Контролінг для менеджерів – Маркіна І. А. – 11.2. Методи оцінювання інвестиційних проектів: традиційні критерії
Методи оцінювання ефективності інвестиційних проектів – способи визначення доцільності довгострокового вкладення капіталу (інвестицій) у різні об’єкти (галузі) з метою оцінки перспектив їхньої прибутковості й окупності.
Відомо, що капітал, вкладений у техніко-економічні проекти разом з частиною отриманої від їхньої реалізації прибутку, реінвестується в активи з метою одержання доходу і прибутку в майбутньому. З цих позицій окремі деталі проектів можуть показатися не настільки істотними. Разом з тим на окремі стандартизовані питання (вони передбачені і бізнес-планом проектів) має бути відповісти на самому початку аналізу (розрахунку ефективності і т. п.).
Це, наприклад, яку мету переслідує проект (чим він викликаний, якими обставинами, його основна мета, навіщо він потрібний, де буде реалізована і чому); яка дія він зробить на поточну і перспективну діяльність базового підприємства, а по нових виробах (конструкціям), при модернізації устаткування – і в споживача; чи зміниться, якщо так, те як, організаційна структура, якість продукції, обсяги виробництва, екологія і т. д. (конкретні показники змін); терміни для досягнення результатів реалізації проектів (наприклад, проектної потужності, яке потрібно устаткування, терміни його надходження і ціна продажу й ін.); інвестор і обсяги інвестування.
Критеріями для обгрунтування (визначення) придатності (ефективності) інвестиційного проекту можуть бути: прибуток, прибутковість, частка ринку, якість продукції, беззбитковість і ін. Украй важливо при цьому розрахувати і простежити напрямку потоку грошей: капітальні витрати на викуп землі і підготовку місця, будівництво будинків і споруджень, придбання (проектування, виготовлення) устаткування і машин, навчання фахівців; поточні витрати – сировина і матеріали, паливо й енергія, праця і т. д.; дохідні статті – економія витрат, роялті, урядові позики і т. п.
Інвестиційні проекти можуть бути оцінені різними способами, але, очевидно, при кожнім з них (крім екологічних, соціальних і деяких інших) важливо знати рівень доходу, що забезпечать інвестиції і який розмір додаткового прибутку вони принесуть. У довгостроковому плані, коли за його основу приймається життєвий цикл продукції (товару), відповідь на них може дати однакові результати, у короткостроковому – можливі значні розходження. Це пов’язано з тим, що коли ведеться нове будівництво, здобувається нове обладнання чи розробляється нова продукція, витрата коштів перевищує їхнього надходження.
Центральне місце в контролінгу інвестиційних проектів займає вибір критерію досягнення цілей. Цілі здійснення інвестиційних проектів можуть бути як фінансовими, так і нефінансовими. Фінансові цілі найбільш типові. Існує безліч фінансових критеріїв, кожен з яких має свої переваги та недоліки. Розглянемо їх більш детально.
Вихідна умова інвестування капіталу – одержання в майбутньому економічної віддачі грошових надходжень, достатніх для відтворення початкових інвестованих витрат капіталу протягом терміну здійснення інвестиційного проекту. Для аналізу ефективності інвестиційного проекту необхідно перш за все розглянути наступні елементи:
– сума чистих інвестицій;
– потенційні доходи як сума грошових надходжень від господарської та іншої діяльності;
– економічний життєвий цикл інвестицій.
Першим елементом аналізу інвестицій є спільна сума потреб у капіталі на придбання нових активів, зменшена на суму коштів, отриманих від продажу існуючих активів. У цьому надходження коштів коригується на величину податкових платежів від продажу окремих видів активів підприємства. Отриманий результат є сумою чистих інвестицій.
Різниця між чистими надходженнями та чистими інвестиціями за період називається грошовим потоком.
Третім елементом аналізу інвестицій є економічний життєвий цикл інвестиційного проекту, який являє собою період часу, протягом якого мають місце грошові потоки від вкладених інвестицій.
Дані показники є основою для аналізу інвестиційних проектів.
