Господарське право – Задихайло Д. В. – 2. Поняття та правові ознаки господарських товариств як корпоративних підприємств
В умовах сучасної ринкової економіки в Україні правовий статус господарських товариств визначається ГК України (статті 63, 79-92), ЦК України (статті 113-162), Законом України від 19.09.1991 р. “Про господарські товариства” (із змінами).
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про господарські товариства” господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.
Більш точне визначення міститься у ст. 79 ГК України, де господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб’єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об’єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У цьому випадку деталізується той факт, що засновники під час створення господарського товариства об’єднують свої вклади (з метою наділення товариства майновою основою господарювання) та свою участь у його підприємницькій діяльності.
До того ж відповідно до ч. 5 ст. 63 ГК України господарські товариства відносяться законодавцем до так званих корпоративних підприємств, а відтак мають характерні для цього виду підприємств ознаки – утворюються, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діють на основі об’єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.
Ураховуючи положення вищезазначених нормативно-правових актів, можна виділити такі правові ознаки господарських товариства як підприємств корпоративного типу, а саме: 1) господарські організації корпоративного типу (як правило, наявність двох і більше засновників-фізичних та/або юридичних осіб, а також подільність майна на частки та корпоративні форми управління справами); 2) універсальність цієї організаційно-правової форми: можливість її застосування для підприємств, інших господарських організацій, що мають на меті отримання прибутку (банків, страхових компаній, інвестиційних фондів, неприбуткових господарських організацій (фондові біржі), господарських об’єднань (холдингові компанії з мережею дочірніх підприємств); 3) наявність статусу юридичної особи; 4) основний правовий титул майна товариства – право власності; 5) корпоративний характер управління – учасниками товариства (у персональних товариствах) або системою органів (об’єднання капіталів); 6) подільність майна товариства на частки, розмір яких визначається установчими документами товариства; 7) можливість для засновників товариства вибору форми товариства з п’яти, що передбачені законом; 8) наявність в учасників господарських товариств корпоративних прав: право участі в розподілі прибутку товариства, право участі в його управлінні, право участі в розподілі майна товариства у разі його ліквідації1.
Необхідно також зазначити, що господарські товариства, крім повного і командитного товариств, можуть бути створені однією особою, яка стає його єдиним учасником. Учасником такого товариства є фізична чи юридична особа, яка є власником корпоративних прав на господарське товариство, включаючи частку в його статутному фонді (при цьому учасник може не бути засновником, а набути корпоративних прав за іншими юридичними підставами, зокрема за договором купівлі-продажу корпоративних прав).
Визначення корпоративних прав надається у ст. 167 ГК України, де під останніми розуміються права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) цієї організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. У цьому випадку мова йде про корпоративні права в контексті поділу статутного фонду (майна) господарської організації, право власності на який належить двом та більше особам (які і є власниками корпоративних прав). Слід підкреслити, що сьогодні деякі науковці такий підхід справедливо вважають недоцільним, бо незалежно від устрою підприємства (корпоративного чи унітарного), кількості засновників (одного чи декількох) сутність відносин, що виникає між засновниками (засновником) та підприємством, що засновується ними (ним), є однаковою, як і комплекс прав, що належить їм (йому). У зв’язку із цим більш вдалим доцільно вважати визначення корпоративних прав, що було закріплене в Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств”, який на сьогодні втратив чинність. Згідно з цим Законом корпоративні права визначалися як право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах. Проте викладене у ПК України (п. 14.1.90) це поняття має інший вигляд, а саме: корпоративні права – права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про господарські товариства” господарські товариства можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України.
Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов’язання, виступати в суді та третейському суді від свого імені. Придбання господарським товариством часток (акцій), активів інших господарських товариств має здійснюватися з дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
Засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України. Підприємства, установи та організації, які стали учасниками товариства, не ліквідуються як юридичні особи. Іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств нарівні з громадянами та юридичними особами України, крім випадків, установлених законодавчими актами України.
Товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. Якщо в установчих документах господарського товариства не вказано строк його діяльності, воно визнається створеним на невизначений строк.
Товариство може відкривати поточні та вкладні (депозитні) рахунки у банках, а також укладати договори та інші угоди тільки після його реєстрації. Угоди, укладені від імені товариства до моменту реєстрації, визнаються такими, що укладені з товариством, тільки за умови їх подальшого схвалення товариством. Угоди, укладені засновниками до моменту реєстрації товариства і надалі не схвалені товариством, тягнуть за собою правові наслідки лише для засновників.
Здійснюючи господарську діяльність, господарські товариства виступають як власники майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески; продукції, виробленої в результаті господарської діяльності товариства; доходів, одержаних від господарської діяльності товариства; іншого майна, набутого товариством на підставах, не заборонених законом.
Вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об’єкти інтелектуальної власності), кошти, у тому числі в іноземній валюті. Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному капіталі товариства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства, якщо інше не передбачено законом’.
Сума вкладів засновників та учасників господарського товариства становить статутний капітал товариства. Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного капіталу. Збільшення статутного капіталу товариства може бути здійснено лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів (оплати акцій), крім випадків, передбачених чинним законодавством. Зменшення статутного капіталу за наявності заперечень кредиторів товариства не допускається. Рішення товариства про зміни розміру статутного капіталу набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.
Слід враховувати, що забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом. Фінансовий стан засновників – юридичних осіб щодо їх спроможності здійснити відповідні внески до статутного капіталу господарського товариства у випадках, передбачених законом, має бути перевірений незалежним аудитором (аудиторською організацією) у встановленому порядку, а майновий стан засновників – громадян має бути підтверджений довідкою органу державної податкової служби про подану декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), завіреною відповідним податковим органом.
Окрім статутного капіталу, в господарському товаристві створюються резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менш як 15 % статутного капіталу, а також інші фонди, передбачені законодавством України або установчими документами товариства. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим за 5 % суми прибутку товариства.
Прибуток господарського товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З економічного прибутку товариства сплачуються передбачені законом податки та інші обов’язкові платежі, а також відсотки за кредитами банків та облігаціями. Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у розпорядженні товариства, яке визначає напрями його використання відповідно до установчих документів товариства.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)