Економічна теорія – Мочерний С. В. – Сутність, інфраструктура та основні форми розвитку міжнародних економічних відносин
З’ясування найважливіших законів функціонування та розвитку світового господарства за принципами сходження від абстрактного до конкретного, переходу від сутнісних відносин до форм їх вияву неможливе без визначення основних форм міжнародних відносин, в яких виявляються закони світового господарства. Так, розуміння інтернаціональної вартості дає змогу перейти до характеристики механізму ціноутворення на світовому ринку залежно від співвідношення попиту і пропозиції, дії відповідних законів на рівні явища (тобто законів попиту і пропозиції, законів попиту та ін.), які конкретизують дію законів на рівні глибинної сутності (сутності другого, третього порядку). Основними формами міжнародних економічних відносин є міжнародна торгівля, міжнародний рух капіталів, міжнародна трудова міграція та міжнародна економічна інтеграція, валютно-фінансові зв’язки і відносини між країнами та ін.
Сутність, інфраструктура та основні форми розвитку міжнародних економічних відносин
Сутність та інфраструктура міжнародних економічних відносин.
Визначення сутності міжнародних економічних відносин часто бувають спрощеними, неповними. Так при їх характеристиці як функціональної підсистеми світового господарства або сукупності міжнародних економічних зв’язків, що формуються під впливом продуктивних сил та інших факторі в, спостерігається тавтологія, оскільки у правій частині визначення майже повністю повторено ліву частину (те, що треба визначити), але додано термін “сукупність”, а економічні відносини названо економічними зв’язками. Мало збагачує зміст цієї категорії і характеристика “… похідні, перенесені на міжнародну арену економічні відносини певного суспільства”, оскільки такі відносини позбавляються притаманної їм нової сутності, якій властиві власні закони та закономірності розвитку, а отже, внутрішні суперечності.
Міжнародні економічні відносини (МЕВ) є економічною формою розвитку процесу інтернаціоналізації продуктивних сил, в якій зосереджені техніко-економічні, організаційно-економічні відносини та відносини економічної власності, тому концептуальне визначення таких відносин значною мірою залежить від чіткої, змістовної характеристики категорії “форма”, яка означає внутрішню організацію змісту, спосіб зв’язку між підсистемами та елементами підсистем (тобто структуру змісту), спосіб його існування. У свою чергу, структура – це комплекс внутрішніх стійких зв’язків між підсистемами та елементами цілісної системи, які (зв’язки) як закони детермінують її розвиток.
Міжнародні економічні відносини (МЕВ) – внутрішня організація світового господарства, законів його розвитку та функціонування, притаманних як світовому господарству загалом, так і окремим формам МЕВ.
Сутність, в тому числі структуру міжнародних економічних відносин, можна розглядати з різних точок зору. Насамперед серед них виокремлюють міжнародні техніко-економічні, організаційно-економічні відносини і міжнародні відносини економічної власності. Міжнародні техніко-економічні
Відносини формують матеріально-речову форму процесу інтернаціоналізації продуктивних сил і разом з ними утворюють міжнародний технологічний спосіб виробництва. Міжнародні відносини економічної власності – це процес привласнення суб’єктами міжнародних економічних відносин різноманітних об’єктів – товарів, послуг, робочої, сили, інтелектуальної власності і тощо у всіх сферах суспільного відтворення (тобто у безпосередньому виробництві, розподілі, обміні та споживанні). Суб’єктами МЕВ є різні рівні держави (центральної або федеральної і муніципальної), державні підприємства і організації, різноманітні міжнародні організації, міжнародні фінансово кредитні інститути, транснаціональні корпорації і транснаціональні банки, а також національні підприємства, фірми і компанії, які здійснюють значну частину виробництва за кордоном.
Організаційно-економічні відносини встановлюються у процесі проведення названими суб’єктами спільних маркетингових досліджень, управління спільними підприємствами, запозичення досвіду та ін.
Отже, структуру МЕВ також можна розглядати з точки зору різних сфер суспільного відтворення. Так, у сфері безпосереднього виробництва здійснюється міжнародний суспільний поділ праці в різних формах, а насамперед – в одиничній, тобто спеціалізація між окремими національними компаніями (подетальна, повузлова, предметна, потехнологічна), спеціалізація у сфері науково-технічних, проектно-конструкторських та інших розробок. У сфері обміну відбувається міжнародна торгівля різноманітними об’єктами, насамперед товарами і послугами; у сфері розподілу – розподіл та перерозподіл, створеного необхідного і додаткового продукту через механізм ціноутворення, привласнення міжнародними організаціями і насамперед фінансово-кредитними інститутами частини національного доходу різних країн; у сфері споживання – поступова інтернаціоналізація виробничого і особистого споживання інтегрованих країн.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)