Метод окупності – один з методів оцінки ефективності інвестиційних проектів, заснований на використанні як критерій періоду часу (кількість років), необхідного для повернення інвестицій, вкладених у проект (розмірів щорічного внеску, що розраховуються як різниця між річними доходами і витратами). Перевага цього методу як критерію добору проекту – простота розуміння і розрахунків, визначеність суми початкових капітальних вкладень, можливість ранжирування проектів у залежності від строків окупності. Він особливо рекомендується (наприклад, ЮНИДО) для аналізу ступеня ризику, що виконується в політично нестабільних країнах і в технологічно швидко застарілих галузях промисловості.
Період окупності (Payback Period) – період часу, необхідний для повного відшкодування інвестицій за рахунок чистих грошових надходжень від їх використання. Обчислюють як відношення суми інвестицій до річної суми грошових надходжень.
Де О – окупність витрат; К – інвестиції; П – середньорічний прибуток.
Загальне правило прийняття проектів за критерієм Період окупності: з альтернативних проектів приймається проект, що має менший період окупності.
Коли припустити, що щорічні прибутки інвестиційного проекту рівні, то період окупності може бути визначений як відношення власне витрат за проектом (після оподаткування) до прибутків від інвестиційного проекту (також після оподаткування).
Переваги критерію окупності:
O простота розрахунку;
O простота розуміння й традиції застосування;
O відповідність прийнятим методам бухгалтерського обліку і, як наслідок, доступність вхідної інформації.
Недоліки критерію окупності:
– прив’язка до облікових даних (звичайно дохід визначають не за грошовими потоками, а за даними бухгалтерського обліку);
– інвестиції роблять для одержання вигоди, яка перевищує витрати. Критерій окупності показує коли інвестор зможе “повернути своє”, і нічого не говорить про те, яку вигоду принесе проект за межами строку окупності. У результаті може виявитися, що проект з меншим строком окупності вигідніший, ніж варіант, який може принести більший сумарний дохід;
– ризик ураховується лише побічно;
– не використовується альтернативна вартість ресурсів для проекту;
– окупність проекту не дорівнює сумі окупності його етапів;
– не враховуються очікувані прибутки за періодом окупності.
– не враховує вартості грошей у часі.
– не розрізнює проекти з різними первинними інвестиціями.
– забезпечуючи вимірювання ступеня ліквідності проекту, він не дозволяє оцінити позицію фірми загалом з погляду ліквідності.
– ігнорується вартість фондів для підтримки інвестицій навіть у період окупності.
Основоположною ідеєю визначення норми прибутковості інвестицій є порівняння чистих прибутків, очікуваних від проекту, з параметрами інвестування. Найпоширенішим методом оцінки норми прибутковості інвестиційних проектів є метод визначення середньої ставки прибутковості (average rate of return) проекту. Цей метод оцінки доцільності інвестування, напевне, найстаріший.
Рентабельність капіталовкладень – визначається як відношення прибутку до суми капіталовкладень. Має ті ж самі переваги і недоліки. Не враховує вартість грошей у часі. Прив’язана до умовних бухгалтерських величин (прибуток замість грошового потоку).
Середня ставка прибутковості Дорівнює відношенню середньої величини річних майбутніх чистих прибутків від інвестицій до половини суми первинних інвестицій, тобто:
До недоліків цього методу слід віднести такі:
– не враховується вартість грошей у часі.
– ігноруються амортизаційні відрахування як джерело грошового потоку від інвестицій.
– використовуються балансові прибутки, а не грошові потоки.
Хоча ці методи достатньо легкі для розуміння й розрахунку, їх не рекомендують застосовувати як основні для фінансового аналізу.
Для часткового подолання зазначених недоліків розраховують також:
Чисті грошові надходження – це сума, на яку додаткові грошові надходження перевищують додаткові грошові витрати за певний період (сума економії грошових витрат за цей період). Чисті грошові надходження порівнюють з чистими інвестиціями на здійснення проекту.
Чисті інвестиції – сума додаткових грошових коштів, спрямованих на здійснення проекту капітальних інвестицій. Зокрема, якщо придбання нового обладнання супроводжується реалізацією старого обладнання, то при визначенні чистих початкових інвестицій виручка від продажу останнього вираховується з суми інвестицій у нове обладнання.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)