Міжнародне приватне право – Довгерт A. C. – 2.2. Основні підходи до кодифікації та розвиток законодавства у сфері МПрП
8. Підходи до кодифікації норм МПрП (це стосується насамперед колізійного права) зазвичай розрізняють за критерієм форми закріплення відповідних положень у національному законодавстві (типу та форми відповідного законодавчого акта).
Як правило, національні кодифікації МПрП йдуть одним із двох шляхів: а) включення норм МПрП у цивільні кодекси або у вступні закони до цих кодексів та в інші кодекси у різних сферах (умовно – галузева кодифікація) або б) прийняття окремих законів про МПрП (автономна кодифікація). Прийняття спеціальних комплексних законів є переважною тенденцією кодифікаційного процесу другої половини XX ст. і сьогодення. Існує також третій шлях – запровадження комплексу спеціальних законів у сфері МПрП або наявність розрізнених норм МПрП у багатьох нормативних актах (альтернативні варіанти кодифікації”) – порівняно рідке явище.
9. Автономна кодифікація. Прийняття окремих законів з питань МПрП фактично є черговим, новітнім етапом розвитку процесів кодифікації колізійного права у світі. Законодавча робота йшла у цьому напрямі поступово – від включення розрізнених колізійних норм у різноманітні акти (наприклад, з питань правового статусу іноземців) у другій половині XIX ст., від закріплення колізійних норм у цивільних кодексах на початку та в середині XX ст. до “відокремлення” цих норм МПрП у другій половині XX ст.
Очевидно, МПрП регулює весь комплекс приватноправових відносин, ускладнених іноземним елементом, включаючи цивільні, сімейні, трудові відносини, специфічні питання зовнішньоекономічної діяльності, торговельного мореплавства, повітряного права тощо. Сфера дії МПрП не зводиться виключно до питань цивільного права (якщо цивільне право розуміти як складову приватного), отже, в цьому разі систематизація усього комплексу колізійних норм певної держави в окремому законі видається логічною.
Так само до всього комплексу колізійних норм у різних сферах правовідносин застосовуються загальні положення, що обумовлюють порядок дії колізійних норм і обмежень в інтересах суверенної держави, певних випадків застосування іноземного права (норми щодо правової кваліфікації, відсилання, застереження про публічний порядок, обходу закону тощо). Зрозуміло, що закріплення таких положень в окремому законі забезпечує можливість їх застосування до будь-якої сфери матеріального приватного права.
10. Автономні кодифікації МПрП зазвичай мають чітку структуру. У першому розділі викладено загальні поняття МПрП. Наступні розділи містять колізійні норми, структуровані, як правило, за сферою регулювання. Дедалі частіше у закони про МПрП включаються також розділи, присвячені питанням міжнародного цивільного процесу.
Одним із найбільш детально опрацьованих законів з МПрП є швейцарський закон 1987 р. (набув чинності 1989 p.). Закон, на який значною мірою вплинули правові традиції common law, складається з 200 статей і приділяє багато уваги процесуальним питанням. Кожен розділ швейцарського закону містить положення щодо юрисдикції, колізійного регулювання та виконання іноземних рішень. Унікальна за логікою і практичністю структура та детальне закріплення норм з майже усіх питань МПрП дають підстави вважати швейцарський закон однією з найкращих кодифікацій міжнародного приватного права (повний текст Федерального закону Швейцарської конфедерації українською мовою див.: Кисіль В. І. Міжнародне приватне право: питання кодифікації’. – Вид. 2-ге. – К., 2005. – С. 361-421).
Першим в історії окремим законодавчим актом з МПрП став японський Ногеі 1898 р. Цей закон мав 34 статті, не був чітко структурованим і являв собою перелік довільно розміщених колізійних норм та загальних положень МПрП. У 2006 р. закон був суттєво перероблений. Новий закон, що набув чинності 2007 p., складається з трьох глав (загальні правила, загальні правила щодо законів та загальні правила щодо застосовуваного права). Остання глава містить 7 розділів і істотно доопрацьована, особливо в частині колізійного регулювання договірного права та позадоговірних зобов’язань.
Закон Таїланду 1938 р. про конфлікт законів містить 7 розділів, що стосуються відповідно загальних положень МПрП, статусу осіб, зобов’язань, речей, сім’ї та спадкування.
У Польщі окремий закон про МПрП з’явився у 1926 р. і містив загальні положення і колізійні норми щодо цивільного, сімейного і трудового права. Пізніше цей закон було реформовано (1965 р. і 2011 p.). Окремі кодифікації МПрП з’явились у Чехословаччині (закон 1963 р. наразі зберігає чинність на території Чехії) та Албанії (кодифікація 1964 р. сьогодні замінений новим Законом № 10428 від 2 червня 2011 p.).
