в структурі мотивації лідерів, а досягнення успіху сприймається як показник “особистої заможності” взагалі.
Отже, якщо етичний кодекс гальмує розвиток справи, то питання наслідування чи не наслідування етичних норм фактично буде вибором між успішністю й неуспішністю справи, власною заможністю і суспільними етичними нормами, внутрішнім етичним кодексом.
Незважаючи на те, що перевага індивідуалістичних стратегій в етичній свідомості виражена досить яскраво, соціологічні дослідження співвідношення етики й бізнесу показують дуалістичність, амбівалентність моральних установок ділових людей, якими вони керуються в бізнесі.
Відповіді 300 лідерів на запитання: “Що Ви вважаєте неприпустимим у бізнесі? За яку межу не можна переходити?” розподілилися в такий спосіб:
Непорядність – 43 %
Фізичне насильство – 9 %
Вихід за рамки Кримінального кодексу – 8 %
Пускати пил в очі – 4 %
Дискредитація конкурента – 2 %
Вторгнення в особисте життя – 1 %
Інше – 1 %
Затрудняюся відповісти – 24 %.
З одного боку, звертає на себе увагу перевага в етичних позиціях традиційного етичного вибору, з іншого боку – наявність тривожної тенденції – чверть респондентів не можуть усвідомити й визначити етичні принципи, якими вони керуються в повсякденній діловій практиці. Несформованість етичного кодексу сучасного лідерства має складну природу.
Але парадокс лідерства полягає в тому, що етичність або неетичність тих чи інших вчинків часто не визначається особистісним вибором, визнанням або невизнанням суб’ єктом суспільних моральних норм. Тут все складніше: характер вчинків диктується насамперед необхідністю виживання підприємця в умовах недосконалих законів, найчастіше аморального поводження державного апарату. Лише створення цивілізованих умов для бізнесу створить рівні можливості для етичного вибору.
Матеріали інтерв’ ю, проведеного з жінками-лідерами, дозволили зробити якісний аналіз особливостей – їхніх етичних уявлень порівняно з лідерами-чоловіками. Аналіз з використанням елементів контент-аналізу на матеріалах авторських інтерв’ ю, опублікованих у ЗМІ, дозволяє зробити такий принциповий висновок: Жінки сильніше залежать у справі від інших і тому їх соціальна відповідальність у підприємництві вища, ніж у чоловіків.
Проявом цієї соціальної відповідальності служить, з одного боку, орієнтація на гуманний менеджмент як такий, що враховує людину в усіх її проявах, а з іншого – виражена орієнтація на добродійність і соціальну допомогу. Це ілюструє менш “замкнений”, ніж у чоловіків, погляд на лідерство, прагнення співвідносити свою справу із загальнолюдськими позиціями. Однак такий підхід, при всій його привабливості, характерний для стійкого бізнесу, що й дає можливість дотримуватися етичних стратегій у справі.
В інших ситуаціях лідерство опиняється перед необхідністю орієнтуватися не тільки на етичні норми, а й на норми “вигідної межі”. Не завжди прагматичний підхід до того, що вигідно, а що невигідно в бізнесі, відрізняє жіночий менеджмент від чоловічого, роблячи перший більш ціннісно орієнтованим, спрямованим не на тактичні перемоги, а на стратегію. В етичному сенсі жінка більший стратег, ніж чоловік, тому що краще відчуває партнерів і їхні мотиви та внутрішній зміст. Існуючі усередині жіночого лідерства “етичні пороги” можуть іноді підвищуватися. Це залежить від низки істотних факторів: серйозної загрози справі, необхідності захистити того, хто поруч, нових кроків у невідомість, виклику особистісним можливостям. Однак і в цих випадках жінки-лідери воліють за краще не переступати невидимих етичних норм. У цілому вони демонструють гостро розвинуте у них “почуття межі”, вихід за яку багато з них не можуть зробити, навіть не через етичні обмеження, а з виходячи особистісних особливостей.
Таким чином, однозначно позитивна відповідь на запитання “Чи моральним є лідерство?”, очевидно, недостатня для окреслення реального проблемного поля “етики лідера”. У будь-якому разі такий підхід формулюватиме зазначену проблематику довільно.
Лідерство існує в складному етичному світі, де основне – “не брехати собі”. Етичні принципи, що діють у лідерстві, є різними моделями однієї культури. Загальні принципи цієї моделі: варто уникати неетичних кроків у бізнесі, гуманний менеджмент надійніший за агресивний менеджмент, стратегічних цілей легше досягати, орієнтуючись на етичні принципи.
Істина, напевно, знаходиться десь посередині. Етичні підходи дійсно мають перевагу, але бізнес не може повністю регулюватися ними, оскільки він будується на різноманітті, конкуренції і конфліктах. Вихід полягає у варіантності персональних стратегій та етичності персональної свідомості.
Ефект “ціннісного запізнювання”, викликаний стрімким розвитком творчого бізнесу в країнах колишнього СРСР, ще довго буде породжувати міфи обивателя про вихідну неетичність бізнесу. І народження цих міфів – закономірна відповідь на стихійність етичних норм, що складаються у командах підприємств, обумовлений небажанням самих лідерів “виходити за межі своєї справи” і формувати етичний образ “нових українців”.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)