Інфраструктура товарного ринку – Бєлявцев М. І. – 12.3. Правові аспекти й економічні основи лізингової діяльності
Відносини лізингодавця, лізингоотримувача та постачальника обумовлюють специфіку правового регулювання лізингу. Особлива увага в договорах приділяється формулюванню взаємних прав і обов’язків сторін. На практиці операція фінансового лізингу може бути оформлена як двома, так і одним документом, що зв’язує всіх його учасників. Взаємовідносини між постачальником і лізингодавцем (лізинговою фірмою), як правило, не створюють труднощів з точки зору їх правового регулювання (оскільки вони побудовані на договорі про купівлю-продаж).
Особливе значення надається регулюванню відносин між лізингодавцем і лізингоотримувачем.
Договір лізингу полягає у формі багатосторонньої угоди за участю лізингодавця, лізингоотримувача, продавця об’єкта лізингу або двосторонньої угоди між лізингодавцем і лізингоотримувачем. Договір лізингу повинен бути укладений у письмовій формі.
Істотними умовами договору лізингу є:
1) найменування сторін;
2) об’єкт лізингу (склад і вартість майна), умови і терміни його постачання;
3) термін, на який укладається договір лізингу;
4) розмір, склад і графік сплати лізингових платежів, умови їх перегляду;
5) умови переоцінки вартості об’єкта лізингу;
6) умови повернення об’єктів лізингу у разі банкрутства лізингоотримувача;
7) умови страхування об’єкта лізингу;
8) умови експлуатації та технічного обслуговування, модернізації об’єкта лізингу і надання інформації про його технічний стан;
9) умови реєстрації об’єкта лізингу;
10) умови повернення об’єкта лізингу або його викупу після закінчення дії договору;
11) умови дострокового розірвання договору лізингу;
12) умови надання відомостей про фінансовий стан лізингоотримувача;
13) відповідальність сторін;
14) дата і місце укладення договору.
Лізингодавець має право:
1) здійснювати за свій рахунок контроль за умовами експлуатації та цілеспрямованим використанням об’єкта лізингу лізингоотримувачем згідно з умовами договору лізингу, вимогами продавця;
2) вимагати повернення в незаперечному порядку майна, наданого в лізинг, якщо лізингоотримувач не сплатив лізингові платежі протягом двох чергових термінів;
3) вимагати від лізингоотримувача відшкодування збитків, заподіяних унаслідок його дій або бездіяльності відповідно до умов договору.
Лізингодавець зобов’язаний:
1) передати майно, що належить йому за правом власності, в користування лізингоотримувачу або за дорученням лізингоотримувача згідно з його вибором і визначеною ним специфікацією укласти договір купівлі-продажу майна з відповідним продавцем і передати майно в користування лізингоотримувача;
2) не втручатися у вибір лізингоотримувача продавця майна й у визначення специфікації об’єкта лізингу;
3) купуючи майно для лізингоотримувача, повідомити продавця про те, що майно призначене для надання в лізинг конкретній особі;
4) своєчасно і в повному обсязі виконувати взяті на себе зобов’язання перед лізингоотримувачем за утримання об’єкта лізингу (ремонт, технічне обслуговування тощо);
5) прийняти об’єкт лізингу від лізингоотримувача після закінчення терміну договору лізингу, якщо об’єкт не буде викуплений лізингоотримувачем.
Лізингоотримувач має право:
1) відмовитися від прийняття об’єкта лізингу або договору, що не відповідає умовам;
2) вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, заподіяних унаслідок його дій або бездіяльності при виконанні умов договору;
3) висувати продавцю об’єкта лізингу всі вимоги і права згідно з договором купівлі-продажу цього майна (щодо якості та комплектності, термінів передачі, гарантійних ремонтів тощо), проте лізингоотримувач не має права припиняти дію договору купівлі-продажу між лізингодавцем і продавцем або міняти його умови.
Лізингоотримувач зобов’язаний:
1) прийняти і належним чином користуватися об’єктом лізингу, утримувати його відповідно до умов договору;
2) своєчасно і в узгоджені терміни виплачувати лізингові
Платежі;
3) у разі несплати лізингових платежів протягом двох чергових термінів на вимогу лізингодавця повернути йому об’єкт лізингу;
4) надати лізингодавцю відомості про технічний стан об’єкта і свого фінансового стану;
5) повернути об’єкт лізингу лізингодавцю, якщо він не реалізує своє право викупу об’єкта лізингу або не продовжить термін його використання після припинення дії договору.
Механізм укладення лізингової операції (рис. 12.1) полягає в наступному.
Рис. 12,1. Схема укладення лізингової операції
Підприємець, що потребує виробничого устаткування, звертається із запитом у лізингову фірму про можливість отримання цього устаткування за договором лізингу. Запит оформляється у вигляді заявки, в якій указується:
– найменування устаткування, постачальник (підприємство-виробник);
– тип, марка, ціна устаткування;
– термін користування; дані про його виробничу і фінансову діяльність.
Після отримання наданих відомостей лізингова фірма починає розробку лізингових пропозицій. Вона визначає коло вірогідних виробників необхідного устаткування і запитує їх про можливість лізингової операції. Одночасно вона оцінює і потенційного клієнта (його здатність виплачувати лізингові платежі, необхідність гарантій).
