Економічна теорія – Мочерний С. В. – Виробничі відносини
Вперше пізнавальне значення категорії “відносини” дослідив ще Арістотель. їх можна охарактеризувати у найзагальнішому контексті як відносини між людьми, які виникають у процесі суспільного виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг.
Західні та деякі українські економісти здебільшого ігнорують категорії “економічні відносини”, “виробничі відносини”, хоча широко послуговуються категоріями “економіка”, “виробництво”. Це збіднює методологічну основу їхніх досліджень, оскільки поняття “відносини” має велику евристичну цінність: наявність таких відносин (а отже, зв’язків) між людьми в процесі виробництва націлює дослідника на пошук внутрішніх, необхідних, сталих та інших форм зв’язків економічного закону. Західні економісти абстрагуються від виробничих відносин також з ідеологічних мотивів, оскільки це дає змогу уникати політико-економічної оцінки властивостей та ознак основної продуктивної сили (перетворення більшості працездатного населення на найманих працівників), власників засобів виробництва та інших об’єктів виробничої власності, засобів виробництва (їх перетворення на капітал, тобто засіб привласнення неоплаченої праці в руках власників) та ін.
Перші спроби розглядати виробничі відносини людей як предмет політичної економії зробив Д. Рікардо. Але він обмежив їх відносинами розподілу, стверджуючи, що головне завдання політичної економії – визначення законів, що управляють розподілом.
Науково обгрунтував категорію “виробничі відносини” К. Маркс. Він доводив, що у процесі виробництва люди вступають у певні суспільні зв’язки й відносини – виробничі відносини, у межах яких існує їх ставлення до природи. Отже, він виводив цю категорію з потреб суспільного виробництва та обміну. Вчений переважно ототожнював поняття “виробничі відносини” і “економічні відносини”. З точки зору методології дослідження він також застосовує терміни “специфічна суспільна форма”, “суспільно-економічна форма”, “суспільна форма” та ін. У “Капіталі” Маркс неодноразово констатував зв’язок багатьох економічних категорій з виробничими відносинами, зокрема,1 охарактеризував капітал як буржуазне виробниче відношення, пов’язував визначення економічного змісту власності за капіталізму із сукупністю виробничих відносин та ін. Уперше категорію “економічні відносини” як ширшу, ніж “виробничі відносини”, розглянув Ф. Енгельс.
У процесі дискусій радянські економісти дійшли чотирьох основних точок зору, зокрема, що виробничі відносини є суспільною або соціально-економічною формою розвитку продуктивних сил; вони утворюються з організаційно-економічних і техніко-економічних відносин; ототожнюються з економічними відносинами; тотожні сукупності відносин власності.
Останніми роками деякі вітчизняні економісти, механічно копіюючи західну економічну думку, досвід економікс, заперечують доцільність використання категорії “виробничі відносини”. Але вона виконує важливі теоретико-методологічні функції при дослідженні економічної системи будь-якої суспільно-економічної формації; допомагає розкрити діалектику взаємодії двох сторін суспільного способу виробництва; виокремити в системі суспільних відносин (соціальних, правових, політичних, ідеологічних та ін.) певну підсистему, пов’язану лише з матеріальними відносинами; з’ясувати суспільні відносини між людьми у виробництві тощо. Думку про недоцільність використання категорії можна пояснити небажанням досліджувати історично перехідний характер капіталістичного способу виробництва (оскільки в процесі трансформації однієї суспільно-економічної формації в іншу руйнується суспільна форма), незнанням діалектичного методу дослідження (зокрема, принципу суперечності), сутності економічної системи та іншими причинами.
Виробничі відносини – об’єктивні відносини між людьми, які виникають і розвиваються у всіх сферах суспільного відтворення, є суспільною формою розвитку продуктивних сил й одночасно впливають на їх еволюцію.
Виробничі відносини відтворюються незалежно від волі та свідомості людей, отже, є об’єктивними, а, проявляючись як інтереси, частково суб’єктивними. Дослідити їх можна лише за допомогою свідомої діяльності, при цьому вчений переносить суб’єктивну оцінку власного соціально-економічного становища в суспільстві на свої наукові висновки і узагальнення, особливо на висновки щодо відносин економічної власності.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)