Регіональна економіка – Качан Є. П. – 10.2. Основні форми міжнародних економічних зв’язків
Міжнародні економічні зв’язки існують між конкретними учасниками – підприємствами чи підприємцями, які належать до різних країн і розташовані як на території України, так і в інших країнах. Співробітництво здійснюється різними формами виробничих і торгово-комерційних контактів. Ці форми відповідають характеру спеціалізації, яка пов’язана із ступенем економічного розвитку, розміщенням виробничих об’єктів, наявності природно-ресурсного потенціалу, а також, виходячи з ринкового попиту, і доцільності певної спеціалізації.
Дія об’єктивних і суб’єктивних чинників міжнародної економічної діяльності реалізується в конкретних сферах економіки або формах, видах підприємництва, причому кожна країна або окремий підприємець обирає найбільш прийнятний на даний час вид діяльності.
Види діяльності чітко виписані у Законі України “Про зовнішньоекономічну діяльність”. До видів діяльності, які здійснюють в Україні, належать:
– експорт та імпорт товарів, капіталів і робочої сили;
– надання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб’єктам господарської діяльності, у тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристичних та ін., що прямо і як виняток не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб’єктами господарської діяльності суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності України;
– наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб’єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;
– міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;
– кредитні та розрахункові операції між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності; створення суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України;
– створення іноземними суб’єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України;
– спільна підприємницька діяльність між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;
– підприємницька діяльність на території України, пов’язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торгових марок та інших нематеріальних об’єктів власності з боку іноземних суб’єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;
– організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участі суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках;
– товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності;
– орендні, у тому числі лізингові операції між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності;
– операції з придбання, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;
– роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб’єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на конкретній оплатній основі з суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами;
– інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо й у виключній формі законами України.
Посередницькі операції, при здійсненні яких право власності на товар не переходить до посередника ( на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та ін.), здійснюються без обмежень.
Основними формами міжнародних економічних зв’язків є торгівля, бартер, інвестиційні та інноваційні зв’язки, культурний обмін, туризм, лізинг, франчайзинг, надання послуг та ін. Враховуючи реалії нашого часу і міжнародний досвід, а також з метою більшої репрезентативності функціональних критеріїв, можна виділити такі форми міжнародної економічної діяльності:
– міжнародна торгівля товарами;
– надання міжнародних послуг;
– транскордонний рух капіталів;
– міжнародний кредит;
– міжнародні валютно-фінансові відносини;
– міжнародна міграція робочої сили;
– участь у діяльності міжнародних економічних організацій;
– міжнародне співробітництво у виробничих, науково-технічних і культурних сферах;
– спільне розв’язання економічними засобами глобальних проблем розвитку [7].
Важливою рисою е постійна еволюція форм міжнародних економічних зв’язків, що відповідає зміні матеріальних, культурних, політичних передумов співробітництва, а також меті підвищення ефективності економічної діяльності. Міжнародні економічні зв’язки – це суперечливий комплекс економічних відносин між окремими країнами, регіональними об’єднаннями, окремими підприємствами і корпораціями. Знайти ці суперечності, відшукати шляхи їх вирішення – завдання економістів і політиків. Водночас, виходячи із законів діалектики, потрібно мати на увазі, що їх вирішення можливе лише на певний період.
В умовах інтенсивного розвитку науково-технічного прогресу практика організації замкнутих національних анклавів або навіть в межах певної групи країн виявилася неефективною. У світовій економіці це і зумовило інтенсифікацію інтеграційних процесів, формування транснаціональних корпорацій, міжнародних кредитно-фінансових інститутів тощо. Усе це дало змогу підвищити загальну ефективність національних економік, зміцнити матеріально-технічну базу ринкового господарства, підвищити ефективність практично всіх форм реалізації зовнішньоекономічних зв’язків.