Адміністративне право – Алфьоров С. М. – 3. Систематизація адміністративно-правових актів адміністративного права

Систематизація нормативно-правових актів – це упорядкування чинних нормативно-правових актів, приведення юридичних норм до єдиної, узгодженої системи.

У сучасних державах існує чимало нормативно-правових актів, прийнятих різними правотворчими органами. Якщо вчасно не займатися упорядкуванням цієї бази, у майбутньому можуть виникнути труднощі з використанням чинних норм права.

Крім того, систематизація проводиться з метою усунення суперечностей між нормативними актами, скасування тих, що припинили свою дію, забезпечення доступності законодавства для всіх громадян.

Адміністративне законодавство являє собою систему тісно взаємопов’язаних законодавчих актів, які регламентують відносини в галузі організації і функціонування державного управління, виконавчої влади, правового статусу суб’єктів управлінської діяльності, визначення адміністративно-правових режимів, реалізації адміністративного примусу [25, с.395].

Систематизація адміністративного права в цілому не відрізняється від систематизації загального права і складається з таких форм (способів):

– облік нормативних актів;

– інкорпорація законодавства;

– консолідація законодавства;

– кодифікація законодавства.

Облік нормативних актів – це збір державними органами та недержавними органами, підприємствами, установами організаціями чинних адміністративно-правових актів, їх обробка та розташування за певною системою, збереження, а також видача довідок.

Облік адміністративно-правових актів необхідний для кваліфікованого застосування цих норм у повсякденній практичній діяльності державних органів. Облік необхідний і для правотворчої діяльності [10, с.149].

Види обліку:

– журнальний (фіксація реквізитів нормативних актів у спеціальних журналах);

– картотечний або комп’ютерний облік;

– ведення контрольних текстів чинних адміністративно-правових актів (тобто внесення в тексти офіційних видань законів, указів, постанов відміток про скасування, зміну і доповнення актів або окремих їх частин.

Інкорпорація – це така форма систематизації, коли нормативні акти певного рівня поєднуються в різного роду збірники у певному порядку (хронологічному, алфавітному, системно-предметному).

Особливість інкорпорації полягає в тому, що зміни у зміст актів, що уміщуються в збірники, не вносяться. Однак інкорпорація не зводиться лише до простого відтворення актів у їх первісній редакції. У процесі інкорпорації з тексту актів, що уміщуються у збірник, вилучаються глави, статті (пункти), окремі абзаци, визнані такими, що втратили чинність.

Види інкорпорацій:

– за юридичним значенням: офіційна, неофіційна;

– за обсягом: загальна, галузева, міжгалузева, спеціальна;

– за критерієм об’єднання: предметна, хронологічна, суб’єктивна. Консолідація адміністративно-правових актів – це вид систематизації,

Який передбачає об’єднання двох або більше актів, виданих з одного питання, в один єдиний новий нормативний акт, що приймається відповідним органом. Такий акт затверджується правотворчим органом як нове, самостійне джерело права, а колишні нормативні акти визнаються такими, що втратили юридичну силу.

У процесі підготовки консолідованого акта здійснюється певне редакційне виправлення, зовнішня обробка розпоряджень з тим розрахунком, щоб усі вони викладалися єдиним стилем, щоб використовувалась уніфікована термінологія.

Кодифікація – це спосіб систематизації адміністративно-правових актів, заснований на змістовній переробці й узгодженні певної групи юридичних норм, пов’язаних загальним предметом регулювання, й об’єднанні їх в єдиному новому акті.

Кодифікація спрямована на те, щоб змістовно усунути суперечність між правовими нормами. Це форма удосконалення законодавства, і її результатом є новий за формою і змістом законодавчий акт (кодекс, положення, статут).

Найбільш відомий кодифікований акт – кодекс – єдиний законодавчий акт, що забезпечує детальне правове регулювання певної сфери суспільних відносин. Наявність кодексів – характерна риса більшості галузей права.

Статут, положення – традиційна форма кодифікованих актів, у яких визначається статус певного виду державних організацій і органів. Види кодифікацій:

– загальна кодифікація (під якою розуміється прийняття цілої серії кодифікованих актів по всіх основних галузях законодавства і створення на цій основі об’ єднаної, внутрішньо узгодженої системи таких актів типу “кодексу кодексів”);

– галузева кодифікація (охоплює законодавство певної галузі права (Цивільний, Кримінальний кодекси);

– спеціальна кодифікація (видання актів, що регулюють той чи інший правовий інститут (Податковий, Бюджетний, Лісовий, Митний кодекси).

Характерні риси кодифікації:

Акт кодифікації має складну структуру і завжди значний за обсягом;

– предмет кодифікації визначається розподілом системи законодавства на галузі й інститути;

– кодифікація розрахована на створення більш стійких і стабільних норм з тривалим терміном дії;

– у кодифікованому акті містяться норми, що регулюють важливі, принципові питання громадського життя;

– кодифікований акт являє собою зведений акт, який регулює значну і досить широку сферу відносин.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття “джерело адміністративного права”.

2. Що можна зарахувати до джерел адміністративного права?

3. Що являє собою систематизація адміністративного права?

4. Дайте визначення консолідації як виду систематизації.

5. Які характерні риси кодифікації?



Адміністративне право – Алфьоров С. М. – 3. Систематизація адміністративно-правових актів адміністративного права