Друга половина XX ст. характеризувалася бурхливим розвитком автономних кодифікацій МПрП. Окремі закони було прийнято в Австрії (1978 р.), Угорщині (1979 р.), Югославії 1982 р. (югославський Закон із відповідними змінами і доповненнями зберігає чинність у Сербії, Хорватії та Чорногорії; він також діяв у Македонії до заміни його оновленим Законом про МПрП 2007 р.), Туреччині (закон щодо МПрП 1982 р. реформовано у 2007 р.), Швейцарії (1989 р.), Румунії(1992 р.), Венесуелі (1998 р.), Італії (1995 р.), Ліхтенштейні (1996 р.), Грузії (1998 р.), Тунісі (1998 р.).
Окремо слід відзначити німецьку кодифікацію. Протягом тривалого часу в Німеччині колізійні норми були закріплені у Вступному законі до Німецького цивільного уложення (ЕВОВ). У 1986 р. набув чинності Закон про нове регулювання в області міжнародного приватного права, яким було не лише замінено відповідні статті Вступного закону, а й значно розширено сферу колізійного регулювання шляхом включення до цього акту правил Римської конвенції 1980 р. про право, що застосовується до договірних відносин, та норм процесуального характеру (щодо підсудності). Відтак у німецьких юристів виникли підстави називати цей документ Законом про міжнародне приватне право 1986 р., який має систему колізійних норм з питань форми правочинів, шлюбно-сімейних відносин, опіки та піклування, спадкового права, зобов’язань (як договірних, так і позадоговірних), трудового права та процесу.
У штаті Луїзіана (США) 1991 р. був прийнятий Закон про міжнародне приватне право (набув чинності з січня 1992 р.).
З початку XXI ст. окремі закони про МПрП прийнято в Азербайджані (2000 р.), Естонії (2002 р.). Бельгії (2004 р.), Болгарії (2005 р.), Україні (2005 р.). Зрештою, 2011 р. до держав, що кодифікували МПрП у вигляді окремого закону, приєднався Китай, систематизувавши колізійні норми, що містилися у розрізнених правових актах.
11. Галузева кодифікація. Характерними ознаками кодифікації МПрП за галузевим принципом є, як правило, набагато менший, порівняно із автономними кодифікаціями, обсяг регулювання, менша увага до загальних положень МПрП, а також фіксація колізійних норм та положень міжнародного цивільного процесу у різних нормативних актах – зазвичай відповідно у цивільних та цивільних процесуальних кодексах.
До держав, які обрали шлях галузевої кодифікації МПрП, належать: Франція (ЦК 1804 р.; слід враховувати, що у 1969 р. був підготовлений проект закону про МПрП Франції); Іспанія (Вступний закон до Цивільного кодексу 1974 р.) Мексика (ЦК 1928 р.); Уругвай (1941 р. ЦК доповнено додатком, що містить колізійні норми та деякі норми щодо юрисдикції); Бразилія (Вступний закон до ЦК 1942 р.); Єгипет (Вступний титул ЦК 1948 р.) Сирія (ЦК 1949 р.); Ірак (ЦК 1951 р.); Лівія (ЦК 1954 р.); Португалія (ЦК 1966 р.); Алжир (ЦК 1975 р.); Перу (ЦК 1984 р.); канадська провінція Квебек (Книга 10 ЦК 1991 р.), Данія (Книга 10 ЦК 2011 р.).
У Російській Федерації головним джерелом колізійного права є розділ VI Цивільного кодексу, прийнятого у 2001 р. При цьому окремі колізійні норми містяться у Сімейному кодексі, Кодексі торговельного мореплавства, Трудовому та Земельному кодексах, а також у численних федеральних законах щодо статусу іноземців, інвестування, валютного регулювання тощо.
Шляхом включення норм МПрП до цивільних кодексів пішли більшість пострадянських країн, за винятком Грузії, Азербайджану, Естонії та України.
У законодавстві Куби та Монголії колізійні норми містяться як у цивільних, так і у сімейних та трудових кодексах.
Протягом XX ст. цивільне законодавство багатьох країн, що дотримуються галузевої кодифікації МПрП, зазнало реформ, які віддзеркалюють нові підходи до колізійного регулювання.
12. Альтернативні варіанти кодифікації. Альтернативою двом основним формам кодифікації МПрП нині є втілення фрагментарних колізійних норм і подекуди загальних положень МПрП у розрізнених нормативних актах. Тепер такий підхід передусім притаманний державам, у яких закон не вважається першочерговим джерелом права (США, Велика Британія та країни Британської Співдружності). Фрагментарне колізійне регулювання діє сьогодні у Нідерландах та Ізраїлі. У доктрині і практиці США часто робляться посилання на неофіційну компіляцію – другий Звід правил про конфлікт законів (Restatement II), яка, втім, не має сили закону.
У доктрині мали місце спроби пошуку компромісу між автономною та галузевою кодифікаціями МПрП. Висувалася ідея так званої “кумулятивної” кодифікації”, тобто прийняття порівняно невеликого закону, в якому були б викладені загальні положення МПрП, та включення колізійних норм у відповідні галузеві акти (див. Звеков В. П., Марышева Н. И. Развитие законодательства о международном частном праве // Журнал российского права. -1997. – № 1. – С. 131; Международное частное право: учебник I отв. ред. Г. К. Дмитриева. – М., 2000. – С. 87). На практиці такий підхід досі не реалізований.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)