Економічна теорія – Мочерний С. В. – Причини виникнення, сутність та форми монополій
Монополія як економічна категорія.
Уперше про монополії згадував ще Арістотель. Англійський філософ Томас Гоббс (1588-1679) говорив про монополії у сфері зовнішньої торгівлі за феодалізму. Проте детально вивчати монополістичні тенденції в економіці стали лише наприкінці XIX – на початку XX ст.
К. Маркс у своїх працях передбачив діалектику взаємодії монополії і конкуренції, Ленін розглядав монополію як змову між великими підприємствами за поділ ринків збуту, сфер прикладання капіталу тощо. У такому самому контексті здебільшого розглядались монополії за часів СРСР.
У 90-ті роки XX ст. значно розширився спектр вивчення монополій, з’явилося багато суперечливих точок зору на їх природу, проте чітке категоріальне визначення монополії у працях вітчизняних та російських економістів відсутнє.
Так, у “Великому економічному словнику” монополія характеризується як “1) виключне право, що надається державі, підприємству, організації або фізичній особі на здійснення певної діяльності; 2) великі компанії (фірми, корпорації) і (або) їх об’єднання (картелі, трести, концерни, консорціуми, конгломерати”. В “Економічній енциклопедії” за редакцією Л. Абалкіна монополія визначена як “1) виключне право однієї або групи осіб, держави на що-небудь (наприклад, на землю), на виробництво або придбання чого-небудь, торгівлю певними товарами; 2) підприємство (група підприємств), що займає домінуюче становище на галузевому, національному або світовому ринку. Монополіями є, як правило, великі господарські об’єднання (картелі, синдикати, концерни, консорціуми і т. д.), що знаходяться в приватній, індивідуальній, груповій або акціонерній власності і контролюють виробництво і збут продукції…; 8) форма ринку, що контролюється одним або кількома підприємствами; може виявлятися у формі монополії або олігополії”. У “Сучасному економічному словнику” поняття “монополія” зведено лише до першого значення із трьох наведених вище з “Економічної енциклопедії”, а монополії його автори розглядають як “великі корпорації, компанії, що об’єднують декілька фірм і досягають завдяки цьому монопольного положення на ринку певного товару або групи товарів”.
Російський вчений А. Войтов стверджує, що у вузькому значенні монополія означає “єдиного продавця”; а в широкому – “…панування великих продавців і покупців на ринку, незалежно від їх числа”. У підручнику за редакцією В. Камаєва монополія характеризується як “підприємство, або група підприємств, що займають домінуюче положення на ринку, що дозволяє їм контролювати ціни; форма ринку, що контролюється одним або декількома підприємствами”. У підручнику за редакцією Г. Климка щодо монополії зазначено лише, що “практично за своєю економічною сутністю монополістична ситуація на ринку виникає тоді, коли в певній галузі домінують декілька корпорацій, оскільки вони мають можливість офіційної, а також неофіційної змови для панування на ринку і отримання монопольного прибутку”.
Французький економіст Р. Барр, зазначаючи, що до недавнього часу поняття “монополія” не було достатньо чітко визначене, виокремлює чисту монополію, за якою монополіст отримує всі доходи споживача, і монополію в умовах конкуренції, коли “…монополістом є той, хто контролює пропозицію товару, який не має точної заміни”. На думку американських вчених К. Макконнелла і С. Брю, монополія – це ситуація, за якою кількість продавців стає настільки малою, що кожен продавець уже не в змозі впливати на загальний обсяг виробництва, а значить і на ціну продукту, який продається. Ще один американський економіст Н. Менк’ю називає монополії фірмою, “єдиним постачальником продукту, який не має близьких товарів-замінників”.
Основними недоліками більшості з цих визначень є: обмеження монополій лише сферою обігу (винятком з цього правила є трактування монополії в “Економічній енциклопедії” за редакцією Л. Абалкіна, яке, однак, виходить за межі економічного визначення); наголос у багатьох дефініціях на семантичному значенні, тобто ототожнення монополій з єдиним продавцем; акцентування на правовому аспекті (як виключне право держави та інших суб’єктів на певні види діяльності тощо); абстрагування від суспільної форми монополій.
Якщо усунути ці недоліки і врахувати вимоги діалектичного методу дослідження, то монополію можна визначити досить вичерпно.
МонополіЯ (грец. mono – один і poleo – продаю) – домінуюча форма капіталістичної власності, що базується на монополізації найдосконаліших факторів виробництва, завдяки чому забезпечується панівне становище наймогутніших корпорацій (компаній) та їх об’єднань у всіх сферах суспільного відтворення і привласнення на цій основі монопольно високих прибутків (як форми економічної реалізації монополістичної власності).
Причиною виникнення монополій згідно з вимогами принципу матеріалізму є передусім зміни в технологічному способі виробництва.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)