На стадії розробки пропозицій лізингова фірма приділяє увагу оцінці ризику, яка включає два моменти:
1) оцінку клієнта – його здатність виплачувати лізингові платежі;
2) оцінку майна та ступеня його дійсної замінюваності – якщо ступінь замінюваності високий, то ризик невеликий і навпаки.
На фазі підготовки пропозицій також аналізуються основні параметри, що визначають розміри платежів за лізинговою операцією:
1) закупівельна ціна устаткування;
2) аванс, одержаний у момент закупівлі устаткування;
3) використовувана ставка банківського відсотка;
4) тривалість договору;
5) періодичність виплат;
6) величина викупу;
7) спосіб оплати.
Після підготовки пропозиції лізингова фірма надає постачальнику і лізингоотримувачу необхідну інформацію і, якщо умови прийнятні, зацікавленими сторонами підписується лізинговий договір.
На стадії підготовки пропозиції (до підписання договору) виробник і лізингоотримувач погоджують принципові характеристики устаткування, що підлягає виготовленню і розміщенню під час лізингової операції.
На підставі договору лізингова фірма робить замовлення виробнику-постачальнику відповідного устаткування. Виробник відповідно до замовлення, яке є договором між ним і лізинговою фірмою, виготовляє і встановлює устаткування. За умови стандартного, вже наявного устаткування лізингова фірма просто видає замовлення на закупівлю необхідного устаткування.
Після закінчення постачання лізингоотримувач, лізингова фірма та виробник-постачальник підписують акт приймання, що підтверджує працездатність устаткування.
12.4. Механізм розрахунку лізингових платежів
При проведенні операції важливо точно визначити розміри лізингових платежів з урахуванням реалізації різних форм оренди.
Орендна плата в умовах лізингу в загальному вигляді визначається за формулою:
Де Ц – сума купівельної ціни об’єкта лізингу;
R – відсотки з урахуванням комісійних за лізингові послуги;
N – податки;
S – страховий внесок;
N – кількість виплат за термін оренди, од.
На практиці розрахунок лізингових платежів здійснюється з використанням різних підходів і варіантів. Згідно з одним із них розрахунок загальної суми лізингових платежів (ЛП) може бути виконаний за наступною формулою:
Де АВ – величина амортизаційних відрахувань, що належать лізингодавцю в поточному році; ПК – плата за використовувані кредитні ресурси лізингодавцем на придбання майна – об’єкт лізингу; КВ – комісійна винагорода лізингодавцю за надання майна за договором лізингу; ДП – плата лізингодавцю
За додаткові послуги лізингоотримувачу, передбачені договором лізингу; ПДВ – податок на додану вартість, що сплачується лізингоотримувачем за послугами лізингодавця.
Амортизаційні відрахування розраховуються за формулою:
Де БВ – балансова вартість майна; На – норма амортизаційних відрахувань, %.
Плата за використовувані кредитні ресурси розраховується за формулою:
Де КР – величина кредитних ресурсів, що залучаються для лізингової операції; СТК – ставка за кредит % річних.
При цьому мається на увазі, що платня за використовувані кредитні ресурси в кожному розрахунковому році співвідноситься з середньорічною сумою непогашеного кредиту цього року або середньорічною залишковою вартістю майна – предмета договору:
Де КР1 – кредитні ресурси, використовувані на придбання майна, плата за які здійснюється в розрахунковому році; ЗВп і ЗВк – розрахункова залишкова вартість майна відповідно на початок і кінець року; Rп – коефіцієнт, що враховує частку позикових коштів у загальній вартості майна, яке купують.
Якщо для придбання майна використовуються тільки позикові кошти Rп =1
Комісійна винагорода лізингодавцю може встановлюватися за угодою сторін у відсотках:
1) від балансової вартості майна – предмет договору;
2) від середньорічної залишкової вартості майна. Відповідно до цього розрахунок комісійної винагороди
Здійснюється за формулами:
Де р – ставка комісійної винагороди, % річних; БВ – балансова вартість майна; СТв – ставка комісійної винагороди, %.
Плата за додаткові послуги лізингодавця (ДП), передбачені договором лізингу в розрахунковому році, розраховується за формулою:
Де Рп – витрата лізингодавця на кожну передбачену договором послугу; Т – термін договору.
Розрахунок податку на додану вартість, що сплачується лі-зингодавцем по послугах договору лізингу, визначається за формулою:
Розрахунок щорічних лізингових внесків (ЛВГ) за умови їх сплати рівними частками здійснюється за формулою:
Розрахунок розміру щоквартального лізингового внеску (ЛВК) здійснюється за формулою:
У практиці господарювання лізингових компанії”! досить часто використовують для розрахунку лізингових платежів (Р) наступну формулу щорічних платежів за конкретною позицією:
Де А – сума договору на лізинг; П – термін дії лізингу, років; Т – періодичність платежів (наприклад, при місячній виплаті -12; квартальній – 4, піврічній – 2, річній – 1); І – процентна ставка банку (у вигляді десяткового дробу).
(2 votes, average: 5,00 out of 5)